Готовність до сімейного життя

5. Фізіолого-гігієнічна готовність — знання фізіологічних особливостей чоловічого та жіночого організмів, основ особистої гігієни тощо.

6. Педагогічна готовність — сформованість уявлень про роль сім’ї у вихованні дітей; специфіку сімейного виховання; виховні функції батька та матері; шляхи підвищення педагогічної культури батьків; володіння конкретними знаннями та вміннями з самовиховання та виховання дітей.

7. Естетична готовність — ставлення молоді до сімейного життя як до самостійної естетичної цінності.

8. Господарська готовність — володіння знаннями про бюджет сім’ї, культуру побуту; вміння вести домашнє господарство.

Узагальнюючи наведену структуру  готовності молоді до сімейних стосунків, можна виокремити чотири основні  компоненти: фізичний, соціально-психологічний, матеріальний та психосексуальний.(1.2.8)

Однак педагогічні дослідження  свідчать про існування певних проблем  щодо сприйняття студентами себе у  сімейному житті:

• незнання елементарних норм сімейного права;
• хибне уявлення про особливості статево-рольової поведінки;
• відсутність психологічної готовності до домашньої праці, рівномірного розподілу домашніх обов’язків;
• несформованість психологічних рис, необхідних для гармонійного спілкування в шлюбі, невміння розв’язувати конфліктні ситуації у міжстатевому спілкуванні;
• відсутність психологічної і практичної підготовки до виховання і догляду дітей, виконання материнських і батьківських функцій. Усе це актуалізує проблему підготовки молоді до створення власної сім’ї, а особливо студентів до майбутнього відповідального шлюбу, як основну проблему розвитку майбутнього суспільства.(1.2.6)

Початковим моментом готовності молодих людей до створення сім’ї  є розуміння ними суспільної значущості своїх дій, певних зобов’язань перед  шлюбним партнером, відповідальність за сім’ю і дітей, добровільне  прийняття неминучих у сімейному  житті клопотів і обмеження особистої  свободи. Через те вступ молоді до шлюбу вимагає істотної зміни  способу їх життя, який ґрунтується  на необхідності поєднувати навчання, роботу з сімейними турботами, координувати, погоджувати ритм свого життя  з ритмом життя іншої людини. (1.3.9,12)

Отже, підготовка молоді до створення сім’ї означає формування певного етичного комплексу відчуттів, властивостей характеру, готовність прийняти на себе нові обов’язки стосовно свого  шлюбного партнера і майбутніх дітей.

З усього вище сказаного  можна зробити висновок, що готовність до  створення сім’ї є складним психологічним утворенням, що залежить від багатьох суб’єктивних та об’єктивних чинників.

З’ясовано, що основними  суб’єктивними чинниками є:

• вік студентів (сприятливий для сімейного життя та народження дитини);
• темперамент і характер (ставлення людини до своїх обов’язків, інших людей та до себе);
• мотивація (наприклад, бажання стати самостійним і незалежним від батьків, страх самотності, бажання мати сексуального партнера і реалізовувати свої еротичні фантазії, страх втратити привабливого партнера, бажання мати дітей та ін.);
• рівень освіченості (у тому числі в питаннях сімейно-шлюбних стосунків);
• соціальна зрілість (засвоєння зразкових норм сімейно-шлюбного життя, що визначають спрямованість і характер взаємодії в майбутньому шлюбі).(1.2.2)

Щодо основних об’єктивних  чинників, то такими є:

• вплив суспільної думки (наприклад, не залишитися                                      “ старою дівою ”);
• широкі можливості для вибору шлюбного партнера (у навчальному закладі навчаються сотні юнаків і дівчат одного вікового діапазону);
• приклад друзів (які вже створили свою сім’ю);
• бажання батьків не пропустити вигідну кандидатуру для шлюбу дитини;
• бажання батьків позбавити сина (дочку) можливості вести розгульний спосіб життя тощо;
• стан матеріального благополуччя (здатність матеріально забезпечити сім’ю, наявність житла).(1.2.3)

Вступ до шлюбу вимагає  від майбутнього подружжя певного  ступеня зрілості, а саме:

• фізичної, що передбачає таку стадію біологічного дозрівання організму, яка дозволяє людині стати батьком чи матір’ю;
• психічної, що передбачає такий рівень інтелектуально-емоційного розвитку, при якому людина здатна виконати шлюбно-батьківські обов’язки, здатний брати на себе відповідальність за інших людей;
• соціальної, пов’язаної з придбанням самостійності, яка дозволяє забезпечити необхідні умови існування і перспективи розвитку.(1.2.4)

Для ефективного виконання  майбутніх сімейних ролей необхідна  наявність трьох аспектів:

- системи позитивних установок,  спрямованих на створення міцної, щасливої сім’ї та відповідальне  виконання сімейних функцій (репродуктивної, виховної, регулятивної, рекреативної);

- умінь і навичок з  організації та раціонального  ведення домашнього господарства, догляду за дітьми, організації  дозвілля, вирішення конфліктних  ситуацій;

- системи знань про  роль сім’ї у суспільстві,  правових нормах, які регулюють  шлюбно-сімейні відносини).(1.2.5)

Поняття «розвиток психологічної  готовності студентської молоді до створення  сім’ї» - це процес оволодіння студентами знаннями, вміннями та навичками, що необхідні  для підбору шлюбного партнера та організації сімейного життя. Основними  завданнями цього процесу є:

• формування потреби в створенні стабільної сім’ї, наближення цих потреб до певного морального рівня;
• розширення уявлення про особливості сімейно-шлюбної взаємодії, планування та ведення сімейного господарства, народження та виховання дітей;
• вивчення можливих проблем і труднощів сімейного життя та способів їх подолання;
• підвищення відповідальності молоді за сімейне життя;
• формування комплексу почуттів та властивостей характеру, необхідних для благополучного сімейного життя.(1.1.5)

Готовність молоді до шлюбу  та сімейного життя є складною структурою, елементи якої досить тісно  пов’язані між собою, а зміна  одного з них неодмінно спровокує  зміну іншого, тому необхідно приділяти  особливу увагу удосконаленню кожного  компонента цієї структури.

3. Психологічні аспекти мотивації вступу до шлюбу

 Молодість – це  вік яскравих, забарвлених почуттів  та кохання. Багато факторів  сприяють вибору супутника для  подальшого сімейного життя. Серед  них можна виокремити: психологічні, соціальні та фізіологічні. На  цей вік припадає період найбільшої  сексуальної активності особистості,  у цей період більшість людей  вперше одружуються, та це також  час, коли організм жінки найкраще  пристосований до народження  здорової дитини. У молодому віці  найбільш інтенсивно проходять  процеси нових знайомств та  спілкування, найбільш легко встановлюються  та розвиваються стосунки дружби  та кохання. Через наявність  наведених фактів виникло зацікавлення про  мотиви вступу до шлюбу, які змушують наважитись на такий серйозний і відповідальний крок у житті сучасної молоді.(1.3.1)

 У науковій літературі "мотив"  прийнято розглядати як спонукальну  причину дій і вчинків людини. Вихідним спонуканням людини  до діяльності є його потреби.  У будь-якої складної діяльності  завжди виділяється мотив, який  грає провідну роль.(1.3.2)

На думку О. М. Леонтьєва, "мотив ми вживаємо не для позначення переживання потреби, а як те об’єктивне, в чому ця потреба конкретизується в даних умовах і на що спрямовується діяльність, яка спонукає її".(1.3.3)         

  Р.С. Немов зазначає, що "мотив  – це те, що належить самому  суб’єкту поведінки, є його  стійкою особистісною властивістю,  що зсередини спонукає до здійснення  певних дій".(1.3.4)

Різні дослідники даної проблеми виділяють  різні мотиви щодо створення сім’ї.

Наприклад, Л. Б. Шнейдер  виділяє три мотивації, щодо створення шлюбу:

1) Мотив "факт шлюбу". Головна  рушійна сила в цьому випадку  – намір укласти шлюб. Часом  це відбувається під впливом  інших при реалізації гасла  "Вже час!". При цьому інша  людина є лише засобом для  виконання заповітного бажання  – одружитися або вийти заміж.  Загалом неважливо, який саме  партнер поруч. 

2) Мотив "певний тип шлюбу". У цих випадках діють більш  впевнені люди, вони орієнтуються  на такого партнера, який здатний  здійснити їх мрії і відповідає  уявленню про престижний варіант  шлюбних відносин.

3) Мотив "певної людини". Обранець сприймається як конкретна  реальна людина, з усіма слабкостями і недоліками. Робиться свідомий вибір з установкою на прийняття певної людини і з випливаючою звідси особистою відповідальністю за свої почуття.(1.3.5)

Мотиви можуть бути як усвідомлюваними, так і несвідомими психологічними факторами, що спонукають і направляють  поведінку людини. К.Г. Юнг у статті "Шлюб як психологічне ставлення" пише про те, що молодій людині дана можливість неповного розуміння як інших, так і самого себе, тому він не може бути достатньо обізнаним про мотиви інших людей, у тому числі і про свої власні. У більшості випадків вона діє так, як правило, під впливом несвідомих мотивів. Несвідомі мотиви за К.Г. Юнгом мають як особистісну, так і загальну природу. Перш за все це мотиви, викликані батьківським впливом. У цьому сенсі для молодого чоловіка визначальним є ставлення до матері, а для дівчини – до батька. У першу чергу це ступінь зв’язку з батьками, який несвідомо впливає на вибір партнера, заохочуючи або ускладнюючи його. Несвідомий зв’язок ускладнює вибір та своєрідні модифікації.(1.3.1)

Російський психолог С. В. Ковальов виділяє п’ять основних мотивів: кохання, духовну близькість, матеріальний розрахунок, психологічну відповідність і моральні міркування. Зазначимо, що кохання у цьому переліку мотивів займає особливе місце. Це пояснюється тим, що воно є досить складним комплексом переживань, що розрізняються за своїм змістом.(1.3.8)

На думку О. Я. Кляпець, далеко не завжди в основі вибору потенційного шлюбного партнера та вступу до шлюбу лежить кохання. Нерідко людина робить свій вибір, розраховуючи, що партнер врятує її від матеріальної залежності або душевного дискомфорту, вирішить її проблеми, вважаючи, що кохання – це не головне.(1.3.9)

Загалом більшість дослідників  вважає, що мотивами створення молодою  людиною сім’ї може бути один чи кілька, а саме: кохання, бажання  мати постійного сексуального партнера, психологічні причини, бажання мати дітей, вирішення побутових проблем, об’єктивні обставини.

Водночас, відомий психолог А. Б. Добрович стверджує, що існують певні групи мотивів, що спонукають людину до вступу в шлюб, які нею не усвідомлюються. На його думку, такими є:

•   взаємне акторство (коли партнери грають романтичні ролі);
• спорідненість інтересів (коли інтереси співпадають, то спільні захоплення приймаються за спорідненість душ);
• хвороблива самозакоханість (коли досягнення бажаної цілі здійснюється будь-якою ціною);
• капкан неповноцінності (коли зливаються в єдине ціле установка вдячності та відчуття реалізації “ останнього шансу ”);
• інтимна удача (коли успіх у сексуальному житті інтерпретується як передумова вдалого шлюбу);
• взаємодоступність (вельми приваблює у дошлюбних стосунках);
• порядність (коли вступ до шлюбу стимулюється думкою найближчого оточення і відповідальністю перед ним);
• вигода (коли людина за допомогою шлюбу набуває фінансового та матеріального благополуччя);
• помста (коли вибір шлюбного партнера здійснюється на зло іншій людині);
• страх перед самотністю (коли шлюб рятує від страху залишитися наодинці зі своїми проблемами).(1.3.10)

Оскільки мова йде про  мотиви створення молоддю сім’ї, то варто звернути увагу на те, що деякі дослідники ( Н. І. Оліфірович, Т. О. Зінкевич-Куземкіна, Т. Ф. Велета ) виділяють поняття неадекватної мотивації створення шлюбу, що може виявлятися як: