Визначення радіоактивних відходів за законодавством України

ВСТУП

 

Актуальність теми дослідження. Стрімкий науково-технічний прогрес призвів до швидкого споживання природних ресурсів, сприяв швидкому розвиткові виробничих сил. Наслідком цього стало забруднення навколишнього природного середовища відходами. Вирішення проблеми знешкодження й утилізації відходів є однією з центральних у забезпеченні охорони довкілля, раціонального використання природних ресурсів. Відходи забруднюють ґрунт, води, повітря, займають під звалищами, відвалами значні площі. Іх утворення є наслідком переробки природної сировини у процесі матеріального виробництва, та споживання продуктів цього виробництва населенням. Щороку на підприємствах України утворюється близько 100 міль-йонів тонн токсичних відходів. 3 них до найбільш не-безпечних за європейськими стандартами (І-ІІІ класи небезпеки) належить 2, 5 - 3, 5 мільйона тонн.

Відходи та їх захоронення, переробка, транспортування справедливо вважаються однією з найважливіших проблем людства. Проблема перероблення радіоактивних відходів виникла вже 40 років тому, коли розпочали вивчати атомну енергетику, але ще досі не знайдено досконалих промислових методів, які позбавили б людство від впливу небезпечних радіоактивних відходів (РВ).

Значущість знешкодження і перероблення радіоактивних відходів сьогодні очевидна, враховуючи їхню особливу небезпеку для біосфери і в першу чергу для людини. Крім цього, способи й методи перероблення РВ можуть застосовуватись і для перероблення інших небезпечних відходів, що містять токсичні метали або пестициди.

В Україні в результаті утворення великих обсягів відходів проблема екологічної безпеки набула особливої гостроти. Більшість виробничих і побутових відходів утворюється у великих містах країни, що може призвести до забруднення навколишнього природного середовища. Крім того, певні види відходів належать до категорії небезпечних для життя і здоров'я людини. Особливу небезпеку для життя і здоров'я людини становлять радіоактивні відходи.

Сьогодні дуже гостро стоїть питання захисту населення від наслідків радіоактивного забруднення. Особливо це питання потребує негайного вирішення в нашій країні, бо в наслідок Чорнобильської катастрофи територія України була заражена великою кількістю радіоактивних відходів, а складна економічна ситуація останніх років не дозволяє максимально втілювати програми по захисту населення.

Дуже гостро стоїть питання правового регулювання поводження з радіоактивними відходами. Для регулювання даного питання в Україні було прийнято низку нормативно-правових актів, які б повинні в повній мірі регулювати дане питання. Але наявні проблеми у відповідній сфері свідчать про те, що деякі положення чинного законодавства суперечать один одному, недостатнє фінансування не дозволяє в повній мірі реалізувати державні програми. Актуальність теми дослідження полягає в необхідності вдосконалення правового регулювання поводження з радіоактивними відходами.

Метою написання даної роботи є оцінка та аналіз чинного законодавства України направленого на регулювання поводження з радіоактивними відходами, а також порівняння особливостей регулювання даного питання в міжнародному законодавстві.

Завдання які ставляться перед даною роботою :

1. Визначити особливості утворення  радіоактивних відходів, їх визначення  у законодавстві та класифікацію.

2. Проаналізувати нормативно правові акти направленні на організаційно-правове забезпечення поводження з радіоактивними відходами.

3. Розкрити особливості перевезення , зберігання , перевезення радіоактивних  відходів.

Об'єктом дослідження роботи є чинне законодавство України , міжнародне законодавство , наукові дослідження направленні на регулювання поводження з радіоактивними відходами.

Предметом дослідження є правовідносини які виникають у сфері поводження з радіоактивними відходами.

Під час роботи над даною темою застосовуються методи діалектики , порівняльно-правовий, метод системного аналізу . Метод системного аналізу застосовувався при дослідженні правовідносин у сфері поводження з радіоактивними відходами в Україні. Метод порівняння застосовувався при дослідженні законодавства національного та законодавства деяких зарубіжних країн у сфері поводження з радіоактивними відходами.

Наукова новизна полягає в тому що на основі аналізу міжнародного та українського законодавства, спеціальної літератури здійснено дослідження правового регулювання поводження з радіоактивними відходами.

Практичне значення одержаних результатів полягає у можливості їхнього застосування для вдосконалення організаційно-правового забезпечення поводження з відходами, в тому числі і зраді активними.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1. ПОНЯТТЯ ТА КЛАСИФІКАЦІЯ РАДІОАКТИВНИХ ВІДХОДІВ ЯК ОБЄКТА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВННЯ

1.1. Визначення радіоактивних відходів за законодавством України

Законодавство України про відходи регулює процес поводження з відходами на всіх стадіях - від їх утворення до знешкодження, захоронення і утилізації. Основними нормативно-правовими актами в даній галузі є: Закон України "Про охорону навколишнього природного середовища" від 19 червня 1991 року, Закон України "Про відходи" від 5 березня 1998 року, Закон України "Про поводження з радіоактивними відходами" від 30 червня 1995 року, Закон України "Про загальнодержавну програму поводження з токсичними відходами" від 14 вересня 2000 року, Закон України "Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку" від 8 лютого 1995 року, Постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження Програми поводження із твердими побутовими відходами" від 4 березня 2004 року, розпорядження Уряду України "Про схвалення Концепції Загальнодержавної цільової екологічної програми поводження з радіоактивними відходами" від 1 серпня 2007 року та ін.1

Закон України "Про відходи" від 5 березня 1998 року є базовим у регулюванні правовідносин з відходами. Ним визначаються правові, організаційні та економічні засади діяльності, пов'язаної із запобіганням або зменшенням обсягів утворення відходів, їх збиранням, перевезенням, зберіганням, обробленням, утилізацією та видаленням, знешкодженням та захороненням, а також з відверненням негативного впливу відходів на навколишнє природне середовище та здоров'я людини на території України.

До основних завдань з реалізації Закону належать: визначення основних принципів державної політики у сфері поводження з відходами; правове регулювання відносин щодо діяльності у сфері поводження з відходами; визначення основних умов, вимог і правил щодо екологічно безпечного поводження з відходами, а також системи заходів, спрямованих на організаційно-економічне стимулювання ресурсозбереження; забезпечення мінімального утворення відходів, розширення їх використання в господарській діяльності, запобігання шкідливому впливу відходів на навколишнє природне середовище та здоров'я людини.

Поняття відходів як правової категорії обґрунтовується в юридичній літературі та передбачається у нормативно-правових актах національного законодавства України про відходи, а також у правових актах Європейського Союзу. Так, згідно із Законом України "Про відходи" від 5 березня 1998 року із змінами від 2012 року відходи - це будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворилися у процесі виробництва чи споживання, а також товари (продукція), що повністю або частково втратили свої споживчі властивості і не мають подальшого використання за місцем їх утворення чи виявлення і від яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення. Між тим Державний класифікатор відходів ДК 005-1996' розширює їх поняття, включає відходи, які утворені внаслідок природних та техногенних катастроф.

Важливими наслідками науково-технічного прогресу і швидкого розвитку виробничих сил стало стрімке збільшення споживання природних ресурсів, накопичення радіоактивних відходів і пов’язане з ними збільшення забруднення навколишнього природного середовища. Тому охорона навколишнього природного середовища і захист людини від забруднення радіоактивними відходами розглядається сьогодні як найважливіше комплексне завдання, яке стоїть перед людством і потребує вирішення, перш за все, шляхом запровадження ефективного та досконалого правового механізму поводження з ними.2

Серед учених, які займалися дослідженням проблем правового регулювання поводження з радіоактивними відходами, варто назвати А.І.Іойриша, О.Б. Чопорняка, Г.І. Балюк, А.Л.Деркача, О.А. Супотаєву, Н.О. Максімцеву, В.М. Мішаріна, Т.О. Тітову, А.Ю. Кукличева та інших.

Однак питання визначення юридичної природи, а саме поняття, ознак та класифікації радіоактивних відходів залишаються недостатньо дослідженими в Україні.

Чорнобильська катастрофа стала підтвердженням того, що право в сучасному суспільстві не може відставати від науково-технічного прогресу. Воно повинно своєчасно реагувати на ті відносини, які виникають між державою і суспільством при використанні досягнень науки й техніки, і сприяти усуненню (обмеженню) шкоди, яку можуть завдати людині і довкіллю недостатньо продумані експерименти. Перш за все, мова йде про потенційні небезпечні виробництва, технології, процеси тощо, які загрожують самому існуванню цивілізації.3

Тому саме у 90-х роках XX століття відбувався найбільш активний розвиток вітчизняного законодавства щодо поводження з радіоактивними відходами. Серед нормативно-правових актів варто відзначити такі Закони України: «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку» від 08.02.1995 р., «Про поводження з радіоактивними відходами» від 30.06.1995р., «Про порядок прийняття рішень про розміщення, проектування, будівництво ядерних установок і об'єктів, призначених для поводження з радіоактивними відходами, які мають загальнодержавне значення» від 08.09.2005 р. та інші. 
Для визначення поняття "радіоактивні відходи", на нашу думку, необхідно чітко розмежовувати поняття " радіоактивні відходи" та " радіоактивні матеріали". Дане розмежування необхідне для розуміння правової природи радіоактивних відходів саме як об'єкта правового регулювання. На жаль, доволі часто припускається підміна цих понять одне одним.4

Відповідно до п.1 ст. 1 “Міжнародної конвенції про боротьбу з актами ядерного тероризму”, ратифікованої 15 березня 2006 року Законом України “Про ратифікацію міжнародної конвенції про боротьбу з актами ядерного тероризму”, радіоактивний матеріал означає ядерний матеріал та інші радіоактивні речовини, які містять нукліди, що самостійно розпадаються (процес, який супроводжується виділенням іонізуючого випромінювання одного або кількох видів, наприклад альфа-випромінювання, бета-випроміню- вання, нейтронне випромінювання та гама- випромінювання), та які можуть унаслідок своїх радіологічних властивостей або властивостей свого поділу спричинити смерть, серйозне каліцтво або суттєву шкоду власності чи навколишньому середовищу.

Окрім уже наведеного вище, визначення цього ж поняття міститься у Законі України "Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку" від 8 лютого 1995 р., де поняття радіоактивний матеріал тлумачиться як джерело іонізуючого випромінювання, ядерні матеріали та радіоактивні відходи. 
У Законі України " Про дозвільну діяльність у сфері використання ядерної енергії" від 11 січня 2000 р. радіоактивні матеріали визначаються як будь-які матеріали, які містять радіонукліди і для яких питома активність і сумарна активність вантажу перевищують межі, встановлені нормами, правилами та стандартами з ядерної та радіаційної безпеки (таке ж визначення міститься у п. 1.8 Правил забезпечення збереження ядерних матеріалів, радіоактивних відходів, інших джерел іонізуючого випромінювання, затверджених наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 14 грудня 2000 р. № 241).

В Угоді про співробітництво між Україною та Сполученими Штатами Америки стосовно мирного використання ядерної енергії, ратифікованій Законом України від 19.03.99 р., (ст. 1), зазначається, що радіоактивним матеріалом є матеріал, який виготовлено або який став радіоактивним під впливом радіаційної події у процесі виробництва чи використання спеціального ядерного матеріалу.5

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про поводження з радіоактивними відходами» від 30.06.1995 р., радіоактивні відходи - це матеріальні об'єкти та субстанції, активність радіонуклідів або радіоактивне забруднення яких перевищує межі, встановлені діючими нормами, за умови, що використання цих об'єктів та субстанцій не передбачається.

Щодо міжнародних актів, то Об'єднана Конвенція про безпеку поводження з відпрацьованим ядерним паливом і про безпеку поводження з радіоактивними відходами від 5 вересня 1997 р., яка стала частиною національного законодавства після її ратифікації Україною у 2000 році, то в ній "радіоактивні відходи" означають радіоактивний матеріал у газоподібному, рідкому чи твердому стані, подальше використання якого не передбачається Стороною, що домовляється, чи фізичною або юридичною особою, чиє рішення визнає Сторона, що домовляється, і який контролюється в якості радіоактивних відходів в рамках положень законодавчого та регулюючого поля Сторони, що домовляється.6

 

1.2.   Класифікація радіоактивних відходів

Необхідність здійснення класифікації передбачається Законом України "Про відходи", який встановлює вимоги до класифікації відходів та їх паспортизації (ст. 6). У нормативно-правових актах розрізняють такі види відходів: за сферою їх утворення: відходи виробництва, споживання та побутові відходи; за агрегатним станом: тверді, рідкі, газоподібні; залежно від фізичного стану, в якому вони перебувають: газоподібні, рідинні, тверді, сумішеві; за ступенем (рівнем) небезпеки і характером впливу на навколишнє природне середовище і здоров'я людини: безпечні і небезпечні відходи (токсичні, біологічні, вибухонебезпечні, вогненебезпечні, радіоактивні тощо); за їх приналежністю: відходи, що перебувають у власності відповідних суб'єктів, та безхазяйні відходи; за суспільною корисністю; залежно від засобу подальшого поводження тощо.

Номенклатура відходів закріплена в Державному класифікаторі України "Класифікатор відходів", ДК 005-96, затвердженому Держстандартом України 29 лютого 1996 року, що ведеться з метою надання різнобічної та обґрунтованої інформації про утворення, накопичення, оброблення (перероблення), знешкодження та видалення відходів. Державний класифікатор відходів дозволяє уніфіковано описати відходи, які утворилися в різних регіонах та за різними видами економічної діяльності. З метою гармонізації української законодавчо-нормативної бази з європейською здійснюється робота по його вдосконаленню стосовно європейських стандартів і європейського каталогу відходів.