Індо-пакистанський конфлікт у висвітленні світових ЗМІ

2. Росія підтримує  всі кроки Делі і Ісламабаду  щодо відведення військ від  сухопутного кордону і частини  бойових кораблів від морських  кордонів, відкриттю повітряного  простору дл транзитних прольотів  цивільних літаків.

3. Росія підтримує  дії Пакистану щодо здійснення  антитерористичних заходів на  своїй території.

4. Росія вважає, що  Ісламабад «повинен повною мірою  виконати взяті на себе зобов'язання  по припиненню проникнення кашмірських  бойовиків-терористів через лінію  контролю в індійський штат  Джамму і Кашмір, а також по  ліквідації всієї терористичної  інфраструктури на підконтрольній Пакистану території».

       Зі свого боку, Пакистан продовжує наполягати на тому, щоб саме Росія більш активно, а можливо, і офіційно виступила в якості посередника в конфлікті по кашмірської проблеми, що зустрічає прохолодне ставлення до цієї ідеї Індії, як і раніше вважає вирішення суперечки про Кашмір проблемою двосторонніх відносин між Індією і Пакистаном. Однак прийняття в 2005 році Індії та Пакистану в ШОС в якості спостерігачів не тільки об'єктивно поліпшило клімат для нормалізації відносин між Делі і Ісламабадом, але і стало новим політичним ресурсом для посилення неофіційного колективного посередництва ШОС у відносинах двох країн. Можливо, що ресурс ШОС на даному напрямку ще далеко не використаний, хоча країни - повні члени ШОС усвідомлюють, що Індія, наприклад, не хотіла б посередництва з боку ШОС у врегулюванні індійсько-пакистанського конфлікту щодо Кашміру, в той час як Пакистан не заперечує, а навіть вітає таке посередництво. У цілому, як видається, можливі посередницькі зусилля Росії в даному питанні в рамках ШОС або окремо об'єктивно підвищують значимість РФ для регіону і дають можливість реально впливати на політичні процеси в Південній Азії, що відповідає національним інтересам РФ у даному регіоні.

      Індо-пакистанський  конфлікт викликає занепокоєння  у всьому азійському регіоні  і одним із примирників цього  конфлікту виступає Китай. За  часів свого правління китайський  прем’єр-міністр Чжу Жуньцзи  неодноразово навідувався з діловим візитом до Делі та Ісламабалу, спонукавши обидві країни до визнання необхідності і безальтернативності мирного розв'язання кризи у відносинах. Китай завжди більше підтримував Пакистан, поставляв йому зброю і військову техніку, що продовжує робити і на сьогоднішній день. І саме цей факт завжди викликав занепокоєння та недовіру до Китаю зі сторони Індії. Останнім часом Китай шукає нові засоби для забезпечення рівноваги в регіоні, більше не покладаючись тільки на односторонню підтримку Пакистану.       

 Причини охолодження  до Ісламабаду прості: Китай стурбований  і нестабільністю в Пакистані,  і зростанням впливу в ньому  ісламських угруповань, і тим,  що все це дає привід США  збільшити свою військову присутність  у західних кордонів КНР.

         Із самого початку останнього загострення індо-пакистанських відносин Пекін неодноразово закликав обидві сторони заспокоїтися і сісти за стіл переговорів,але в Індії до цих закликів ставилися з недовірою. Не дивлячись на різкий змін курсу зовнішньої політики Китаю та прояву більшої зацікавленості в Індії, остання не вважає Китай авторитетом для себе і не сприймає його намагання вирішити конфлікт.

           Провідні країни виходять з того, що цей спір повинен вирішуватися мирними засобами на двосторонній основі, закладеній Сімлскім угодою, без втручання ззовні. Кашмірський питання - частина великомасштабного переговорного процесу, що йде в дусі лахорскій декларації. Росія, зокрема, вітає продовження змістовного діалогу Нью-Делі і Ісламабаду з усіх ключових двосторонніх проблемах, включаючи кашмірську. Про це заявляли офіційні представники Росії, підкреслюючи при цьому, що можливе посередництво Москви в індійсько-пакистанському суперечці навколо Кашміру (з пропозицією чого неодноразово виступала, зокрема, пакистанська сторона) можливе лише у разі звернення з цим проханням обох країн, і Індії, і Пакистану. На сьогоднішній день така позиція Росії представляється найбільш зваженою і адекватною тій ситуації, яка склалася в південно-азійському регіоні. Вона дозволяє Москві розвивати двосторонні відносини з кожною з учасниць конфлікту. Виходячи з інтересів Росії в Південній Азії, зокрема, необхідності розвивати самостійні пакистано-російські відносини незалежно від стратегічного партнерства Росії та Індії, ставлення Москви до одного з ключових і найбільш делікатних питань, яким є Кашмір, є оптимальним. Москва прагне до того, щоб Кашмір не ставав каменем спотикання у її співпраці ні з Делі, ні з Ісламабадом. І поки їй це вдається. Позиції Росії в Південній Азії не настільки сильні, щоб відверто, подібно США, втручатися в цей по суті двосторонній, але вкрай складний, багаторівневий конфлікт.

         У світлі нинішнього потепління відносин та налагодження конструктивного діалогу Нью-Делі й Ісламабад, ймовірно, визнали більш прийнятним на деякий час заморозити кашмірський питання, з тим, щоб він не був перешкодою на шляху двостороннього діалогу з інших аспектів відносин. Тим не менш, це не означає, що кашмірська карта не може бути розіграна знову. Більшою мірою це відноситься до Пакистану, в якому підтримка «кашмірських братів» є одним з основних способів консолідації суспільства, а для керівництва країни - це наріжний камінь зовнішньої політики. Разом з тим Ісламабаду вкрай важко вести боротьбу «на два фронти»: афганському і індійському (кашмірському) напрямках. Тому в міру дестабілізації зупинки на пакистано-афганському кордоні, Пакистан, швидше за все, буде намагатися не втягуватися в конфлікт у Кашмірі. Так це відбувається останнім часом, коли Ісламабад демонструє готовність «залагодити» кашмірський питання на тлі вкрай важкої ситуації на афганських рубежах.

        Необхідно відзначити, що в останні роки керівництво Пакистану іноді проявляє гнучкість, що, безумовно, в цілому поліпшує атмосферу двосторонніх взаємин. Разом з тим, справжніх проривів у вирішенні конфліктних і кризових проблем немає, чого, незважаючи на істотні зовнішньополітичні поступки Пакистану, сприяє напориста і все більше приймаюча характер тиску на Ісламабад позиція Індії. При цьому в Делі не можуть не розуміти, що зовнішньополітичні поступки Пакистану мають свої межі.

Незважаючи на заяви індійської сторони про те, що цей конфлікт лише один з багатьох питань, що існують  між двома сусідніми країнами, вирішення яких не слід ставити в  залежність від суперечки навколо  Кашміру, протягом десятиліть індо-пакистанський  протистояння з цього питання  було одним з головних напрямків  у відносинах двох найбільших країн  Південної Азії. Можна припустити, що навряд чи він піде з порядку  денного і в найближчі роки.

3.2. Рекомендації країнам-учасницям конфлікту щодо використання потенціалу світових мас-медіа для просування своєї позиції у конфлікті

         Індо-пакистанський конфлікт – феномен у світовій історії. Адже між державами не було жодних протиріч у часи, коли вони були колоніями Великої Британії. І лише отримавши незалежність, країни почали ворожнечу між собою.

         Сьогодні  обидві держави розуміють, що  конфлікт – це величезний тягар,  який заважає розвитку обох  країн. Але незалежно від спільних  інтересів, країни також мають  власну зацікавленість у цьому,  про яку слід зазначити.

         Для  Індії це може бути перспектива  лідерства у своєму регіоні.  Конфлікт значною мірою затримує економічний розвиток країни і вона не може нав’язати боротьбу могутньому «азійському тигру» Китаю, який з кожним роком тільки нарощує свою могутність і авторитет у регіоні. Китай підтримує Пакистан у цьому конфлікті, адже він має свій інтерес та економічну вигоду. Це значною мірою впливає на стосунки Індії та Китаю і, нажаль, у гіршу сторону. Індійський уряд розуміє, що нічим добрим це протиріччя між двома могутніми ядерними державами не закінчиться, а одже щоб подолати конфронтацію з Китаєм, Індії треба вирішити конфлікт з Пакистаном.

    Що до Пакистана, то це однозначно збільшить його авторитет і дасть йому нове визнання серед мусульманських країн у арабському регіоні. І арабські країни готові сприяти цьому. 18 травня відбулася зустріч між прем’єр-міністрами Пакистану та ОАЕ стосовно питання що до розв’язання конфлікту. Останній проявляв неабияку  зацікавленість у взаємовідносинах між Індією та Пакистаном та пообіцяв підтримувати Пакистан та допомогти у вирішенні конфлікту.

     Тож, як ми  бачимо, обидві країни виснаженні  конфліктом та зацікавленні у  його вирішенні. Та найкраще  це зробити на сучасному рівні,  за допомогою ЗМІ. 

     1. Засоби масової інформації обох країн мають об’єднатися між собою для виявлення спільних цілей та обміну інформації. Адже якщо ЗМІ обох країн об’єднаються, то інформація буде висвітлюватись об’єктивно, не підтримуючи жодну із сторін і не роблячи своїх висновків. Буде стосуватися виключно ситуації, яка описується. Тож, між джерелами ЗМІ треба створити об’єднання яке буде висвітлювати лише ті новини, що стосуються відносин між країнами.

     2.  На спірній території Кашмір треба розповсюджувати тільки позитивні новини стосовно взаємовідносин країн. Коли те чи інше індійське чи пакистанське ЗМІ випускає новини, у яких засуджує когось із сторін, то у регіоні може розпочатись збройний конфлікт, адже таке явище у історії взаємовідносин між країнами спостерігалося неодноразово.

      3. Треба змусити закордонні ЗМІ стимулювати конфлікт у хорошу сторону. Адже керівництво обох держав приділяють велику увагу пресі закордонних рейтингових агентств. Все, що треба зробити закордонним ЗМІ – стимулювати вирішення конфлікту мирним шляхом. Можна випускати статті про перспективи розвитку Індії та Пакистану як країн, між якими покладено мир і взято курс на співпрацю у майбутньому. Також можна було б провести аналіз позитивних сторін у історії самого конфлікту і це змусило б керівництво обох країн інакше сприймати цей конфлікт.

   4. Не тиснути на країни. Як Індія, так і Пакистан не відмовилися від ядерної зброї і сьогодні їх критикують країни Великої вісімки та міжнародні організації і все це робиться через ЗМІ. Під цим тиском ситуація загострюється ще більше і це робить країни ще небезпечніше один для одної та в край загострять ситуацію.

    Отже, аналізуючи  вплив ЗМІ на конфлікт ми  можемо стверджувати, що вирішення  конфлікту за допомогою засобів  масової інформації є найкращим  та найгуманнішим способом на  сьогоднішній день. Адже позитивізація  новин ЗМІ про конфлікт буде  впливати не лише на країни-учасники, а й загалом на всю громадськість.

    Та якщо не  брати ЗМІ до уваги, то можна  запропонувати такі шляхи подолання  конфлікту:

1.   Треба провести політику роззброєння, яку можна поділити по етапах:

1. На взаємній основі відмовитися від розгортання ядерних сил, а якщо ця пропозиція знімається з порядку денного в силу неконтрольованих подій і процесів, то погодитися з встановленням "стель" на розгортання ядерних сил, обмежень по дальності балістичних ракет, забороною на введення нових типів балістичних ракет і, можливо, забороною на нові способи базування;

2. Знизити загрозу попереджувального  нападу кожної зі сторін звичайними силами шляхом взаємного скорочення рівня  звичайних озброєнь, що знаходяться  в прикордонній зоні в мирний час, а також лімітувати проведення військових навчань, виключивши з них багато чого з того, що увійшло в нього  за останні роки - зокрема , відпрацювання навичок раптового вторгнення, яка вимагає достатньо високого статусу боєготовності у мирний час

3. Погодитися на міжнародний технічний  моніторинг здійснення заходів довіри і запобігання ядерної кризи  і направити спільне запрошення уповноваженим ООН або інших  міжнародних інстанціях, прийнятних для обох сторін; такий моніторинг явно необхідний у даний час для  відновлення статусу індо-пакистанського угодою 1991 р. про обмеження порушень повітряного простору і для здійснення нових заходів щодо запобігання  криз у прикордонній зоні;

4. Провести спільне вивчення питання  про регіональні критеріях для  обмеження введення в дію нових  дестабілізуючих видів зброї  та заходи в питаннях боротьби з  міжнародними терористами, що діють  у регіоні.

5. Згода обох країн на поширення повномасштабних  гарантій МАГАТЕ на всю їх ядерну діяльність.

6. Приєднання Індії та Пакистану  до ДВЗЯВ та ДНЯЗ.

7. Чітка координація своїх дій  і співробітництво в галузі недопущення  ядерного розповсюдження в Південній  Азії Росії і США з метою  надання впливу на позиції Індії  та Пакистану з цього питання.

Політика роззброєння – дуже важливий крок для обох країн. Адже якщо вдасться досягти цього, то відносини  між країнами почнуть покращуватися  і в перспективі, можливо, призведуть до вирішення всього конфлікту.

2. Давати  більше свободи Індії та Пакистану  розбиратися зі своїм конфліктом самостійно.

     Міжнародні  організації та інші країни  у цьому конфлікті повинні  виступати суто у якості спостерігачів,  а не намагатися вирішити цей  конфлікт за самі країни-учасники. Після обрання на посаду прем’єр-міністра  Пакистану Наваза Шаріфа, вся  увага міжнародної спільноти  прикута саме до цієї особистості.  Американський уряд висловлює  сподівання, що вже третій прихід  на цю посаду Наваза зробить  великий крок у напрямку покладення  кінця цього конфлікту. Адже  країни вже почали торговельні  відносини та Пакистан розглядає  Індію, як могутнього експортера  енергії. Саме такі відносини  принесуть велику користь обом  країнам не тільки з економічної  точки зору, а і зроблять перший  крок до подолання цього конфлікту.