Шпаргалки "Психологія"

          Як   показало   дослідження   А.Б.Широкової , серед   учнівських   колективів   шестикласників   найважливішими   передумовами   знаходження  підлітка у   сприятливій   соціометричній   позиції   виступають   його  достатньо   успішне   учіння , яке   поєднується  з   наданням   однокласникам можливості   списувати ,  вірність   друзям   та   уміння   берегти   таємниці ; у   несприятливій – невихованість , грубість.

32 .Ранній   юнацький   вік – це    вік , згідно   з   традиційною   вітчизняною   класифікацією , який   охоплює  період   від   14-15   до   17-18   років. Отже , цей   вік   співпадає   з   періодом   учбової   діяльності   в   старших   класах   загальноосвітньої   школи   або   на  початкових   курсах   училищ , технікумів , коледжів. В   загальному   можна   визначити, що   в   ранньому   юнацькому   віці   фізичний , психічний   розвиток   людини   знову   повертається   на   переважно   еволюційний   шлях  ( на   відміну   від   попереднього   бурхливого   підліткового   віку ).

            Загальна  характеристика  особливостей  анатомо-фізіологічного  розвитку :

-- до   кінця   цього   періоду   в   основному   завершується   фізичний   розвиток   організму ( тобто   майже   припиняється  збільшення   його   росту   та   ваги , вирівнюються   пропорції ); -- юнаки   поступово   надолужують   своє   нещодавнє відставання   від   дівчат ; -- нормально   починає   працювати серцево-судинна система ; --   завершується   також   статеве   дозрівання ; -- тілобудова , особливо   обличчя , стає  дорослою   та   специфічно   індивідуальною; -- до   15   років   в   основному   завершується   дозрівання   кори   великих   півкуль   головного мозку , у зв’язку   з чим ще   більше   вдосконалюється    вища   психічна   діяльність.

            Рання   юність , її   як   початок , так   і   завершення , - це   період , коли   особистість   реально   стоїть   на   порозі   початку   дорослого   життя , тому   вона   починає   дивитися   на   своє   сьогодення   крізь   призму   перспектив   майбутнього.

            Основні   напрямки   психічного   розвитку   в   ранньому   юнацькому   віці :

1. формується   почуття   особистісної   самовизначеності , самототожності , цілісності

    ( так   зв. „ідентичність” );

2. відбувається   більш   чи   менш   усвідомлене   професійне   самовизначення , тобто   формування   близьких   та   віддалених   життєвих   перспектив   відповідно   до   обраної ( реально   або   ще   у   планах ) професії ;

3. активно   формується , поступово   стаючи   дедалі   стійкішим , світогляд , зокрема   ціннісні   орієнтації   в   його   структурі ;

4. у  своєму   розвитку   поступово   досягають   параметрів   зрілої   особистості   рівень   самосвідомості , рефлексія , відповідальність , самостійність ;

5. завершується   формування   психосексуальної   ідентичності , тобто   усвідомлення   своїх   жіночих   та   чоловічих   ролей , а   також   відповідних   їм   еталонів   фемінінності-маскулінності ;

6. активно   виробляється   індивідуальний   стиль   розумової   діяльності , індивідуальна   структура   загальних   та   спеціальних   здібностей , з   чим   пов’язане   поглиблення   диференціації   пізнавальних   інтересів   старшокласників.

          На   думку   одних   психологів , психологічних   окремих   новоутворень   як  таких   в   ранньому   юнацькому   віці   не   виникає. Лише   продовжують   розвиватися   та   вдосконалюватися   психологічні   новоутворення   попередніх   двох   вікових   періодів ( рефлексія , довільність   вищих   психічних   функцій , а   також   почуття   дорослості , яке   змінює   свої   прояви   відповідно   до   зміни   соціальної   ситуації   розвитку   старшокласників ).Інші  ж  психологи ( наприклад , Л.І.Божович, Л.С.Славіна )   виділяють   особистісне   самовизначення   та  орієнтацію   на  майбутнє  як   центральні   психологічні   новоутворення   раннього   юнацького   віку. Їх   основою   виступає   потреба   молодої   людини   реалізувати   сформовану   дещо   раніше   внутрішню   позицію   дорослої   людини   у знаходженні   свого   призначення   та   відповідного належного   місця   у   суспільстві     ( вивчитися, піти   працювати , створити   сім’ю   згідно   зі   своїми   пізнаними , усвідомленими   можливостями ).

           Провідною   на   даному   етапі   психічного   розвитку   стає   учбово-професійна   діяльність , що   обумовлюється   зміною   ставлення   старшокласників   до   учбової   діяльності   та   диференціацією   їхніх   пізнавальних   інтересів   у   зв’язку   з   процесами   професійного   самовизначення.

Соціальна   ситуація   розвитку :

-- обумовлюється   усвідомленням   старшокласником   своєї   соціальної   позиції   як   притаманній   такій   людині , яка   об’єктивно   стоїть   на   порозі   початку   дорослого   життя , а   також   відповідним   ставленням   до   нього   з   боку   дорослих ;                                 -- зміцненню   внутрішньої   „дорослої”  позиції   старшокласника   сприяє   його   реальне   становище   у   сім’ї   або   школі ( найстарша   дитина   з-поміж   братів   та   сестер , найстарший   з-поміж   інших   класів   школяр ); -- основна   проблема   цього   віку – формування   справжньої   психологічної   готовності   до   вступу   у   більш-менш   самостійне   доросле   життя ; -- при   цьому   в   ранній   юнацький   вік   переходить   сформована   ще   у   підлітковий   період   тенденція : юнаки   за   параметрами   фізичного   та   когнітивного   розвитку   вже   майже   наздоганяють   дорослих , проте   відстають   від   них   за   критеріями   соціально-особистісної   зрілості.

12.Анатомо-фізіологічні чинники  Молодший   шкільний   вік – це   вік   від   6-7  до   10-11   років , тобто   вік   дітей , які   навчаються   у   1-3 ( 4 ) класах   початкової   школи. Отже , межі   даного   вікового  періоду є   досить   умовними , оскільки   визначаються   конкретною   суспільно-освітньою   ситуацією   у   тій   або   іншій   країні.

         Анатомо-фізіологічні  передумови  психічного  розвитку  молодшого  школяра:

-- до   семи   років   завершується   морфологічне   формування   лобного   відділу   кори   великих   півкуль àсприятливі   можливості   для   вдосконалення   самоконтролю   та   саморегуляції   власної   психічної   активності ;

-- до   шести –  семи   років   дещо   збільшується   врівноваженість   процесів   збудження   та   процесів   гальмування , проте   перші   ще   продовжують   домінувати à непосидючість   та   посилена   емоційність   молодших   школярів ;

-- зростає   роль   другої   сигнальної   системи   в   утворенні   тимчасових   умовних   нервових  звязків , формуванні   нових   дій   та   операцій , в   аналізі   та   синтезі   зовнішніх   або   внутрішніх   стимулів à основа   для   активного   формування   словесно-логічного   мислення.

           Молодший   шкільний   вік   визначається   важливою   життєвою   обставиною   для   дитини – вступом   її   до   школи. Зміни   в   житті   дитини , повязані   з   її   вступом   до   школи :

-- приймає   на   себе   нову   соціальну   роль – роль   школяра , отже , займає   у   суспільстві   нову   соціальну   позицію   і   вступає   у   нову   систему   соціальних   відносин   зі   значущими   іншими ;

-- провідною   стає   вже   не   ігрова , а   учбова   діяльність , в   якій   основним   компонентом   виступає   цілеспрямоване   набуття   нових   знань , умінь , навичок ;

-- з’являються   постійні   обов’язки , пов’язані   з   учбовою   діяльністю , які   вимагають   зростання   відповідальності ;

-- підвищені   вимоги   ставляться   до   розвитку   вольових   властивостей , саморегуляції   та   самоконтролю ( майже   щоранку   вставати

уроці   вимоги   вчителя   впродовж   визначеного   уроками   часу , розв’язувати   домашні   завдання   і   т.д. );

-- в   багатоьох   ситуаціях   вже   повинен   домінувати   мотив   „Я   повинен”, а   не   „Я   хочу ;

-- в   умовах   школи   відбувається   тією  чи   іншою   мірою   стандартизація   умов   життєдіяльності   дитини  ( крайній   її   негативний   варіант – відсутність   індивідуального   педагогічного   підходу   до   дитини ).

           Фактори  , які   сприяють   успішній   адаптації   дитини   до   умов   навчання   у   школі : сприятлива   емоційна   атмосфера   у   сім’ї , належний   рівень   освіти   батьків , правильне   дошкільне   виховання , сформованість   психологічної   готовності   до  школи , достатній   рівень   соматичного  здоров’я , відсутність   фізичних   вад   і   порушень   психічного   розвитку , високий   статус   дитини   у   групі   ровесників  до   вступу   у   школу.

16-18Сенсорно-перцептивний   розвиток   в   молодшому   шкільному   віці

             Дитина , яка   прийшла   до   школи , в   нормі   повинна   вміти   розрізняти   основні   кольори , форми , величину   предметів , їх   взаємне   розташування   у   просторі , правильно   порівнювати   предмети   за   їхньою  величиною , а   також   знати   назви   цих   основних   кольорів   та   форм . Іншими   словами , ще   до   вступу   у   школу   в   майбутнього   першокласника   повинні   бути   сформовані   деякі   основні   сенсорні   еталони. На   основі   засвоєння   таких   еталонів   полегшується   категоризація , опис   та   порівняння   об’єктів   реального   світу ( наприклад , яблуко   кругле , як   м’ячик ).

             Недоліки   сприймання   у   першокласників : на  початковому етапі навчання воно  має переважно мимовільний характер ; орієнтоване на виділення найбільш яскравих сторін   в  предметі   пізнання , внаслідок  чого  дуже   часто   домінуючими  для   дитини   стають  зовнішні, часто другорядні  ознаки  предмету, в той час як суттєві, характерні   його   ознаки   можуть   не   виділятися    та    не    усвідомлюватися ; характеризується

  недостатнім  рівнем  диференційованості, що виражається в деяких типових   помилках  при  розрізненні   та   написанні   окремих  букв  або   цифр ( наприклад,  „6” і  „9” , „Ш” і  „Щ”  та  ін. ), спотвореннях   слів   при   написанні   диктантів  і  т.д.

               Розвиток   сприймання   у   молодшому   шкільному   віці :  

-- помітно   зростає   від   першого   до   третього ( четвертого ) класу точність  орієнтування   у   кольорах   та   їхніх   відтінках ( сприяють   заняття   малюванням ) ;              --  з   кожним   роком   навчання   зростає   точність  розрізнення   форм   предметів ( для   молодшого   школяра   колір  та   форма – це  основні   ознаки   при   порівнянні   та   впізнаванні   предметів ) ;  -- підвищується   здатність   розрізняти    висоту   звуків              ( сприяють   заняття   музикою ; примітка : молодший   шкільний   вік   є   сенситивним   для    початкових   занять   музикою ) ; -- зростає   довільність , цілеспрямованість та   категорійність   сприймання  ( наприклад , побачивши   якийсь   незнайомий   механізм , дитина  намагається   віднести   його   до   вже   знайомої   групи   предметів і   позначити   відповідним   родовим   терміном ) ; -- у   сприйманні   часу   починають   краще   орієнтуватися   в   понятті   „година”, ніж   „хвилина” , „тиждень”, ніж   „місяць” ( це   пов’язане   з   розкладом   занять   та   тривалістю   уроку ) ; -- проте   для   більшості   молодших   школярів   все   ще   недосконалим   залишається   сприймання   просторової   перспективи.

                 4.2. Згідно   з   теорією   Ж.Піаже , з   6-ти   років   у   своєму   когнітивному   розвитку   дитина   переходить   на   стадію  початкового   рівня   конкретних   операцій , а  з   8-ми   до   11-ти    років – вона   знаходиться   на   стадії   сформованого   рівня   конкретних   операцій. Іншими    словами , в   цей   період   у   дитини   домінує   вже   не   наочно-дійове , а   наочно-образне   мислення , поряд   з   ним   активно   починає   розвиватися   науково-теоретичне  ( понятійне ) мислення.                                                                

                Основні   ознаки   настання   та   перебігу   стадії   конкретних   операцій :

-- діти   поступово   засвоюють   і   починають   розуміти   принципи , пов’язані   зі   збереженням   деяких   властивостей   предметів  при   певних   їхніх  перетвореннях         ( збереження   ваги , об’єму  і   т.д. ) , ( так   зв. феномен   „консервації”—здатність   помічати   незмінні   закономірності   на   фоні   мінливої   реальності ) ;  -- феномен   класифікації – здатність   дитини    групувати , розкладати   предмети   на   основі   виділення   якоїсь   ознаки , а   також   здатність   усвідомлювати   співвідношення    класів   та   підкласів ( класичне   запитання : „Кого   більше : собак   чи   тварин ?” ) ; -- розвиток   так   зв. серіації – здатності   дитини   розташовувати   набір   певних   елементів   відповідно   до  наявного   між   ними   зв’язку ( наприклад , розкласти   палички   в   ряд   від   найменшої   до   найбільшої ). Таким   чином , на   цій   стадії   у   дитини   активно   формується   здатність   до   абстрактно-логічного   мислення , проте   в   період   молодшого   шкільного   віку   воно   можливе   лише   щодо   конкретно-чуттєвої   реальності ( тобто  базується    на   таких   об’єктах   та   їхніх   властивостях , які   можна   безпосередньо   бачити , чути , торкатися   і   т.д. ).

             Інші    особливості   мислення   молодших   школярів : операції  аналізу , порівняння   та   індуктивний   спосіб   міркувань   краще   розвинені   і   доступніші   для    них , ніж   синтез , конкретизація   та   дедуктивний   спосіб   міркувань ; при   порівнянні   предметів   вони   частіше   і   легше   виділяють   риси   відмінності , а   не   подібності   між   предметами ;  при   абстрагуванні   та   узагальненні   часто   акцентуються   не   сті-

льки    на   істотних   з   певної   точки   зору   рисах , ознаках , відносинах   об’єктів , скільки   на   хоча   й   неістотних , проте   помітних   та   важливих   для   самої   дитини ; крім   того   легше   абстрагуються   властивості   предметів , а   важче – звязки   та   відношення   між   ними.