Особливості перекладу на 3 рівні еквівалентності

 

                                                    ЗМІСТ

 

 

              ВСТУП……………………………..……………………….…….2

              РОЗДІЛ 1 ПОНЯТТЯ ЕКВІВАЛЕНТНОСТІ  У СУЧАСНОМУ                                         ПЕРЕКЛАДОЗНАВСТВІ

              1.1 ЕКВІВАЛЕНТНІСТЬ ЯК БАЗИСНЕ ПОНЯТТЯ В ТЕОРІЇ ПЕРЕКЛАДУ……………………….....…………………............................4

              1.2 ПІДХОДИ ДО ВИЗНАЧЕННЯ ЕКВІВАЛЕНТНОСТІ…...12

РОЗДІЛ 2  ТИПИ ТА ХАРАКТЕРИСТИКА ЕКВІВАЛЕНТНОСТІ

               2.1  ТИПИ ПЕРЕКЛАДАЦЬКОЇ ЕКВІВАЛЕНТНОСТІ…..… 15             

               2.2 ХАРАКТЕРИСТИКА 3-ГО ТИПУ ЕКВІВАЛЕНТН..…….19

              ВИСНОВОК……………………………………………….……..23                                                                                                                                            СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ………………………..…...…...24

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                  

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                         ВСТУП

 

           Переклад є одним з найдавніших видів людської діяльності, це складний і багатогранний процес. Завдання будь-якого перекладу – передати засобами іншої мови цілісно і точно зміст оригіналу та зберегти його стилістичні і експресивні особливості. Процес перекладу – своєрідна мовна діяльність, спрямована на найбільш повне відтворення змісту і форми тексту іншою мовою. Базовим поняттям теорії перекладу є поняття еквівалентності. Під еквівалентністю у теорії перекладу розуміють збереження відносної рівності змістовної, семантичної, стилістичної і функціонально-комунікативної інформації, що міститься в оригіналі і перекладі.

       Вивченням різних аспектів еквівалентності та безеквівалентності у перекладі займаються дослідники сучасних літературних мов, стилістики, контрастивної лексикології, теорії та практики перекладу, лінгвокраїнознавства, етнолінгвістики тощо. Дослідженням даної теми займалися    Л.С. Бархударов,     Є. М. Верещагін,    Л. Б. Воскресенська, Р. П. Зорівчак,        В. Г. Костомаров,      Т.А. Космеда,      В. М. Манакін, Г. Д. Томахін, А.Д. Швейцер та багато інших перекладознавців. Таким чином, бачимо, що дослідженню різних аспектів еквівалентності було присвячено багато праць українських, російських і навіть іноземних фахівців і дослідників.    Поняття еквівалентності, неповноеквівалентності та безеквівалентності у перекладі та їх специфіка вивчені досить глибоко і вміло, але на наш погляд, актуальність даного дослідження полягає в тому, у сучасному перекладознавстві еквівалентність залишається одним із найбільш дискусійних понять, визначення якого залишається однією з до кінця не розв’язаних задач теорії перекладу. Перш за все, при вивченні іноземної мови величезне значення має уявлення про ступінь глибини або достовірності зв’язку тих чи інших перекладних еквівалентів. Без знання відповідних конотацій, присутніх в іноземній мові, неможливо повністю зрозуміти весь зміст, закладений в тому або іншому вислові.                       Безеквівалентна та неповноеквівалентна лексика також потребує більш глибокого вивчення. Йдеться насамперед про реалії суспільно-побутового життя, про власні назви. Отже, це одне з тих питань мовознавства, вивчення якого має дійсно практичну користь.

 Об’єктом дослідження є явища еквівалентної, лексики в перекладознавстві. Предмет дослідження становить еквівалентна,  лексика англійської  мови.   Мета дослідження полягає у дослідженні явищ еквівалентності, у перекладі. Матеріалом дослідження слугують речення з книжок відомих лінгвістів. Основні методи дослідження: методи порівняльного аналізу, контекстного аналізу.

     Наукова новизна роботи полягає у багатосторонньому дослідженні явища еквівалентності,  в перекладі та її специфіки.

      Теоретичне значення визначається тим, що у роботі подана  характеристика явища еквівалентності, в перекладі.

    Практичне значення роботи полягає у можливості використання її висновків у загальному перекладознавстві.

  Структура роботи. Дане дослідження складається  із вступу, двох розділів та  списку використаної літератури. У вступі визначаються об’єкт  та предмет дослідження, мета та основні завдання, визначається наукова новизна, теоретична та практична значущість роботи, вказуються основні методи дослідження.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                     РОЗДІЛ 1

      ПОНЯТТЯ ЕКВІВАЛЕНТНОСТІ У СУЧАСНОМУ ПЕРЕКЛАДОЗНАВСТВІ

 

                 1.1. Еквівалентність як базисне поняття теорії перекладу

 

      Переклад має довгу історію. Але як самостійна наука переклад сформувався лише на початку ХХ ст. В умовах розширення міжнародних зв’язків та обміну інформацією перекладознавство швидко розвивалось. Цей процес триває і досі, так як мова постійно оновлюється за рахунок неологізмів та запозичень. З’являються нові теорії, погляди на проблеми перекладу.

   В наш час динамічного розвитку, що постійно впливає на всі сфери людської діяльності, прямопропорційно ростуть і вимоги до перекладу, а саме до якості останнього.

    Переклад як термін має полісемантичну природу, його найбільш розповсюджене і здебільшого узагальнююче значення пов’язують з процесом передачі значення/змісту слова, групи слів, речення або уривку з мови оригіналу на мову перекладу [14, с. 10]. Поняття «переклад» можна визначити наступним чином: заміна текстового матеріалу однієї мові (мови оригіналу) еквівалентним текстовим матеріалом іншої мови (мови перекладу) [10, с. 68].   Завдання будь-якого перекладу – передати засобами іншої мови цілісно і точно зміст оригіналу, зберігши його стилістичні і експресивні особливості. Переклад повинен передавати не лише те, що виражене оригіналом, але і те, як  це виражено в ньому. Ця вимога відноситься як до всього перекладу певного тексту, так і до окремих його частин. [18]

   Повноцінність перекладу означає вичерпну передачу змісту оригіналу  і повноцінну функціонально-стилістичну відповідність йому [20].

    Основна проблема, з якою стикається перекладач при передачі референційних значень, що виражаються в початковому тексті, – це неспівпадання кола значень, властивих лексичним одиницям мови оригіналу та мови перекладу. Не існує двох різних мов, у яких смислові одиниці – морфеми, лексичні одиниці, стійкі словосполучення – збігалися б повністю у всьому об’ємі своїх референційних значень. Хоча самі значення в більшості своїй збігаються, способи їх вираження – їх угрупування, розчленовування і об’єднання, їх поєднання в межах однієї формальної одиниці (або декількох одиниць), як правило, в різних мовах певним чином розходяться. Це особливо яскраво можна продемонструвати на матеріалі словникового складу двох різних мов – в нашому випадку, української і англійської. Проте треба мати на увазі, що типи розбіжностей між семантичними системами різних мов не обмежуються словами, а характерні також і для інших мовних одиниць (наприклад, для морфем).

    В цілому всі типи семантичних відповідностей між лексичними одиницями двох мов можна звести до трьох основних: 1) повна відповідність; 2) часткова відповідність; 3) відсутність відповідності.

    Випадки повного збігу лексичних одиниць різних мов у всьому об’ємі їх референційного значення відносно нечасті. Як правило, це слова однозначні, тобто що мають в обох мовах тільки одне лексичне значення,  число їх в порівнянні із спільною масою слів в лексиконі мови відносно невелике. Сюди відносяться слова, що належать переважно до наступних лексичних груп [4, с. 76]:

1) Імена власні і географічні назви, що входять в словниковий склад обох мов, наприклад: Гомер – Homer, Москва – Moscow, Польща – Poland;

2) Наукові і технічні терміни, наприклад: логарифм – logarithm, шестигранник – hexahedron, водень – hydrogen, натрій – sodium, ссавець – mammal, noзвонок – vertebra, хрестоцвітний, – cruciferous, протон – proton, екватор – equator, вольтметр – voltmeter;

3) Деякі інші групи слів, близькі по семантиці до вказаних двом, наприклад, назви місяців і днів тижня: січень – January, понеділок – Monday і так далі Сюди ж можна віднести таку група слів, як числівники: тисяча – thousand, мільйон – million.

Не слід думати, проте, що всі слова, які можна віднести до вищезгаданих груп, належать до повних відповідностей. Нерідко мають місце  випадки, коли однозначності відповідностей в межах даних семантичних розрядів слів не спостерігається. Так, слова-терміни у багатьох випадках характеризуються багатозначністю і через це мають не одне, а декілька відповідностей в іншій мові. Наприклад: англійський термін power має у фізиці значення (і, відповідно, українські еквіваленти): сила, потужність, енергія, а в математиці також ступінь. Особливо великою багатозначністю відрізняється технічна термінологія. Назви маловідомих або рідких для даної країни тварин є зазвичай однозначними і мають повні відповідності, наприклад: дикобраз – porcupine, фламінго – flamingo та інші, тоді як назви добре відомих і поширених тварин є не лише зоологічними термінами, але і входять в загальновживану лексику і тим самим набувають багатозначності. Наприклад, англійське tiger має, окрім тигр, також значення (і, відповідно, українські еквіваленти): жорстока людина, небезпечний супротивник. У ряді числівників однозначність англо-українських відповідностей порушується наявністю в українській мові таких пар, як два – двійка, три – трійка, п’ять – п’ятірка, сім – сімка, десять – десятка – десяток і ін.

    У окремих випадках повна відповідність, тобто збіг слів в двох мовах у всьому об’ємі їх референційних значень, зустрічається і у багатозначних словах. Так, українське лев, як і англійське lion, мають наступні значення: 1) «крупний хижий ссавець сімейства котячих»; 2) «знаменитість, законодавець світських мод» 3) «сузір’я і знак Зодіаку» (при написанні з прописної букви). Проте ця повнота семантичної відповідності порушується у формі множини – англійське lions має також значення «Місцеві пам’ятки» (наприклад, у виразах to see, to show the lions), що відсутнє у українського слова.

   Зрозуміло, що повні відповідності не є особливою трудністю для перекладача, їх передача не залежить від контексту і від перекладача вимагається лише чітке знання відповідного еквіваленту.

Л.С. Бархударов [4, с. 11] вважає, що про повну відповідність можна говорити лише відносно, адже за його словами при перекладі уникнути втрат неможливо, тобто має місце неповна передача значень, що містить текст оригіналу.        Виходячи з цього вчений робить закономірний висновок, що текст перекладу ніколи не може бути повним та абсолютним еквівалентом тексту оригіналу. Схожої ж думки дотримується і Ю. Найда [17, с. 62], за словами якого намагання досягти еквівалентності може призвести до значного відступу від оригіналу. Еквівалентність виступає в якості основи комунікативної рівноцінності, наявність якої і робить текст перекладом.

В.В. Виноградов [6, с. 20] також зазначає, що еквівалентність перекладу по відношенню до оригіналу завжди поняття відносне. І рівень відносності може бути вельми різним. Ступінь зближення з оригіналом залежить від багатьох чинників: від майстерності перекладача, від особливостей мов та культур, що зіставляються, епохи створення оригіналу і перекладу, способу перекладу, характеру текстів, що перекладаються, і тому подібне.

    У теорії і практиці перекладу оперують такими схожими поняттями, як еквівалентність, адекватність і тотожність. У широкому плані еквівалентність розуміється як щось рівноцінне, рівнозначне чому-небудь, адекватність – те, що є повністю рівним, а тотожність – те, що володіє повним збігом, схожістю з чим-небудь. Можливо, менша семантична категоричність слова «еквівалентність» і зробила його переважаючим в сучасному перекладознавстві. Хоча, звичайно, поняття адекватності, тотожності, повноцінності і навіть аналогічності залишаються в тому ж семантичному полі, що і термін «еквівалентність» і інколи дублюють один одного. На думку В.В. Виноградова [6, с. 24], під еквівалентністю, в теорії перекладу слід розуміти збереження відносної рівності змістовної, смислової, семантичної, стилістичної і функціонально – комунікативної інформації, що міститься в оригіналі і перекладі. Слід особливо підкреслити, що еквівалентність оригіналу і перекладу – це перш за все спільність розуміння інформації, що міститься в тексті, включаючи і ту, яка впливає не лише на мислення, але і на відчуття реципієнта і яка не лише експліцитно виражена в тексті, але і імпліцитно віднесена до підтексту.

    Еквівалентність перекладу залежить також від ситуації появи тексту оригінала і його відтворення в мові перекладу. Таке трактування еквівалентності відображає повноту і багаторівневість цього поняття, пов’язаного з семантичними, структурними, функціональними, комунікативними, прагматичними, жанровими та іншими характеристиками. Причому всі вказані в дефініції параметри повинні зберегтися в перекладі, але ступінь їх реалізації буде різною залежно від тексту, умов і способу перекладу.

   Під поняттям еквівалентності перекладу розуміють передачу в перекладі змісту оригіналу, який розглядається як сукупність інформації, що міститься в тексті, включаючи емотивні, стилістичні, образні, естетичні функції мовних одиниць. Таким чином, еквівалентність – поняття ширше, ніж «точність перекладу», під яким зазвичай розуміють лише збереження «предметно-логічного змісту» оригіналу. Іншими словами, норма еквівалентності означає вимогу максимальної орієнтованості на оригінал.

Адекватний переклад є по означенню еквівалентним, хоча ступінь смислової спільності між  оригіналом та перекладом може бути різною. Найбільш повна еквівалентність (на рівні мовних знаків) означає максимально  можливу наближеність змісту різномовних текстів. Еквівалентний переклад не завжди буде вважатись адекватним, через те що він буде лише задовільняти вимогу смислової наближеності до оригіналу [11, с. 120].

Завдання будь-якого перекладу  – передати засобами іншої мови цілісно і точно зміст оригіналу, зберігаючи про цьому його стилістичні і експресивні особливості. Переклад повинен передавати не лише те, що виражене оригіналом, але і те, як це виражено в ньому. Ця вимога відноситься як до всього перекладу певного тексту, так і до окремих його частин.

Т.Г. Тер-Мінасова [19, с. 63] зазначає, що еквівалентність, та ще і повна, може існувати інколи тільки на рівні реального  світу. Поняття ж про одні і  ті ж, тобто еквівалентні предмети і  явища дійсності в різних мовах  різні, тому що будуються на різних уявленнях в національно відмінних свідомостях. Так само і слова в різних мовах мають різну сполучуваність, різні стилістичні і соціокультурні конотацїї. Соціокультурний чинник, тобто ті соціокультурні структури, які лежать в основі структур мовних, остаточно підривають ідею «еквівалентності» слів різних мов, співпадаючих за значенням, якщо взяти до уваги їх співвідношення з еквівалентними предметами і явищами навколишнього світу.

Дійсно, «еквівалентні» слова різні і за об’ємом семантики (будинок ширше за значенням, ніж house, оскільки включає і home, і building, і block of flats, і condominium, і mansion), і по вживанню в мові (наприклад, будинок в українській адресі і відсутність слів з даним значенням в англійському написанні адреси), і по стилістичним конотаціям (наприклад,  зелені очі і green eyes), і по можливостям лексичної сполучуваності (наприклад, міцний чай і strong tea). Але навіть в тих окремих випадках, коли всі ці моменти збігаються в різних мовах, не слід забувати про зовнішньолінгвістичні відмінності, тобто про те, що різні не лише самі предмети і явища, а і уявлення, поняття про них. Це цілком природно і закономірно, оскільки у різних народів різні способи життя, світогляду, звички, традиції, ті нескінченні і різноманітні умовності, які визначають національну культуру в широкому сенсі слова. Будинок і house – це різні види житла, що мають різну соціальну і культурну структуру.