Словосполучення у складі фразеологізмів у сучасній німецькій мові

У дослідженнях з фразеології В.В. Виноградов пропонує класифікацію фразеологічних одиниць за ступенем семантичної єдності. Характеризуючи особливості семантики фразеологічних зрощень і фразеологічних єдностей, він проводить аналогію між фразеологічними одиницями і словами щодо мотивації їх значення. Значення фразеологічних зрощень, на його думку, незалежно від їх лексичного  складу, від значень їх компонентів, умовно і довільно, як значення невмотивованого слова. Наприклад, у роботі "Про основні типии фразеологічних одиниць" він зазначає, що фразеологічне зрощення являє собою семантичну одиницю, однорідну зі словом, позбавлену внутрішньої форми. Автор відмежовує фразеологічні єдності від фразеологічних зрощень і зазначає, що в першій «цілісне значення мотивоване ». Сприйняття мотивованості значення фразеологічногї єдності спирається на усвідомлення його лексичного складу, а також на зв'язок значення цілого і значення складових частин виразу [Виноградов, 1977].

І.І. Чернишова розмежовує фразеологічні єдності, фразеологічні вислови й фразеологічні сполучення за характером значення, що виникає в результаті взаємодії структури, сполучуваності та семантичного перетворення компонентного складу.

Фразеологічні єдності виникають на основі семантичного переосмислення або зрушення змінних словосполучень. Нове ,фразеологічне значення створюється не в результаті зміни значення окремих компонентів словосполучення, а зміною значення всього комплексу. [Чернишова, 1970]. Під фразеологічною єдністю поглинається і втрачається індивідуальний зміст слів-компонентів. Вони утворюють нерозкладне семантичне ціле. Саме цьому розряду фразеології притаманна семантична єдність або семантична цілісність. При всьому цьому, значення цілого пов'язано з розумінням «образного стрижня фрази» [Чернишова, 1970; див. тж. Виноградов, 1977], з відчутністю переносу значення, що і складає «внутрішню форму», або образну вмотивованість фразеологічної єдності. Наприклад, jmdm. den Kopf waschenь – намалювати будь-кому шию (голову); keinen Finger krummen – не вдарити палець об палець; etw. auf Eis legen – заморозити, не давати ходу.

Образна вмотивованість фразеологічної єдності може з плином часу збліднути і ослабнути до повної демотивації. Це, як правило, має місце в тих випадках, коли фразеологічна одиниця утворюється на переосмисленні таких змінних словосполучень, які були спочатку позначеннями конкретних звичаїв народу і вийшли з плином часу з ужитку, напр.: den Stab über jmdn. brechen –винести вирок кому-небудь (букв.: розламати над ким-небудь палицю); сюди ж: bei jmdm. in der Kreide stehen – бути чиїмсь боржником.

Однак, демотивація фразеологічної єдності, як відзначає І.І. Чернишова, не впливає ні на його експресивність, ні на його функціонально-стилістичну приналежність.

Значення подібних одиниць, що утворюються на основі переосмислення змінного словосполучення, володіє абсолютною експресивністю, тобто воно експресивно незалежно від контексту. Воно існує у зв'язку з даним матеріальним складом фразеології також і в тому випадку, коли поступово слабшає і затемнюється той образний стрижень, який був основою умотивованості ФЄ.

Термін «фразеологічні єдності», з точки зору І.І. Чернишової, найбільш точно передає структурно-семантичну специфіку ФЄ цього типу: цілісне значення (семантична єдність), що виникає на основі переосмислення всіх компонентів словосполучення.

Підсумовуючи все вище сказане, І.І. Чернишова приходить до наступних висновків: Стійкі порівняння, згідно з їх традиційного позначення, або компаративні ФЄ, є однією з груп фразеології. Своєрідність, що дозволяє виділити їх серед інших фразеологізмів, виникає в результаті взаємодії структурних і лексико-виразних факторів. Структура компаративної одиниці при наповненні її соціально відпрацьованими, міцно вкорінилися в мовній практиці лексичними одиницями, дозволяє створювати традиційні характеристики властивостей (якостей), дій і стану суб'єкта, особи або предмета. Структура компаративної фразеології та її лексична наповнюваність створюють умови для утворення одиниць з яскраво вираженим оціночним характером. Цьому сприяє, крім факторів, описаних вище, також і часта гіперболізація предмета, що лежить в основі порівняння.

Розглядаючи розряди фразеологічних виразів, І.І. Чернишова виділяє дві основні властивості фразеологізмів: наявність у них одиничної сполучуваності компонентного складу і специфічного різновиду семантичного перетворення. Так, для прислів'їв характерний дидактичнийзміст, який виражається через переосмислення відповідного зразка, напр.: Viele Küche verderben den Brei – «У семи няньок дитя без ока», Neue Besen kehren gut – «Нова мітла мете краще» [Чернишова, 1970].

1.3. Класифікація  фразеологічних одиниць

Стійкі словосполучення дуже різноманітні як в структурному, семантичному, так і у функціональному плані. Внаслідок цього усяка систематизація матеріалу фразеологізму у вигляді класифікацій будується залежно від того, які властивості одиниць фразеологізмів піддаються аналізу.  
У лінгвістичній літературі відомо декілька класифікацій фразеологізмів. Для німецької літератури характерна класифікація, представлена в обширній праці Фрідріха Зейлера «Deutsche Sprichworterkunde». Типовим в цій роботі, що займає особливе місце в німецькій літературі по фразеології (разом з багатющим фактичним матеріалом, тут містяться і розгорнені теоретичні узагальнення), є те, що вона систематизує лише один вид стійких словосполучень, а саме такі поєднання, в яких є експресивність, емоційність, оціночний характер. 

Виходячи з додаткових семантичних, структурних і функціональных моментів, властивих фразеології даного виду, Ф. Зейлер розрізняє  наступні групи фразеологізмів: 

1. прислів’я (Sprichworter);
2. літературні варіанти прислів’їв – афоризми, сентенції (Aphorismen , Sentenzen); 
3. приказки (die sprichwortlichen Redensarten); 
4. парні словосполучення (die sprichwortlichen  Formeln); 
5. крилаті слова (gefliigelte Worte). 

До недоліків даної класифікації відноситься, по-перше, неповний обхват охоплення всіх видів стійких словосполучень німецької мови, тобто ігнорування неафористичних словосполучень, які складають, на нашу думку, не менш важливу частину фразеології. 

Наступним недоліком даної класифікації є нечіткість терміну «приказка», що включає фразеологію, різну по своєму емоційному потенціалу, мотивованості значення і ін. Термін «приказка» в даному випадку об'єднує як повністю невмотивовані вирази, ідіоми типа Pech haben, так і образно-мотивовані з явно відчутним перенесенням значення, ср. einem eine schone Suppe einbrocken, а також односкладні пропозиції, що є вигуками, що вживаються в повсякденно-розмовній мові для посилення емоційності вислову, наприклад: Ja, Kuchen! Чом би не так! Ну, вже це дзуськи, цей номер не мине!; Schwamm drüber! Забудемо про це! Досить про це (букв.: Зітремо це)  
Значне розповсюдження поширення в радянській германістиці получила в останнє десятиліття структурно-семантична класифікація одиниць фразеологізмів німецької мови, принципи якої запозичені з із класифікації акад. В. В. Виноградова для одиниць фразеологізмів російської мови. Виходячи з семантичної єдності компонентів, всі фразеологічні одиниці підрозділяються на три групи:

• фразеологізми-зрощення;
• фразеологічні єдності;
• фразеологічні сполучення.

Фразеологічні зрощення або ідіоми є абсолютно неподільними, нерозкладними словосполученнями, значення яких не залежить від їх лексичного складу. Вони мають повністю затемнене семантичне мотивування. У їх значенні немає ніякого, навіть потенційного, зв'язку із значенням їх компонентів. Прикладами таких словосполучень в німецькій мові є вирази einen Korb bekommen дістати відмову при сватанні; j-m Brief und Siegel geben поручитися перед ким-н . за що-н ., запевнити увіряти кого-н . у чому-н .; j-n oder etwas im Stich lassen залишити кого-н . напризволяще, змінити зраджувати кому-н. справі, речі, підвести кого-н.; schlecht und recht скромно і чесно; рівно, врівень.

Значення всіх цих виразів не мотивоване з погляду системи сучасної німецької мови і може бути розкрите лише за допомогою історичного і етимологічного аналізу. Так, перші три ідіоми виникли у зв'язку з різними німецькими звичаями, що мали місце в певні періоди життя німецького народу. У поєднанні schlecht und recht слово schlecht виступає в своєму архаїчному значенні прямому, правильному, яке повністю втрачене ним в сучасній мові, у зв'язку з чим і затьмарюється сенс всього словосполучення.  
Друга група по класифікації В. В. Виноградова — фразеологічні єдності — відрізняється від фразеологічних зрощень тим, що тут значення цілого пов'язано з розумінням потенційного сенсу змісту слів, створюючих ці вирази. Фразеологічні єдності включають досить багаточисельну групу одиниць фразеологізмів. Сюди відносяться:

1. Образно-мотивовані  словосполучення, тобто стійкі словосполучення  з явно відчутним перенесенням  значення, наприклад, keinen Schimmer von etwas haben не мати ані найменшого уявлення про щось. Значення вираження фразеологізму виникає в даному випадку внаслідок переосмислення слова Schimmer, оскільки воно означає слабкий, тьмяний, ледве помітний вогник. Сюди ж відносяться багаточисельні одиниці фразеологізмів, що мають омоніми у вигляді вільних синтаксичних словосполучення типу ins Wasser fallen впасти у воду — вільне словосполучення ; провалитися, піти нанівець, турбуватися — фразеологічна єдність; 

2. Парні  з'єднання слів, наприклад, mit Sack und Pack зі всіма пожитками; 

3. Прислів'я, напр.: Wer zwei Hasen zugleich hetzt, fangt keinen за двома зайцями поженешся, жодного не зловиш; 

4. Афоризми, сентенції, напр.; Wer fremde Sprachen nicht kennt , weifl nichts von seiner eigenen (Goethe). 

Третя група по класифікації В.В.Виноградова фразеологічні сполучення корінним чином відрізняється від фразеологічних зрощень і фразеологічних єдностей. Фразеологічні сполучення утворюються із слів зі скованими, зв'язаними значеннями, що виникають як переносні на базі основного значення. Поєднання таких значень строго обмежене визначеним, вузьким семантичним довкола лексичних одиниць. Аналізуючи дане явище, В.В.Виноградов пише: «...багато слів або окремі значення багатьох слів, переважно переносного або синонімічного характеру, обмежені в цих зв'язках. Ці значення можуть виявлятися лише у поєднанні із певними словами, тобто у вузькій сфері семантичних стосунків. Навколо багатозначного слова групується декілька серій фразеологізмів».

Аналогічну ситуацію можна прослідити в німецькій мові. Так, наприклад, на базі основного вільного значення дієслова packen хапати, схоплювати розвинулося переносне значення охопити (про відчуття). У цьому значенні дієслово поєднується лише з деякими іменниками, зокрема, із словами Angst, Schrecken, Schauder, тому по-німецьки можна сказати Angst, Schauder, Schrecken packt einen, але не можна сказати Gliick, Freude hat ihn gepackt. 

Отже, для фразеологічних єдностей не характерна образність, яка має місце в фразеологічних сполученнях у зв'язку з переосмисленням спільного загального значення вільних словосполучень, на основі яких вони виникають. У фразеологічних сполуках переносне значення має лише один компонент словосполучення, у зв'язку з чим семантична окремість компонентів і семантичне мотивування цілого тут відчувається чіткіше, хоча поєднання фразеологізму також семантично цілісне, єдине по змісту. 

Та обставина, що поєднання фразеологізмів корінним чином відрізняються від фразеологічних сполучень і фразеологічних єдностей з'явилася приводом для того, що деякі радянські германісти, застосовуючи семантичну класифікацію В.В.Виноградова, вважають за можливе розділити фразеологію німецької мови на дві групи: фразеологічні єдності і фразеологічні сполучення. Для єдності фразеологізмів характерне переосмислення спільного значення словосполучень у зв'язку з їх образним вживанням. При цьому розрізняються а) переосмислення із затемненим образом (ідіоми) і б) переосмислення з жвавим, прозорим, мотивованим образом. 

Проте, застосовуючи семантичну класифікацію В.В.Виноградова,  
Л.Р.Зіндер і Т.В.Строєва в окремих випадках не зважають на специфіку німецької фразеології. Так, услід за В.В.Виноградовим, Л.Р.Зіндер і  
Т.В.Строєва відзначає, що фразеологічні єдності німецької мови (в даному випадку до фразелогічних єдностей відносяться також і фразеологічні зрощення) «порівняно рідко допускають будь-яку перебудову своєї структури, вставку слів, заміну компонентів єдності синонімами, зміну граматичної форми». 

Вищевказана обставина дає нам підставу вважати, що німецькі фразеологізми володіють більшою рухливістю компонентів і що до них в даному випадку не застосовні окремі положення, що висуваються  
В.В.Виноградовим у його класифікації фразеологічних одиниць. 

Для з'ясування ролі фразеологічних сполучень у словарному складі, визначення специфіки їх функціонування у мові доцільне  застосування іншої класифікації, яка відповідно може бути позначена як класифікація функціональна. З цієї точки зору стійкі або фразеологічні словосполучення можна підрозділити на дві великі групи:  
I група охоплює фразеологічні одиниці, що виконують чисто називну або номінативну функцію. Семантику словосполучень цієї групи найлегше визначити при урахуванні їх структурних особливостей. Значна частина даної фразеології — це іменні (атрибутивні) сполучення, які є, по-перше, географічними назвами, наприклад, der Nahe Osten , die Deutsche Demokratische Republik або ж назвами організацій, установ, підприємств, політичних партій, наприклад, die Nationale Front. До цієї ж групи відносяться складні терміни з із різних галузей знань, наприклад, die zweite oder die hochdeutsche Lautverschiebung  (лінгв.), die zerstreuten Wellen  (фізич.) та ін.  
В окремих випадках іменні (атрибутивні) поєднання можуть бути нетермінологічними, наприклад, die wilde Rose , saure Milch чи dicke Milch  та ін.