Контрольная работа по "Финансовому праву"

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 03 Ноября 2013 в 21:45, контрольная работа

Описание работы

Задача: На засіданні Верховної Ради України народні депутати не прийняли своєчасно рішення щодо затвердження Закону про Державний бюджет України на наступний рік, тобто до 1 грудня року, що передує плановому. Стосовно таких обставин Верховна Рада України ухвалила постанову про продовження бюджетного періоду для Державного бюджету України на строк 3 місяці. На підставі цього Кабінет Міністрів України прийняв рішення про скорочення фінансування будівництва цілісних майнових комплексів, що мали важливе значення для розвитку соціальної інфраструктури міст. Які правові наслідки цієї ситуації? Чи передбачена відповідальність народних депутатів за несвоєчасне прийняття закону про Державний бюджет України? За яких обставин Державний бюджет України може бути прийнятий на інший період, ніж один календарний рік?

Содержание работы

1.Повноваження Державної податкової служби України, податкової міліції щодо здійснення фінансового контролю.
2.Зміст валютної політики та валютного регулювання в Україні.
3.Суб'єкти фінансового права.
4.Взаємодія органів фінансового контролю під час його здійснення.
Задача

Файлы: 1 файл

фінансове право.doc

— 109.50 Кб (Скачать файл)

Суб'єктами фінансового права є держава, адміністративно-територіальні утворення, юридичні та фізичні особи.

Держава виступає в особі уповноваженого органу державної  влади або місцевого самоврядування. Це органи загальної компетенції  — Верховна Рада України, КМУ або спеціальної компетенції у сфері фінансової діяльності — Державне казначейство, ДПСУ, НБУ тощо. Водночас у фінансових відносинах держава може бути суб'єктом безпосередньо, а не через уповноважені нею органи. Це характерно для міжнародної діяльності держави, насамперед для відносин у сфері державного кредиту (зокрема, у разі отримання Україною коштів у вигляді зовнішніх запозичень від міжнародних фінансових організацій, іноземних юридичних осіб тощо).

Держава визнається суб'єктом бюджетного права за умови закріплення за нею, а не за державними органами, матеріальних і процесуальних бюджетних прав у законодавстві. Ці права мають належати державі, а не державним органам.

Місце держави  в системі суб'єктів бюджетних  правовідносин визначається її виключною  бюджетною компетенцією та особливостями як владного суб'єкта.

Право державної  власності здійснюють органи державної  влади від імені держави, що наділені державно-владними повноваженнями, які  характеризуються тим, що державний  орган, будучи наділений правом видавати юридичні акти, які містять обов'язкові загальні та індивідуальні приписи, має спиратися не тільки на переконання та примус, а й на матеріальне забезпечення приписів цих актів, завдяки можливості розпоряджатися певною частиною коштів із державного бюджету. В категорії державно-владного повноваження наочно проявляється органічний взаємозв'язок держави і права, механізму держави в цілому та окремого державного органу.

Органи державної  влади, будучи суб'єктами фінансового  права, одночасно є уповноваженими державою органами. Вони, будучи наділеними компетенцією у сфері фінансової діяльності, перебувають у постійних відносинах із державою й уповноважені виражати державну волю у визначених їм державою межах.

Таким чином, у  фінансових правовідносинах держава виступає як опосередкований (уявний) суб'єкт, а безпосередніми (реальними) суб'єктами є органи державної влади. У цих правовідносинах фактично формується спеціальний блок владних суб'єктів, які представляють державу й організуються за принципами: по-перше, частини єдиного цілого, тобто органів, які представляють державу в бюджетних правовідносинах, по-друге, частини і цілого, що відтворює відносини між державою та суб'єктами управління бюджетних правовідносин, по-третє, як відносин між частинами всередині цілого, тобто будучи суб'єктами управління, так і зобов'язаними суб'єктами бюджетних правовідносин.

Отже, суб'єктами фінансового права є юридичні і фізичні особи, які мають  правосуб'єктність, та держава, а суб'єктом  фінансових правовідносин — реальний їх учасник.

 

 

 

 

4.Взаємодія  органів фінансового контролю  під час його здійснення.

Держава керує  фінансовою діяльністю через державні органи, що наділені спеціальною компетенцією. Залежно від характеру діяльності, повноважень в галузі фінансової діяльності всі органи, що є її учасниками, діляться на дві групи. У фінансовій діяльності беруть участь практично всі державні органи залежно від їх компетенції, встановленої Конституцією України і законами України, нормативно-правовими актами, що визначають їх правовий статус, та ін. Одна група органів, що здійснюють фінансову діяльність, відноситься до органів загальної компетенції. В даній ситуації вони реалізують повноваження в області фінансової діяльності разом з іншими типами повноважень.

Здійснюючи  діяльність за багатьма напрямами, вони реалізують у тому числі і фінансову (Верховна Рада України, Кабінет Міністрів та ін.), яка не є для них основною або єдиною. Іншу групу складають органи спеціальної компетенції, створені державою і наділені повноваженнями виключно для здійснення фінансової діяльності (органи Державного казначейства, контрольно-ревізійні органи та ін.).

Державна політика у фінансовій сфері здійснюється Верховною Радою України, яка  затверджує загальнодержавні програми, Державний бюджет і внесення змін у нього, здійснює контроль над ним, ухвалює рішення по звіту про його виконання. Виключно законами України регулюються найважливіші питання у фінансовій сфері.

Органи виконавчої влади, які здійснюють управління фінансами, поділяють на:

1) органи управління загальної компетенції (Кабінет Міністрів України, місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування);

2) органи управління  спеціальної (галузевий, міжгалузевий) компетенції, які включають дві  підгрупи:

а) органи, що здійснюють фінансову діяльність разом зі своїми основними функціями (міністерства, відомства, за винятком Міністерства фінансів України);

б) органи, для  яких фінансова діяльність є основною (Міністерство фінансів, Державна податкова  адміністрація України та ін.). Ці органи утворені спеціально для здійснення фінансової діяльності.

Президент України  має певні повноваження, що стосуються фінансової сфери: представлення на затвердження Верховної Ради кандидатури  Голови Національного банку України (далі - Нацбанк України).

Значними повноваженнями в області управління фінансами наділяє Кабінет Міністрів України. Він забезпечує: проведення фінансової, цінової, інвестиційної і податкової політики; розробку проекту закону про Державний бюджет України; виконання затвердженого Державного бюджету України; надання звіту про виконання Державного бюджету України.

Оперативне  управління фінансами здійснюється через спеціальні державні органи виконавчої влади. Система фінансових органів  України очолюється Міністерством  фінансів (далі - Мінфін України) - центральним органом виконавчої влади з управління фінансами. Мінфін України прогнозує розвиток економіки, розробляє проект Державної програми економічного і соціального розвитку, проект Державного бюджету України. Для управління фінансами Мінфіном України виділяються три групи повноважень:

1) повноваження, які пов'язані з функціями щодо  складання і виконання Державного  бюджету України, контролю за  його виконанням;

2) повноваження  щодо застосування заходів у  випадках порушень установленого  порядку виконання Державного бюджету України, припинення фінансування;

3) повноваження, що стосуються регулювання співвідношення  коштів Державного бюджету України  і місцевих бюджетів в процесі  їх формування.

Органами Мінфіну  України на місцях є фінансові  органи місцевих державних адміністрацій, які розробляють проекти відповідних бюджетів, організовують виконання бюджетів, забезпечують надходження коштів до позабюджетних фондів, установлюють на основі рішення ради розмір місцевих зборів і оголошують місцеві добровільні позики.

Особливим центральним  органом виконавчої влади, статус якого  прирівняний до державного комітету України, є Державне казначейство України, що діє відповідно до Положення про  державне казначейство, затвердженого  постановою Кабінету Міністрів України  від 21.12.2005 № 1232. Основними завданнями Державного казначейства

України є: організація  виконання Державного бюджету України; контроль за його виконанням і регулюванням відносин між Державним бюджетом України і позабюджетними фондами; короткострокові прогнози об'ємів державних фінансових ресурсів і надання інформації Верховній Раді і Президенту України.

Державна податкова  адміністрація України є центральним  органом виконавчої влади, очолює її Голова. Голови державних податкових адміністрацій в АРК, областях, містах Києві і Севастополі призначаються на посаду і звільняються з посади Президентом України. Основними завданнями Державної податкової адміністрації України є: здійснення контролю за дотриманням податкового законодавства, правильністю нарахування і сплати податків; ухвалення рішень з накладення фінансових санкцій і адміністративних штрафів; ухвалення нормативно-правових і методичних документів з питань оподаткування.

Податкова міліція  є специфічним правоохоронним органом, який забезпечує економічну безпеку держави під час вступу податкових платежів до бюджету. Якщо діяльність податкових інспекцій пов'язана із стягуванням податків, то податкова міліція здійснює стягнення податкових платежів. Органом державного фінансово-економічного контролю, створеним Верховною Радою України, є Рахункова палата Верховної Ради України, яка здійснює свою діяльність самостійно, незалежно від яких-небудь органів держави. Рахункова палата забезпечує єдину систему контролю за виконанням Державного бюджету України і використанням позабюджетних фондів.

Нацбанк України  здійснює регулювання грошового  обігу як шляхом установлення певних нормативів відносно готівки, так і  проведення політики у сфері ставок, операцій з цінними паперами та ін. Він визначає офіційний валютний курс гривні, виходячи з валютного (обмінного) курсу. Курс гривні щодо іноземних валют підтримується Нацбанком України шляхом використання золотовалютного резерву, купівлі і продажу цінних паперів, установлення та зміни платні за кредити й інших інструментів регулювання грошової маси в обігу.

Для здійснення уповноваженими банками та іншими кредитно-фінансовими  установами валютних операцій, які  підпадають під режим ліцензування, Нацбанк України видає генеральні й індивідуальні ліцензії. Генеральні ліцензії видаються банкам і іншим кредитно-фінансовим установам України на здійснення валютних операцій, що не вимагають індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання.

Індивідуальні ліцензії видаються резидентам і  нерезидентам на здійснення разової  валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції. В основі розмежування на резидентів і нерезидентів лежить відмежування зовнішньоекономічних відносин від операцій, що стосуються внутрішньоекономічних процесів.

 

 

 

 

Задача:

На засіданні Верховної Ради України народні депутати не прийняли своєчасно рішення щодо затвердження Закону про Державний бюджет України на наступний рік, тобто до 1 грудня року, що передує плановому. Стосовно таких обставин Верховна Рада України ухвалила постанову про продовження бюджетного періоду для Державного бюджету України на строк 3 місяці. На підставі цього Кабінет Міністрів України прийняв рішення про скорочення фінансування будівництва цілісних майнових комплексів, що мали важливе значення для розвитку соціальної інфраструктури міст.

Які правові  наслідки цієї ситуації? Чи передбачена  відповідальність народних депутатів  за несвоєчасне прийняття закону про Державний бюджет України? За яких обставин Державний бюджет України  може бути прийнятий на інший період, ніж один календарний рік?

 

 

Згідно статті 3 Бюджетного кодексу України бюджетний період для всіх бюджетів,  що складають бюджетну систему України,  становить один календарний рік, який починається   1  січня кожного  року  і  закінчується 31  грудня  того ж року. Неприйняття Верховною Радою України закону  про  Державний  бюджет України   до   1  січня  відповідного  року  не  є підставою  для встановлення іншого бюджетного періоду.

Відповідно до Конституції  України бюджетний період  для  Державного бюджету України за особливих обставин може  бути іншим, ніж передбачено частиною першою статті 3.

Чинним законодавством не передбачена відповідальність за несвоєчасне прийняття закону про  Державну бюджетну систему

Особливими обставинами, за яких Державний бюджет України може  
бути  затверджено  на інший,  ніж передбачено частиною першою  
статті 3, бюджетний період, є:

1) введення воєнного  стану; 

2) оголошення  надзвичайного стану в Україні. 

У разі затвердження Державного бюджету України  на  інший,  
ніж  передбачено  частиною  першою  статті 3,  бюджетний період  
місцеві бюджети мають бути затверджені на такий самий період.

Відповідно  до п.2  статті 41 Бюджетного кодексу  України до  набрання чинності закону про Державний бюджет України на поточний бюджетний період: забороняється  із  загального  фонду  державного   бюджету  
здійснювати  витрати  в  частині  капітальних  видатків та надання  
кредитів  з  бюджету.

Правові наслідки:

  • Бюджетний період не змінюється, розпочинається відповідно до Бюджетного кодексу після створення бюджету.
  • Видатки бюджету у разі не своєчасного прийняття здійснюються з загального фонду.

Отже, рішення  Кабінету Міністрів України правомірне.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури

1. Дмитренко Е. С. Фінансове право України. Загальна частина : Навчальний посібник / Е. С. Дмитренко. - К. : Алерта; КНТ, 2006. - 376 с.

2. Орлюк О.П. Фінансове право: Навч. посібник. — К.: Юрінком-Інтер, 2003.—528 с.

3.Воронова Л. К. Фінансове право України: Підручник. - К.: Прецедент; Моя книга. 2006. - 448 с.

4. Воронова Л. К. Финансовое право : Учебное пособие для студентов юридических вузов и факультетов / Л.К. Воронова, И. Е. Криницкий, Н. П. Кучерявенко. - Харьков : Право, 2006. - 384 с.

 


Информация о работе Контрольная работа по "Финансовому праву"