Йосиф Сліпий, патріарх УГКЦ

Навчально-науковий інститут історії, політології та права

Миколаївський національний університет імені В.О.Сухомлинського

 

 

 

 

Реферат

На тему: Йосиф Сліпий, патріарх УГКЦ.

 

 

 

Студентки V курсу В групи

напряму підготовки 0203 гуманітарні науки

спеціальності 6.020302. історія

Катрич А.А.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

м. Миколаїв – 2015 рік

 

Зміст

 

ВСТУП

РОЗДІЛ I. Історіографія

РОЗДІЛ II. Життєвий шлях Йосипа Сліпого

2.1 Родинне виховання та становлення особистості Йосипа Сліпого

2.2 Йосип Сліпий – ректор духовної семінарії і академії

РОЗДІЛ III. Церковна діяльність Йосипа Сліпого

3.1 Йосип Сліпий - архіпастир Української греко – католицької Церкви

3.1.1 Львівський собор 1946 р та ліквідація УГКЦ

3.2 Арешт митрополита і роки ув’язнення

РОЗДІЛ IV. Спадщина Йосипа Сліпого

4.1 Наукова діяльність

4.2 Культурна діяльність

ВИСНОВОК

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ І ЛІТЕРАТУРИ

ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ СЛОВНИК

сліпий митрополит церковний освітня

 

 

Вступ

 

Актуальність даної теми полягає в тому, що в більшовицький період, історію писали під впливом радянської партійної ідеології, яка часто була не достовірною або взагалі сфальсифікованою. Такою і була історична думка по відношенню до глави Української греко – католицької церкви Йосипа Сліпого. Тому дана дипломна робота повинна усунути незнання чи перекручення фактів стосовно Йосипа Сліпого і церкви на чолі якої він стояв. Йосип Сліпий – був керівником церкви, яка офіційно не існувала, але все ж таки вона була. Після Львівського собору 1946 р. Українська греко-католицька церква аж до початку 90-х років знаходилась у підпіллі. Але вона мала свого голову − патріарха, що міг віддати за неї життя і скрізь, де міг, говорив про цю церкву, все, що робив, робив для того, щоб ця церква не зникла і розвивалась. Життя Йосипа Сліпого Коберницького-Дичковського – це яскравий приклад поєднання в одній особі науковця, богослова, керівника академічних і наукових інституцій, главу УГКЦ.

Вражаючою є його незламна міцність, із якою він перебув 18-річне ув'язнення. Але Йосип Сліпий може послужити своїм прикладом і в інших ділянках життя. Він був ученим - богословом, що не боявся розглядати складні богословські теми, даючи в них свою розв'язку проблеми. Він вивчав минуле, аналізував і на майбутнє давав указівки для своїх прихожан. Чи не найголовнішою з них була та, щоб прямувати до єдності. Бо через брак єдності й нерозуміння базових питань поставало багато бід для народу.

Такі риси характеризують особу патріарха Йосипа Сліпого, людину, із діяльністю якої тісно зв'язана діяльність всієї Греко-Католицької Церкви XX-го століття. Це століття було переломним у діяльності Вселенської Церкви, яка від рубрицизму і ригористичних практик повернулася до першоджерел - до Святого Письма і християнської Традиції.

Об’єктом дослідження є глава підпільної Української греко - католицької Церкви Йосип Сліпий.

Предметом дослідження є церковна та культурно - освітня діяльність глави УГКЦ Йосипа Сліпого.

Метою даної роботи є вивчення діяльності глави підпільної Української греко - католицької церкви Йосипа Сліпого, його внесок у розвиток життя УГКЦ та її розвиток, його культурно – освітня і духовна робота та репресії з боку радянської влади.

Завдання дослідження:

― вивчити життєвий шлях та родинне виховання Йосипа Сліпого;

― прослідкувати за становленням особистості у вирішенні обрання майбутньої професії;

― дослідити діяльність Йосипа Сліпого на посаді ректора семінарії і академії;

― вивчити церковну діяльність Йосипа Сліпого на посаді архіпастиря Української Греко – Католицької Церкви;

― детальніше вивчити причини його арешту і подальшого ув’язнення більшовиками;

― дослідити духовну спадщину глави Української Греко – Католицької Церкви.

Структура курсової роботи складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків та списку використаних джерел та літератури, що містить 50 найменувань.

Хронологічні межі дослідження. Хронологічними межами роботи є XIX – XX століття, а якщо точніше то 1892 –1984 роки. Нижньою межею є 1892 рік – народження Йосипа Сліпого, а верхньою межею 1984 рік коли Йосип Сліпий помер.

 

Розділ I. Історіографія

 

На початку ХХ століття Українська греко-католицька церква відігравала важливу роль у формуванні української національної ідеї в Галичині та в усій Україні. Духовна, культурно-просвітницька, наукова, меценатська діяльність УГКЦ , а зокрема і діяльність глави Української греко- католицької церкви під керівництвом Йосипа Сліпого досить широко висвітлена в сучасній історичній літературі. Цій тематиці присвячено чимало наукових статей та публікацій, особливо в останні роки. У процесі дослідження теми опрацьовано широке коло наукових матеріалів, спеціальної історичної літератури, що стосуються обраної проблеми.

Характерною рисою літератури та періодичних видань періоду Радянського Союзу про діяльність та взагалі особу патріарха Йосипа Сліпого була більш негативною навіть сфальсифікованою, оскільки радянським керівництвом проводились різні репресивні заходи стосовно Української греко – католицької церкви та її служителів, особливих репресій зазнав Йосип Сліпий, який став главою церкви незадовго до окупації більшовиками Західної України.

В журналі 1980 року “ Людина і світ ” є досить цікава стаття під назвою “ недобра пам’ять про Сліпого” в якій жителі села Заздрості на Тернопільщині відповідають антирадянщикам, в даній статті написано, що греко – католицька церква є духовною спільнотою українських буржуазних націоналістів, також в ній написано про те що, служителі даної церкви та і сам Йосип Сліпий зрадив радянський народ, негативні відгуки про нього дає М.В Архитко голова виконкому сільської Ради народних депутатів Заздрості, про те,що він допомогав фашистам також зазначав Є.Г. Веретко, який розповідав про те,як родина Сліпого видала жителя села поліцаям, стаття написана Б.Грабовським, звичайно зрозуміло, що вся вона написана в дусі більшовицької ідеології та багато інформації є недостовірною, написаною на замовлення радянського керівництва.

Найцікавішим є те, що в цьому самому журналі “ Людина і світ ” , але вже у 1992 році є кардинально інша стаття під назвою “Великий пастир українського народу” в якій автор Л. Ходькова пише про Йосипа Сліпого як про борця за волю.

Характерною рисою є те , що після прийняття Україною незалежності з 1991 року література, монографії та періодичні видання зовсім по-іншому характеризують діяльність та особу патріарха Йосипа Сліпого. З даного періоду історики та рілігієзнавці пишуть достовірні інформацію про Йосипа Сліпого, яка спирається на факти та різні архівні джерела та документи, також документи,які безпосередньо стосується Йосипа Сліпого та безпосередньо стали доступні праці самого Йосипа Сліпого та його листування та інше. Багато інформації про особу Сліпого подає його власне завіщання.

Досить цікавою є монографія Е. Бистрицької на тему:” Східна політика Ватикану в контексті святого престолу з Росією та СРСР”. Даний авторка також публікувала статтю в журналі під назвою ” Пам’ять століть” на тему :” Йосип Сліпий – організатор богословської науки в Україні”.

Наша дипломна робота складається з чотирьох частин, що хронологічно пов'язані між собою. І взагалі, у роботі ми намагалися дотримуватися хронологічної послідовності подій, хоча в окремих винятках порівнював деякі віддалені в часі події для доведення тези.

При написанні праці ми використовували аналітично - історичний метод опрацювання матеріалу, збираючи з різних джерел дані, які дозволяли розкрити дану тему.

З певних об'єктивних причин не мали змоги ознайомитись з науковими працями інших навчальних закладів, які б займалися вивченням особистості патріарха Йосипа Сліпого. Правда, ми мали змогу ознайомитись з магістерською працею о. Петра Глібчука на тему “Ісповідник віри Патріарх Йосип Сліпий - роки заслання”, в якій автор досліджує життя й діяльність Йосипа Сліпого, особливо зупинившись на тому етапі життя, коли він знаходився в ув’язненні.

Розглядаючи матеріали, на базі яких була написана праця, то хотілося б відзначити велику заслугу в оприлюдненні відомостей про Йосипа Сліпого владику Івана Хому. Іван Хома був довіреною особою патріарха, його біографом, йому довелося довгі роки бути біля Блаженнішого як його помічник і секретар. Тому він опрацював і опублікував найбільше матеріалів на цю тему. А особливо про дитинство і молоді роки патріарха Сліпого − матеріали про цей період вдалося знайти в рукописах владики Івана. Він також зібрав і опрацював матеріали про інші періоди життя Йосипа Сліпого. Можливо, в майбутньому, коли будуть опрацьовані архіви Йосипа Сліпого, з’явиться більше публікацій про його життя й діяльність.

При написанні праці використовували, в основному, україномовні друковані джерела, як найбільш повні й об'єктивні. Використувували також і періодичні видання. Останні, як правило, вийшли у світ після визволення кардинала Йосипа Сліпогно і висвітлюють цей, третій період його життя.

Серед використаних матеріалів майже немає архівних даних, якщо не рахувати використану книжку Олекси Мишанича, яка повністю побудована на архівних матеріалах про слідство й суд Сліпого.

Так що опрацьовуючи цю в майбутньому, можливо вдасться знайти якісь нові архівні матеріали, які б збагачували картину життя й діяльності митрополита Йосипа.

 

 

РОЗДІЛ II. Життєвий шлях Йосипа Сліпого

 

2.1 Родинне виховання та становлення особистості Йосипа Сліпого

 

Йосиф (Сліпий-Коберницький-Дичковський) видатний український церковний і громадський діяч, патріарх Української греко - католицької церкви, вчений і богослов. Народився 17 лютого 1892 року в заможній християнській родині Івана Коберницького - Сліпого та Анастасії Дичковської в селі Заздрість ( Тернопільська область). Як він сам згадував у споминах, записаним його помічником вл. Іваном Хомою: “Моє родинне село називається Заздрістю, кажуть тому, що всі навколишні села заздрили йому багатства і говорили, що воно справді, є оселею, медом і молоком пливучою. Заздрість лежить на високій подільській рівнині між Серетом і Стрипою, близько містечка Струсів, Теребовельського повіту. З неї дуже добре видно Теребовлянські і Струсівські гори, покриті лісами. ”

Родина Івана та Анастасії була багатодітною, ― 8 дітей. Найстарший брат Микола помер останній, після арешту більшовиками в 1944-1945рр. Першою померла сестра Марія. Друга – Розалія Гриневич, у Вишнівчику, в 1930 році. Брат Михайло, помер перед війною, і сестра Францішка. Так як було в давні часи,через брак медикаментів і від різних хвороб,які не вміли тоді лікувати, мало хто доживав до старості, більшість повмирали ще молодими.

“Сліпим” почали кликати діда Йосифа і згодом це прізвисько перейшло на сина, а також стало частиною вже офіційного прізвища внука – Йосифа Сліпого. В родині Сліпих пам’ятали про виховання дітей у національному, релігійному дусі. Велику роль у цьому відігравали батьки. Батько був дуже працьовитиv і любив порядок на господарстві. Завжди щось будував і дуже багато займався громадськими справами. Найголовнішим для батька Йосипа Сліпого було виховання дітей, щоб вони поводили себе чемно, відмінно навчалися , поважали старших, ходили до церкви і до школи, працювали на користь суспільству, можна сказати, що батько був суворим ,але досить справедливим. Йосип Сліпий народився й виховувався в патріархальній хліборобській родині, яка жила традиційними, цінностями.

Селяни,жили спокійним життям, основними зайняттям було хліборобство,вони сіяли багато пшениці, жита, ячменю, вівса. Односельці виявляли пошану сім’ї Йосипа Сліпого, про це може свідчити те, що батька Й. Сліпого 20 років обирали війтом,― це була посада авторитетна, яка вимагала також і певних знань та навичок.

Дітей вчили історії рідного краю та історії України ,з покоління в покоління передавалися розповіді про старі часи на Україні, про історичне минуле свого народу. Ще малим хлопчиком Йосип не раз слухав про події, які відбувалися колись на його рідних землях, в рідному селі, про битви і славних лицарів, що боролися за рідний край.

Рід Йосипа Сліпого відомий своїм безпосереднім відношенням до участі у боротьбі українців за свою незалежність та свободу. Прізвище ”Сліпий”, про яке вже згадувалося нами раніше, було отримане через те, що одного з предків Йосипа було осліплено польським старостою. А він в свою чергу наказав своїм синам не змінювати прізвища ”Сліпий”. Вже пізніше, в XIX столітті, був інший Сліпий, який привіз до села грамоту про скасування панщини, за що був фізично досить жорстоко покараний польською владою. Та незважаючи на це, він поставив серед села величезний дубовий хрест, як пам’ятку про скасування панщини.

Йосип Сліпий виховувався на цих розповідях, в ньому закладалося почуття патріотизму і любові до власної землі, народу. Ця любов пізніше допомагала Йосипу виходити переможцем у боротьбі з ворогом, хоч фізично сильнішим, але веденим не любов’ю, а ненавистю і неправдою.

Іншу важливу рису, яку мав Йосип Сліпий ― велику віру в Бога, можна в більшій мірі віднести до матері, яка з любов’ю та турботою піклувалася про дітей. Мама згадувалась в самих ранніх споминах Йосипа. Майбутній патріарх згадував про своє дитинство: "Я любив також ходити за матір’ю, як вона збирала на городі всі квіти, щоб святити на Спаса разом з овочами. Коли я зауважив, чому такий грубий снопик брати до свячення, чи не вистачило б кілька, то вона відповідала, що кожний цвіт проситься, щоби його посвятили. При цьому вона розповідала різні перекази, яких я собі вже не пригадую, як ті квіти плакали, коли їх поминали, як клонили голову. Деякі з тих оповідань я пізніше читав у гімназійних читанках, а священне зілля, висушене уживали як кропила для свяченої води і як ліки для недужої худоби". Віра цієї сільської жінки була також простою, вона не вдавалася у різні догматичні тонкощі і богословські спекуляції, але її віра була живою і ця віра робила чудеса.