Контрольная работа по "Финансовому праву"

Варіант 18

1.Повноваження Державної податкової служби України, податкової міліції щодо здійснення фінансового контролю.

2.Зміст валютної  політики та валютного регулювання  в Україні.

3.Суб'єкти фінансового  права.

4.Взаємодія  органів фінансового контролю  під час його здійснення.

Задача:

На засіданні  Верховної Ради України народні  депутати не прийняли своєчасно рішення  щодо затвердження Закону про Державний  бюджет України на наступний рік, тобто до 1 грудня року, що передує  плановому. Стосовно таких обставин Верховна Рада України ухвалила постанову про продовження бюджетного періоду для Державного бюджету України на строк 3 місяці. На підставі цього Кабінет Міністрів України прийняв рішення про скорочення фінансування будівництва цілісних майнових комплексів, що мали важливе значення для розвитку соціальної інфраструктури міст.

Які правові  наслідки цієї ситуації? Чи передбачена  відповідальність народних депутатів  за несвоєчасне прийняття закону про Державний бюджет України? За яких обставин Державний бюджет України може бути прийнятий на інший період, ніж один календарний рік?

 

 

 

 

 

 

 

1.Повноваження  Державної податкової служби  України, податкової міліції щодо  здійснення фінансового контролю.

 Державна  податкова адміністрація України  виконує такі функції: 
• контроль додержання законодавства про податки та інші платежі до бюджету;

• організацію  роботи державних податкових адміністрацій  з обліку, оцінки та реалізації конфіскованого майна, а також тако-го, що перейшло за правом успадкування до держави, оцінку та реалізацію цінностей;

• організацію  перевірки правильності стягнення  нарахувань і збереження коштів, одержаних як сплату державного мита, а також після здійснення касових операцій виконавчими комітетами сільських і селищних Рад народних депутатів, у разі приймання від населення коштів для сплати податкових платежів;

• розробку і  видання інструкцій, методичних вказівок та інших нормативних документів з порядку застосування законодавчих актів про податки та інші платежі  до бюджету.

Зокрема, державним  податковим адміністраціям надано право перевіряти у суб’єктів господарської діяльності фінансові документи і за потреби вилучати їх, перевіряти бухгалтерський облік і звітність, плани, кошториси, декларації та інші документи, пов’язані з обчисленням і сплатою податків, одержувати необхідні пояснення, довідки з цих питань, а також здійснювати фактичний контроль виробничих, складських, торговельних приміщень під-приємств і громадян, котрі їх використовують для отримання доходів. 
Державні податкові адміністрації мають право застосовувати до підприємств, установ, організацій і громадян фінансові санкції у вигляді стягнення штрафів за неправильну сплату податків, а також накладати адміністративні штрафи на посадових осіб підприємств, винних у заниженні прибутку (доходу), або за ведення бухгалтерського обліку з порушенням чинного порядку, несвоєчасне подання звітів чи подання їх за невстановленою формою. За аналогічні дії громадян, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, державні податкові адміністрації мають право також накладати адміністративні штрафи. Розмір адміністративних штрафів затверджений законодавчими актами.

Законом України  «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» передбачено створення цієї служби при Міністерстві фінансів України в складі Головного контрольно-ревізійного управління України, контрольно-ревізійних управлінь в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, контрольно-ревізійних підрозділів (відділів, груп) у районах, містах і районах у містах.

Посадові особи  органів державної податкової служби зобов’язані дотримуватися Конституції і законів України, інших нормативних актів, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою користуватися наданими їм правами. 
За невиконання або неналежне виконання посадовими особами органів державної податкової служби своїх обов’язків вони притягаються до дисциплінарної, адміністративної, кримінальної та матеріальної відповідальності згідно з чинним законодавством. 
Збитки, завдані неправомірними діями посадових осіб органів державної податкової служби, підлягають відшкодуванню за рахунок коштів державного бюджету.

Посадові особи  органів державної податкової служби зобов’язані дотримуватися комерційної та службової таємниць.

Повноваження  податкової міліції Відповідно до Закону України «Про державну податкову службу в Україні» податкова міліція виконує низку покладених на неї завдань:

1. Приймає і реєструє  заяви, повідомлення та іншу інформацію про злочини і правопорушення, віднесені до її компетенції, здійснює в установленому порядку їх перевірку й ухвалює щодо них передбачені законом рішення.

2. Здійснює відповідно  до закону оперативно-розшукову діяльність, досудову підготовку матеріалів за протокольною формою, а також проводить дізнання та досудове (попереднє) слідство в межах своєї компетенції. 
3. Виявляє причини й умови, що сприяли вчиненню злочинів та інших правопорушень у сфері оподаткування.

4. Забезпечує безпеку  працівників органів державної податкової служби та їхній захист від протиправних посягань, пов’язаних із виконанням ними посадових обов’язків.

5. Запобігає корупції  та іншим службовим порушенням  серед працівників державної  податкової служби.

6. Збирає, аналізує, узагальнює інформацію щодо порушень  податкового законодавства, прогнозує тенденції розвитку негативних процесів кримінального характеру, пов’язаних з оподаткуванням. 
Посадова або службова особа податкової міліції, котра порушила вимоги закону або неналежно виконує свої обов’язки, несе відповідальність у встановленому порядку.

Дії або рішення  податкової міліції, її посадових та службових осіб можутьбути оскаржені в установленому законом порядку в суді чи прокуратуріУкраїни.

Права податкової міліції Податковій міліції надано більшість з тих прав, що їх має міліція МВС. Також відповідно з законодавством підрозділи податкової міліції мають право отримувати довідки про операції і рахунки юридичних осіб та інших організацій, здійснювати оперативно-розшукову діяльність, проводити дізнання (попереднє розслідування кримінальних справ, яке передує попередньому слідству) та попереднє слідство у справах про злочини, передбачені Кримінальним кодексом України. 
Згідно зі ст. 22 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» посадовим особам податкової міліції надане право вилучати необхідні для роботи документи. Ураховуючи, що посадові особи податкової міліції є одночасно посадовими особами органів державної податкової служби, реалізуючи це своє право, вони також повинні діяти за Інструкцією про порядок вилучення посадовими особами органів державної податкової служби України у підприємств, установ та організацій документів, що свідчать про приховування (заниження) об’єктів оподаткування, несплату податків та інших платежів.

Окрім цих прав, посадовим особам податкової міліції  надані права: 
-проводити в порядку провадження дізнання і за дорученням слідчих органів у кримінальних справах обшуки, вилучення, допити та інші слідчі дії відповідно до кримінально-процесуального законодавства; 
-одержувати безперешкодно і безоплатно від підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та від об’єднань громадян на письмовий запит відомості (в тому числі й ті, що становлять комерційну та банківську таємницю), необхідні у справах про злочини, що перебувають у провадженні міліції;

-витребувати і за необхідності вилучати документи тощо.

Обов’язки податкової міліції

Посадові особи  органів державної податкової служби і податкової міліції зобов’язані дотримуватися Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та гарантованих законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби і податкової міліції функцій та повною мірою користуватися наданими їм правами.

За невиконання  або неналежне виконання посадовими особами органів податкової міліції своїх обов’язків вони притягаються до дисциплінарної, адміністративної, кримінальної та матеріальної відповідальності згідно з чинним законодавством.

Збитки, завдані  неправомірними діями посадових  осіб органів податкової міліції, підлягають відшкодуванню за рахунок коштів державного бюджету. 
Таким чином, в Україні податкова служба має розгалужену мережу своїх органів — від міжрайонних, районних інспекцій та міліцій, а також їх відділень у містах, областях — до державної податкової адміністрації та податкової міліції.

Податкова служба контролює додержання податкового законодавства, правильність нарахування та своєчасність сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів, а також неоподатковуваних доходів, установлених законодавством.

Податкова міліція  здійснює оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну та охоронну діяльність. Вона запобігає злочинам та іншим правопорушенням у сфері оподаткування, займається їх розкриттям, розслідуванням та провадженням у справах про адміністративні правопорушення. Податкова міліція складається зі спеціальних підрозділів з боротьби з податковими правопорушеннями, що діють у складі органів державної податкової служби, і здійснює контроль за дотриманням податкового законодавства.

Діяльність  податкової служби та податкової міліції  забезпечує надходження необхідних коштів до державного бюджету.

У разі виявлення  значних порушень, зловживань та злочинів у сфері податкового законодавства податкові служби використовують судово-бухгалтерську експертизу для визначення реального економічного стану підприємства, його діяльності.

 

 

 

2.Зміст  валютної політики та валютного  регулювання в Україні. 
 Розбудова повноцінного валютного ринку в нашій державі та його ефективне регулювання є необхідною умовою формування відкритої ринкової економіки з усіма необхідними засобами стимулювання роботи суб’єктів господарювання у зовнішньо-економічній сфері. Важлива роль у цьому процесі належить механізму розроблення та ефективної реалізації центральним банком повноцінної валютної політики, що охоплює всі необхідні інструменти впливу на валютні відносини і є одним із найважливіших елементів у загальній системі заходів щодо підтримання макроекономічної і фінансової стабільності та стимулювання економічного зростання.

Валютна політика — це сукупність здійснюваних державою економічних, організаційних та правових заходів у сфері валютних відносин з метою реалізації стратегічних завдань розвитку національної економіки.

Зміст стратегічних завдань валютної політики визначає її як органічну складову економічної політики держави в цілому.Стратегічними завданнями валютної політики є:

1) забезпечення  стійкого економічного зростання;

2) підтримання  стабільного рівня цін (низького  рівня інфляції);

 3) сприяння високому рівню зайнятості в національному господарстві (низький рівень безробіття);

4) забезпечення зовнішньоекономічної рівноваги (тобто рівноваги платіжного балансу країни).

Незважаючи  на те, що валютна політика є невід’ємною  складовою макроекономічної політики держави загалом, вона має і цілий ряд своїх специфічних завдань, котрі визначають її роль саме у регулюванні валютної сфери економічних відносин. Такими специфічними завданнями валютної політики, зокрема, є:

забезпечення  стабільного функціонування внутрішнього валютного ринку країни і недопущення кризових та спекулятивних явищ;

сприяння нормальній організації грошового обігу  в країні для забезпечення товарообмінних операцій у зовнішньоекономічній сфері;

створення адекватних правових умов організації валютних відносин для розвитку зовнішньоекономічної діяльності суб’єктів господарювання і припливу іноземних інвестицій;

підтримання стабільного  рівня обмінного курсу національної валюти на грошовому ринку й забезпечення належної купівельної спроможності національної грошової одиниці;

оперативне  регулювання сальдо платіжного балансу  для своєчасного погашення зовнішньої заборгованості;

лібералізація або обмеження можливостей суб’єктів  господарювання у здійсненні валютних операцій залежно від загальних  цілей економічної політики держави.

У зв’язку з  тим, що до суб’єктів валютної політики можна віднести всіх учасників валютних відносин, сам процес реалізації валютної політики відбувається на трьох основних рівнях:

1)   рівень підприємств, організацій і банків, що володіють значними обсягами валютних коштів, беруть активну участь у валю- 
тних відносинах та формують власну валютну політику;

2)   рівень національних держав, котрі в особі їхніх урядів та центральних банків розробляють валютну політику, що визначає особливості поведінки всіх інших суб’єктів валютних відносин;

3)   міждержавний рівень, на якому формування валютної політики відбувається на основі міжнародних угод у валютній сфері.

Найважливішим є процес формування і реалізації валютної політики на національному рівні, що здійснюється державою в особі центрального банку країни. При цьому здійснення центральним банком своїх функцій як головного органу монетарного регулювання економіки визначає тісний зв’язок між його грошово-кредитною тавалютною політикою.

Необхідно пам’ятати, що валютна політика є цілком самостійним напрямом діяльності центрального банку, а тому для її реалізації нарівні із загальними інструментами монетарної політики він використовує цілий ряд специфічних інструментів, спрямованих на регулювання саме валютного ринку (валютні інтервенції, девальвації і ревальвації, валютні обмеження, диверсифікація валютних резервів).