Особливості перекладу на 3 рівні еквівалентності

     Отже, що  типологія перекладацької еквівалентності  може бути представлена як  у вигляді ієрархічної, так  і у вигляді одновимірної структури.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                      2.2 Характеристика третього типу еквівалентності

    Третій тип, В. Н. Комісаров назвав рівнем висловлювання. Зіставлення оригіналів та перекладів цього типу виявляє наступні особливості:

-  відсутність паралелізму  лексичного складу і синтаксичної  структури;

-  неможливість зв'язати  структури оригіналу та перекладу  відносинами синтаксичної трансформації; 

-  збереження в перекладі  мети комунікації та ідентифікації  тієї ж ситуації, що і в оригіналі; 

-  збереження в перекладі  загальних понять, за допомогою яких здійснюється опис ситуації в оригіналі.

    Останнє положення доводиться можливістю семантичного перефразирования повідомлення оригіналу в повідомлення перекладу, що виявляє спільність основних сем. Збереження способу опису ситуації передбачає вказівку на ту ж ситуацію, а прирівнювання описуваних ситуацій припускає, що цим досягається і відтворення мети комунікації оригіналу.

   Спільність основних понять означає збереження структури повідомлення, коли для опису ситуації в оригіналі та перекладі вибираються одні й ті ж її ознаки. Якщо у попередніх типах еквівалентності в перекладі зберігалися відомості щодо того, «для чого повідомляється зміст оригіналу» і «про що в ньому повідомляється», то тут вже передається і «що повідомляється в оригіналі», тобто яка сторона описуваної ситуації складає об'єкт комунікації.

 

 

 

 

 

 

Scrubbing makes me bad-tempered.

 

Від миття  підлоги в мене псується настрій.

 

London saw a cold winter last year.

 

Минулого року зима в Лондоні була холодна.

 

That will not be good for you.

 

Це може погано скінчитися для вас.

 

You are not serious?

 

Ви жартуєте?

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

    В цьому випадку в перекладі зберігаються дві попередні інформативні складові (мета комунікації та ідентифікація ситуації), а також спосіб опису ситуації. Іншими словами, переклад містить ті ж загальні поняття, що й оригінал. Це означає, що переклад є смисловим перефразування (переказом) оригіналу, що зберігає його основні семи і допускає вільне зміна порядку слів у реченні. Таким чином, ми маємо справу з ситуацією, яку можна описати в термінах семантичної теорії. При порівняльному аналізі перекладів цієї групи можуть бути легко знайдені спільні семи (елементи змісту). Давайте поглянемо на перший з наведених вище прикладів. І в перекладі, і в оригіналі ситуація описується "причинно-наслідкового" зв'язком (Мию підлогу (причина) – погіршується настрій (наслідок)), але розташування і взаємозв'язок окремих сем різні. В оригіналі: A (scrubbing) змушує B (I) мати С (temper), що володіє ознакою D (bad). В перекладі: С (настрій), що належить B (у мене) набуває ознака D (поганий) внаслідок А (миття підлоги). Говорячи простіше, в оригіналі рух йде від причини до наслідку, а в перекладі від наслідку до причини.          Використання загальних понять в обох текстах означає, що базова структура повідомлень, які вони передають, повністю зберігається. Якщо в попередніх типах еквівалентності в перекладі зберігалися відомості щодо того, "для чого повідомляється зміст оригіналу" і "про що в ньому повідомляється", то тут ще передається і "що повідомляється в оригіналі", тобто яка сторона описуваної ситуації розкривається під час комунікації.

     Ми можемо сказати, що третій тип еквівалентності, проілюстрований перекладами третьої групи, передбачає збереження в перекладі трьох частин змісту оригіналу,які ми раніше визначили як мету комунікації, ідентифікація ситуації і спосіб її опису.

    Відносини між змістом оригіналу і перекладу в подібних випадках можуть класифікуватися аналогічно формально логічним відносинам між поняттями: однозначності, підпорядкування, контрадикторності, перехрещування. Наявність подібних зв'язків може служити додатковим показником більшої смислової спільності з оригіналом у перекладу цього типу, в порівнянні з розібраними вище випадками. Спільність основних понять означає збереження структури повідомлення, коли для опису ситуації в оригіналі та переказі вибираються одні й ті ж  її ознаки. Якщо в попередніх типах еквівалентності в перекладі зберігалися відомості щодо того, «для чого повідомляється зміст оригіналу» і «про що в ньому повідомляється», то тут вже передається і «що повідомляється в оригіналі»,тобто яка сторона опису  ситуації становить об'єкт комунікації.

 

 

 

 

 

                              

 

 

                           

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                      ВИСНОВОК

 

   Еквівалентність  орієнтована на відповідність  створюваного в результаті міжмовної  комунікації тексту визначеним  параметрам, що задаються оригіналам.

         Еквівалентність — це відношення  результатів двох комунікативних  актів-первинного і вторинного.

         Еквівалентність відповідає на  питання, чи відповідає кінцевий  текст вихідному.

         Еквівалентність завжди у відомій  мірі націлена на ідеальний  еталон; має на увазі вичерпну  передачу змісту оригіналу на  всіх семіотичних рівнях і в повному обсязі його функцій, чи стосовно до того чи іншого семіотичного рівня. Вимога еквівалентності носить, іншими словами, максимальний характер або стосовно тексту в цілому, або стосовно його окремих аспектів.

Зіставлення перекладів з їхніми оригіналами показує, що існує декілька типів еквівалентності, у кожному з який зберігаються різні частини змісту вихідного тексту. Вивчення рівнів еквівалентності дозволяє визначити, яку ступінь близькості до оригіналу перекладач може досягти в кожному конкретному випадку. Поняття еквівалентності розкриває найважливішу особливість перекладу і є одним з центральних понять сучасного перекладознавства.

 

      

 

 

 

 

 

 

 

                       СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:

1. Halverson S. The concept of equivalence in translation: much ado about nothing / Halverson S. // Target. – 1997. – №9 (2). – P.  207 – 233.
2. Jäger G. Translation und Translationslinguistik / Jäger G. – Halle (Saale) –  1975. – 185 p.
3. Jakоbsоn R. On Linguistic Aspects of Translation / Jakоbsоn R., ed. by R. Brower. – Cambridge : Mass. – 1959 – 233 p.
4.  Бархударов Л.С.  Язык и перевод / Бархударов Л.С. – М. : Междунар. отношения, 1975. – 240 с.
5. Білоус О.М, Теорія перекладу (курс лекцій): Навчальний посібник / Білоус О.М. – Кіровоград: РВЦ КДПУ імені Володисвіта Винниченка, 2002. – 116 с.
6. Виноградов В.С. Введение в переводоведение (общие и лексические вопросы) / Виноградов В.С. – М. : Издательство института общего среднего образования РАО, 2001. – 224 с.
7. Влахов С.И. Непереводимое в переводе / С. Влахов, С. Флорин. – М. : Валент, 2006. – 448 с.
8. Гарбовский Н.К. Теория перевода: Учебник. / Гарбовский Н.К. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 2004. – 544 с.
9. Кириленко К.І. Теорія і практика перекладу / Кириленко К.І., Сухаревська В.Т. – Вінниця, 2003 – 410 с.
10. Комиссаров В.Н. Лингвистика перевода / Комиссаров В.Н. – М. : ЛКИ, 2007. – 176 с.
11. Комиссаров В.Н. Лингвистика перевода / Комиссаров В.Н. – М. : ЛКИ, 2007. – 176 с.
12. Комиссаров В.Н. Слово о переводе  (очерк лингвистического учения о переводе) / Комиссаров В.Н. – М. Международные отношения, 1973. –  216 с.
13. Корунець І.В. Теорія і практика перекладу (аспектний переклад) / Корунець І.В. – Вінниця : Нова Книга, 2001. – 448 с.
14. Корунець І.В. Теорія і практика перекладу (аспектний переклад) / Корунець І.В. – Вінниця : Нова Книга, 2001. – 448 с.
15. Латышев Л.К. Перевод: теория, практика и методика преподавания / Л.К. Латышев, А.Л. Семенов – М. : Академия, 2003. – 192 с.
16. Левый И.М. Искусство перевода /  Левый И.М. – М. : Наука, 1974. – 413 с.
17. Найда Ю.А. Процедуры анализа компонентной структуры референционного значения / Найда Ю.А. // НЗЛ – М. – 1983. – №14. – С. 61-74.
18. Николаиди О.В. Понятие древности и эквивалентности при переводе различных торговых аннотаций с английского языка на русский : [Електронний ресурс] / Николаиди О.В. // Научный Вестник – 2002. – №1.–Режим доступу: http://journal.kubsu.ru/NUMBERS/1/Nikolaidi.htm.
19. Тер-Минасова С.Г. Язык и межкультурная коммуникация: учеб. пособ. / С.Г. Тер-Минасова. – М.: Слово/Slovo, 2000. – 624 с.
20. Федоров А.В. Основы общей теории перевода (лингвистические проблемы) / Федоров А.В. – М. : Филология Три, 2003. – 414 с.
21. Швейцер А.Д. Теория перевода. Статус, проблемы, аспекты / Швейцер А.Д. – М. : Наука, 1988. – 215 с. 
22. Швейцер А.Д. Перевод и лингвистика / А.Д. Швейцер. – М.: Воениздат, 1973.