Стильоутворюючі фактори розмовного стилю

В багатьох сучасних романах з життя підлітків сленг тинейджерів відіграє важливу стилістичну роль. Вже давно помічено, що сленгу особливо властиве явище синонімічної атракції, тобто великі пучки синонімів для понять, викликаючи сильну емоційну реакцію (дівчина, гроші, алкоголь, сп’яніння, злодійство мають особливо великі групи сленгових синонімів). В романі Мак Інеса, де розповідачем є підліток і де проблеми поколінь і нонконформізму є дуже гострими, дуже багато синонімів для позначення представників старшого і молодшого поколінь: the oldies, the oldsters, the oldos, old hens, old numbers, old geezers і з іншої сторони: kid, kiddo, sperm, chick, chicklet, minors, beginners, debs. Люди яки покірно приймають існуючий порядок речей називаються розповідачем mugs, squares, tax-payers.

To have a job like mine means that I don’t belong to the great community of the mugs: the vast majority of squares who are exploited. It seems to me this being a mug or a non-mug is a thing that splits humanity up into two sections absolutely. It’s noting to do with age or sex or class or colour–either you’re born a mug pr a non-mug… (Mac Innes) [2; 113]

Стилістична структура  розмовної мови, таким чином, неоднорідна. Сюди входять різні соціально  обумовлені підстилі, які в ній  взаємодіють. Членування розмовної мови на діалекти залежить від географічного фактору. Найбільш відомим діалектом міського просторіччя є лондонський кокні.

Висновок  до другого розділу

Комунікативний  підхід до розгляду речення дозволяє стверджувати, що в ситуації спілкування всі комунікативні типи речень (розповідні, питальні, спонукальні) можуть передавати безкінечну кількість варіацій та відтінків комунікативних намірів в залежності від мети та специфіки конкретної ситуації спілкування. Структурно-граматична будова питання, як правило, визначається комунікативною інтенцією адресанта. Проте між інтенцією та формальною організацією питального речення є неоднозначна відповідність, чим пояснюється існування синтаксичної омонімії та багатозначності синтаксичних конструкцій.

 Питальне  речення розглядається в комунікативному  аспекті як інтенційний засіб  мовленнєвого спілкування, що  використовується мовцем з метою  здійснення своїх комунікативних  намірів.

 Первинною  функцією інтерогативних висловлювань  є функція запиту необхідної інформації. Але питальне речення є досить універсальним видом речення, оскільки, окрім вже звичної нам питальної функції, може виконувати в мові ряд інших функцій і виражати безліч різних значень, зовсім не пов`язаних із таким, як з`ясувальне.

 На питання можуть накладатися різного роду додаткові відтінки та нюанси, що безпосередньо не мають відношення до передачі питання: запитуючи, адресант керується конкретними намірами, а саме, спонукати співрозмовника до вступу у ситуацію мовленнєвого спілкування, тобто відповісти на питання, надати адресантові ту чи іншу інформацію щодо проблеми, яка його цікавить, підтвердити свою точку зору і т.п. Але в той самий час адресанта по-різному відносять до очікуваної відповіді, що відображається на формі питального речення.

 Інтерогативні  висловлювання є синтаксичними  одиницями, які здатні до експансії  прагматичних смислів інших типів  модально-інтенційних висловлювань. Вони не тільки задовольняють  пізнавальні інтенції мовця, але  й передають весь спектр інтенційних  прагнень суб’єкта мовлення від побажання до іронії і навіть роздратування. Під час відтворення тексту неможливо уникнути інтерпретації, тобто добудовування смислів, внесення в текст нових елементів.

ВИСНОВОК

На підставі цікавого проведеного мною дослідження  семантичних особливостей буттєвих речень, можна зробити певні висновки. Як бачимо, вивчення особливостей семантики займає значне місце в роботах багатьох дослідників англійського розмовного мовлення. Інтерактивний характер діалогічної мовленнєвої взаємодії зумовлює зосередження уваги мовознавців на дослідженні засобів її оптимізації,.

Англійська  мова в даний час розвивається і модернізується. У її структурі відбуваються зміни, пов'язані з старінням і виключенням лексики одних виразів, і виникненням абсолютно нових виразів. Це дослідження є спробою вивчення особливостей семантики буттєвих речень та їх реалізацій в сучасній англійській мові.

На мою думку, розмовне спілкування є тією областю функціонування мовної системи, де речення як основна синтаксична одиниця, трансформується у висловлення, для якого власне комунікативні характеристики стають найбільше значимими.

Системний характер використання мовних засобів призводить до того, що в різних сферах вживання мови нормалізується вибір слів і  характер їх вживання, переважне вживання тих або інших синтаксичних конструкцій, особливості вживання образних засобів мови, вживання різних способів зв’язку між частинами висловлювання і інші. Такі системи називаються стилями мови або мовними стилями.

В даній курсовій роботі було виявлено, що в розмовному стилі виділяють літературно-розмовний і фамільярно-розмовний (з підгрупою дитячої мови), виділення третього підстилю – просторіччя.

Крім того, мною було з’ясовано, що стильоутворюючими факторами для розмовного стилю є функції мови яки реалізуються в розмовній мові. Дуже велику роль відіграють соціолінгвістичні фактори, тобто прийняти норми мовної поведінки. Велику стильоутворюючу роль відіграють дві протилежні тенденції пов’язані з конкретними умовами спілкування, а саме компресія, яка призводить до різного роду неповноти виразу і надлишковість.

На основі аналізованого  матеріалу можу зробити висновок, що синтаксична специфіка розмовної мови полягає в тому, що одиницею більш великою, ніж речення в ній, як і в мові діалогічній є сполучення ряду реплік, зв’язаних структурно-семантичною взаємообумовленістю.

В фамільярно-розмовному стилі з його емоційністю і  емфатичністю сполучаються і багато лайливих слів або їх евфемізми.

Вони можливі  в реченнях будь-якого типу, факультативні  за своїми синтаксичними зв’язками, синтаксично багатофункціональні і можуть виражати як негативні, так і позитивні емоції і оцінки.

Отже, речення - основна синтаксична одиниця мови, яка граматично та інтонаційно оформлена за законами певної мови, служить засобом формування, вираження i повідомлення думок, вольових почуттів, емоцій i передає ставлення мовця до висловлюваного. Речення виражає судження, ствердження, заперечення. За метою висловлювання речення поділяютъся на розповідні, спонукальні і питальні, іншими словами, речення є основною синтаксичною одиницею мови, яка має власні структурно-семантичні особливості (предикативність завершеність та модальність).

СПИСОК  ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Арнольд І.В. Стилістика  сучасної англійської мови.-М., 1990.–356 с.
2. Беляева Е.Н. Принцип вежливости в вопросительных речевых актах. – М., 2000. – 412 с.
3. Блох М. Я. Теоретическая грамматика английского языка: - 3-е изд., испр. - М. : Высш. школа, 2000. - 381 с.
4. Будагов Р.А. Нариси з мовознавства.-М., 1953.–364 с.
5. Бузаров В.В. Круговорот диалогической речи или взаимодействие грамматики говорящего и грамматики слушающего. – Ставрополь: Изд-во СГУ, 2001. – 168 с.
6. Бурлакова В. В. Синтаксические структуры современного английского языка: - М.: Просвещение, 1984. - 112 с.
7. Виноградов В.В.Про задачі стилістики збірник статей.-М., 1923 р.-276 с
8. Гальперін І.Р.  Стилістика англійської мови.-М., 1983.–324 с.
9. Гедз С.Ф. Комунікативно-прагматичні особливості висловлювань з інтерогативним значенням у сучасній англійській мові.- К.,1998.- 116 с.
10. Иванова И. П. Теоретическая грамматика современного английского языка. - М. : Высш. школа, 1981. - 285 с.
11. Ившин В. Д. Синтаксис речи современного английского языка (смысловое членение предложения): Учебное пособие по курсу теории грамматики английского и русского языков в сопоставительно-переводческом аспекте.- Ростов н/Д: Феникс, 2002. - 317, с.
12. Ільїш Б.А. Сучасна англійська мова.-М., 1952.–371 с.
13. Ільїш Б.А. Стрій сучасної англійської мови.-Л., 1968.–384 с.
14. Кухаренко В.А. Інтерпретація тексту. Навчальний посібник для студентів старших курсів факультетів англійської мови. – Вінниця: НОВА КНИГА, 2004. – 272 с.
15. Кухаренко В.А. Практикум зі стилістики англійської мови.-В., 2000.–160 с.
16. Мороковський А.Н. Стилістика англійської мови.-К., 1984.–348 с.
17. Пономаренко Е.В. Структурно-семантическая и коммуникативно-функциональная характеристика пояснительных номинаций в современном английском языке: – К., 1991. – 117 с.
18. Разинкіна Н.М. Функціональні стилі англійської мови.-М., 1989.–368 с.
19. Русанівський В. М. Структура лексичної і граматичної семантики. — К., 1988.
20. Смирницький А.А.  Синтаксис англійської мови. М., Изд-во літератури на іноз. язиках.1957. – 512 с.
21. Старикова О. М. Семінарій з курсу теоретичної граматики англійської мови = Seminars in Theoretical Grammar: Навч. посібник для студентів фак. іноз. мов ун-тів. - К. : Вища шк. Голов. вид-во, 1980. - 180, с.
22. Гальперін І.Р. і  Черкаська Є.Б. Лексикологія англійської мови.-М., 1956.–360 с.
23. Каменский А.И., Каменская И.Б. Практическая грамматика английского языка.: Справочное пособие для неязыковых вузов. - Часть 1. - Харьков: ИНЭМ, 2002. - 607 с.
24. Вплив розмовної мови на розширення семантики прийменників/ Актуальні проблеми лексикології та стилістики.  Саратов: СГУ. 1992. 114 с.
25. Брус М.П. Словотвірна семантика фемінітивів української мови ХVІ-XVІІ ст.. // Актуальні проблеми українського словотвору. Збірник статтей// За ред. В.В.Грещука.-.Івано-Франківськ: Плай, 2002 – 415 с.
26. Ковалик І.І. Вчення про словотвір. Вибрані праці/ упорядник та автор передмови В.Грещук. – Івано-Франківськ – Львів: Місто НВ, 2007.-.404 с.
27. Grout E.H. Standard English. Structure and Style.–London, 1938.
28. Korunets I.V. Constructive Typology of the English and Ukrainian languages.–K., 1995.
29. Kügler Frank Do we know the answer? - Variation in yes-no-question intonation. - University of Postdam. – London; 1999.
30. Grout E.H. Standard English. Structure and Style.–London, 1938.
31. Merriam-Webster's Collegiate Dictionary. 1998, Merriam-Webster Inc.
32. The Penguin Modern Guide to Synonyms and Related Words. - London; 1987.

31.The World Book Encyclopedia. – Chicago, London, Sydney, Toronto, 1994 – Vol.4

32.Roget’s Thesaurus of English Words and Phrases. 6th. Ed.- London, 1982.