Лицарська поезія Провансу

Лицарська поезія Провансу.

Лірика і роман досягають  найбільшого розвитку у Франції.

Центр лицарської лірики - південь Франції ( Прованс ) відчуває вплив арабського Сходу. Після розпаду імперії Карла Великого Прованс став незалежним.

З латини тут розвивалась літературна мова ( провансальська, окситанська ). Провансальська поезія - зразок для всіх європейських народів. Провансальська поезія і мова проіснували 200 років,допоки Прованс приєднався до Північної Франції . Творцями провансальської лірики були трубадури або трувери . Вони прагнули бути професійними майстрами, розробили багато поетичних форм та жанрів:

• канцона - любовний вірш вишуканої форми;
• сірвенти - роздуми на моральні , політичні теми ;
• плач - вірш , що передає печаль поета з приводу смерті якоїсь людини ;
• тенцона - суперечка , діалог ;
• пасторелло описує любов лицаря і пастушки на фоні природи ;
• альба оспівує розставання закоханих вранці після таємного побачення та ін..

Науці відомо близько 500 імен поетів - трубадурів .

Основна тема лицарської поезії - любов. Предметом любові є заміжня жінка , дружина феодала. Тому однією з  ідей куртуазної літератури є протест  проти шлюбу як угоди між батьками. У поезії описується таємна любов , ім'я пані не називається , тому що це може їй нашкодити. Це любов тонка , вишукана . Вища нагорода для поета - поцілунок . У літературі також вироблений культ служіння Прекрасної Дами . У поезії описуються оригінальні образи , положення і ситуації.

Куртуазна поезія художньо відображає величезний моральний процес, пов'язаний з індивідуальною любов'ю .

Найбільшим представником «темного стилю» , який характеризує складний синтаксис , туманні натяки , загадкові метафори , малозрозумілих , був Арнаут Даніель . Прикладом демократичного напряму в поезії може служити творчість Гіраут де Борнель і Раймбаута ІІІ..

У класичний період (остання чверть 12 ст.) творили два найбільш блискучих відомих трубадура .  Бернард де Вентадорн , виходець з низів , оспівував спочатку дружину свого сеньйора , потім королеву Англії Елеонору . За задушевної мелодійності віршів , за витонченість вираження почуттів він належав до числа найвидатніших трубадурів .

Його сучасник Бертран де Борн проявив  себе більше в політичній тематиці , він був войовничим феодалом , які  брали участь у міжусобних війнах.

Місце поезії трубадурів зайняла політична , публіцистична поезія городян.