Поводження з токсичними відходами

План

ВСТУП……………………………………………………………………………3

Розділ І. Основні напрямки державної політики у сфері поводження з відходами………………………………………………………………………….5

1. Поняття та види відходів…………………………………………….5
2. Законодавчі заходи запобігання утворених відходів та екологічно безпечного поводження з ними……………………………………14

Розділ ІІ. Функції органів виконавчої влади та місцевого самоврядування щодо поводження з токсичними відходами………………………………………………………………………...20

Розділ ІІІ. Основні види правопорушень у  сфері поводження з токсичними відходами та застосування юридичної відповідальності за їх скоєння…………………………………………………………………………..

ВИСНОВКИ……………………………………………………………………..30

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………….32

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Актуальність  теми. На сучасному етапі економічного розвитку України правове регулювання поводження з токсичними відходами  є одним з найважливіших завдань суспільства та держави. На офіційному рівні визнається, що наслідками недоліків у цій сфері стали негативний вплив утворюваних і накопичених відходів на здоров'я людей і навколишнє природне середовище, недостатність дієвих економічних стимулів для збору та переробки значної маси відходів, недосконалість сформованої у державі інфраструктури і практики збору та видалення токсичних відходів, низький рівень інформаційного забезпечення у цій сфері, неефективний рівень заходів, спрямованих на роз'яснення законодавства про відходи серед населення, слабкість контролю над потоками відходів і недосконалість форм статистичної звітності тощо. У даний час однією з основних загроз є застарілість та недостатня ефективність комплексів з утилізації токсичних і екологічно небезпечних відходів. Розвиток технологій переробки та утилізації відходів розглядається одним з основних напрямів державної політики з питань національної безпеки України.

Сучасна система поводження з токсичними відходами має базуватися на співробітництві  органів державної влади та місцевого  самоврядування, громадян та суб’єктів  господарювання. Слід зазначити, що ґрунтовні  комплексні наукові дослідження з питання правового регулювання поводження з токсичними відходами відсутні. Створення зазначеної системи потребує поглибленої науково-дослідної роботи, дослідження зарубіжного досвіду і розробки практичних рекомендацій щодо вдосконалення правового регулювання поводження з токсичними відходами в Україні.

Мета і завдання курсової роботи. Метою курсової роботи є розгляд питань щодо поводження з токсичними відходами, виявлення особливостей та складових правового регулювання поводження з токсичними відходами в Україні.

З урахуванням поставленої мети основними завданнями курсової роботи є:

     -  визначення токсичних відходів у складі відходів та поводження з ними;

     -  дослідження правової природи регулювання поводження з токсичними відходами;

     - з’ясування загального стану правового регулювання поводження з токсичними відходами в Україні;

     -  дослідження засад управління владними органами у зазначеній сфері;

     -  визначення основних вимог щодо поводження з токсичними відходами;

Об’єкт курсової роботи. Об’єктом є суспільні відносини, які виникають у процесі поводження з токсичними відходами та стан і перспективи їх правового регулювання.

Предмет курсової роботи. Предметом є нормативно-правові акти, практика їх застосування, науково-теоретичні джерела, інформація у сфері поводження з токсичними відходами.

Методи дослідження. Методологічну основу дослідження складають загальні методи наукового пізнання, а також методи, що застосовуються в юридичній науці (формально-логічний, системного аналізу і тлумачення правових норм). Дослідження змісту нормативно-правових актів, що регулюють поводження з токсичними відходами у загальній системі правових норм, здійснювалось за допомогою формально-логічного методу. Метод тлумачення правових норм надав змогу проаналізувати нормативну базу у даній сфері. Застосування окреслених методів допомогло в досягненні поставлених завдань курсової роботи та детального огляду правового регулювання поводження з токсичними відходами.

Курсова включає в  себе вступ, три розділи, висновок і список використаних джерел.

 

 

 

Розділ 1. Основні напрямки державної політики у сфері поводження з відходами

1. Поняття та види відходів

 

Відходи - будь-які речовини, матеріали і предмети, які утворюються  у процесі людської діяльності і  не мають подальшого використання за місцем утворення чи виявлення та яких їх власник повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення (ст. 1 Закону України «Про відходи»). Іншими словами, відходи - це всі види залишків виробництва та споживання, залишки, що виникають внаслідок техногенних чи природних катастроф.

Україна належить до кола країн з  найбільш високими абсолютними обсягами утворення та накопичення промислових  відходів. Домінують при цьому  відходи гірничодобувної промисловості. Щороку на підприємствах України  утворюється близько 100 млн. тонн токсичних відходів, які містять шкідливі для здоров'я людини важкі метали (хром, свинець, нікель, кадмій, ртуть). Переважно це відходи підприємств чорної і кольорової металургії, хімічної промисловості, машинобудування; окрему групу токсичних відходів становлять заборонені до застосування хімічні засоби захисту рослин.

Серйозною стала проблема й побутових  відходів. У населених пунктах  країни щороку накопичується близько 39 млн. кубометрів твердих побутових  відходів, а це близько 10 млн. т, які захоронюються на 3 тис. сміттєзвалищ і полігонів загальною площею близько 3 тис. гектарів. Потужності значної кількості таких полігонів майже вичерпали свій ресурс і стали фактором антропогенного навантаження на довкілля. У цілому під териконами, шламосховищами, відвалами і різними звалищами перебуває понад 160 тис. гектарів землі. Ці відходи є істотним фактором засмічення, зараження і забруднення навколишнього природного середовища. [22, 125 c.]

Для запобігання негативному  впливу на навколишнє природне середовище чинне законодавство встановлює спеціальний правовий режим поводження з відходами та поділяє всі відходи відповідно до системи класифікації відходів на види, групи та класи.

Закон України «Про відходи» з їх числа виділяє небезпечні відходи - такі відходи, фізичні, хімічні чи біологічні характеристики яких створюють чи можуть створити в майбутньому значну небезпеку для довкілля та здоров'я людини та які потребують спеціальних методів та засобів поводження з ними. За характером вмісту в них шкідливих речовин небезпечні відходи поділяють на токсичні, вибухові, вогненебезпечні, радіоактивні тощо; за сферою утворення виділяють промислові і побутові відходи (перші, у свою чергу, поділяються на відходи виробництва та споживання); залежно від фізичного агрегатного стану, в якому вони перебувають, виділяють газоподібні відходи, рідинні, тверді, сумішеві тощо.

За ступенем шкідливого впливу на довкілля та людину небезпечні відходи  поділяють на класи (I-IV): надзвичайно  небезпечні; високо небезпечні; помірно і мало небезпечні. Клас небезпеки визначається токсичністю промислових відходів. Токсичними є відходи, які у разі попадання всередину організму через органи дихання, травлення або крізь шкіру здатні спричинити смерть людини або чинити на неї сильний негативний вплив.[26, 183 c.]

Систематизований перелік відходів та кодів міститься у Державному класифікаторі України «Класифікатор  відходів» ДК 005-96, затвердженому  наказом Держстандарту України  від 29 лютого 1996 р. (із змінами, внесеними  згідно з наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 30 березня 2000 р.). До відходів виробництва належать: залишки сировини, матеріалів, напівфабрикатів тощо, які утворені в процесі виробництва продукції і втратили свої споживчі властивості; супутні гірничі породи та залишкові продукти (шлам, пил, відсіви тощо); новоутворені речовини та їх суміші, що не є метою цього виробництва (шлак, зола, кубові залишки, інші тверді утворення, а також рідини та аерозолі).

До відходів споживання належить непридатна до використання продукція, вироби, медичні препарати, які втратили свої споживчі властивості і в яких містяться певні хімічні та біологічні компоненти, що потребують небезпечного видалення. Окремо серед таких відходів виділяють побутові. Побутові відходи можуть бути твердими та рідинними. Твердими є відходи, що утворюються в процесі життєдіяльності людини й накопичуються у житлових будинках, закладах соціальної сфери (харчові відходи, предмети домашнього вжитку, сміття, опале листя, макулатура, скло тощо) і не мають подальшого використання за місцем їх утворення. Рідинні побутові відходи - господарчо-побутові (від миття, прання) та каналізаційні стоки (за винятком промислових) за відсутності централізованого водовідведення. [23, 89 c.]

Особливу небезпеку  для людини становлять  радіоактивні відходи - матеріальні об'єкти та субстанції, активність радіонуклідів або радіоактивне забруднення яких перевищує межі, встановлені нормами радіаційної безпеки, за умови, що використання таких об'єктів не передбачається. Закон України «Про поводження з радіоактивними відходами» (ст. 1) виділяє довгоіснуючі та короткоіснуючі радіоактивні відходи. Довгоіснуючі - радіоактивні відходи, рівень звільнення яких від контролю органу державного регулювання ядерної та радіаційної безпеки досягається через 300 років і більше; короткоіснуючі - відходи, рівень звільнення яких досягається раніше, ніж через 300 років.

Окрему категорію відходів утворюють відходи як вторинна сировина, до яких відповідно до ст. 1 Закону України «Про відходи» належать відходи, для утилізації та переробки яких в Україні існують відповідні технології та виробничо-технологічні і/або економічні передумови. Прикладом таких відходів є металобрухт. [25, 252 c.]

 

 

 

1.2 Законодавчі заходи запобігання утворених відходів та екологічно безпечного поводження з ними

 

Поводження з відходами  Закон України «Про відходи» визначає як дії, спрямовані на запобігання утворенню відходів, їх збирання, перевезення, зберігання, оброблення, утилізацію, видалення, знешкодження і захоронення, включаючи контроль за цими операціями та нагляд за місцями видалення.

Заходи і вимоги щодо запобігання або зменшення утворення  відходів та екологічно безпечного поводження з ними передбачені Розділом VІ  Закону « Про відходи ». Зокрема, ст.. 31 Закону передбачає, що з метою запобігання або зменшення обсягів утворення відходів та стимулювання впровадження маловідходних технологій КМУ, міністерства та інші центральні та місцеві органи виконавчої влади в межах своєї компетенції здійснюють: розроблення та впровадження науково обґрунтованих нормативів утворення відходів на одиницю продукції (сировини та енергії), виконання робіт і надання послуг, що регламентують їх кількісний та якісний склад, відповідно до передових технологічних досягнень; періодичний перегляд встановлених нормативів утворення відходів, спрямованих на зменшення їх обсягів, з урахуванням передового радянського та зарубіжного досвіду та економічних можливостей; встановлення на основі затверджених нормативів лімітів на утворення відходів; розроблення та впровадження системи поводження з пакувальними матеріалами і тарою; системи збирання, видалення, знешкодження та утилізації відпрацьованих мастил; системи збирання, заготівлі та утилізації зношених шин, резинотехнічних виробів та відходів резинотехнічного виробництва; системи заготівлі та утилізації непридатних до використання транспортних засобів; системи збирання та утилізації електронного та електричного обладнання; розроблення загальних вимог щодо поводження з побутовими відходами ; розроблення системи інформаційного, науково-методичного забезпечення виробників відходів відомостями про технологічні та інші можливості зменшення обсягів утворення та утилізації відходів; запровадження відповідно до Закону санкцій за перевищення лімітів на обсяги утворення та розміщення відходів.

Відповідно до Закону «Про відходи», у сфері поводження з відходами встановлюються такі нормативи: граничні показники утворення  відходів у технологічних процесах; питомі показники утворення відходів, використання та втрат сировини у технологічних процесах; інші нормативи, передбачені законодавством.

Граничним показником утворення  відходів у технологічних процесах є нормативно допустимий обсяг утворення  відходів, а саме – максимальний обсяг відходів, що може утворитися в результаті технологічного процесу за умови дотримання встановленого технологічного регламенту. Питомий показник утворення відходів – обсяг відходів конкретного виду, який утворюється при виробництві одиниці продукції, переробленні одиниці сировини, наданні одиниці послуги тощо. Для твердих побутових відходів, що утворюються на території даного району, питомим показником утворення є обсяг відходів, який утворюється на одну людину, що проживає в даному працює на підприємстві, в установі, організації даного району. Питомі показники використання та втрат сировини у технологічних процесах можна визначити як обсяг витрат сировинних ресурсів на одиницю готової продукції та їх природних втрат у процесі виробництва, транспортування і зберігання.

Нормативи утворення  відходів визначаються технологічними регламентами на підставі питомих показників утворення відходів, тобто обсягу відходів конкретного виду, який утворюється  при виробництві одиниці продукції, переробленні одиниці сировини, наданні одиниці послуг тощо. Відповідальність за неправильність визначення нормативів утворення відходів несе власник відходів.

Правила застосування, обігу  і повернення засобів упаковки багаторазового використання в Україні затверджені  наказом Міністерства державних ресурсів України № 15 від 16 червня 1992 року. Засобами багаторазового використання, відповідно до Правил, є:  спеціалізовані контейнери, тара-обладнання, тара багаторазового використання, допоміжні пакувальні засоби і пакувальні тканини, універсальні контейнери. Після звільнення від продукції і товарів усі види засобів упаковки багаторазового використання у стані, придатному для повторного використання, комплектними, очищеними від залишків продукції, підлягають обов’язковому поверненню у 30-денний строк, якщо інший не строк не передбачений спеціальними нормами Правил. За прострочу повернення чи здачі засобів упаковки багаторазового використання до 15 днів покупець (одержувач) сплачує штраф у розмірі 150% ціни придбання цих засобів, а більше 15 днів – 300%. У випадках втрати засобів упаковки багаторазового використання, крім штрафу, оплачується також їх вартість. За використання постачальником продукції засобів упаковки багаторазового використання, що належить одержувачу продукції, без його згоди не за призначенням – постачальник оплачує одержувачу штраф у розмірі трикратної вартості цих засобів.