Шпаргалки "Психологія"

23.Підлітковий   вік   вважають   перехідним   періодом   між    епохами   дитинства   та   дорослості. У суспільній   свідомості   сформувався   та   закріпився   еталон   „важкого   підлітка” , що   є   лише   частково   правильним   і   пов’язаний   із   певною   кризовістю   всього   даного   періоду , обумовленою   згаданим   його   перехідним   статусом. Згідно   з   традиційною   класифікацією ,  підлітковий   вік – це   вік   від   11-12   до   14-15  років ( за   даними   науковців , у   дівчаток   він , як   і   пов’язані   з   ним   анатомо-фізіологічні   зміни , настає   приблизно   на   1,5-2   роки   раніше ).

         Анатомо-фізіологічні   зміни   в   організмі   підлітка : -- суттєвий   вплив   на   психічний   розвиток   в   цьому   віці   чинить   перебудова   всього   організму , яка   зумовлена   інтенсивним   статевим   дозріванням ; -- перш   за   все    це   виражається   у   помітних   змінах   росту   та   ваги   організму , які   супроводжуються   змінами   пропорцій   тіла ( при   цьому   спостерігаються   окремі   тимчасові   диспропорції , що   впливає   на   зниження   самооцінки   підлітка – спочатку   до   „дорослих”   розмірів   доростають   голова , кисті   рук   і   ступні , потім   кінцівки – видовжуються   руки   та   ноги – і   в   останню   чергу   тулуб ; інтенсивний   ріст   скелету , досягаючий    4-7  см   на   рік , випереджує   розвиток   мускулатури ; тому   більшість   підлітків   відчувають   себе   незграбними , неспритними ) ; -- розвиток   серця   та   судинної   системи   відстає   від   темпів   росту   організму , що   тимчасово   спричиняє   погіршення   кровопостачання   різних   частин   тіла   і , зокрема , головного   мозку , а  також   перепади   судинного   та   м’язевого  тонусу ; це   відображається   на   підвищеній   стомлюваності   підлітків   поряд   зі   зростанням   їхньої   фізичної   сили , а   також   на   на   різких   перепадах   їхнього   настрою , працездатності   та   надмірних   проявах   імпульсивності , некерованості , неадекватності  реальним  ситуаціям   у   поведінці ;                -- до   зазначених   тимчасових   негараздів   в   емоційно-вольовій   сфері   підлітка   призводять   також   бурхлива   активність   статевих   залоз,   інших   залоз   внутрішньої   секреції , тимчасова   неузгодженість   активації   центральної   нервової   системи   та   ендокринної   системи ; примітка : розумова працездатність     підлітка   тимчасово   знижується   більш   помітно , ніж його   фізична   працездатність ; -- продовжується   активний   розвиток   лобних , частково   скроневих   та   тім’яних

          Примітка : приблизно   з   12-13ти   років   поступово відбувається   стабілізація   активності   статевих   залоз , інших   залоз   внутрішньої   секреції , стабілізація   взаємозв’язків   між   центральною   нервовою  системою   та   ендокринними   центрами,

статевими   залозами , поступово   вирівнюються   пропорції   тіла , що   відображається   на   стабілізації   та   покращенні   в   цілому   емоційних   станів   підлітка.

          Загальна   психологічна   характеристика   підліткового   віку : -- відбувається   втрата   дитячого   статусу   та   поступовий   перехід   до   статусу   дорослих ( в   цьому   віці   виражається   переважно   у   плані   фізичного , статевого , когнітивного  розвитку , порівняно   з   якими   спостерігається   відставання   у   соціально-психологічному   розвитку – недостатня   особистісна   зрілість ) ; -- синонімічні   назви   підліткового   віку – „критичний   вік” , „критичний   період” , „зламний   вік” , „перехідний   вік” , які   свідчать   про   те , що   йому   притаманні   в   цілому   загальні   ознаки   будь-якої   вікової   кризи ( прояви   негативізму , важковиховуваності , заперечення   попередніх   життєвих   цінностей   і   т.д. ) ; -- на   відміну   від   розвитку   в   молодшому   шкільному   віці , який   відбувався   переважно   еволюційним   шляхом , розвиток   підлітка   проходить   з   яскравими ,  бурхливими   якісними   змінами – революційним   шляхом           ( „через   внутрішні   конфлікти   з   самим   собою   та   іншими , через   зовнішні   зриви   та   внутрішні   сходження   підліток   йде   до   придбання   почуття   особистості” ) ; підлітковий   вік – це   вік   суперечностей   в   найрізноманітніших   сферах : дуже   висока   активність   може   змінитися   раптовим   знесиленням , шалена   радість – неймовірним   смутком , надмірна   самовпевненість – підвищеною   сором’язливістю , егоїзм – альтруїстичністю , високі   моральні   почуття – низькими   спонуканнями , невгамовне   бажання   спілкуватися – надмірною   замкненістю   у   собі , підвищена   чуттєвість – апатією , сильна   зацікавленість – інтелектуальною   байдужістю , прагнення   до   змін , до   всього   нового – потягом   до   всього   шаблонного , рутинного , любов   до   книг – зневагою   до   них   і   т.д. Підсумок : з   точки   зору   психологічної , соціально-психологічної   підліток – це   вже   не   дитина , але   ще   й   не   дорослий.

25.Когнітивний розвиток   підлітка :

загальна   характеристика : продовжується   активне формування   довільності   вищих   психічних   функцій ( мислення , пам’яті , уваги   та   ін. ), обумовлене   подальшим   ускладенням   вимог   учбової   діяльності ; закріплюються , ускладнюються , поширюються   на різні сфери також   і   інші   новоутворення   молодшого   шкільного   віку ( внутрішній   план   дій   та   рефлексія ).

             Сенсорно - перцептивний   розвиток : -- тоншими , диференційованішими   стають   відчуття ; повнішими , детальнішими , змістовнішими – сприйняття ;                            -- сприймання   продовжує   ставати   більш   послідовним , планомірним , цілеспрямованим , у зв’язку   з чим   далі   удосконалюються   уміння   систематичного   спостереження ; -- якість  сенсорно-перцептивної   діяльності   підлітка   ще   більше   починає   визначатися   рівнем   розвитку   його   мислення ( мислиннєвих   операцій )  та   здатності   до   саморегуляції   психічної   активності ; вдосконалюються   та   ускладнюються   окремі   види   сприймань – сприймання   простору , часу , руху , сприймання   музики , літературних   творів , творів   образотворчого   мистецтва                        ( підліткам   стають   доступнішими   дедалі   більше   смислових   відтінків – наприклад , творів    у   стилі   модерн ).

            Розвиток   мислення : -- згідно   з   теорією   когнітивного   розвитку   особистості   за   Ж.Піаже , індивід   у   віці   приблизно   11-12  років   переходить   на   стадію   формальних   операцій , тобто   стає   здатним   здійснювати   мислиннєві   операції   без   опори   на   конкретно-чуттєву   реальність ; іншими   словами , відбувається  зміна співвідношення   між   наочно-дійовим , наочно-образним    та   словесно-логічним ( абстрактним ) мисленням   на  користь   останнього ; -- поряд   з   емпіричним   мисленням   все   більш   важливого   значення   набуває   теоретичне   мислення , що   обумовлене   активним   засвоєнням   підлітком   системи   наукових   дисциплін   в   межах   різних   учбових   дисциплін ( наукові   поняття   поступово   витісняють   попередні – емпірично-побутові , „житейські”  поняття ) ; -- підліток   стає   здатним   розмірковувати , вже   не   спираючись   на   безпосередню   реальність – активно   висувати  гіпотези , прогнози , припущення , самостійно   перевіряти   та   коригувати  їх; здатним   міркувати   абстрактно-логічно , індуктивним   чи   дедуктивним   способом ; іншими   словами , підліток   починає   орієнтуватися   не   лише   на   очевидну   реальність , але   й потенційні   можливості , на   те , що   не   досяжне   безпосередньо   органам   чуття , проте   може   бути   осягнуте   опосередкованими   міркуваннями ;                   -- отже , інтелект   підлітка   змінюється   не   стільки   кількісно , скільки   якісно , тому   для   нього   стають   доступними   якісно   нові   мислиннєві   задачі ( А>Б , Б<В , А?В ; тобто стає   доступною   так   зв. формальна логіка ) ; -- крім   того , мислення   підлітка   поступово   стає   рефлексивним  ( тобто   таким , що   здатне   пізнавати   самого   себе ) ; -- наприкінці   підліткового   періоду   підліток   за   більшістю   параметрів   інтелектуального   розвитку   вже   майже   наздоганяє   дорослих , поступаючись   їм   лише   за   обсягом   та   мірою   систематизації   знань ; примітка : в   реальності   значна   частина   підлітків   все   ще  залишаються   на   стадії   конкретних   операцій.

           Розвиток    пам’яті : -- підліток   стає   здатним   цілком   самостійно   керувати   своїми   мнемічними   діями ( процесами    запам’ятовування   та   відтворення ) , що   свідчить   про   належний   рівень   сформованості   довільної   пам’яті ; -- найбільш   швидкий   темп   розвитку  пам’яті спостерігається   приблизно   з   13   до   15-16  років ; -- в  нормі   домінуючою   стає   вже   не   механічна , а  логічна ( смислова ) пам’ять

24 Криза   підліткового   віку.

   Інша   її   назва – криза   „тринадцяти   років” ( у   зв’язку   з   приблизним   часом   настання ). Як  і будь-яка вікова   криза , вона   пов’язана з   глибокими   якісними    змінами   всього  психічного   розвитку  людини  і характеризується   притаманнми   будь-якій   віковій   кризі   симптомами. Проте   найбільш   вираженими   з   таких   симптомів є : -- зниження   продуктивності   учбової   діяльності , до  того   ж   часто   навіть  у тих   сферах , в яких   підліток  має   непогані   здібності ( причини   найрізноманітніші : від неправильного підходу з боку  педагогів до   властивого   цьому   віковому   періоду   прагнення   ходити   до  школи   не   стільки   щоб   учитися , скільки  щоб  спілкуватися  з   однолітками ) ; -- негативізм , який   проявляється   насамперед   по   відношенню   до   дорослих   та   пов’язаний    з   їхнім   неумінням   піти   на   деякий   компроміс   з   почуттям   дорослості  підлітків ( прояви   теж   найрізноматніші : схильність   до   вербального   зухвальства , сварок , порушень   дисципліни , інколи   навіть  до  втеч  з  дому , адиктивної  чи   кримінальної  поведінки ).

                На   думку , наприклад , Т.В.Драгунової , Д.Б.Ельконіна , основна   причина   загострення   цієї   кризи   полягає   в   тому , що   батьки , вчителі   чи   інші   дорослі   належним   чином   не   зважають   на   зміни   внутрішньої   позиції   підлітка , тобто   на  його  прагнення   самоствердитися   у  світі   дорослих ,  не   поводяться   відповідним   чином   по   відношенню   до   нього. А  ось   Т.П.Гаврилова   вважає , що   дану    кризу   переживають   не   всі   підлітки , тобто   вона  не   виступає   як   певна   вікова   норма

26. Особливості   емоційної   сфери   підлітків : -- підлітковий   вік   є   одним   з   найважливіших   етапів   у   становленні   емоційно-вольової   регуляції   поведінки ; -- для   підлітків   характерна   легка   збудливість   емоцій   одночасно   з   різкими   перепадами   настрою ; -- за  певних  обставин   підлітки   поводяться   під   впливом   таких   короткотривалих , проте   сильних  емоційних  станів   надто   імпульсивно                       ( наприклад , від   важкої   для   нього   образи   з   боку   батьків   він   здатний   втекти   з   дому  чи   навіть   здійснити   спробу  самогубства ) ; -- подібні  різкі , часто   раціонально  непояснювані  вибухи   емоційних   реакцій   та   перепади   настрою   одержали   назву   „підліткового   комплексу   емоційності” ; -- тим   не   менш   підліток   краще , ніж   молодший   школяр , може   керувати   зовнішнім   вираженням   своїх   внутрішніх   переживань ( наприклад , у   випадку   одержання   негативної   оцінки   під   штучною   маскою   байдужості   він   здатний   приховувати   справжні   хвилювання , тривогу , невпевненість   і   т.д. ); -- почуття   підлітків ( наприклад , почуття   дружби ) стають   глибшими   та   стійкішими ; -- як   вважають   психологи , підлітки   надмірно   егоїстичні , вважаючи   кожен   сам   себе   унікальним   „центром   всесвіту” , разом   з   тим , у   жоден   інший   віковий   період   така   кількість   людей   не   здатна   на   властиві   підліткам   самопожертви   заради  близьких   людей ( зідно  з  П.Якобсоном ) ;  -- у  підлітковому  віці   часто   спостерігається   таке   явище , як   афект  неадекватності – неадекватні   фрустраційні   реакції   на   неуспіх , які   проявляються  у  формі  його   ігнорування   або   звинуваченнях   в   ньому   лише   оточуючих   людей   або   несприят-

ливих   обставин ; причина : невідповідність між   самооцінкою , рівнем   домагань   та   реальними   досягненнями , поєднана   з   підвищеною   сенситивністю   до   оцінювання , насамперед   негативного , з   боку   інших   людей ; ймовірні   небажані   наслідки : формування   надмірної   замкненості , образливості , підозріливості , недовіри   до   інших   і   навіть   агресивності ; -- один   з   найважчих   для   підлітків   станів – це   стан   нудьги , пов’язаний   зі   станом   так   зв. емоційного   голоду , тому   вони   прагнунь   нових   вражень , зміни   відчуттів   і   навіть   самі   шукають   „гострих”   відчуттів. Отже , і   в   емоційній   сфері   підлітковий   вік – це   вік   суперечностей.

27. Особливості   вольової   саморегуляції : -- найчастіше   підлітки   діють   не   стільки   відповідно   до   певних   абстрактних   переконань , скільки   керуючись   найбільш   сильним   на   той   чи   інший   момент   мотивом ; -- краще   розвинуті   внутрішні   складові   вольового   акту , а   значно   гірше – зовнішнє   його   втілення                  ( іншими   словами , дуже   часто   здійснивши   складний   внутрішній   процес   прийняття   рішення , підлітки   не   доводять   справу   до   кінця ) ; -- розвиток   волі   підлітків   значною   мірою пов’язаний   зі   становленням   їхньої   моральної   свідомості ; -- дуже   часто   прояви   волі   сприймаються   підлітками   як   щось   героїчне   та   надто   возвишене   над   повсякденністю   буденних   справ , тому   вони   , наприклад , можуть   і   не   визнавати   старанне   виконання   домашніх   завдань   як   прояв   наполегливості.

           Розвиток    пам’яті : -- підліток   стає   здатним   цілком   самостійно   керувати   своїми   мнемічними   діями ( процесами    запам’ятовування   та   відтворення ) , що   свідчить   про   належний   рівень   сформованості   довільної   пам’яті ; -- найбільш   швидкий   темп   розвитку  пам’яті  спостерігається   приблизно   з   13   до   15-16  років ; -- в нормі   домінуючою   стає   вже   не   механічна , а логічна ( смислова

29.Особливості   спілкування   підлітка   з   однолітками.

У підлітковому   віці   провідною діяльністю стає  інтимно-міжособистісне  спілкування , відповідно   до   якого   перебудовується   вся   ціннісно-мотивайна   сфера   особистості. Насамперед   втрачають   своє   першорядне   значення   стосунки   з   батьками   та   вчителями , натомість   на    перший   план   виходять   взаємини   з   однолітками. Саме   в   цьому   віці   виникають   перші   прояви   справжньої   дружби   та   любові. Основні   потреби , що   виступають   вагомою   рушійною   силою   спілкування   з   ровесниками : 1. потреба   у   приналежності   до   певної , насамперед   референтної   групи , якою   і   виступає   для   підлітка   компанія   однолітків ; при   цьому   на   початку   підліткового   періоду   такі   компанії   зберігають   переважно   одностатевий    характер , тобто   молодші   підлітки   продовжують   надавати   перевагу   друзям   однієї   із   собою   статі; поступово , в   міру   статевого   дозрівання , такі   компанії   стають   дедалі   більш   змішаними   у   статевому   відношенні , що   пов’язане   зі   зростанням   потреби   у   спілкуванні   з   особами   протилежної   статі ; саме   у   групі   однолітків   підліток   найчастіше   знаходить   те   розуміння   своїх   переживань , підтримку   свого   бажання  самоствердитися , визнання    своїх   інтересів   та   цінностей , зміцнення    самоповаги, яких   йому   так   не   вистачає   у   колі   дорослих. Примітка : найчастіше   компенсацією   за   подібні   вигоди   виступає   надмірний   конформізм   підлітка   у   межах   його   компаній , який    різко   контрастує   з   надмірним   нонконформізмом   по   відношенню   до   дорослих ; 2. потреба   у   пошуку   близьких   дружніх   стосунків , які   би   базувалися   на   глибокій   емоційній   прив’язаності , взаєморозумінні   та   спільності   інтересів ( вагомість   її   зростає   у   старшому   підлітковому   та   ранньому   юнацькому   віці ). Важливим   для   підлітків   є   так   зв. „кодекс   дружби” , який   різко   засуджує   розголошування   таємниць , різні   зради , відмови   у   проханнях   та   ін.