Криміналістичний аналіз злочинів скоєних етнічними угрупуваннями

Організовані етнічні злочинні формування звичайно спеціалізуються по певним видам злочинної діяльності. Так, «чеченське» об’єднання займається незаконним експортом нафти і нафтопродуктів, рідкоземельних металів, банківськими операціями, викраденнями автомобілів, вимаганнями. «Азербайджанське» злочинне об’єднання спеціалізується на корисливо-насильницьких злочинах, шахрайствах, підпільному виготовленні алкогольної продукції, торгівлі наркотиками, вимаганнях. «Вірменське» злочинне об’єднання вчиняє злочини в сфері економіки, займається незаконним автобізнесом, шахрайством, ви маганнями, торгівлею зброєю. «Грузинське» об’єднання спеціалізується на квартирних крадіжках, розбійних нападах. Для «інгуського» об’єднання характерна незаконна діяльність у сфері золотодобування, незаконні операції зі зброєю. «Дагестанське» злочинне об’єднання «спеціалізується» на широкому спектрі майнових злочинів.

Певна кримінальна спеціалізація організованих етнічних злочинних формувань у першу чергу обумовлена устояними тенденціями розподілу сфер впливу. При цьому чималу роль грають і особливості етнічного характеру конкретного об’єднання [14, с.212].

Специфічними кримінологічними ознаками організованих етнічних злочинних формувань є значущість частки рецидивістів у їхньому складі і наявність великого числа осіб, що вживають наркотичні речовини. У середньому вони приблизно на 70 % складаються з осіб у віці до 30 років, і більш ніж на 80 % з мігрантів [15, с.57]. Як відомо, ті або інші різновиди злочинної поведінки можуть виступати як звичайні учинки, якщо вони широко поширені серед членів деяких локальних, етнічних, професійних або інших більших соціальних [16, с.81]. «Підпільний» ж статус нелегальних мігрантів та маргінальний стан переважної більшості з них обумовлює їх криміногенність та сприяє їхньому залученню в діяльність злочинних [17, с.125]. Мовні та інші національні бар’єри є для даної групи осіб з однієї сторони специфічними механізмами самозахисту, з іншої – збільшують їхнє нелегальне становище і «підштовхують» до протиправної поведінки. Зазначене повною мірою стосується не тільки учасників злочинних організацій, але й тих членів етнічної злочинної організації, які безпосередньо в діяльності такої організації участі не приймають, але готові в будь-який момент здійснити будь-яке сприяння членам таких організацій і сховати їхню злочинну діяльність. При цьому слід враховувати, що в мотивації такої протиправної поведінки представників етнічних меншостей відіграє роль не тільки прагнення «вижити на чужій території», але й особливості національного характеру і психіки в цілому представників різних етнічних груп. Аналіз соціально-психологічних особливостей народів Закавказзя і Північного Кавказу дозволяє скласти їхні узагальнені характеристики, врахування яких значною мірою може сприяти підвищенню ефективності протидії діяльності організованих етнічних злочинних формувань. Більшість із них наділено:

 –    високорозвиненим загостреним почуттям національної гордості,                                                                                самолюбства і самоповаги, великою прихильністю національним традиціям і                      звичаям;

• рисами холеричного і сангвінічного типів темпераменту, вибуховою

емоційністю до чужих учинків, яскраво вираженим прагненням до самовираження і самопрезентації;

 –   великою самостійністю, активністю і ініціативністю, завзятістю і    наполегливістю, особливо в тих випадках, коли це вигідно;

  –   виразною увагою і повагою до старших за віком, соціальним станом і посадою;

 –   прагненням до лідерства серед представників інших етнічних груп і в багатонаціональних колективах, а також утворенню мікрогруп за земляцькою ознакою [14, с.217–218]. Зазначені характеристики, а також етносоціальні особливості організованої злочинності дозволяють, на наш погляд, визначити і найбільш характерні особливості осіб – представників аналізованої групи, що здійснюють сприяння учасникам етнічних злочинних організацій та/або приховують їхню злочинну діяльність. Ще більшу допомогу в цьому можуть подавати відомості про узагальнені характеристики національної психології окремих найбільше кримінально активних етнічних груп [14, с.214–217]. Азербайджанці допитливі, кмітливі, хоробрі, дотримуються даних ними обіцянок, емоційні. При спілкуванні з азербайджанцями варто проявляти якнайбільше справжньої поваги. Довірою, дружнім ставленням і участю від них можна домогтися більшого, ніж тис- ком і примусом. У конфліктних ситуаціях азербайджанці емоційно невитримані, але нетак безоглядно, як, наприклад, чеченці або осетини. Однак із представниками інших етнічних груп вони часом схильні вирішувати питання «з позиції сили», заступаються за своїх земляків незалежно від того, праві вони чи ні в цьому випадку. Більшість із азербайджанців в основному проявляють сумлінне відношення до праці. Разом із тим, є чимало й таких, у кого проявляються лінь, бажання знайти «тепленьке місце». Є й люди, які прагнуть бути забезпеченими, нічого для цього не роблячи. Азербайджанці взагалі нерідко відносяться до життя прагматично, часто керуючись лише хвилинною вигодою. Вони дуже чутливі до успіху, пошани, популярності. Азербайджанці люблять похвалятися своїми успіхами, усіляко підкреслюють особисті заслуги і досягнення, роблять все, щоб інші люди обертали на це особливу увагу. Вони охоче спілкуються і взаємодіють із людьми різних національностей.

Вірмени мають гострий розум, високий освітній рівень, заповзятливі, прихильні своїй національній культурі, традиціям. Вірменська родина відрізняється міцністю уз, жагучою прихильністю до дітей. На відміну від інших народів Кавказу більшим авторитетом у Вірменії користується не тільки батько, але і мати. Величезний авторитет також у бабусі. Жінка практично звільняється від участі в інших роботах, в основному займається домашнім господарством і вихованням дітей. Для вірменів немає людини після спілкування з якою він «ніяк» до неї не ставиться. Думка складається полярне: або друг, однодумець, або чужий, «не наш», «ворог» і ніяк інакше. Будь - яке спілкування вірмени прагнуть перевести в площину неформальних міжособистісних відносин. Вірмени комунікабельні. У професійних і особистих відносинах, як правило, дотримуються стилю, що відрізняється дружелюбністю і доброзичливістю. Подібної ж поведінки вони очікують і від інших. Вірмени здатні встановлювати ділові контакти із представниками будь-яких національностей. В особистих взаєминах з ними різкості не проявляють. Вони вміють у різних ситуаціях стримувати почуття, але разом з тим дуже самолюбні, болісно сприймають прорахунки і недогляди при досягненні поставлених цілей. Грузини споконвіків з особливою повагою ставилися до військової справи. Кожний чоловік вважається воїном, що повинен захищати свою Батьківщину, близьких, самого себе. Грузинам властива хоробрість. У різних ритуалах використовується зброя як символ боротьби зі злом. Існує культ хреста, шашки і кинджала. Грузини мають загострене почуття національної гордості і національного достоїнства. У психології населення Грузії мають місце такі риси національного характеру, як повага до людей, що володіють знаннями, дотепність і спритність. Грузини високо цінують дружбу. Відома грузинська гостинність. Психологія терпимості, такту і співробітництва в міжособистісних відносинах і спілкуванні характерна для народів Грузії. Грузини з іронією і гумором ставляться до своїх недоліків. Дагестанські народи дуже самобутні, вразливі, сміливі, мають гарні організаторські здатності, із кращої сторони зарекомендували себе в екстремальних умовах. У багатонаціональних колективах тримаються незалежно, у їхньому середовищі дуже сильні родоплемінні зв’язки. Спочатку для них характерні замкнутість, скутість у спілкуванні, сторожкість у поводженні, мало уваги вони приділяють суспільно-політичному життю. У міжособистісних відносинах не прагнуть займати лідируюче положення. У більшості дагестанців високо розвинене почуття національного достоїнства і честі. У них низький освітній рівень. Часто вони дуже релігійні. Інгуші є представниками родинного чеченцям вайнахського народу. Для них властиві неспішність у діях і вчинках, проникливість і кмітливість, витриманість і вміння контролювати свою поведінку, спілкування. Інгуші воліють улагоджувати свої відносини із представниками інших етнічних груп на основі взаєморозуміння і співробітництва, коректного відношення до звичаїв і звичок інших народів. Осетинам властиві такі національно - психологічні особливості, як висока національна гордість і самолюбство, чесність і сумлінність у відносинах зі своїми близькими і однодумцями, відданість початій справі, прагнення завжди досягати своєї мети, чого би це їм не коштувало. У їхньому середовищі сильні родинні зв’язки і відносини, які полягають у строгому дотриманню своїх обов’язків, боргу перед близькими, своїми одновірцями і заради підтримки яких осетини ніколи не поступляться своїми принципами. Черкеси відрізняються твердим характером, вірністю слову, наполегливістю, терпінням у досягненні поставлених цілей, невибагливістю в побуті. Вони вразливі, здаються трохи легковажними, але разом з тим енергійні і завзяті. Чеченці у своєму історичному розвитку переступили феодальний етап і майже не знали рабства, тому кланові і родові відносини, що становлять основу їхнього суспільства, дотепер перебувають у повному розквіті. У них яскраво виражене почуття родового колективізму. Його представники завжди відчувають себе частиною родини, роду (тейпу). Внутріродові зв’язки тут часто більше тісні, ніж в інших етнічних групах. Вони підтримують відносини з родичами до п’ятого коліна. При цьому почуття приналежності до тейпу переважає над національною приналежністю. Члени роду зв’язані кровним спорідненням по батьківській лінії, користуються однаковими особистими правами. Свобода, рівність і братерство в тейпах становлять головний сенс існування. У тейпах суворо дотримувалися законність походження і права членів свого роду, підтримувати славу і могутність якого кожний його представник вважав своїм особистим обов’язком. Від тейпу ж, у свою чергу, залежала безпека кожного індивіда, оскільки образа і убивство будь-якого члена роду не залишалися безкарними (звичай кровної помсти). Членам тейпів не дозволено скаржитися в державні органи, прибігати до їхнього захисту від кривдників. За кожним тейпом постають збройні формування, які підкоряються лише родовим авторитетам. У чеченців безліч стереотипів поведінки у всіх областях життєдіяльності. Вони базуються на строгому дотриманні національних традицій і звичаїв, прихильність до яких найчастіше має гіпертрофований характер. Істотною особливістю національної психіки чеченців є усвідомлення правомірності будь-яких, навіть самих жорстоких дій як відплати за свою образу, гідність, життя і честь родича. У багатонаціональних колективах чеченці тримаються незалежно. Як правило, вони намагаються групуватися за етнічною ознакою. Спочатку в спілкуванні для них характерна замкнутість і сторожкість, але, освоївшись, вони можуть займати в групі лідируюче положення [17, с.129].

Таким чином, дослідження окремого типу злочинців, які сприяють учасникам злочинних організацій та/або приховують їхню злочинну діяльність представників етнічних меншин дозволило виявити специфіку мотивації їх злочинної діяльності, обумовлену положенням певної етнічної групи у соціумі, а також особливостями національного характеру і психіки представників різних етнічних груп в цілому. Урахування зазначеної специфіки та соціально-психологічних особливостей представників різних етнічних груп дозволяє скласти їхні узагальнені характеристики, врахування яких значною мірою може сприяти підвищенню ефективності протидії діяльності організованих злочинних формувань в цілому та сприянню та/або приховуванню їхньої злочинну діяльності зокрема

РОЗДІЛ 2. КРИМІНАЛІСТИЧНИЙ АНАЛІЗ СФЕР КРИМІНАЛЬНОЇ  АКТИВНОСТІ СУЧАСНИХ ЕТНІЧНИХ ЗЛОЧИННИХ УГРУПУВАНЬ.

2.1. Кримінальна сфера (торгівлі людьми; сутенерством або втягненням особи у зайняття проституцією; розкраданням і незаконним обігом вогнепальної зброї; котрабанда наркотичних засобів).

Криміналістична характеристика торгівлі людьми – це система відомостей (інформації) про криміналістично значущі ознаки торгівлі людьми, яка відбиває закономірні зв’язки між ними і слугує побудові і перевірці слідчих версій в розслідуванні даних злочинів.

Зміст криміналістичної характеристики злочинів повинен містити в собі лише істотні криміналістично значимі, типові, взаємозалежні ознаки злочину, обумовлені практичною необхідністю. Тому, на мою думку, криміналістична характеристика торгівлі людьми повинна включати такі елементи: а) способи вчинення торгівлі людьми; б) “слідова картина” торгівлі людьми; в) відомості про особу злочинця; г) відомості про особу потерпілого.

Для вчинення вказаних злочинів також характерні наявність декількох взаємопов’язаних між собою етапів злочинної діяльності та їх ретельне планування, обов’язковими елементами якого, як правило, є:

1) створення різноманітних фірм, які, прикриваючись підприємницькою  або спонсорською діяльністю, фактично займаються вербуванням та вивезенням за кордон жінок – громадянок України під виглядом їх подальшого працевлаштування; 2) налагодження корумпованих зв’язків з посадовими особами державних органів, які займаються оформленням та видачею необхідних для виїзду за кордон необхідних документів, а також здійснюють безпосередній контроль за переміщенням громадян через державний контроль України; 3) підшукування поза межами України за участю іноземних громадян (тобто, сутенерів) “ринків збуту” для продажу потерпілих з метою їх подальшої сексуальної експлуатації;  4) підшукування та вербування осіб, які з огляду на вік та зовнішні дані (як правило, молоді жінки у віці від 18 до 30 років) можуть бути використані для продажу з метою саме сексуальної експлуатації; 5) вибір способів для переміщення потерпілих через державний кордон України – законного (за дійсним паспортом, іншими необхідними документами) або незаконного (за підробленими документами або нелегально, взагалі без будь-яких документів); 6) вибір способу оплати та перевезення грошей за поставлений таким чином “товар”.

 “Слідова картина” торгівлі людьми – це сукупність абстрагованої інформації про типові матеріальні та ідеальні сліди – ознаки, умови вчинення даного злочину, які є характерними для певних способів вчинення торгівлі людьми і знаходяться в кореляційній взаємозалежності з особою злочинця та особою потерпілого. Типові “слідові картини” торгівлі людьми доцільніше досліджувати, поділяючи їх за способами вербування потерпілих та способами переміщення їх через державний кордон України. Узагальнення судово-слідчої практики показує, що способи вербування потерпілих та способи переміщення їх через державний кордон обумовлюють найрізноманітніші зв’язки з діяльністю торгівців і відбивають сліди контакту з оточуючими їх об’єктами

Детальний розгляд проведених досліджень дозволив виявити найхарактерніші ознаки осіб, які складають потенційну групу ризику бути втягнутими в торгівлю або стали об’єктами торгівлі людьми. По-перше, жертви торгівлі людьми – це, як правило, молоді жінки у віці від 17 до 25 років. Потерпілі, які не відповідають цим віковим параметрам – скоріше виключення, що підтверджує правило. По-друге, потерпілі звичайно відрізняються привабливою зовнішністю. Співробітники підрозділів по боротьбі зі злочинами, пов’язаними з торгівлею людьми, фіксують той факт, що потерпілих з відразливою зовнішністю майже не буває. Це представляється цілком логічним, оскільки за привабливих жінок можна одержати більше грошей і тому вони користаються більш високим попитом.  
По-третє, абсолютна більшість жертв торгівлі людьми – з малозабезпечених родин та з родин з умовно середнім статком. По-четверте, багато молодих жінок, які стали жертвами торгівлі людьми, виросли в неповних родинах (як правило, виховувала одна мати). По-п’яте, в більшості випадків, освіта у потерпілих в кращому випадку – це середня школа, а іноді навіть і незакінчена середня. По-шосте, на момент вербування всі потерпілі були безробітними, хоча деякі з них раніше працювали продавщицями на ринках чи в кіосках, але більшість з них раніше ніде не працювали. Тобто, це особи, які завдяки своїм особистим якостям та в силу зовнішніх обставин стають об’єктами купівлі-продажу або інших протиправних угод відносно людини[18, с. 49-54]. Певні криміналістичні особливості має торгівля людьми, в зв’язку з тим, що цей злочин здійснюється злочинними групами. Для криміналістичної характеристики таких злочинів суттєве значення мають дані про формування таких груп (кількісний склад, вікова структура, ступінь згуртованості, професійні знання та ін.). Існування родинних зв’язків в злочинній ланці (дочка – мати; чоловік – дружина) є дуже характерним для даного виду злочинів. Така родинність підвищує рівень організованості цих груп, придає їм більшу оперативність у вирішенні поточних питань і збільшує рівень конспірації. Необхідність включення до методики розслідування торгівлі людьми етапу виявлення ознак злочину обумовлена перш за все специфікою механізму вчинення торгівлі людьми та особливостями одержання первісної інформації, підвищеною латентністю даного виду злочину і складністю виявлення його ознак [19, с. 307]   Виявлення ознак торгівлі людьми – це діяльність уповноважених на те органів, що передує порушенню кримінальної справи, спрямована на встановлення можливих фактів продажу, іншої оплатної передачі людини, а так само здійснення стосовно неї будь-якої іншої незаконної угоди, пов’язаної із законним чи незаконним переміщенням за її згодою або без згоди через державний кордон України для подальшого продажу чи іншої передачі іншій особі (особам), і являє собою матеріальну і правову передумову розкриття та розслідування даного виду злочину.   До основ криміналістичного забезпечення діяльності по виявленню торгівлі людьми, на наш погляд, повинні входити: способи та прийоми виявлення ознак торгівлі людьми; техніко-криміналістичні засоби діяльності по їх виявленню; засоби та прийоми оперативно-розшукової діяльності для виявлення ознак торгівлі людьми; особливості взаємодії правоохоронних органів різних держав по виявленню ознак цих злочинів; основні напрямки підвищення ефективності роботи по виявленню торгівлі людьми тощо.

Ефективність розслідування залежить від того, наскільки діяльність слідчого та взаємодіючих з ним органів дізнання відповідає особливостям злочину та обстановки, що складається під час розслідування. Така відповідність насамперед багато в чому визначається чітким уявленням про предмет доказування, встановлення якого, в свою чергу, є кінцевою метою розслідування.            Вирізнення типових слідчих ситуацій і розробка на цій основі рекомендацій з методики розслідування окремих видів злочинів необхідні для правильної побудови слідчих версій, визначення напрямку подальшого розслідування, виявлення обставин, що мають значення для справи, вибору комплексу та черговості слідчих дій[19, с. 310,316]      На мій погляд, усі слідчі ситуації в справах про торгівлю людьми, що виникають на початковому етапі розслідування, доцільно класифікувати на три групи, в залежності від обсягу та змісту даних, що послужили підставою до порушення кримінальної справи та інформації про злочинця. Ці ситуації такі: 
1) Наявні ознаки торгівлі людьми і відома особа (особи), яка її вчинила. 
2) Наявні ознаки торгівлі людьми, особа (особи), яка її вчинила, не відома. 
3) Наявні ознаки торгівлі людьми і відомості про злочинця, але місцезнаходження останнього не відоме. Одним з перспективних напрямків оптимізації і підвищення ефективності розслідування окремих видів злочинів є дослідження і подальша розробка проблеми типових версій. Використання систем типових версій вносить у розслідування елемент точності, повноти розслідування, допомагає слідчому проаналізувати відомі йому аналогічні ситуації і відібрати підходящі під конкретний випадок з літературних джерел.

Найбільш типовими загальними версіями у справах про торгівлю людьми є наступні:

1) Факт вчинення торгівлі людьми незаперечний. 
2) Має місце торгівля людьми, пов’язана з вчиненням інших злочинів. 
3) В даному випадку вчинено не торгівлю людьми, а інший злочин. 
4) Факт вчинення торгівлі людьми відсутній, особа, яка звернулася з заявою про вчинення відносно неї торгівлі людьми, зробила це з метою уникнути кримінальної відповідальності за заняття проституцією або отримання допомоги від неурядових громадських організацій. Узагальнення практичного досвіду свідчить, що однією з вирішальних умов підвищення ефективності розкриття і розслідування торгівлі людьми є постійно діючі слідчо-оперативні групи. В таких групах ефективна тактична взаємодія співробітників досягається розробкою процесуальних дій і оперативно-розшукових заходів з конкретизацією завдань і обов’язків кожного з учасників на певному етапі розслідування. У свою чергу, організаційна взаємодія забезпечується вертикальними зв’язками підпорядкування і горизонтальними зв’язками інформаційного обміну та співробітництва. Кількісний склад слідчо-оперативної групи може змінюватись в залежності від складності розслідуваного злочину та обсягу виконуваної роботи [20,с. 3,8] 
   Допит потерпілих і свідків – це найбільш поширений спосіб одержання доказів у справах аналізованої категорії. У справах про торгівлю людьми специфіка тактики допиту свідків і потерпілих полягає в загальних його положеннях. Особливість цієї слідчої дії полягає насамперед у предметі допиту, колі осіб, які можуть бути у справі свідками, у способах їх виявлення, послідовності проведення допиту. Специфічність допиту обумовлена обстановкою вчинення злочину, витонченістю способів вчинення торгівлі людьми, функціями певних осіб, які допитуються в справі як свідки. Свідків по справах даної категорії можна умовно згрупувати в три групи: 
1) до першої групи свідків можна віднести осіб, які можуть підтвердити вчинення певних дій підозрюваними (обвинуваченими) по підготовці або вчиненню ними торгівлі людьми. Специфічність цієї групи свідків полягає в потенційно більшій інформованості їхніх показань порівняно з показаннями інших свідків, а також можливості перевірки процесу формування їхніх показань; 
2) до другої групи належать свідки з числа осіб, які добре знають потерпілих (друзі, знайомі, товариші по роботі, сусіди, деякі з родичів потерпілих тощо); 
3) третя група – свідки з числа осіб, що добре знають підозрюваних (обвинувачених). Допит вказаної категорії свідків сприяє повному і всебічному з’ясуванню як позитивних, так і негативних сторін особи підозрюваного, його способу життя, нахилів та інтересів. При цьому отримані відомості дозволяють встановити психологічний контакт з підозрюваним[21, с.106, 107].