Словосполучення у складі фразеологізмів у сучасній німецькій мові

Man lernt nie aus – Вік живи – вік учися;

Besser spät als nie – Краще пізно, ніж ніколи

У цілому нині образне перенесення значення в прислів'ях найчастіше має метафоричний характер, зокрема спирається на позначення абстрактних понять, безліч людських стосунків, найменуванні неживих предметів або тварин і лобіювання відповідних їм дій, і навіть на персоніфікацію абстрактних понять.

Образне перенесення, властиве прислів'ю, робить все висловлювання яскравим, емоційно-експресивним, забезпечуючи йому (разом із лаконічністю висловлювання) високу міру інтелектуального і естетичного впливу, і навіть стало вельми поширеною у мові.

Ясність й виразність форми прислів'їв посилюється в багатьох із них спеціальними мовними засобами організації виробництва їхньої структури – використанням найпростіших форм рими, поетичного розміру, алітерації, і навіть лексичного і синтаксичного паралелізму, порівн. Wer will haben, der muß graben; Aus den Augen, aus dem Sinn.

Значення прислів'я настільки ж стале, як і її форма. Проте прислів'я часто виступають лише в абстрактному загально-перносному значенні, тільки в якомусь вужчому сенсі. Інакше висловлюючись, ступінь фактичного узагальнення прислів'ях може бути різним. Наприклад, прислів'я Aller guten Dinge sind drei ( Бог трійцю любить) означає лише, що в умовах щось необхідно зробити тричі чи мати у трьох примірниках. А прислів'я Der Mensch denkt, Gott lenkt – Людина передбачає, а Бог має – висловлює у вустах сучасника не залежність від Божої волі, а реальну можливість певних непередбачених обставин.

Ряд німецьких прислів'їв містить невиражену словесну оцінку, що характеризує явища – вони мають іронічний зміст чи негативну оцінку: Der Apfel fällt nicht weit vom Stamm , Gleiche Brüder, gleiche Kappen.

 

2.2.  Структура та зміст приказок

Приказки – це літературно-розмовні, повсякденно-розмовні і просторічні всебічно стійкі фрази, здатні висловлювати лише особисту суть. Приказки не містять узагальнень про закономірні зв'язки дійсності, як прислів'я, і застосовуються тільки в одиничних, конкретних ситуаціях. Щоправда, ситуації такі типові, що кожна приказка може, не змінюючись, використовуватися багатьма людьми в подібних випадках велику кількість разів, наприклад: Mein Gott! – Боже мій!; Da hört sich alles auf! – Це вже занадто!; Da lachen ja die Hühner! – Це курям на сміх!.

Приказки становлять найбільш вживану за формою і змістом і, мабуть, найчисленнішу групу німецьких стійких фраз. Особиста суть, властива приказкам, може бути виражений будь-якою синтаксичною схемою речення з кожною формою дієслова (див. приклади вище).

Проте, на відміну від регулярних фраз, приказки не допускають вільної заміни слів-компонентів і перетворення граматичної структури. Це означає, що оповідальна приказка може бути перетворена на питальну чи спонукальну, і навпаки (Die Sache wird schon schief gehen – Крива вивезе!); неможливо довільне включення до приказку чи вилучення з неї заперечення (Es ist noch nicht aller Tage Abend – Ще не все втрачено), зміна форми дієслова, зміна порядку слів, згортання чи розгортання висловлювання тощо.

Вживання низки приказок обмежена певним колом ситуацій і пов'язана з певним контекстом. Так, існують стійкі діалогічні пари приказок, наприклад: Wie geht`s, wie steht`s? – Wunderbar ist nichts dagegen.

Група приказок служить розділенню монологічної мови і вживається як вступ до повідомлення (Weißt du was? Die Sache ist...; Ob du es glaubst oder nicht...); як засіб створення зв'язку з раніше сказаним (Doch zurück zu unserem Hauptthema).

Основна особливість змісту приказок у тому, що вони виражені не прямо, а ідіоматично, з тим чи іншим відхиленням стандартного компонентного значення фрази – через образ, гіперболу, іронію, непрямий умовивід, недомовленість (усічення) чи «зайві» елементи тощо., наприклад das Ei will wieder mal klüger sein als die Henne – Знову яйця курку вчать (образність); Das fängt ja heiter an! – Отакої! (іронія); Da hört doch alles auf! – Це занадто вже! (гіпербола); Wo haben wir denn zusammen Schweine gehätet? – Ми із Вами свиней не пасли? (і, отже, ваша фамільярність не доречна – непрямий умовивід); Dir werd` ich! – Ось мені тобі! (усічення); Aber sicher, sagte Blächer! – Ясна річ! («зайві» елементи) тощо.

Відповідно характером співвідношення сукупної суті приказки з її компонентним значенням можна назвати образні приказки, побудовані на метафоричному переосмисленні; іронічні приказки, зміст яких прямо протилежний їх компонентному значенню; приказки, зміст яких побічно виводиться з їхнього компонентного значення; стійко усічені приказки; приказки, об'єктивний зміст яких вичерпується першою частиною тощо.

Особиста суть властива приказкам в тому, що у вимові приказка завжди конкретна, завжди використовується для оцінної характеристики одиничної, конкретної історичної ситуації. Приказкам загалом властива підвищена експресивність, а більшість їх промовляється із певною, незмінною окличною інтонацією.

Суб'єктивні і об'єктивні моменти у змісті приказок переплітаються у найрізноманітніших комбінаціях і пропорціях. Можна, проте, виділити основні типи і кілька проміжних груп.

Предметно-логічний, об'єктивний початок виступає на чільному місце в характеризуючих приказках, виражають логічно розгорнуту думку. Найчастіше це – особистий чи вказівний займенник, що означає будь-який окремий елемент ситуації чи явище дійсності, тоді як решта приказки дає цьому явищу ту чи іншу характеристику, наприклад: Das sieht ja ein Blinder! – Це ж ясно! Найчастіше слова в приказках не перетерплюють ніяких значеннєвих змін.

Пряму протилежність представляють повністю переосмислені приказки, які виражають загалом суб'єктивне ставлення мовця до певної ситуації або до слів співрозмовника, наприклад, подив, обурення, згоду чи незгоду: Mein lieber Mann! – подив; Alle Wetter! – Ось здорово (схвалення).

Приказки, зміст яких зводиться до елементарного емоційного та модального значенням, – це вигукові та власне модальні фрази.

Існують також і інші емоційні приказки. Це фрази, які є переважно висловлюванням тих чи інших емоцій, проте побудовано їх на кшталт характеризуючих приказок, наприклад: Das ist aber die Höhe! – Це занадто вже! та інші.

Отже, вигукові фрази виявляються лише ядром великої групи емоційних приказок. Емоційні приказки багато в чому близькі до модальних фраз.

Розглянемо деякі особливості структури присказок:

а) розповідні приказки

Висловлюють у мові приватне судження якогось предмета чи явища. Проте найменування суб'єкт судження зазвичай не має, та місце в приказці займає займенникове слово ich, du, es, das, darauf та інших. Це займенникове слово міцно закріплене у складі приказки і не може бути вільно замінене іншим займенником чи ім'ям.

Займенник у складі приказок виконує також роль конкретизаторів, чітко висловлюючи особову суть приказки. Саме наявність займенникового слова-конкретизатора дозволяє легко відрізнити оповідальну приказку від близьких за структурою прислів'їв, наприклад:

Umgekehrt wird ein Schuh daraus;

Wo er hinhaut, wächst kein Gras mehr;

So schnell schießen die Preußen nicht Umgekehrt ist auch etwas wert;

Am betretenen Wege wächst kein Gras;

Eile mit Weile

б) питальні приказки

Велика кількість приказок справді питальні за своєю функцією, вирізняються тим, що у них може бути дана відповідь. Це означає, що той, хто запитує Wo brennt es denn? – Що сталося? – почує у відповідь, дивлячись на ситуацію, найрізноманітніші роз'яснення, наприклад: In 12 Minuten geht mein Zug! – тощо.

Зазвичай приказки, мають форму питальної пропозиції, зовсім не містять питання, тож і не вимагають відповіді. Вона має емоційне чи модальне значення, наприклад: Was fällt dir ein! тощо.

Окремі питальні приказки мають переносно–образне значення і спираються на стійкі фразові оберти: Aus welchem Loch pfeift der Wind? – Звідки вітер дме?

в) спонукальні приказки

Власне спонукальні приказки включають дієслівні і бездієслівні речення. Серед перших панують приказки-кліше, тобто, дієслівні фразеологічні поєднання, що їх вживають переважно у наказовій формі і утворюють цим склад цілої фрази.

Типова структура бездієслівних спонукальних присказок – прийменникове (рідше бесприйменникове) поєднання іменника з і сполучником або іншими іменниками: Kopf hoch! – Вище голову!; Schwamm darüber! – Забудем звідси!

Групу спонукальних приказок утворюють також поєднання деяких іменників з kein(e), immer, nur, наприклад: Kein Aber! – Ніяких але!, Immer Mut! – Не бійся!

г) емоційно-модальні приказки

Эмоційно-модальні приказки охоплюють найширше коло синтаксичних структур – від односкладних речень до складних типу So etwas lebt,und Schiller mußte sterben! – І як тебе земля носить!

Існує невеличка група модальних фраз, що виражають експресивне підтвердження чи незгоду із службових слів: Und ob! – Ще б пак!; Und wie! – Ще й як! тощо.

Спільною формальною ознакою всіх приказок є поєднання структурної і лексичної стійкості, хоча і та, і інша завжди мають абсолютний характер і завжди охоплюють весь склад фрази.

Отже, великий розряд німецьких приказок досить різноманітний за формальними і смисловими ознаками назв стійких фраз. Він містить:

• вигукові і модальні фрази типу Ach du liebe Zeit!; Und ob! і ті, що характеризують емоційні, модальні приказки типу Ich verstehe immer Bahnhof!;
• завершені приказки і приказки з лексичним змінним компонентом і з роздільною чи нероздільною сталістю, наприклад: Ich danke für etw.!;
• абсолютно стійкі приказки і приказки-кліше: Das macht den Kohl nicht fett!;
• образні приказки, побудовані на метафоричному переосмисленні всієї фрази, наприклад: Dreimal darfst du raten!

Образність особливо типова для характеризуючих і емоційних приказок, причому власне вигукові приказки найбільш схильні до демотивації образу.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                       ВИСНОВКИ 
         Дослідивши тему «Словосполучення у складі фразеологізмів у сучасній німецькій мові», ми дійшли до таких висновків:

1.     Фразеологія будь-якої мови – це цінна лінгвістична спадщина, в якій відбивається бачення світу , національна культура, звичаї і вірування, фантазія і історія народу, що говорить на цій мові. Фразеологія як лінгвістична дисципліна знаходиться ще в стадії становлення.  
Фразеологічний склад німецької мови має ряд специфічних, властивих тільки йому особливостей. Проте ця специфіка може бути виділена лише на тлі тих рис, які визначають лінгвістичну природу стійких словосполук взагалі і є спільними для одиниць фразеологізмів цілого ряду інших європейських мов .  
Ми можемо визначити фразеологічні одиниці таким чином:  
Фразеологічними одиницями є такі стійкі словосполучення, які, незалежно від кількості слів-компонентів, утворюють семантичну єдність і виконують в мові називну або експресивну функцію. 

2.     Стійкі словосполучення дуже різноманітні як в структурному, семантичному, так і у функціональному плані. Внаслідок цього усяка систематизація матеріалу фразеологізму у вигляді класифікацій будується залежно від того, які властивості одиниць фразеологізмів піддаються аналізу.  
У лінгвістичній літературі відомо декілька класифікацій фразеологізмів. Але жодна з цих класифікацій не є достатньо повною та має певні недоліки. У нашій роботі ми розглядаємо фразеологічний склад німецької мови за класифікацією В.В. Виноградова. 

3.     Продуктивність фразеології в збагаченні лексичного складу німецької мови не була ще предметом спеціального дослідження, якщо не враховувати аналізу окремих видів стійких словосполучень (неафористичні фразеологічні одиниці), які освітлювали в літературі по словотворенню сучасної німецької мови.  
4.     Фразеологізми, в більшості випадків, утворюються за допомогою метафор, які беруть свої позначення з із сфер суспільного громадського життя, тому розвиток сфер людської діяльності відбивається також і в тематичних групах фразеологізмів.  
5.     Велика кількість фразеологізмів відноситься до теми людської діяльності та міжособистісних відносин.

6.     Фразеологічні одиниці – це носії життєвого досвіду нації, що яскраво відображають спостереження над навколишнім світом. Це безпосередньо зумовлює особливості вживання фразем у мовленні. Частотність використання сталих висловів прямо залежить від віку людини та від її життєвого досвіду. Дитина, наприклад, сприймає фразеологізми буквально. Причиною цьому є різниця в типі мислення дорослого та дитини. Тому фразеологізми доцільно вводити у лексикон учнів на старшому етапі навчання, коли вони вже мають певний багаж знань, та певний словниковий запас. 

7.   Під час вивчення фразеологізмів слід спрямувати навчальний процес у такому руслі, щоби залучити студентів та учнів до творчої та самостійної діяльності.  

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ДОДАТКИ

1. Alle Wege führen nach Rom. – Всі дороги ведуть в Рим.
2. Auch die Wände haben Ohren. – І у стін є вуха.
3. Aus der Hand in den Mund, gibt schlechte Nahrung kund. – Жити тільки що з ку лака та до рота.
4. Alte Liebe rostet nicht. – Стара любов не ржавіє.
5. Auf den ersten Schuss fällt keine Festung. – Первый блин комом.
6. Besser ein Sperling / ein Spatz in der Hand als eine Taube auf dem Dach. – Краще синиця в руках, ніж журавель у небі.
7. Der Apfel fällt nicht weit vom Stamm. – Яблучко від яблуні недалеко падає.
8. Der Dümmste hat das meiste Glück. – Дурним щастить.
9. Das Ei will klüger sein als die Henne.  – Яйця курку не вчать.
10. Einer ist keiner. – Один в полі не воїн.
11. Es ist noch kein Meister vom Himmel gefallen. – Не святі горшки ліплять.
12. Die Furcht hat tausend Augen. – У страху великі очі.
13. Die Gesunden und Kranken haben ungleiche Gedanken.  – Ситий голодного не розуміє.
14. In der Not schmeckt jedes Brot. – Голод не тітка.
15. Lehre den Wolf das Vaterunser, er sagt doch Lamm. – Як вовка не годуй, а він все до лісу дивиться.
16. Man soll nicht zwei Hasen auf einmal jagen. – З двома зайцями поженешся, жодного не спіймаєш.
17. Man wäscht nicht seine schmutzige Wäsche vor allen Leuten.  – Не выноси сор из избы.
18. Man soll den Tag nicht vor dem Abend loben.  – Ще не вечір.
19. Man lernt, solange man lebt. – Вік живи, вік учися.
20. Osten und Westen, zu Hause ist’s am besten. – В гостях добре, а вдома краще.
21. Reden ist Silber, Schweigen ist Gold. – Слово – срібло, мовчання – золото.
22. Sieben sollen nicht harren auf einen Narren.  – Семеро одного не чекають.
23. Über Nacht kommt guter Rat. – Ранок вечора мудріше.
24. Wer anderen eine Grube gräbt, fällt selbst hinein. – Не рий іншому яму, бо сам в неї втрапиш.
25. Wie der Vater, so der Sohn. – Який батько, такий й син.
26. Das Werk lobt den Meister. – Діло майстра величає.
27. Zeit ist Geld. – Час – це гроші.
28. Die Zeit heilt alle Wunden. – Час лікує.
29. В краткости соль – In der Kürze liegt die Würze.
30. Dummheit und Stolz wachsen auf einem Holz. – Дурість і гордість ростуть на одному дереві.
31. Der Gast ist wie der Fisch, er bleibt nicht lange frisch. – Гість як риба, свіжим залишається недовго.
32. eine Bienefleiß an den Tag legen – працювати як бджола
33. ohne Rast und Ruh arbeiten – працювати як білка у колесі
34. sich krank arbeiten – надриватися на роботі
35. sich an die Arbeit gehen – ставати до роботи
36. sich zu Tode arbeiten – непосильно працювати
37. für zwei arbeiten – працювати за двох
38. was das Zeug hält – працювати що є сили
39. wie wild arbeiten – працювати як божевільний
40. tüchtig ins Zeug gehen – взятися за справу, засучивши рукава
41. arbeiten wie ein Vieh – працювати як кінь
42. gründliche Arbeit machen – сумлінно виконувати роботу, працювати на совість
43. gründliche Arbeit leisten – сумлінно виконувати роботу, працювати на совість
44. ganze Arbeit leisten – сумлінно виконувати роботу, працювати на совість