Семантико-стилістичні особливості використання фразеологічних одиниць у творах Олеся Гончара

д) спосіб дії:

Бригадир був ніби аж стурбований Катриними нахвалками, став відговорювати Катрю від її наміру, запевняв, що він кров з носа, а ферму на той рік повністю механізує… [19, c. 33] (кров з носа – незважаючи ні на що, ні на які обставини, за будь-яких умов).

Видно, як Галька-перестарок стоїть біля кучугури комбікорму, тримаючи лантух розкритим, їй хтось насипає, а потім вона раптом задерла голову й ні сіло ні впало дико галаснула догори [19, c. 37] (ні сіло ні впало – без будь-якої причини; безпідставно; невідомо чому).

Досліджені твори свідчать, що в прозі О. Гончара значно менша кількість субстантивних, ад’єктивних та інтер’єктивних ФО.

Отже, традиційні ФО, залишаючись незмінними за формою, компонентним складом, оживлюють авторську мову, надають їй образності, яскравості. У мові персонажів художніх творів вони є одним із засобів їх мовностилістичної характеристики. Доцільно та влучно вжиті ФО викликають найбільше позитивних чи негативних емоцій у читача.

 

3.2 Оказіональні зміни фразеологізмів у художніх текстах

 

Аналіз досліджуваного матеріалу дає підстави стверджувати, що одна з визначальних ознак ФО – семантична стійкість – ознака відносна. Завдяки майстерному введенню ФО в певний контекст, їх семантика зазнає оновлення, переосмислення. Під синонімічними термінами оказіональні зміни ФО і трансформація ФО розуміємо індивідуально-авторське вживання та перетворення ФО. Цим перетворенням притаманні всі основні ознаки оказіональних слів: принципова одноразовість, творення, властивість передачі унікальної, конкретної мовленнєвої ситуації. Вони відображають індивідуально-авторське сприйняття дійсності, тобто визначають ідіостиль письменника.

Структурно-семантичні трансформації ФО спричинені, по-перше, зміною граматичної форми компонентів ФО, заміною компонентів фразеологізму словами чи вільними словосполученнями; по-друге, відхиленням від звичної кількості компонентів ФО. В аналізованих романах О. Гончара виділяємо такі різновиди структурно-семантичних оказіональних змін фразеологічних одиниць:

1. Лексична заміна (субституція) компонентів ФО:

А він чесний, правдивий, відкритий – в нього вся душа зверху! [19, c. 214] (пор. душа навстіж (нарозхрист) – хто-небудь відвертий, щирий у поводженні з іншими).

– Денисе, відтепер кажи: пройшов Крим, Рим і будапештські труби, – не втримався Хаєцький [18, c. 267] (пор. пройти і Крим, і Рим, і мідні труби – побувати всюди, надивитися всього, зазнати всіляких випробувань).

Домашніх, скажімо, я ще можу сяк-так витримати, але крім них, ще ж який-небудь відставний суб’єкт лізе тобі в грудну клітку своїми лапищами… [20, c. 106] (пор. лізти в душу – виявляючи удавану люб’язність, приязнь до когось, добиватися його довір’я, прихильності).

Білів його красень корабель у водах найвіддаленіших архіпелагів, білосніжно сяяв під пальмами таких островів, де раніш нога його співвітчизників не ступала [20, c. 177] (пор. нога людська не ступала – ніхто ніколи не ходив, не бував, не жив і т. ін. десь, нікого не було де-небудь).

Субституція компонентів ФО умотивовується контекстом і проводиться цілеспрямовано, з певною стилістичної метою, а саме: посилення виразності, актуалізації, оновлення фразеологізму; конкретизації, деталізації ФО та всього висловлювання; індивідуалізації персонажа; відтворення атмосфери описуваного середовища. Лексична заміна компонентів ФО спричинює появу індивідуально-авторських новотворів, які з часом займуть відповідне місце у фразеологічних словниках, наприклад: голубого неба (Ну, зеленої тобі вулиці та голубого неба! [20, c. 170]).

2. Поширення компонентного складу ФО.

Зміни фразеологічних одиниць шляхом розширення їх компонентного складу посідають чільне місце в художній спадщині О. Гончара. Розширення ФО – це структурно-семантичні оказіональні зміни фразеологічних одиниць, при яких не виникає нової ФО, а лише конкретизується її образ. Зі стилістичного погляду – це один із тих індивідуально-авторських художніх засобів, які використовуються для підвищення експресивності та емоційності висловлювання. Розширення компонентного складу ФО засвідчує відносність твердження про непроникність структури фразеологізму.

Досліджувані художні тексти О. Гончара дозволяють виділити такі розширення компонентного складу ФО:

а) розширення означенням:

Вишколений Багіровим, упевнено гнув свою старшинську лінію [18, c. 315] (пор. гнути свою лінію – наполегливо, уперто домагатися чого-небудь; відстоювати, здійснювати щось по-своєму).

І повела їх ніч липнева на край світу зачіплянського, що дотом кінчався [19, c. 166] (пор. на край світу – дуже далеко).

б) розширення додатком:

Сьогодні сина зовсім присмутило те, що почув від свого товариша на Скарбному: нібито й над цим козацьким собором піднято сокиру браконьєра… [19, c. 130] (пор. піднімати сокиру – воювати з ким-небудь, намірятися вбити когось).

Адже й твій шлях у велику історію починався з пастушка, з гусопаса в колоністів, де було випито всю чашу безправ’я і принижень… [19, c. 174] (пор. випити повну чашу – зазнати повною мірою багато горя, страждань, клопоту, неприємностей; настраждатися).

в) розширення обставиною:

Здається, ніколи не дивилась вона в такі мудрі й людяні очі, що, може, просвітлені власним болем, гіркотою самотності, набули здатність зазирати так проникливо і в душу іншим [19, c. 219] (пор. зазирати в душу – намагатися зрозуміти почуття, думки, сутність і т. ін. кого-небудь).

Сина тоді не впізнати. Очі життям горять, коли мова заходить про які-небудь ризниці, восьмигранники, про дивне оте козацьке барокко… [19, c. 130] (пор. очі горять – чий-небудь погляд, вигляд виражає якісь почуття, емоції (збудження, гнів, радість і т. ін.).

г) розширення заперечною часткою не:

 – Ой хлопче, хлопче, – докірливо каже Роман, –  не грайся з вогнем. [18, c. 312] (пор. гратися з вогнем – поводитися необережно, займатися чимось небезпечним, не думаючи про наслідки; ризикувати).

ґ) комбіновані розширення:

Ось так поточити ляси, з кимось кокетуючи злегка, весело потовкти воду в цій дипломатичній ступі – це, одверто кажучи, їй завжди було до душі [20, c. 146] (пор. товкти воду в ступі – займатися чим-небудь непотрібним, безрезультатним; марно гаяти час).

3. Фразеологічний еліпсис

У художній творчості О. Гончара найактивніше еліптуються початкові й кінцеві компоненти ФО (еліпсис-скорочення):

Геннадієві це здається всього-на-всього писаною торбою [19, c. 193] (пор. носитися як дурень з писаною торбою – приділяти велику або більшу, ніж треба, увагу тому, хто її не вартий, що її не варте, не заслуговує).

Тут у тебе ні штурмана, ні радиста, сам за всіх – і швець, і жнець [20, c. 76] (пор. і швець, і жнець, і на (в) дуду грець – той, хто вміє все робити, вправний, тямущий в будь-якій справі).

– В печінках мені цей ваш холодильник, – кинув раптом Лобода різким, озлілим голосом [19, c. 79] (пор. сидіти в печінках – набридати, ставати неприємним, нестерпним).

Значно рідше в досліджуваних романах фіксуються випадки еліпсиса-стиснення (опускається один або кілька центральних компонентів):

Чого ж тепер розвалювати? Кому він поперек горла став? [19, c. 102] (пор. поперек горла кісткою стати – завадити кому-небудь, дуже занепокоїти когось, викликати заздрість у когось).

Еліпсовані ФО потрібно розглядати як спеціальний стилістичний засіб, індивідуально-авторський прийом, викликаний пошуками письменника потрібної стилістичної виразності: лаконізму, динамізму, посилення експресивності висловлювання. Крім того, завдяки еліпсису ФО оповіді надається інтонація живої розмовної мови, створюється уявлення недосказаності, творчого пошуку; відбувається чіткіший прояв інтенсивності експресивної семи в стилістичному значенні ФО.

4. Фразеологічна алюзія

Серед засобів структурно-семантичних трансформацій ФО в художніх текстах О. Гончара вирізняється фразеологічна алюзія. У таких випадках використовується лише зміст або загальний образ ФО, а фразеологізму як цілісної мовної одиниці тут немає. Проте для правильного розуміння контексту та сприйняття його естетичних якостей потрібно знати ФО в такому вигляді, в якому вона виявляється традиційно в мовній системі. Узуальну ФО з трансформованою може об’єднувати: 1) один прототип компонента ФО; 2) кілька прототипів відповідно компонентів ФО. Лексемами-прототипами в художніх текстах О. Гончара найчастіше виступають іменники та дієслова:

Тяжко. У грудях гадюки смокчуть [19, c. 215] (пор. гадюка ссе коло серця – хто-небудь постійно переживає, непокоїться у зв’язку з чимсь).

Як багато залежало від того, з якої ноги вранці керівний товариш встав… [19, c. 226] (пор. встати на ліву (не на ту) ногу – бути роздратованим, у поганому настрої.

 „Ми не омега, –  каже наш старий, – одначе ми  альфа всього, що будується на  землі…” [20, c. 169] (пор. альфа і омега – початок і кінець чого-небудь).

Таким чином, трансформований фразеологізм у спеціально організованому контексті викликає у свідомості читача асоціативний зв’язок з традиційною ФО.

5. Контамінація ФО

Контамінація ФО є своєрідною авторською знахідкою О. Гончара. Контамінована ФО поєднує в собі значення схрещуваних фразеологізмів, проте функціонально обмежена, бо вживається лише в певному контексті з конкретною стилістичною настановою автора.

У художніх текстах О. Гончара виділено:

а) контамінацію ФО на основі семантичної близькості:

Не втратити совісті – це ти хотіла сказати? – одразу засміявся він. – Що не забюрократився, серце жиром не обросло? [19, c. 107] (пор. обрости жиром – ставати інертним, байдужим до всього; серце мохом обросте – хто-небудь стає байдужим, черствим, не виявляє співчуття до інших). Як бачимо, контамінація ФО зумовлена наявністю у їх складі спільного компонента – дієслова обростати. Протилежне значення контамінованої ФО спричинене оказіонально вжитою заперечною часткою не.

Посеред Дніпра? Болячка тобі на язик! [18, c. 81] (пор. бодай на нього болячка – уживається як прокляття; виражає недобрі побажання; тіпун (пипоть, чиряк) тобі на язик – уживається як вираження недоброго побажання кому-небудь з приводу недоречних висловлювань). У плані образності й експресії безперечні переваги оказіональної контамінованої ФО болячка тобі на язик у порівнянні не тільки з лексемою вільного вжитку „замовкнути”, а й вихідними ФО.

б) контамінацію різних за значенням та формою ФО:

Туркоче й туркоче, мовби вирішила все йому зараз розповісти, вилити душу до дна [19, c. 317] (пор. вилити душу – відверто ділитися з ким-небудь тим, що хвилює, наболіло; до дна – повністю, зовсім). Контамінована одиниця збільшує виражальні можливості фразеологізмів, деталізує емоційно-нейтральний вираз „все розповісти”.

Скільки ждала відпустки, щоб тепер з дурного розуму встряти в цю халепу! [20, c. 188] (пор. з дурного розуму – не тямлячи чого-небудь через неосвіченість; влипнути в халепу – виявитися причетним до якоїсь неприємної справи). Вжиті послідовно при повному збереженні компонентного складу ФО доповнюють одна одну. Крім того, письменник поширює компонент халепа займенником цю й замінює компонент влипнути нормативної ФО на просторічне встряти, чим емоційно й експресивно увиразнює, конкретизує надзвичайну ситуацію, надає висловлюванню розмовного характеру.

6. Подвійна актуалізація ФО

У художніх текстах Олеся Гончара зафіксовано влучне поєднання в одному стійкому виразі як буквального, так і переносного значень. На основі проаналізованого матеріалу виділяємо два види подвійної актуалізації ФО:

а) обігрування семантики ФО уцілому в спеціально створеному автором контексті (повна подвійна актуалізація): Біля нього цілий гурт заводський з вудками, з саквами, терпляче ждуть тієї іскри божої, щоб рушити нарешті в плавбу [19, c. 210] (іскра Божа – почуття благородного поривання; високі прагнення).

б) обігрування потенційної семантики компонентів ФО у спеціально створеному автором контексті (часткова подвійна актуалізація):

То така публіка, що на ходу підметки рве… – Ну мені за свої підметки боятися нічого, засміявся Данько, виставляючи вперед босу, запилену ногу [18, c. 196] (на ходу підметки рвати – сміливо, рішуче, відчайдушно діяти; вміло, вправно робити що-небудь).

У більшості випадків прийом подвійної актуалізації створює комічний стилістичний ефект, який називають фразеологічним каламбуром.

7. Синтаксичні трансформації ФО

Серед синтаксичних трансформацій у романах О. Гончара виділяємо:

а) інверсію – спеціальну зміну порядку слів у ФО, яка перерозподіляє смислове навантаження її компонентів, підвищує їх емоційно-експресивний план. За допомогою інверсії компонентів ФО письменник досягає бажаного стилістичного ефекту: логічного виділення, підкресленого змісту, концентрації експресивності інверсованої частини ФО або окремого її компонента.

А то в мене є знайомі: як тільки найменший конфлікт, не так глянув на неї чоловік абощо, вже вона й біжить із заявою в комітет, де з тебе стружку зніматимуть… [19, c. 91] (пор. знімати стружку – суворо докоряти, лаяти, пробирати кого-небудь за щось).

…Ніде ні душі живої, дорога така, що після чумаків вісімнадцятого сторіччя ніхто по ній не їздив аж до мене… [20, c. 119] (пор. ні живої душі – абсолютно нікого, жодної людини).

Інверсовані ФО посилюють виразність, емоційність, експресивність висловлювань, надають оповіді невимушеності, розмовності, переконливості.

б) парцеляція ФО, що сприяє експресивному виділенню думки. ФО, що виступають у ролі парцелятів, не поривають семантичного зв’язку з реченням. Основне завдання такого типу індивідуально-авторського вживання фразеологізмів – зосереджувати увагу на певній деталі в характеристиці зображуваних предметів і явищ:

Та що, в нас дома дівати нікуди? Латками не світимо? [19, c. 241] (світити латками – бути надзвичайно бідним).

Я не міг посезонно, бо я… безрідний. Ні кола, ні двора [18, c. 356] (ні кола, ні двора – хто-небудь самотній, одинокий).

Оце знайшли пузатого. Живіт до спини присох! Ходить як з хреста знятий… [20, c. 88] (живіт присох до спини – хто-небудь дуже худий).