Індо-пакистанський конфлікт у висвітленні світових ЗМІ

 

1. Перша російськомовна новина із джерела «Фонд  Стратегической Культуры» є негативною, як і більшість із них, стосовно Пакистану. Якщо проаналізувати історію відносин між Росією та Індією, то можна зрозуміти, що оцінка новин буде суб’єктивною. Адже дві країни являються торгівельно-економічними партнерами вже довгі роки і, безумовно, в інтересах Росії буде висвітлювати Індію з позитивної сторони.
2. Новина, яка також висвітлює Пакистан із негативної сторони. У тексті повідомлення йдеться про трьох індійських прикордонних солдат, які були вбиті при патрулюванні індійської території Кашміру. Військових вбили пакистанські бойовики, та хоча вони і не мають відношення до збройних сил Пакистану, Індія звинуватила Пакистанський уряд у постачанні зброї для бойовиків для розпалу конфліктів.
3. Як повідомляє «Російська служба ВВС» 18 травня 2013 року на кордоні у штаті Кашмір між двома військовими силами відбулась сутичка, яка потім переросла у збройний конфлікт, який, по своєму масштабу, відбувся вперше за 10 років.
4. Як повідомляє українське джерело масової інформації РБК Україна, після стрілянини, що відбулася 18 травня, сторони розійшлися миром та вивели свої війська зі спірної ділянки.
5. За повідомленням інформаційного агентства «Росбалт» у в’язниці на індійській території індійськими в’язнями було вбито пакистанця. Як виявилося, це була помста за смерть одного з індійських шпигунів у пакистанській в’язниці.
6. Наступна новина, що була повідомлена російським інформаційним агентством ИТАР-ТАСС, розповідає про напад пакистанських бойовиків на військових збройних сил Індії. Ця новина також висвітлює Пакистан із негативного боку.
7. Російська служба Euronews повідомляє нам про те, що обидві країни стали на курс покращення відношень і вже ведуть переговори одна з одною з приводу початку торгівлі. Ця новина була опублікована 24 травня 2013 року, тож можна сказати, що конфлікт у регіоні тимчасово припинився.
8. У статті, опублікованій у російському видавництві ИА Regnum, йдеться про підозри експертів антивірусного програмування ESET стосовно намаганням індійських хакерів відкрити доступ до матеріалів, що знаходились на сайті міністерства збройних сил Пакистану.
9. Новина повідомляє про амністію, надану Пакистаном 51 моряку риболовного судна, що плаває під прапором Індії. Конфлікт виник через те, що індійське риболовне судно перетнуло пакистанський морський кордон, за що і було заарештовано всіх членів екіпажу, але після втручання у інцидент голови індійського уряду Манмохана Сингха конфлікт було вирішено, а всім членам риболовного екіпажу надали амністію.
10. Як повідомляє російське Інформаційне джерело CA-News, Пакистан починає шукати собі енергетичних партнерів, та одним із них може стати Індія. Адже торгівельно-економічні відносини між країнами починають налагоджуватися, а Індія територіально є дуже зручним партнером для Пакистану.

 

Отже, проаналізувавши  всі новини ми можемо стверджувати, що загалом новини про Індію є  позитивними або нейтральними, лише в одній новині Індія постає перед  нами з негативного боку. Що стосується Пакистану, то з ним ситуація зовсім інша. Майже у всіх новинах він  постає перед нами у негативних кольорах, чи просто нейтрально, і лише 2 рази його висвітлюють з позитивної точки  зору.

    На  гістограмі(рис. 5)  зображено кількість  інформаційних повідомлень, що  діляться по країнах:

Рис. 5

 

На гістограмі(рис. 6) зображено поділ новин на позитивні, негативні та нейтральні стосовно країн:

Рис 6.

 

 

 

РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ РОЗВЯЗАННЯ ІНДО-ПАКИСТАНСЬКОГО КОНФЛІКТУ

3.1. Позиції учасників конфлікту  та міжнародної спільноти щодо  можливих способів розв’язання  проблеми

    Індо-пакистанський  конфлікт не можна назвати  простим перетягуванням канату. Він існує рівно стільки ж,  скільки країни є незалежними  та містить у собі водночас  декілька причин, які переросли  у територіальний спір. У взаємовідносини  країн не раз втручались різні  міжнародні організації та інші  країни, які мали безпосередній  інтерес до цього конфлікту.  Адже за часи Холодної війни  стратегічним партнером Індії  був СРСР, а Пакистану – США.  Для обох наддержав цей конфлікт  став чимось на кшталт справжнього  суперництва, у якому переможець  конфлікту перемагав і у війні.

    Позиція обох  країн дуже не визначена. Аналізуючи  новинні повідомлення можна сказати,  що голови країн хочуть налагодити  відношення між собою, але конфлікт  триває вже надто довго та  укорінився у самих жителях  обох країн. Обидві країни погоджуються  з твердженням, що до миру  треба йти поетапно, починаючи  із економічних відносин між  країнами та торгівлі.

   Для того, щоб вирішити  Кашмірське питання, ООН запропонував  розділити провінцію на дві  частини та залишити ті кордони,  які встановлені зараз.

   Щоб проаналізувати  цей спосіб вирішення конфлікту  у такий шлях, ми пропонуємо  провести СВОТ-аналіз вищезазначеної  ідеї:

    Сильні сторони:

• Обидві країни нарешті встановлять межу між територіями;
• Конфлікт перестане існувати офіційно;
• У провінції Кашмір буде відмінене військове положення;

    Слабкі сторони:

• Жодну з обох країн не влаштовує таке рішення;

Можливості:

• Індія та Пакистан вступають у дружні відносини, що позитивно вплинуло б на економіку обох країн;
• Можливість відмови обох держав від ядерної зброї;
• Розрядка напруги у регіоні в цілому;

Загрози:

• Початок збройного повстання частини населення, незадоволеної таким розподілом території;
• Етнічні конфлікти;

 

           Пакистан завжди вважав Кашмір своєю невід'ємною частиною (в самій назві цієї країни в арабській графіці буква "К" означає "Кашмір"). Згідно з "теорії двох націй" М. А. Джини, "батька-засновника Пакистану", мусульмани та індуси повинні мати дві різні держави, і більшість мусульманського населення в Кашмірі сама за себе говорить про схильність народу злитися з Пакистаном. Політика Індії в Джанагадхе, князівстві з індуським більшістю, правитель якого - мусульманин, висловлювався за збереження "прямих відносин з Великобританією", дозволяла пакистанській стороні звинувачувати її в "подвійних стандартах". Адже кожен аргумент, використовуваний Ісламабадом на підтримку своїх дій у Кашмірі, був відгомоном індійських аргументів на Джанагадхе: учасники рейду на територію князівства були визволителями, уряд "Азад Кашмір" - народним урядом, мета його дій - підтримати прагнення народу до свободи, а єдине справедливе вирішення питання - проведення референдуму. Але якщо Індія змогла застосувати цю схему в Джанагадхе, то спроби Пакистану повторити її в Кашмірі були приречені.

    Із всього цього випливає, що  таким чином конфлікт не може  бути вирішеним. Жодна зі сторін  не хоче віддавати іншій Кашмір, тому подолати конфлікт таким  чином не можливо.

 

Також одним із варіантів, запропонованих ООН, було надання Кашміру статусу  автономії. І ми пропонуємо розглянути цей варіант:

 

Сильні сторони:

• Територіальна проблема між двома країнами буде вирішена;
• Не буде жодних неузгодженостей, етнічний склад населення буде збережено;
• Це буде великим кроком на шляху до розв’язання конфлікту; 

          Слабкі сторони:

• Ні Індія, ні Пакистан не підтримують ідею такого розподілу.

         Можливості:

• Вирішення конфлікту мирним шляхом;
• Створення нової автономії;
• Вирішення питання водопостачання між країнами;

          Загрози:

• У нової автономії можуть бути конфлікти з однією із країн;

 

         Індія дотримується позиції, що принцип самовизначення неприйнятний для районів, які є складовою частиною суверенної держави. Та й не зовсім ясно, чи будуть брати участь у референдумі території Кашміру, що стали частиною Пакистану, а також "Азад Кашмір" і населення китайського Аксайчін. Можливість силового впливу з боку ООН (наприклад, організація гуманітарної інтервенції або задіяння механізму примусу до миру) з метою підпорядкування Індії резолюції Ради Безпеки, видається малоймовірною. До того ж Пакистан, що користується репутацією одного з центрів світового тероризму, викликає у світової спільноти набагато менше співчуття, ніж Індія, "найбільша (за чисельністю населення) у світі демократія".

         Отже, аналізуючи і цю пропозицію  урегулювання конфлікту ми можемо  сказати, що реалізувати її  не дозволить жодна із двох  держав.

 

   А зараз пропонуємо розібратися  з позиціями міжнародної спільноти  щодо способів розв’язання конфлікту.  Спершу поговоримо про СРСР. Як  вже було вище зазначено, Радянський  Союз був зацікавлений у вирішені  даного конфлікту, але своїх  способів розв’язання проблеми  не пропонував. Слід зазначити, що СРСР ніколи не грав роль посередника у врегулюванні кашмірського конфлікту. Навіть переговори, що проходили після індо-пакистанської війни 1965 р. у Ташкенті за участю голови Ради міністрів СРСР не можна назвати посередництвом у чистому вигляді. Основна мета третьої сторони, в даному випадку СРСР, полягала в організації переговорного процесу між конфліктуючими сторонами. СРСР фактично створив умови для того, щоб представники Індії і Пакистану мали можливість провести зустріч, завершився підписанням Ташкентської деклараціі 377. Однак свій план врегулювання кашмірського конфлікту СРСР не висував. Стратегічне орієнтування Москви на Делі визначило і позицію по кашмірського питання. Радянський Союз зайняв сприятливу з точки зору індійських інтересів позицію визнання рішення в принципі цієї проблеми, тобто приналежності Кашміру Індії та незаконність окупації Пакистаном частині її території. США підтримали позицію Пакистану, тобто визнання проблеми в цілому невирішеною та необхідності надання кашмірських народові права на самовизначення шляхом проведення плебісциту під міжнародним контролем. Таким чином, протистояння «холодної війни» дало про себе знати і в Кашмірі. Цей конфлікт, хоч і побічно, виявився вписаним у відносини Схід - Захід. Кожна з великих держав підтримувала в Південній Азії позиції своїх союзників.

     Відомо, що обидві країни мають  ядерну зброю і деякі аналітики  прогнозують, що якшо Третя  світова війна і буде розпочата,  то більш ймовірно саме у  цьому регіоні. США наполягали на ухваленні країнами регіону зобов'язань по серії міжнародних угод. У першу чергу, США прагнули схилити Індію і Пакистан до участі в Угоді про нерозповсюдження ЯО (ДНЯЗ), Угоді про заборону випробувань ЯО (ДВЗЯВ), Договорі про припинення виробництва матеріалів, що розщеплюються (ДППРМ), Договорі про режим контролю над ракетною технологією (РКРТ) . Але пізніше США скасували санкції проти Індії і Пакистану, так як вони не тільки завдають шкоди економічним інтересам США, але й суперечать стратегічним інтересам США в регіоні, наприклад, зміцнення демократії в Пакистані. Санкції можуть послабити політичну владу в Пакистані. "Стабільний Пакистан, що володіє ядерною зброєю - вже великий привід для занепокоєння, нестабільний Пакистан - набагато гірше".

 

         Було вирішено встановити з Індією відносини стратегічного партнерства і разом з тим зміцнити відносини з Пакистаном через прийняття цілого ряду заходів у торгівлі, кредитуванні, поставок озброєнь і військової співпраці. У результаті зміцнення дружніх відносин з Індією та Пакистаном США повинні домогтися створення атмосфери, в якій вони могли б переконати обидві держави не збільшувати кількість ядерних боєголовок, що знаходяться у них в розпорядженні, не розміщувати боєголовки на літаках і ракетах, припинити виробництво матеріалів, що розщеплюються військового призначення, не передавати свої ядерні та ракетні технології третім країнам.

      Ми пропонуємо зробити СВОТ-аналіз  стосовно того, до чого може  привести політика роззброєння:

         Сильні сторони:

• Обидві країни вже не будуть нести небезпеку глобального масштабу ні регіону, ні одна одній;

         Слабкі сторони:

• Країни не погодяться на цей крок;

          Можливості:

• Це сприяло б покращенню відношень між країнами та стало б перспективою вирішення конфлікту;
• Індія та Пакистан визнавалися як безпечні країни, що привернуло б увагу міжнародних інвесторів та покращило економіку країн;

Загрози:

• Зробило б Індію набагато слабшою перед Китаєм, який останнім часом лише нарощує свій ядерний потенціал;

 

        Традиційна точка зору Індії полягає в тому, що ЯО необхідно їй для досягнення статусу великої держави. Цей статус, як вважають в Делі, дозволить Індії посісти місце в Раді безпеки ООН. Саме з цієї причини Індія багато десятиліть відмовляється прислухатися до закликів відмовитися від "ядерної опції". Індія добре розуміє, що набуття країною власного ядерного арсеналу, незважаючи на деякі витрати, змусить інші держави прислухатися до її думки.

       Що стосується Пакистана, то головною задачею його ядерної програми є утримувати Індію від війни з Пакистаном. Враховуючи більш ніж піввікову історію індо-пакистанського конфлікту, Пакистан вважає, що Індія буде продовжувати залишатися загрозою існуванню Пакистану, і вважає, що порівняно слабка держава, яким він є, за наявності декількох ядерних боєголовок може стримати більш сильна держава - Індію.

      Що  стосується офіційної позиції  Росії стосовно конфлікт, то вона добре відома. На сьогоднішній день в ній проглядаються, принаймні, чотири основних моменти:

1. Росія послідовно виступає за нормалізацію обстановки в Південній Азії.