Законодавство України про ветеринарну медицину

Вступ

 

 

Законодавство України про ветеринарну медицину видається вперше. У збірнику в хронологічному порядку вміщено Закони Верховної Ради України, постанови Кабінету Міністрів України, положення, інструкції, настанови, інші нормативні документи за період з1991 по 1999р. щодо організації ветеринарної медицини в Україні, проведення ветеринарних і протиепізоотичних заходів по боротьбі з хворими тваринами, умов оплати працівників державної ветеринарної медицини; перелік протиепізоотичних заходів, лікувальних, радіологічних та інших ветеринарно-санітарних організацій державної ветеринарної медицини, що утримуються за рахунок бюджетних та інших асигнувань.

Видання розраховане на працівників служби ветеринарної медицини,вчених, керівників і спеціалістів колективних, державних і селянських господарств та інших підприємств та організацій, центральних та місцевих органів управління агропромисловим комплексом, викладачів і студентів вищих аграрних заходів освіти.

У зв'язку зі значним погіршенням епізоотичної ситуації в країнах Європи та з метою запобігання занесенню збудників небезпечних інфекційних хвороб тварин на територію України з територій інших держав Указом Президента України про невідкладні заходи щодо забезпечення стабільної епізоотичної ситуації в Україні постановлено:

 

1. Кабінету Міністрів України:  
1) затвердити програму виробництва вітчизняних засобів захисту тварин на основі сучасних технологій та забезпечення підприємств, установ і організацій, які належать до системи державної ветеринарної медицини, засобами ветеринарної медицини на 2001 - 2005 роки;  
2) у тримісячний строк:  
а) визначити механізм координації діяльності органів державної ветеринарної медицини та державної санітарно-епідеміологічної служби у питаннях профілактики хвороб, спільних для тварин і людей;  
б) визначити порядок відшкодування матеріальних збитків особам, які постраждали внаслідок введення карантинного режиму для тварин або у зв'язку з проведенням робіт, спрямованих на ліквідацію та профілактику карантинних хвороб тварин;  
в) подати до Верховної Ради України пропозиції щодо:  
внесення змін до Законів України "Про ветеринарну медицину" та "Про відповідальність підприємств, установ та організацій за порушення законодавства про ветеринарну медицину" стосовно підвищення ефективності державного ветеринарного контролю, зокрема при ввезенні, зберіганні, переробці та реалізації сировини, харчових продуктів, іншої продукції тваринного походження, а також підвищення відповідальності юридичних та фізичних осіб за порушення законодавства про ветеринарну медицину;  
запровадження обов'язкового державного страхування великої рогатої худоби незалежно від її віку;  
3) здійснити заходи щодо проведення паспортизації та ідентифікації великої рогатої худоби, а також запровадження єдиної загальнодержавної нумерації цієї худоби незалежно від її віку;  
4) забезпечити фінансування у повному обсязі протиепізоотичних заходів, спрямованих на стабілізацію епізоотичної ситуації в України;  
5) розглянути питання щодо створення спеціального фонду для фінансування невідкладних протиепізоотичних заходів, у тому числі профілактики карантинних хвороб тварин та боротьби з цими хворобами;  
6) активізувати роботу з укладання міжнародних договорів України в галузі ветеринарної медицини.  
2. Міністерству аграрної політики України:  
1) не допускати ввезення на територію України тварин, сировини, харчових продуктів, іншої продукції тваринного походження без попереднього вивчення епізоотичної ситуації у країнах або регіонах, з яких їх ввезено, та відповідного висновку органів державної ветеринарної медицини;  
2) запровадити здійснення постійного моніторингу проявів найнебезпечніших інфекційних хвороб тварин;  
3) вирішити у тримісячний строк разом з Українською академією аграрних наук питання щодо створення на базі науково-дослідних установ центрів з вивчення найнебезпечніших інфекційних хвороб тварин, проблем їх профілактики, діагностики та лікування;  
4) вжити у тримісячний строк разом з Державним комітетом статистики України та Державною митною службою України заходів щодо вдосконалення обліку худоби, яку ввезено на територію України з територій інших держав, та худоби, яку переміщують транзитом через територію України;  
5) організовувати за участю Міністерства охорони здоров'я України та Міністерства внутрішніх справ України проведення в установленому порядку систематичних перевірок місць зберігання і реалізації тварин, сировини, харчових продуктів, іншої продукції тваринного походження з метою виявлення фактів, що свідчать про порушення законодавства про ветеринарну медицину, про якість та безпеку харчових продуктів і продовольчої сировини, про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення, та вживати передбачених законодавством заходів для запобігання розповсюдженню збудників інфекційних хвороб тварин, усунення порушень і притягнення винних осіб до встановленої законом відповідальності;  
6) організувати разом з Державним комітетом інформаційної політики, телебачення і радіомовлення України, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями оперативне та об'єктивне інформування населення про епізоотичну ситуацію в Україні та окремих її регіонах, а також висвітлення в засобах масової інформації ходу реалізації заходів, передбачених цим Указом, інших заходів, спрямованих на забезпечення ветеринарного та епізоотичного благополуччя.  
3. Державній митній службі України, Службі безпеки України вжити заходів щодо активізації боротьби з контрабандою тварин, сировини, харчових продуктів, іншої продукції тваринного походження, а також посилити контроль за додержанням правил їх митного оформлення.  
4. Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям:  
здійснити на відповідній території в межах своєї компетенції комплекс заходів щодо запобігання інфекційним захворюванням тварин та епізоотіям, зменшення втрат поголів'я худоби від хвороб, падежу, а також недопущення зниження якості сировини, харчових продуктів, іншої продукції тваринного походження;  
постійно надавати органам державної ветеринарної медицини організаційну, матеріально-технічну та іншу підтримку при здійсненні ними державного ветеринарного контролю;  
ужити в межах своїх повноважень заходів щодо підвищення рівня захисту прав споживачів сировини, харчових продуктів, іншої продукції тваринного походження.  
5. Покласти на Державну надзвичайну протиепізоотичну комісію при Кабінеті Міністрів України координацію діяльності центральних та місцевих органів виконавчої влади щодо недопущення занесення на територію України з територій інших держав збудників небезпечних інфекційних хвороб тварин та здійснення інших заходів, передбачених цим Указом.  

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Природно-економічна характеристика господарства

 

ПП Ткач клініка «Планета тварин» знаходиться в місті Дніпропетровськ по вулиці Донецьке Шосе 7. Клініка була створена 9 травня 2007 року.

Місто Дніпропетровськ розміщена  на Південно-Східної України.  
Розташована в середній і нижній течії Дніпра. Площа - 31 974 км ², населення - 3312963 чол. Дніпропетровськ розташований у центральній Україні з тяжінням до її півдня й сходу. Особливість Дніпропетровська — небезпечні геологічні процеси, пов'язані з наявністю лесових товщ та розвитком техногенного підтоплення. Особливо ці процеси проявляються на правобережжі. Підтоплення створює передумови розвитку просадок у лесових породах та зсувів, призводить до деформації та руйнування будівель.

Місцезнаходження області Степи Наддніпрянщини в липні 
Область розташована в межах Придніпровської низовини на півночі і Придніпровської височини на заході в басейні середньої та нижньої течії Дніпра. Дніпро ділить область на дві фізико - географічні провінції: Дністровсько- Дніпропетровську північно- степову і Лівобережно –Дніпровсько - Приазовську північно - степову . Розділяється на 22 райони, має 20 міст. Обласний центр - місто Дніпропетровськ . За характером рельєфу область - хвиляста рівнина. Північний захід займає Придніпровська височина , на крайньому півдні переходить в Причорноморську. Лівобережна частина області зайнята Придніпровською низовиною . На південному сході в межі області заходять відроги Приазовської височини. Поверхня дуже порізана ярами , балками , долинами річок. 
        По території області протікають річки Дніпро , Самара , Вовча , Сура , Кільчень , Орель , Інгулець , Саксагань , Базавлук та інші. Здебільшого ландшафт області являє собою розорану степ з ділянками лісу по берегах річок ( найбільш великий - Самарський ліс площею близько 15 000 га ) .

Клімат області помірно континентальний , з м'якою малосніжною і з частими відлигами зимою (середня температура січня - 5 ° C ) і жарким , сухим з частими зливами і сильними південними вітрами літом (середня температура липня +22 ° C). Тривалість періоду з температурою вище +10 ° C становить 178 днів , а без морозного періоду - 187-228 днів . Опадів, більша частина яких припадає на теплий період , в рік випадає 400-490 мм. Висота снігового покриву в середньому досягає 10-15 см , а серед несприятливих кліматичних явищ відзначаються відлиги , морози з вітром , суховії і пилові бурі. Головна річка Дніпро з притоками : Оріль , Самара з Вовчої , Мокра , Інгулець. У межах області розташовані Дніпродзержинське , Дніпровське і Каховське водосховища , беруть початок канали Дніпро - Кривий Ріг і Дніпро - Донбас. Здебільшого ландшафт області лежить у степовій зоні , в заплавах річок і балках зустрічаються ліси ( найбільш великий - Самарський ліс площею близько 15 000 га ) . 

Дезінфекція

 

У системі ветеринарно-профілактичних, ветеринарно-санітарних і протиепізоотичних заходів важливе місце посідає дезінфекція.

Заходи боротьби з інфекціями можуть бути ефективними тільки в тих випадках, коли вдається розірвати епізоотичний ланцюг впливом на окремі ланки або на ньому в цілому. Саме для цього й призначена дезінфекція.

Відомо, що джерелом інфекції є хворі тварини або бацилоносії, які виділяють збудників в навколишнє середовище. Ліквідувати ці джерела в навколишньому середовищі можна, тільки знищивши збудників. Для цього й застосовують дезінфекцію.

Дезінфекція (від лат. Знезараження) – це знешкодження або знищення збудників заразних  захворювань у навколишньому середовищі. Дезінфекція включає в себе знезараження тваринницьких приміщень, предмети догляду та частково повітря. Отже, дезінфекція дає змогу обірвати епізоотичний ланцюг, який базується на факторі передачі збудника. Залежно від ветеринарно-санітарного та епізоотичного стану місцевості дезінфекція буває профілактичною, поточною (вимушеною) і заключною.

Профілактична дезінфекція – це комплекс заходів що проводяться в благополучних щодо інфекційних хвороб господарств і спрямовані на недопусканні спалаху інфекції.

Вимушена дезінфекція проводиться при виникненні інфекційного захворювання. Її роблять у ветеринарних установах, ізоляторах, тваринницьких приміщеннях, на фермах для запобігання захворюванням тварин, коли хвороба вже виникла, а також щоб не допустити поширення інфекції за межі господарства.

 Заключну дезінфекцію проводять у ветеринарних установах після виведення з них хворих на інфекційні захворювання тварин, а також закінчення спорадичного випадку захворювання в господарстві.

Існує 3 методи проведення дезінфекції:

1. фізичний
2. хімічний
3. біологічний

Перед початком дезінфекції проводять механічне очищення поверхонь приміщення від бруду та інших органічних часток. Після механічного очищення приміщення вимивають струменем гарячої води. Механічне очищення приміщень, дезінфекцією проводять у певній послідовності: предмети догляду за тваринами та обладнання, що псується від дії гарячої води або дез розчину, виносять або закривають поліетиленовою плівкою. Після цього вмикають вентиляцію і залишають приміщення на 2-3 год., періодично, у міру підсихання, зрошуючи особливо забруднені місця гарячою водою, потім поверхні повторно поливають водою із шланга.

Після закінчення попереднього очищення і стікання води найбільш забруднені поверхні одноразово зрошують гарячим 2% розчинам їдкого натрію.

Через 20-30 хв. Після відмочування бруду, не чекаючи висихання поверхонь, проводять заключне очищення і миття всього приміщення струменем теплої води (20-30 °C) під тиском 20 – 25 атм. Забруднення стійл, перегородок, що важко вимиваються, вручну очищають за допомогою щіток.

Хімічний спосіб дезінфекції здійснюється за допомогою використання різноманітних хімічних сполук, які згубно діють на патогенну мікрофлору. Нажаль, деякі хімічні засоби згубно діють не лише на патогенну мікрофлору, але й на корисні мікроорганізми, які в нормі знаходяться в повітрі.

Зараз актуально використовувати засоби, до складу яких входять детергенти (речовини, що мають миючі властивості), оскільки вони підсилюють дію дезінфекторів.

Вимоги до дезінфектантів:

 

 

• Дезінфікуючі препарати повинні згубно діяти н бактерії, спори, віруси та простіших.
• Дезінфекат повинен бути позбавлений токсичних, канцерогенних, тератогенних, акумуляторних властивостей, для безпеки людей та тварин.
• Препарат повинен мати малу корозійну активність, особливо при дезінфекції металевих матеріалів, гумових та пластмасових виробів.
• Дез засоби повинні легко розчинятися у воді або ж утворювати стійки емульсії.
• Повинні бути позбавленні різкого, їдкого і стійкого запаху, особливо на пунктах забою свиней, адже м¢ясо дуже адсорбує на себе запахи.
• Мають бути стійкими при застосуванні, зберіганні та транспортуванні на далекі відстані.
• Дез речовина повинна швидко розпадатися в навколишньому середовищі на нешкідливі речовини.
• Ціна препарату має бути доступна, щоб дезінфекція була економічно доцільною.

 

 

Правила роботи з дезінфікуючими засобами

 

При підготовці і проведенні дезінфекційних робіт працівники зобов¢язані суворо дотримуватись особистої профілактики, оскільки вони працюють з хімічними засобами. Особи, які готують розчини і роблять дезінфекцію, повинні працювати в комбінезонах, халатах, брезентових фартухах і гумових рукавицях, гумових чоботях, захисних окулярах. Не дозволяється під час роботи залишати без нагляду дезінфекційні засоби.

Дезінфекцію приміщення препаратами хлору і формальдегіду проводять тільки в протигазах, а при застосуванні їдкого лугу, кислот і препаратів хлор фосфату користуються захисними окулярами, марлевими пов¢язками або респіраторами і гумовими рукавицями.

Під час роботи забороняється їсти чи палити цигарки. Протягом тривалого часу не можна перебувати в приміщеннях, оброблених аерозолями.

 

 

Сучасні дезінфікуючі засоби

 

 

 

 

 

Назва дез засобу	Склад та властивості	Ціна в Україні
Axd 2000 гель
imaverd
manisoft
Skinman soft
Йодобак
Антиоспрей квик
бланидас
Аеродезін 2000
кутасепт
неостеріл

 

 

 

Дезінсекція

 

В наш час відомо багато хвороб переносниками яких є комахи, до них відносяться: лейкоз, хламідіоз, рикетсій ний кератокон¢бктивіт, інфекційна анемія коней, ринопневмонія коней, вірусний енцефаліт коней.

Майже всім цим хворобам характерна сезонність, це пов¢язано з виплодом і льотом комах. Членистоногі передають збудників хвороб від тварин до тварин при укусах – трансмісивним шляхом.

Членистоногі можуть бути середовищем перебування збудників бактеріальних факультативно-трансмісивних інфекцій, таких як: туляремія, бруцельоз, лістеріоз, багатьох вірусів. Разом з тим, вони є середовищем перебування збудників облігатно-трансмісивних захворювань, які викликають спіротехи, патогенні рикетсії, багато найпростіших і гельмінтів.

Як відомо, кровопаразити утворюють із членистоногими складні високо адаптовані системи збудників – переносник з досконалою послідовністю зміни фаз розвитку, вираженим органотропізмом, суворим приуроченням зміни фази паразита до фаз фізіологічного стану членистоногих, які різнобічно використовують поєднання найрізноманітніших фаз розвитку та харчування як преімагенальних, так і імагінальних стадій.

Значну роль як переносники збудники хвороб відіграють мухи. Завдяки екологічній пластичності, мухи, контактуючи із заразним матеріалом, знаходять найрізноманітніші місця для розвитку, можуть переносити таких патогенних організмів, як збудника сибірки, туберкульозу, бруцельозу, бешихи, сальмонельозу, телязіозу тощо, а також самі є збудниками міазів. В організмі мух довгий час зберігаються збудники багатьох інфекційних та інвазійних хвороб, що створює постійну загрозу санітарному та епізоотичному стану господарств.

Дезінсекція включає в себе профілактичні (спрямовані на створення умов, що запобігають розподілу та льоту комах) та винищувальні заходи (знищення комах на всіх стадіях розвитку).

Профілактичні заходи

Для попередження розмноження комах в болотяних місцевостях рекомендують проведення меліоративних робіт, розчищення території пасовища, водопою і навколо них від чагарників та бур¢яну, організація пасовищ на місцях, що продуваються вітром. Зменшення кількості комах можна також шляхом підтримання чистоти в приміщеннях, на територіях ферми, прибиранням сміття, регулярним знезараженням поверхонь гноєзбірників та гноївко приймачів.

В кормокухнях та молочарнях слід ретельно прибирати і видаляти всі органічні забруднення, які могли б слугувати кормом або середовищем для розмноження комах.

Для захисту тварин від нападання гнусу (кровосисних комах) рекомендують випасати їх з урахуванням часу біологічної активності цих комах – мухи-жигалки та ґедзі дошкуляють в день, комарі, блошиці, москіти, мокреці – ввечері та вранці. Тому в жаркі періоди літа можна в день тварин тримати під навісами з сітками чи в приміщеннях, а випасати в ночі. Крім того відігнати комах від тварин можна за допомогою диму (з багаття, в яке підкладають зелені гілки, або з інсектицидних шашок)