Агроекономічний аналіз рослинницької галузі ТОВ «Етнопродукт» с. Бутівка Городнянського р-ну

Щодо генезису дерново-підзолистих грунтів, то найбільш розповсюджена теорія полягає в твердженні, що дерново-підзолисті грунти утворились під дією підзолистого та дернового процесів. Ця дія може бути як сумісною, так і почерговою при зміні типу рослинності; Будова цілинного дерново-підзолистого грунту така:

Нл – лісова підстилка потужністю 3-5 см;

Не – гумусово-елювійований, світло-сірий або білястий, потужністю 5-30см, дрібногрудкуватий з горизонтальною подільністю;

Е – підзолистий, у вигляді плям або суцільний, потужністю до 30 см, білястий або зовсім білий, плитчастий, пластинчастий або лускуватий, часто зустрічаються конкреції R(OH)3 із домішками гумусу й глинистих часток;

І – ілювіальний, темно-бурий (у легких – червонувато-бурий), щільний, грудкувато-призматичний або горіхуватий, потужністю 20-120см, затікання органо-мінеральних колоїдів;

Р – материнська порода.

 

 

 

 

 

 

Рис. 2.3.1  Дерново-підзолистийгрунт

Багатогрунтіврозорано, прицьомуїхпрофільнабуваєтакоговигляду: Н(е)орн.+Е (Еі)+І+Р. Морфологічнодиференціаціяпрофілюрізкішепроявляєтьсяприбільштяжкомугранулометричномускладігрунту.

Склад і властивості дерново-підзолистих грунтів пов'язані зі ступенем розвитку підзолистого процесу грунтоутворення. Гранулометричний та хімічний склад змінюються по профілю аналогічно вище описаним підзолистим грунтам. Гумусу мало (2-3% в Не), гумусовий профіль регресивно-акумулятивний, тип гумусу гуматно-фульватний (Сгк:Сфк = 0,7-0,9). Фізико-хімічні властивості залежать від гранулометричного складу, породи, ступеня розвитку підзолистого процесу.

Ємність поглинання низька (5-15 мг-екв/100 г грунту), грунти кислі (рН=3,5-5,5), СНО < 75%, типовий склад обмінних катіонів: Са, Mg, H. Бідні на азот і фосфор. Фізичні й водно-фізичні властивості різко змінюються за профілем: щільність, максимальна гігроскопічність найбільші в І- горизонті, а пористість та аерація тут мінімальні, структура грунту нестійка.

Дерново-підзолисті глейові зберігають ознаки дерново-підзолистих грунтів та мають чітко виражене оглеєння і оторфовану дернину: H(t)+HEgl+Egl+Igl+PGl.

Види: слабопідзолисті – Е-горизонт являє собою окремі білясті плями або суцільний потужністю до 3 см; середньопідзолисті – Е менший за потужністю від Не; сильнопідзолисті – Е більший від Не.

Серед дерново-підзолистих грунтів, як і серед підзолів, підтипи виділяють за наявністю оглеєння(табл. 2.3.3).

Таблиця 2.3.3

Класифікація дерново-підзолистих грунтів

Підтипи	Роди	Види
Дерново-підзолисті Дерново-підзолисті глейові	Звичайні Залишково-карбонатні Ілювіально-залізисті Ілювіально-гумусові	а) за ступенем опідзолення: слабо, середньо- і сильнопідзолисті б) за ступенем гумусованості: малогумусні (< 3%), середньо гумусні (3-5%), високогумусні (>5%) в) за ступенем оглеєння

 

Дерново-підзолисті грунти – найбільш розорані в тайгово-лісовій зоні. Але вони мають низьку родючість і тому потребують окультурення. Воно включає вапнування та удобрення. Особливо проблематичне внесення фосфорних добрив, бо фосфор активно рет-роградується (зв'язується в нерухомі форми). Рекомендується використовувати фосфоритну муку, практикувати місцеве внесення фосфорних добрив. У легких грунтах необхідно застосовувати також калійні й органічні добрива, дуже ефективні сидерати, посів багаторічних трав.

Комплекс заходів щодо окультурювання веде до переважання гумусово-акумулятивного процесу, поліпшення якості гумусу, збільшення вмісту NPK, зменшення кислотності.[3]

Таблиця 2.3.4

Вміст азоту,що легко гідролізується

 

Номер поля	Вміст азоту,що легко гідролізується
1 2 3 4 5 6 7 8	104 87 99 105 90 78 94 86

 

Згідно з наведенних даних у таблиці 2.3.4 , які взяті з паспорта поля, вміст азоту,що легко гідролізується  коливається в межах від 86 до 105 міліграм на кілограм грунту за методом  Корнфілда, а це від дуже низького до низького. На полі 1,3 площа яких займає всього 29 відсотків від загальної площі ріллі,вміст азоту низький,на решті  ріллі, що сягає 71 відсоток, вміст азоту дуже низький.Загальна ситуація в господарстві по вмісту азоту дуже погана,оскільки  71 відсоток ріллі мають дуже низький показник азоту.

 

 

 

 

 

Таблиця 2.3.5

Вміст рухомих форм фосфору Р2О5 в господарстві

№	Генетичноспорідненіагровиробничі групи ґрунтів	Площа, га	% від обстеженої площі	Вміст рухомих форм фосфору Р2О5
				дуже низький дуж	низький	середній	підвищений	високий	дуже високий
Всього по господарству		1523,2	100	171,6	371	689,6	233,3		57,4
%				11	25	45	15		4
Середньозважений вміст рухомого фосфору(Р2О5), мг/кг грунту			-	-		74	-	-	-
з них осушених					54,4	109,7

Орні землі

І	Дерново-підзолисті та середньопідзолисті супіщані і крупнопилувато-легкосуглинкові грунти і їх оглеєні відміни	1480,7	97	169,6	361,9	662,9	228,9		57,4
ІІ	Дернові супіщані крупнопилувато-легкосуглинкові грунти і їх оглеєні відміни	42,5	3	2,0	9,4	26,7	4,4
Разом		1523,2	100	171,6	371,3	689,6	233,3		57,4
%				11	25	45	15		4
Середньозважений вміст фосфору(Р2О5), мг/кг грунту				-	-	74	-	-	-

 

Згідно з наведених даних з паспорту поля ,середньозважений вміст рухомого фосфору становить 74мг/кг.Площа з середнім вмістом сягає 45%,підвищеним 15%,і дуже високим 3%. Більша частина площі ріллі,а саме 689,9 га займають площі з середнім вмістом рухомого фосфору.Площі з градацією від дуже низького до низького складають 36 % та 543 га. Площі з вмістом рухомого фосфору, від середнього  до дуже високого  складають 64% та 980га.Загально забезпеченість рухомими формами фосфору можна охарактеризувати як середню.

Таблиця 2.3.6

Агрохімічна характеристика грунтів за вмістом обмінного калію

№	Генетичноспорідненіагровиробничі групи ґрунтів	Площа, га	% від обстеженої площі	Вміст обмінного калію  K2О
				дуже низький дуж	низький	середній	підвищений	високий	дуже високий
Всього по господарству		1523,2	100	43,4	885,1	446,4	122,4	25,9
%				3	58	29	2	2
Середньозважений вміст K2О			-	-	80	-	-	-	-
з них осушених				12,6	151,5	-

 

І	Дерново-підзолисті та середньопідзолисті супіщані і крупнопилувато-легкосуглинкові грунти і їх оглеєні відміни	1480,7	97	42	855,9	434	122,4	25,9
ІІ	Дернові супіщані і крупнопилувато-легкосуглинкові грунти і їх оглеєні відміни	42,5	3	1,4	29,2	11,9
Разом		1523,2	100	43,4	885,1	446,4	122,4	25,9
%				3	58	29	8	2
Середньозважений вміст K2О, мг/кг грунту				-	80	-	-	-	-
з них осушених		164,1		12,6	151,5

 

Згідно наведених даних в паспорті поля,на полі переважають грунти з низьким вмістом обмінного калію, а саме 58 % та 885,1 га.. З середнім вмістом калію грунти займають площу 446,4 га,тобто 29%. Середньозважений вміст обмінного калію складає 80 мг/кг грунту за методомКірсанова і характеризується як грунти з низьким вмістом калію,отже вміст обмінного калію низький і грунти потребують удобрення калійними добривами .

Таблиця 2.3.7

Кислотність грунтів господарства

№	Генетичноспоріднені агровиробничі групи ґрунтів	Площа, га	% від обстеженої площі	Кислотність грунтів (рНсол.)
				дуже сильнокислі дуж	сильнокислі	середньо-кислі	слабокислі	близькі до нейтральних	нейтральні	слаболужні	середньо-лужні	сильнолужні
Всього по господарству		1523,2	100		269,2	503.4	463	222,6	52,9	12,1
%					18	33	30	15	3	1
Показник рНсол.			-				5,04	-	-	-	-	-
з них осушених					13,1	113,9	37,1

Орні землі

І	Дерново-підзолисті супіщані грунти і їх оглеєні відміни	1480,7	97		268,2	485,2	447,2	215,1	52,9	12,1
ІІ	Дернові супіщані легкосуглинкові грунти і їх оглеєні відміни	42,5	3		1.0	18,2	15,8	7,5
Разом		1523,2	100		269,2	503,4	463,0	222,6	52,9	12,1
%					18	33	30	15	3	1
Показник рНсол.							5,04	-	-	-	-	-

 

Згідно з наведених даних таблиці 2.3.7 кислотність ґрунтів господарства коливається в межах від сильно кислих до слабо лужних.81% ґрунтів господарства мають підвищену кислотність,де середньо кислі займають площу 503,4 га і складають 33%,слабо кислі мають площу 463 га і складають 30%,сильно кислі займають площу 269,2 га та 18%. Середній показник кислотності  ґрунтів господарства складає 5,04 який характеризується як середньо кислі ґрунти.

Вміст гумусу.Важливим чинником родючості ґрунтів є досягнення оптимального вмісту гумусу – комори поживних речовин.  Орієнтовно оптимальний вміст гумусу в ґрунтових відмінах наведений в таблиці 4.

Основними шляхами підвищення вмісту гумусу в ґрунтах господарства є розширення травосіяння і застосування органічних добрив. Багаторічні трави здатні щорічно накопичувати 2-3 т/га гумусу, однорічні трави – 0,5-1,5 т/га в  залежності від величини врожаю.[2]