Шляхи підвищення ефективності проц виховання

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 12 Апреля 2014 в 18:14, курсовая работа

Описание работы

Державна національна програма «Освіта» («Україна ХХІ століття») звертає увагу на динамізм, притаманний сучасній цивілізації, зростання соціальної ролі особистості, гуманізацію та демократизацію суспільства, інтелектуалізацію праці, швидку зміну техніки і технологій в усьому світі, акцентує увагу на створенні таких умов, за яких народ України став би нацією, яка навчається. Це оновлена освіта, адже працювати, використовуючи тільки традиційні методики навчання, вже не можливо. Пріоритет в Концепції освіти України надано гуманістичним цінностям. Авторитарно-дисциплінарні моделі навчання змінюються на особистісно орієнтовані, суттєвими ознаками яких є навчання і виховання особистості на засадах індивідуалізації

Содержание работы

ВСТУП
РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ДОСЛІДЖЕННЯ
1.1. Поняття “процес виховання” в науковій літературі
1.2. Структура процесу виховання
1.3. Методи та прийоми підвищення ефективності виховання учнів
1.4. Шляхи підвищення ефективності процесу виховання
1.5 Методичні рекомендації з питань організації виховної роботи у навчальних закладах
РОЗДІЛ II. СТВОРЕННЯ НАВЧАЛЬНОГО ПРОЕКТУ ЗА ПРОГРАМОЮ « INTEL. НАВЧАННЯ ДЛЯ МАЙБУТНЬГО»
Висновки……………………………………………………………….
Список використаноїлітератури…

Файлы: 1 файл

Готовая курсовая.docx

— 139.69 Кб (Скачать файл)

Вирішальним у даній закономірності будуть уміння педагога вести спостереження за станом вихованця, дотримуватися міри в дозуванні активності дитини, забезпечувати високу працездатність і при цьому не допускати перевантаження вихованців.

2-а умова- необхідність врахування актуальних потреб у розвитку дитини. Мистецтво виховання полягатиме в тому, щоб пропонувати актуальні проблеми для дітей різної вікової категорії своєчасно - ні раніше, ні пізніше.

Випереджаючи актуальні проблеми, педагог ризикує зустріти опір і пасивність дітей. Якщо ж педагог запізниться з матеріалом для актуальних потреб, то ці потреби можуть задовольнятися в небажаному для вихованців і вихователів руслі. Тому педагог повинен відчувати найменші показники, які свідчать про зміну системи потреб.

Ці показники фіксуються в особливості поведінки ("став грубим" або "не слухається"), в одязі ("постійно наражається"), в наданні переваги захопленням ("з ранку до вечора грає в футбол" або "допізна гуляє"), в мові ("жахливий жаргон у сина", "надто язиката"), в ситуаціях, які досі не зустрічалися в житті дитини ("взяв без відома батьків гроші" або "зібрав на вечорниці півкласу, спустошив увесь холодильник").

Згідно з даною закономірністю високо кваліфікований педагог – це педагог, який уміє бачити, що відбувається з дитиною, яка розвивається, і що для дитини вважається найголовнішим у даний момент її життя і не відвертати "незручного розвитку", а спрямовувати особливості росту на шлях культури.

3-я умова – необхідність спільно-індивідуальної діяльності вихователя і вихованця. Суть її полягає в необхідності дотримування пропорційного співвідношення зусиль дитини і зусиль педагога в сумісній діяльності. На початковому етапі доля активності педагога переважає активність дитини.

З часом доля активності дитини поступово збільшується і врешті набуває максимального рівня, коли суб'єктом діяльності стає дитина, а педагог ніби з боку спостерігає, оцінює, супроводжує непомітною інструкцією, спрямованою на удосконалення продукту діяльності. Спільно-індивідуальна діяльність допомагає дитині відчути себе суб'єктом діяльності і це надзвичайно важливо для вільного творчого розвитку особистості.

4-а умова. Вирішальним для сприятливого розвитку особистості при найінтенсивнішій її діяльності буде внутрішній стан дитини. Тільки в умовах любові і захищеності дитина вільна, сповна виражає своє ставлення до людей і не боїться відносин, які складаються. Тому виховання повинно містити в собі демонстрацію любові на адресу дитини, щоб дитина не відчувала тривоги у ставленні до неї близьких людей, щоб ця заспокійливість забезпечувалась наочним прикладом любові, коли вона чує в мові добре ставлення до себе, коли вона бачить мімІко-пластичну приязнь до себе, коли вона співпереживає разом з педагогом взаємну симпатію. Вияв любові — це умова почуття захищеності в цьому світі, де дитина ще настільки слаба, безправна, недосвідчена, незахищена.

Що означає для дитини любов до неї? Зовсім небагато: допомагати, бути великодушним і пробачати промахи, намагатися зрозуміти, захищати від лиха і напастей, бути лагідним, ввічливим, ніжним, відкривати нескінченно цікавий світ і себе в ньому. Професійний педагог володіє готовністю до такої любові. Однак, не можна порівнювати її з материнською любов'ю — це святе, важко пояснюване, надзвичайне почуття. Педагог і не може претендувати на щось подібне. Його любов - це справді людське, гуманне ставлення сильного до слабого, мудрого до нерозумного, старшого до молодого нового життя.

5-а умова— необхідність забезпечення ситуації успіху, яку повинна пережити кожна дитина. Ситуація успіху – це суб'єктивне переживання особистісних досягнень у контексті індивідуального розвитку особистості і її індивідуального життя. Дитина не завжди усвідомлює, що ж викликало у неї задоволення: спілкування з друзями, вдала роль у спільній справі, цікаві повороти подій, оцінка її здібностей чи щось інше.

Засуджуючи дітей, висміюючи їх недоліки, роздаючи прізвиська, підкреслюючи їх невихованість, учитель розраховує на актуалізацію само-удосконалення і на більш старанну працю. Однак, як правило, отримує зворотний, негативний результат.

Позитивне схвалення - найзагальніша умова створення ситуації успіху. Воно містить у собі заохочення, комплімент, приємний сюрприз, подарунок, сувенір, радість тощо; педагог повинен уміти зміцнювати, звеличувати духовні сили дитини. Крім того, необхідно знімати страх перед невдачею, неуспіхом, авансувати дитину ("у тебе обов'язково вийде"), зміцнювати мотив діяльності ("це так важливо для усіх нас"), відзначати особливі риси дитини, які дозволяють сподіватися на успіх.

6-а умова — автономія і психологічна емансипація дитини надає вихованню так званий "схований характер". Цілеспрямовані виховні впливи, що плануються в ім'я соціологізації особистості, її духовного збагачення і підготовки до культурного життя сучасного суспільства, залишаються в схованій сфері педагогічного професіоналізму. Діти не можуть і не повинні почувати себе об'єктом випробування професійних педагогічних сил.

Схована позиція педагога забезпечується спільною діяльністю, інтересом педагога до внутрішнього світу дитини, наданням їй особистої свободи, спільним осмисленням життя і його облаштуванням, а також новим, демократичним стилем спілкування. "Відкрити" виховання – означає поставити дитину в позицію об'єкта. Об'єкт же не має свого обличчя, а тому не виступає в ролі особистості, залишаючись індивід м.

7-а закономірність – цілісність особистості як соціально-психологічного феномену вимагає від педагогів цілісності виховних впливів.

Особистість поліфонічна в тому розумінні, що будь-який акт її поведінки містить у собі цілий комплекс різноманітних відносин. У такому випадку маємо поліфонічний і педагогічний вплив в окремому акті. Наприклад, який соціально-ціннісний зміст дзвоника на урок? Знак поваги до пізнання, навчального предмету, вчителя, шкільних норм? Чи це знак поваги до себе як людини? Скільки всіляких відтінків в одному простому ритуалі - приходити на заняття негайно після того, як пролунав дзвоник!

Цілісність виховного процесу забезпечується поліфонією вчинку і поведінки, але забезпеченість ця потенційна, без педагога не реалізується. Якщо педагог не враховує цієї закономірності, то виховний процес жорстоко карає за це. Наприклад, читання високохудожніх віршів у забрудненій кімнаті сприяє формуванню цинізму і неохайності, що з часом вкрай здивує педагога, який не вміє оцінити цілісність життєвої ситуації і зрозуміти, що на смітнику може вирости лише бур'ян. Добре організоване життя дитини, - коли режим, стиль, зміст, форми, загальний устрій шкільної реальності узгоджується з орієнтацією на всю систему найвищих загальнолюдських цінностей, що відображаються в трьох поняттях: добро, істина, краса.

 

 

 

 

 

 

 

 

1.5 Методичні рекомендації з питань організації виховної роботи у навчальних закладах у 2013/2014 навчальному році

 

В Україні забезпечено правове регулювання питань функціонування системи освіти, всіх її рівнів і підсистем, діяльності навчальних закладів різних типів і форм власності, організації різних форм навчання.

Указом Президента України від 25 червня 2013 року № 344 затверджено Національну стратегію розвитку освіти в Україні на період до 2021 року

Серед основних завдань Національної стратегії є побудова ефективної системи національного виховання на засадах загальнолюдських, полікультурних, громадянських цінностей, забезпечення фізичного, морально-духовного, культурного розвитку дитини, формування соціально зрілої творчої особистості, громадянина України і світу, підготовка молоді до свідомого вибору сфери життєдіяльності та підвищення відповідальності сім'ї за освіту і виховання дітей.

1. Ключовим нормативним  документом у сфері освітньої  політики щодо виховання є  наказ Міністерства освіти і  науки, молоді та спорту України  від 31.10.2011 № 1243, яким затверджено  «Основні орієнтири виховання  учнів       1-11 класів  загальноосвітніх навчальних закладів  України».

Орієнтири виховання розроблені для практичного використання заступниками директора з виховної роботи, педагогами-організаторами, класними керівниками, вихователями у своїй практичний діяльності. Так у цьому документі подано перелік виховних заходів для проведення у школі, а також перелік можливих виїзних  заходів залежно від регіону України, зокрема:

  • тематичні екологічні екскурсії;
  • експедиції;

- маршрути «вихідного дня»;

виїзні форми навчання у школах та позашкільних навчальних закладах;

комплексні навчально-тематичні екскурсії.

Крім того, в Орієнтирах  виховання подано перелік сайтів, рекомендованих для  використання, та календар державних, народних, професійних і неофіційних  свят.

Відповідно до орієнтирів  виховання  у сучасній школі виховання учнів здійснюється у контексті громадянської і загальнолюдської культури, охоплює весь навчально-виховний процес, ґрунтується на свободі вибору мети життєдіяльності та поєднує інтереси особистості, суспільства і держави.

Метою Орієнтирів   виховання є створення цілісної моделі виховної системи у загальноосвітньому навчальному  закладі на  основі громадянських та загальнолюдських цінностей.

2. Особливої уваги потребують  питання  превентивного виховання.

Превентивне виховання забезпечується на законодавчому рівні Законом України від 26.04.2001 № 2402-ІІІ «Про охорону дитинства»; Законом України від 21.06.2001 № 2558-ІІІ «Про соціальну роботу з сім'ями, дітьми та молоддю»; постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2009 «Про затвердження Державної цільової соціальної програми зменшення шкідливого впливу тютюну на здоров’я населення на період до 2012 року», розпорядженням Кабінету Міністрів України від 22.11.2010 № 2140   «Про затвердження плану заходів щодо виконання Концепції реалізації державної політики у сфері протидії поширенню наркоманії, боротьби з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів на 2011-2015 роки», постановою Кабінету Міністрів України   від 21.03.2012 № 350 «Про затвердження Державної цільової соціальної програми протидії торгівлі людьми на період до 2015 року», розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30.11.2011 № 1209 «Про схвалення Концепції реалізації державної політики у сфері профілактики правопорушень на період до 2015 року».

Плануючи роботу із означеного напрямку необхідно взяти до уваги, що упродовж минулого року неповнолітніми або за їх участю скоєно 14 238 злочинів. Стосовно дітей учинено 9677 злочинів, у тому числі 2885 - тяжких та особливо тяжких злочинів. Від протиправних діянь потерпіло 10 590 дітей, у тому числі 2961 малолітня дитина (до 14 років).

Особливістю криміногенної ситуації в підлітковому середовищі є зміна її структури в бік зростання корисливих злочинів. Найпоширенішими злочинами залишаються крадіжки, тобто майнові злочини, які складають майже 66 % усіх злочинів, скоєних підлітками. Значною мірою на стан оперативної ситуації впливає незайнятість населення та трудова міграція.

На кінець минулого року у підрозділах кримінальної міліції у справах дітей органів внутрішніх справ України перебувало 14 тис. 213 дітей.

 Із них:

1 тис.  жіночої статі;

1 тис. 777 дітей віком до 11 років;

1 тис. 557 дітей віком від 11 до 14 років;

5 тис. 665 дітей віком від 14 до 16 років;

6 тис. 814 дітей віком від 16 до 18 років.

Непокоїть той факт, що на  обліку перебувають дівчата -  860 осіб .

Найбільша кількість дітей які перебувають на обліку це учні загальноосвітніх навчальних закладів - 7 тис. 915 осіб, 3 тис. 116 осіб становлять учні професійно-технічних навчальних закладів; 152- студенти, курсанти вищих навчальних закладів.

Залишається складним питання обліку дітей, які вживають наркотичні засоби та алкогольні напої.

У минулому році поставлено на облік 1 тис. 830 дітей, схильних до вживання алкогольних напоїв, із них з діагнозом «алкоголізм» -26 осіб.

Поставлено на облік 887 дітей,  схильних до вживання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів з них з діагнозом «наркоманія» -62 особи.

До адміністративної відповідальності притягнуто 2006 неповнолітніх за вчинення дрібного хуліганства (ст. 173 КУпАП), 7796 - за розпивання спиртних напоїв у громадських місцях і появу в громадських місцях у стані сп'яніння (ст. 178 КУпАП), 3998 - за доведення дорослими особами неповнолітніх до стану сп'яніння (ст. 180 КУпАП).

Информация о работе Шляхи підвищення ефективності проц виховання