Анотація до хору «Гра в зайчика»

                        Анотація  до хору «Гра в зайчика»

1.Загальний аналіз твору.

      1)Творчий портрет композитора і його основні твори.

 Микола Дмитрович Лентович.

        Український композитор, хоровий диригент, громадський діяч,педогог. Автор багатьох українських народних пісень для хору.

Народився 13 грудня 1877 року в селі Монастирьок, Брацлавського повіту. Подільської губернії в сім’ї сільського священника. Початкову музичну освіту здобув від батька. Навчався в Шаргородському духовному училищі та в Подільській духовній семінарії. Дуже захоплювався обробками пісень Лисенка, і почав створювати свої. Протягом двох років навчався в Петербурзі в придворній співочій капелі на диригентських курсах.

          Перший  період творчості Леонтовича  закінчився у 1904р. За цей час було надруковано дві збірки народних пісень з Поділля для хору. В цей період композитор починає обробляти народні пісні.

          Другий  період творчості тривав з  1905-1917рр. В цей період Леонтович  працював викладачем  в музично-драматичному інституті ім. Лисенка. Життя композитора скінчилося на ніч з 22 на 23 січня 1921.

         Провідним  жанром Леонтовича є обробки  народних пісень. Його обробки  поділялися на  кілька жанрових  груп:

  1.Лірико-епічні : «Ой посеред двору».

  2.Ліричні : «Котилася зірка».

  3.Лірико-драмтичні  : «Мала мати одну дочку», «Пряля», «Піють півні»…

  4.Обробки ігрових та жартівливих пісень : «Женчичок-бренчичок», «За       городом качки плинуть».

  5.В окрему групу  ввійшли «Щедрик» і «Дударик»  -- симфонічні обробки.

Також в доробку Леонтовича чотири оригінальні хорові поеми: «Льодолом», «Літні тони», «Легенда», «Моя пісня».

 

      2)Це українська народна дитяча ігрова пісня в обробці Миколи Леонтовича, в якій йдеться про сумну долю Зайчика (головний герой твору), який ходив до чужого городу їсти капусту. Він нікого не слухав,їв капусту й топтав доріжки. Хоча співрозмовник попереджав його, що трапиться лихо. Зі слів співрозмовника «Зайчику,зайчику, мій братчику», було зрозуміло , що той переймається долею Зайчика, і просить його не ходити до городу і не їсти капусту, бо хазяїн вийде й переб’є ніжку. Зайчик не послухав, й лишився ніжки. Тепер він навіки залишиться калікою.

      3)Загальний характер твору випливає з його змісту. Хор повинен звучати ніжно, схвильовано, передаючи почуття співрозмовника до Зайчика. В хорі є навіть моменти схвильованості, де тиха динаміка, мов хвиля, напливає в forte. Кульмінація цього твору на таких словах:

      «Не  будеш лазити по городчику,  будеш кульгати, ніжки не мати.

         З віку до віку будеш каліка»

2.Музично-теоретичний  аналіз.

    1.Структура музичної форми.

Музичний образ та характер твору передають всі  засоби музичної виразності.

Структура музичної форми  передає зміст твору, який викладений в куплетно-варіаційній формі. Пісня складається з 4 куплетів, з кульмінацією в 4-ому куплеті. Тут використовується принцип наскрізного розвитку.

В цій дитячій пісні, близькій своєю сутністю і характером до обрядової, для кожного нового проведення постійного мотиву, композитор знаходить все нові і нові музичні фарби. Широкі можливості для цього дає сама народна мелодія, особливістю будови якої є повторюваність. З ціллю подолати монотонність звучання, яка виникає у подібних випадках, композитор майстерно урізноманітнює окремі ланки фольклорного наспіву новими гармоніями, тембрами, фактурою викладення.

Як правило, в цілому народна мелодія в одному голосі не проводиться. Наприклад, вже в  першому варіанті куплету її спершу інтонує сопрано , а з другої половини альти.

Єдність цілого Леонтович досягає, крам всього іншого, методом «накладення» закінчення одного варіанту куплета на початок наступного, а також введенням в супроводжуючі голоси характерних ритмо-інтонаційних формул, взятих з фольклорного першоджерела (наприклад , групи                                 ).

Звідси ж витікає  один з показних, часто вживаних композитором, прийомів вичленовування з мелодії основного інтонаційного  зерна і його поліфонізації в  процесі розвитку. Тим самим він  підкреслює в пісні найбільш типове , досягаючи  необхідне змістовне та художнє узагальнення.

   2. Тональний план .

Основна тональність  – g-moll. Немає модуляцій та відхилень.

   3. Гармонія твору тісно пов’язана з його фактурою, тобто способом викладення хорової партитури. Починається твір зі вступу жіночої групи голосів на головній темі. Гармонія з’являється зі вступом чоловічих голосів в 17 такті (2 куплет).

 

 

4. Ритмічна сторона цього твору не складна. В основі восьмі і четвертні ноти. Є також паузи та ноти з крапкою. На протязі всього твору ритм не змінюється. В творі паузи досить короткі (четвертні) , тому треба витримувати їх досить чітко, не перетягувати.

(1-8 такти) g-moll:

 

 

Також треба звернути увагу, що в цьому творі акцентується перша доля:

(1-4 такти)

 

 

 

5. Динаміка:

Основна динаміка твору – piano. Присутні хвилеподібні наростання динаміки, але вони короткочасні.

(33-40 такти) g-moll :

 

 

 

 

Кульмінація (53-56 такти) на forte.

g-moll

 

 

 

6. Темп.

Основний темп твору – Con moto. І лише в останніх чотирьох тактах поступове уповільнення (poco rit.).

(65-68 такти)

 

 

 

 

7. Основний розмір твору ¾, який не змінюється.

8. Фактура.

  Фактура цього  твору гармонічна. Кожен голос має свою мелодичну лінію. На протязі всього твору тема проводиться в сопран і басів.

(17-20 такти) - у сопран:

 

 

 

(48-52 такти..) – у басів:

 

 

 

 

3. Вокально-хоровий  аналіз.

   1. Тип хору – мішаний.

   2. Вид хору – чотирьохголосний.

 Хор написаний для  змішаного хору а capella.

 

3. Характеристика голосів:

Загальний діапазон хорових  партій

Загальний діапазон кожної партії:

 

 

 

 

 

 

Сопрано:                                                   Тенори:

                                                       

 

Альти:                                                    Баси:

 

 

 

1) Сопрано.

Вступає партія сопран з  самого початку твору разом з альтами. При вступі основна тема саме в сопран.

(1-4 такти)

 

 

 

 

Вступають сопрано з динамікою mp. На протязі всього твору партія плавна,

але є скачки на терцію, (1-2 такти)

сексту   (31-34 такти)          

 

 

кварту    (45-47 такти)

 

 

 

Теситура для виконання  досить зручна, є місцями високі ноти – фа і соль другої октави:

(47-48 такти)                                                

Присутні хроматичні ходи в партії:

(53-56 такти)

В основному в партії секундові та терцові ходи. Тому треба співати уважно , щоб не понизити чи не підвищити ноти. Партія написана четвертними та восьмими нотами, є ноти з крапкою і паузи. Також  є місця, де сопрано відіграють роль підголоску:

(49-52 такти)

 

 

Особливих ритмічних  та дикційних труднощів не має. Акцентувати  треба першу долю. Партія не має divisi.

 

2) Альти.Вступає партія разом з сопранами з динамікою mp, але треба врахувати, що тема в сопран. Партія досить плавна і написана четвертними та восьмими нотами, але є паузи і ноти з крапкою.

 

 

 Партія має багато сачків:

 

 

 

На терцію і сексту (10-14 такти)

 

На кварту (15-19 такти)

 

Є хроматика (1-4 такти)

 

Та підголосок (49-52 такти)

 

 

 

 

Теситура для виконання  зручна. В основному в партії секундові ходи. Тому треба співати уважно, щоб не з’їхати. Також є місця злиття альтів з сопранами.

(25-30 такти)

 

 

 

В партії чітко виражена домінанта де присутній фа ♯:

(9-14 такти )

Партія не має divisi.

 

 

 

4) Тенора.

Партія тенорів досить незвичайна по звучанню, дуже доповнює звучання хору. Вступає партія разом з басами в 17 такті на динаміці mf. Партія написана четвертними та восьмими нотами. Є паузи й ноти з крапкою. Партія дуже плавна, але має і скачки:

 

 

На кварту (17 такт):                                На квінту (31-32 такти)    

 

Також присутня хроматика (41 такт)         (49-52 такти)

Є місця де партія є  підголоском і вступає не на першу  долю:

(41-48 такти)

Партія не має divisi.

4) Баси.

Вступають разом з  тенорами в 17 такті на динаміці mf. Партія написана четвертними та восьмими нотами, але є ноти з крапкою і паузи. З 41 такту по 48 баси не звучать. Автор напевно хотів підкреслити всю трагічність долі Зайчика, а тому залишив м’якші голоси.

(41- 48 такти)

 

Партія досить плавна, зустрічаються скачки:

(25-32 такти) на квінту  і сексту

 

 

 

 

 

Також присутня чітко  виражена домінантові гармонія:

(57-62 такти) з фа ♯:

 

В кульмінації тема в  басів:

(53-56 такти)

 

 Є хроматика:

(33-40 такти)

 

Особливих дикційних  та динамічних труднощів у виконанні партії немає.

Партія не має divisi.

4. Ансамбль.

Динамічні відтінки в  творі дуже гармонічно об’єднані  зі словами тексту.

Хор має насичену динаміку, тому різні зміни в динаміки потребують майстерного виконання динамічного  ансамблю. Динаміка наростає і спадає напливно: В кожній фразі перші такти наростання динаміки, а в останніх одному чи двох швидкий спад. Уміння виконувати твір одночасно, разом, щоб в кожній партії голоси зливалися в одне ціле – це і є тембровий ансамбль. Досить важливий і дикційний ансамбль. Потрібно чітко промовляти слова , щоб слухач розумів текст і зміст твору. Ритмічний ансамбль повинен бути добре відпрацьованим.

5. Гармонічний аналіз.

В гармонізації цього  хору чуються дуже свіжі сполучення, які виникають нерідко внаслідок вільного руху голосів. При цьому потрібно відмітити сполучення в єдиному співзвуччі різних функцій (Т+D, Т+S і тд.). Іноді виділяються мелодичні лінії типу контрапункту.

(41-52 такти в партіях  тенорів і сопрано)

 

 

 

 

6. Виконавські труднощі.

До виконавських труднощів цього твору відносяться ритмічні та динамічні труднощі. Хор має уважно слідкувати за диригентом, який в свою чергу показати всі вступи, зняття, зміни динаміки, зміни темпу, характер твору.

Жест диригента повинен відображати  характер і настрій даного твору. Також дуже важливим є ланцюгове дихання, щоб одна фраза зачіплювалася за іншу та була непереривна лінія. Потрібно попрацювати і над дикцією: чітко промовляти слова, не виштовхувати останні фрази.