Фінансовий облік (облік активів)

Y.YY. XX. XX. X

де Y – секція (від А до Q);

YY – підсекція (використовується тільки у секціях «С» (від

«СА» до «СВ») та «D» (від «DА» до «DN»)); 
XX – розділ; 
ХХ.Х – група; 
ХХ.ХХ – клас; 
ХХ.ХХ.Х – підклас.

      КОПФГ розшифровується як класифікатор організаційно-правових форм господарювання, який введений в дію наказом Держстандарту України від 22 листопада 1994 р. №288.

       Окремі форми податкової звітності містять код ТРДПАУ. Розшифрування коду – Тимчасовий реєстр Державної податкової адміністрації України. Код надається постійному представництву нерезидента в Україні при взятті його на облік як платника податку на прибуток, а також для осіб відповідальних за утримання та внесення податків до бюджету під час виконання кількох договорів про спільну діяльність (накази ДПА від 12 серпня 1997 р. №293 та від 19 лютого 1998 р. №80). Якщо платником податку (збору) є фізична особа – суб’єкт підприємницької діяльності, то замість коду ЄДРПОУ чи ТРДПАУ проставляється код ДРФО (код державного реєстру фізичних осіб). Після заповнення титульної сторінки заповнюють склад активів та пасивів балансу. При журнально-ордерній формі обліку в журналах-ордерах накопичуються всі обороти за кредитом рахунків, а обороти за дебетом відповідного рахунку синтетичного обліку визначаються  в різних журналах-ордерах у міру реєстрації в них записів по кредиту кореспондуючих в них рахунків. На підставі журналів-ордерів заповнюється книга Журнал-головна. У головній книзі суми оборотів за дебетом і кредитом усіх рахунків мають бути рівними.

      Окремі бухгалтери, для контролю та логічного аналізу кореспонденції рахунків обов’язково складають повну шахову оборотну відомість. Сукупність шахових оборотних відомостей за всі місяці охоплює всі дані головної книги. Після перевірки шахової відомості виправлення виявлених помилок, дані переносять у книгу Журнал головна. Дані книги Журналу-головна є основним джерелом заповнення активу та пасиву балансу. Ряд малих підприємств та суб’єктів малого підприємництва застосовують просту чи спрощену форми обліку. За спрощеної форми обліку головна книга не ведеться, а щомісяця складається повна шахова оборотна відомість. У такому разі джерелом для заповнення балансу підприємства є шахова відомість за січень, з якої беруть залишки за дебетом і кредитом рахунків на початок року. Дані для заповнення залишків на кінець року беруться з повної шахової оборотної відомості за грудень (сальдо на кінець грудня). Малі підприємства, які ведуть облік за простою формою, дані для заповнення річного балансу беруть з книг господарських операцій за січень та грудень звітного року. Протягом звітного року може змінитись номенклатура статей бухгалтерського балансу і порядок його заповнення. В такому разі номенклатура статей затвердженого балансу на початок року має бути приведена у відповідність з номенклатурою і групуванням розділів і статей у них, встановлених для балансу на кінець року. Крім активу і пасиву баланс має містити примітки, які складаються відповідно до загальних вимог, викладених у П(С)БО 1. Зокрема, у примітках обов’язково має бути наведена наступна інформація:

•    про облікову політику підприємства;

•    інформація, яка не наведена безпосередньо у фінансових звітах, але є обов’язковою за відповідними положеннями (стандартами);

•    інформація, що містить додатковий аналіз статей звітності, потрібний для забезпечення її зрозумілості та доречності.

       Інформація, що містить додатковий аналіз статей звітності подається у відповідності з вимогами наказу Міністерства фінансів України від 29листопада 2000 р. №302 «Про примітки до річної фінансової звітності». Квартальний баланс складається за тими ж правилами, що і річний, але сальдо за статтями активу та пасиву наводиться на кінець відповідного звітного кварталу. Крім подання неупередженої, суттєвої та корисної інформації для різних груп користувачів у балансі мають бути враховані різні ризики та невизначеності, властиві ринковій економіці (ризик неплатежів, ризик зміни ціни, ризик зміні зовнішнього середовища, у якому працює підприємство).

    Основою для заповнення Балансу (формування будь-якої його статті) служать бухгалтерські записи про залишки (сальдо) на кінець звітного періоду на синтетичних рахунках і субрахунках 1 – 6 класів Плану рахунків. Усі ці записи мають бути підтверджені відповідними первинними документами і відображати узагальнену інформацію про активи, капітал і зобов’язання підприємства на кінець звітного періоду.

До обсягу річної та квартальної бухгалтерської звітності включається Звіт про фінансові результати за формою №2 чи №2-м (для малих підприємств). Основні вимоги до складання Звіту про фінансові результати викладені у Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 3 «Звіт про фінансові результати». Крім того необхідно враховувати вимоги П(С)БО 15 «Дохід», П(С)БО 16 «Витрати», П(С)БО 17 «Податок на прибуток», П(С)БО 19 «Об’єднання підприємств», П(С)БО 20 «Консолідована фінансова звітність», П(С)БО 22 «Вплив інфляції», П(С)БО 24 «Прибуток на акцію», П(С)БО 25 «Фінансовий звіт суб’єкта малого підприємництва» (для малих підприємств), а також Порядок подання фінансової звітності, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2000 р. №419. Питання, пов’язані з формою і змістом Звіту про фінансові результати, який належить до подання підприємствами будь-якої форми власності, крім банків і державних бюджетних організацій, розглядаються у П(С)БО 3. В цьому стандарті розкриті основні правила та вимоги до підготовки звіту, спрямовані на структуроване відображення фінансових результатів роботи підприємства і досягнення і ставності інформації, яка міститься у власній фінансовій звітності за попередні звітні періоди, з інформацією, яка міститься у фінансових звітах інших підприємств. Основні принципи і поняття, що лежать в основі правил підготовки звіту викладені у П(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», яке є по суті концептуальною основою бухгалтерського обліку і звітності в Україні.

Звіт про фінансові результати – це бухгалтерський документ, у якому підсумовуються доходи і витрати звітного періоду. Він дає змогу визначити основні причини прибутковості (збитковості) підприємства.

      Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку (МСБО) не припускають специфічного формату звіту про фінансові результати, але подають точне визначення діапазону і типу інформації, яку належить подавати користувачам з тим, щоб вони могли приймати економічно обґрунтовані управлінські рішення.

       Основною метою Звіту про фінансові результати є повідомлення користувачам   про   прибуток (збиток), що зароблений підприємством. Форма 2 мас реквізити та ті ж коди, що і баланс, за винятком коду форми власності. Крім того у звіті не відображається дата висилання та строк одержання. Це пов’язано з тим, що вся бухгалтерська звітність подається у зброшурованому, пронумерованому та прошнурованому вигляді, де першим документом є баланс. Звіт за формою №2 включає в себе 3 розділи:

I.    Фінансові результати;

II.  Елементи операційних витрат;

III. Розрахунок показників прибутковості акцій.

      Визначення доходу у бухгалтерському обліку тісно пов’язане з певними подіями, що призводять до виникнення елементів доходів і витрат, що визнаються на протязі певного звітного періоду. Різниця між економічною характеристикою доходу (включаючи всі коливання ринкових цін) та бухгалтерськими критеріями доходу (орієнтованими на поняття консервативності) виникає з того, що надається перевага первісній вартості, тобто невизнання змін ринкової вартості до продажу активу. Відповідно до П(С)БО 15 «Дохід визнається під час збільшення мстиву або зменшення зобов’язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена». Визнані доходи класифікуються в бухгалтерському обліку за такими групами:

а)  дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг);

б) інші операційні доходи;

в) фінансові доходи;

Г) інші доходи;

д) надзвичайні доходи.

     Склад доходів, що відносяться до відповідної групи, встановлено Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 3 «Звіт про фінансові результати».

     Особливу увагу при складанні звіту необхідно приділити відображенню доходу від реалізації робіт та послуг. Згідно з П(С)БО 15 дохід від надання робіт та послуг визнається, якщо може бути достовірно визначений результат від операції. Для цього повинні бути наявні всі перелічені нижче умови, а саме:

•    є можливість достовірної оцінки доходу (між сторонами мають бути погоджені права кожної із сторін, величина компенсації, спосіб та строки розрахунків);

•    існує ймовірність надходження економічних вигод від надання послуг;

•    є можливість достовірної оцінки ступеня завершеності надання послуг на дату балансу;

•    є можливість достовірної оцінки витрат, здійснених для надання послуг та необхідних для їх завершення.

      Оцінка ступеню завершення операції з надання послуг може проводитись за трьома наступними методами:

•    вивченням виконаної роботи шляхом оцінки сторонами готовності її виконання;

•    визначенням питомої ваги обсягу послуг, наданих на певну дату, у загальному обсязі послуг, які мають бути надані;

•    визначенням питомої ваги витрат, яких зазнає підприємство 
у зв’язку з наданням послуг, у загальній очікуваній сумі таких витрат.

       Крім того, слід враховувати, що дохід від надання послуг не визнається, якщо він не може бути достовірно оцінений і не має ймовірності відшкодування понесених витрат. У такому разі вся сума витрат списується на собівартість реалізованих послуг без визнання доходу. Якщо в майбутньому сума доходу буде достовірно оцінена, то він визнається за такою оцінкою. При відображенні доходів, які виникають внаслідок операцій з пов’язаними сторонами, слід враховувати вимоги Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 23 «Розкриття інформації щодо пов’язаних сторін», яке визначає методологічні засади формування бухгалтерської інформації про операції пов’язаних сторін та її розкриття у фінансовій звітності. Згідно з П(с)БО 23 пов’язаними сторонами вважаються:

•    підприємства, які перебувають під контролем або суттєвим впливом інших осіб;

•    особи, які прямо або опосередковано здійснюють контроль над підприємством або суттєво впливають на його діяльність.

      Перелік пов’язаних сторін визначається підприємством у наказі про облікову політику, враховуючи сутність відносин, а не лише юридичну форму (превалювання сутності над формою). Відносини між пов’язаними сторонами – це, зокрема, відносини: материнського (холдингового) і його дочірніх підприємств; спільного підприємства і контрольних учасників спільної діяльності; підприємства-інвестора і його асоційованих підприємств; підприємства і фізичних осіб, які здійснюють контроль або мають суттєвий вплив на це підприємство, а також відносини цього підприємства з близькими членами родини кожної такої фізичної особи; підприємства і його керівника та інших осіб, які належать до провідного управлінського персоналу підприємства, а також близьких членів родини таких осіб. З метою оподаткування перелік пов’язаних осіб визначено Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств». Згідно п. 1.26 Закону пов’язана особа – особа, що відповідає будь-якій з наведених нижче ознак:

•    юридична особа, яка здійснює контроль над платником податку, або контролюється таким платником податку, або перебуває під спільним контролем з таким платником податку;

•   фізична особа або члени сім’ї фізичної особи, які здійснюють контроль над платником податку. Членами сім’ї фізичної особи вважаються її чоловік або дружина, прямі родичі (діти або батьки) як фізичної особи, так і її чоловіка або дружини, а також чоловік або дружина будь-якого прямого родича фізичної  особи або її чоловіка (дружини);

•    посадова особа платника податку, уповноважена здійснювати від імені платника податку юридичні дії, спрямовані на встановлення, зміну або зупинення правових відносин, а також члени її сім’ї.

 Під здійсненням контролю у Законі розуміється володіння безпосередньо або через більшу кількість пов’язаних фізичних чи юридичних осіб найбільшою часткою (паєм, пакетом акцій) статутного фонду платника податку або управління найбільшою кількістю голосів у керівному органі такого платника податку або володіння часткою (паєм, пакетом акцій), не меншою 20 % від статутного фонду платника податку. Для фізичної особи загальна сума володіння часткою статутного фонду платника податку (голосів у керівному органі) визначається як загальна сума корпоративних прав, що належить такій фізичній особі, членам сім’ї такої фізичної особи та юридичним особам, які контролюються такою фізичною особою або членами її сім’ї. Законом «Про оподаткування прибутку підприємств» на відміну від П(с)БО 23 та МСБО 24 до пов’язаних осіб не відносяться особи, що суттєво впливають на його діяльність.

    Згідно п. 5 П(с)БО 23 до операцій пов’язаних сторін, зокрема, належать:

•    придбання або продаж готової продукції (товарів, робіт, послуг);

•    придбання або продаж інших активів;

•    операції за агентськими угодами;

•    орендні операції;

•   операції за ліцензійними угодами (передача об’єктів промислової власності тощо);

•    фінансові операції;

•    надання та отримання гарантій та застав;

•    операції з провідним управлінським персоналом, передбачені контрактом (трудовим договором), та з його близькими членами родини. 
       Активи або зобов’язань за операціями з пов’язаними сторонами можуть оцінюватись такими методами (метод визначається обліковою політикою підприємства, яка повинна бути однаковою у обох пов’язаних сторін):

•    порівнюваної неконтрольованої ціни;

•     ціни перепродажу;