Адаптация первоклассников

4. Організація педагогічної допомоги дітям, що зазнають різні труднощі у навчанні і поведінці з урахуванням даних психодіагностики.

Тут же - методична робота педагогів, спрямована на аналіз змісту і методики викладання різних предметів. Мета такого аналізу - виявити і усунути ті моменти в навчальному процесі, стилі спілкування з дітьми, які можуть провокувати різні шкільні труднощі.

5. Організація групової психокорекційної роботи зі школярами, що зазнають труднощі в навчанні і поведінці.

6. Аналітична робота, спрямована на осмислення результатів проведеної протягом півріччя і року в цілому роботи.

Більш докладно розглянемо кожен з вище зазначених етапів.

1. Вступ дитини до школи.

Перше завдання - виявити рівень його готовності до шкільного навчання і ті індивідуальні особливості, спілкування, поведінки, які необхідно врахувати в процесі навчання і спілкування в шкільному середовищі.

Друге завдання - по можливості компенсувати, усунути, заповнити прогалини, тобто підвищити рівень шкільної готовності до моменту приходу в перший клас.

Третя - продумати стратегію і тактику навчання дитини з урахуванням виявлених особливостей і можливостей. Відповідно до цього можна виділити і основні напрямки роботи:

психолого-педагогічна діагностика;

консультування і освіта батьків;

консультування педагогів з питань комплектування класу і навчання окремих учнів.

В даний час проблема шкільної готовності глибоко опрацьована у вітчизняній педагогічній та психологічній літературі. Готовність до школи - складний цілісний феномен, що характеризує психофізіологічний стан майбутнього школяра в цілому.

Серед її різних психологічних параметрів найбільше значення мають когнітивна готовність - сформованість найважливіших пізнавальних процесів і навичок, що дозволяють успішно здійснювати необхідну першокласнику розумову навчальну діяльність, мотиваційна готовність - сформованість внутрішньої позиції школяра, соціальна готовність - здатність зайняти соціально схвалювану і продуктивну позицію в спілкуванні з педагогом і однокласниками.

2. Первинна адаптація дитини в школі.

Як вже говорилося вище, терміном "первинна адаптація" позначається період, що триває орієнтування перше півріччя навчання в школі. Саме на цей період припадає основна робота педагогічного колективу, психологів, батьків школярів, спрямована на якнайшвидше звикання дітей до школи, пристосування до неї як середовища свого розвитку і життєдіяльності. Психолого-педагогічний супровід в цей період керується наступними завданнями:

створення умов для соціально-психологічної адаптації дітей в школі, їх всебічного соціально-морального розвитку (створення згуртованого класного колективу, пред'явлення дітям єдиних обгрунтованих послідовних вимог, встановлення норм взаємовідносин з однолітками та педагогами та ін);

підвищення рівня психологічної готовності дітей до успішного навчання, засвоєння знань, пізнавальному розвитку;

адаптація навчальної програми, навантаження, освітніх технологій до вікових та індивідуально особових можливостей і потреб учнів.

Відповідно виділяються і основні напрямки роботи:

1. Консультування і освіта педагогів.

2. Консультування і освіта батьків.

3. Педагогічна робота по розвитку соціально-психологічної адаптації.

4. Психологічна розвиваюча робота з підвищення рівня шкільної готовності.

5. Методична педагогічна робота з аналізу та модифікації процесу навчання з урахуванням даних про можливості та перспективи навчання конкретних учнів.

Зупинимося на утриманні трьох останніх напрямках діяльності педагогів і психологів.

Педагогічна підтримка першокласників у період первинної адаптації.

Педагогічна підтримка - допомога учням у подоланні тієї чи іншої перешкоди, труднощі, орієнтуючись на наявні у нього реальні і потенційні можливості і здібності, розвиваючи потребу в успішності самостійних дій.

Однією з умов адаптації першокласника в школі виступає відношення соціального середовища дитини до його успіхів і невдач, де провідна роль належить вчителю. За допомогою ігрових методів розвиваючого і психокорекційного характеру вчитель може допомогти дитині в успішній адаптації. Гра - найважливіший засіб включення дітей в учбову діяльність, спосіб забезпечення емоційного відгуку на виховні дії і нормальних (без перевантажень) умов життєдіяльності.

Рекомендується застосовувати наступні ігрові методи і вправи: психофізичні вправи та ігри, які сприяють зняттю м'язових затисків, емоційної напруги, перемикання уваги, підвищення працездатності;

рухливі ігри та ігри, що розвивають "комплекс довільності", які пробуджують активність дитини, його кмітливість, спритність, швидкість реакції, дисциплінують, згуртовують грають;

гри - драматизації, психокорекційні вправи для роботи з дитячими страхами, негативними емоційними станами і переживаннями, що розвивають уяву, фантазію, здатність до емпатії, виразність міміки і рухів.

Всі зазначені вище ігрові методи і вправи можна використовувати як під час уроків, на перервах, прогулянках, так і на спеціально організованих заняттях.

Зміни і прогулянки доцільно заповнювати рухливими іграми.

Тематичне малювання добре поєднується з мімічними і пантомімічними вправами. При чергуванні образотворчої діяльності з іграми, що тренують виразні рухи, відбувається взаімоусіленіе впливу на дитину і тієї й іншої діяльності, що в свою чергу веде до покращення його спілкування з однолітками. Сам процес малювання здатний впливати на поведінку дітей: вони робляться спокійніше і доступніше.

Психологічна розвиваюча робота на етапі первинної адаптації першокласників.

Мета розвиваючої діяльності на даному етапі навчання в загальному вигляді - створення соціально-психологічних умов для успішної адаптації першокласників до ситуації шкільного навчання. Досягнення цієї мети може бути досягнуто в процесі реалізації наступних завдань:

1. Розвиток у дітей когнітивних умінь і здібностей, необхідних для успішного навчання в початковій школі. Комплекс цих умінь і навичок входить в поняття психологічної готовності до школи.

2. Розвиток у дітей соціальних і комунікативних умінь, необхідних для встановлення міжособистісних відносин з однолітками та відповідних рольових відносин з педагогами.

3. Формування стійкої навчальної мотивації на тлі позитивної Я - концепції дітей, стійкої самооцінки та низького рівня шкільної тривожності.

Очевидно, що ці завдання повинні розглядатися в сукупності, як єдиний комплекс, тому що тільки цілісне вплив на особистість дитини може призвести до стійкої позитивної зміни або формування певних психологічних феноменів. Крім того, їх реалізація можлива при ретельному продумуванні змісту та організації розвиваючої діяльності.

Можливі дві форми організації розвивальної роботи: індивідуальна і групова.

Початок розвиваючої роботи з першокласниками на етапі адаптації доводиться орієнтовно на кінець жовтня - початок листопада.

Методична робота педагогів в першому класі будується на основі системи психолого-педагогічних вимог до змісту статусу учнів першого класу і має два основних напрямки.

Перше - аналіз та переробка існуючих навчальних програм з точки зору змісту даних вимог і результатів психолого-педагогічної діагностики конкретних школярів.

Друге - надання психолого-педагогічної допомоги окремим школярам. Цей напрямок роботи розгортається за підсумками діагност рівня адаптації першокласників.

Шкільні труднощі періоду адаптації.

У другому півріччі першого класу розгортається робота, спрямована перш за все на виявлення групи дітей, що зазнають різні труднощі у навчанні, поведінці або самопочутті в шкільних ситуаціях, і надання їм необхідної допомоги. Крім того, здійснюється серйозна методична робота педагогів щодо вдосконалення процесу і