Фінансовий облік (облік активів)

   Тут обліковують акредитиви, ощадні сертифікати, імпортний депозит, приватизаційні кошти громадян, чекові книжки та інші рахунки в банках, забезпечуючи за кожним з них аналітичний облік.

   Акредитив - це доручення платника обслуговуючому його банку провести за рахунок власних коштів або позик, депонованих банком, оплату товарно-матеріальних цінностей або наданих послуг за місцем знаходження одержувача платежу на умовах, що передбачені платником в заяві на відкриття акредитива.

   Відкриття акредитива здійснюється за рахунок власних коштів або позик банку. Акредитив призначається для розрахунків тільки з одним постачальником і може бути відкритий на строк, обумовлений в договорі.

   На кожний акредитив відкривають окремий аналітичний рахунок, контролюючи використання коштів. При відкритті акредитивів робиться запис за дебетом субрахунків 313, 314 і кредитом субрахунків 311. Невикористані суми акредитива під час його закриття записують за кредитом субрахунків 313, 314 і дебетом субрахунків 311, 312.

    На субрахунках 313,314 обліковують також операції за розрахунковими чеками. Чеки видаються підприємству за заявою тією установою банку, в якій знаходиться його поточний рахунок. Чеки зброшуровані у вигляді книжки, за якою встановлюється сума ліміту, в межах якої можуть бути оплачені виписані чеки.

    У разі одержання чекових книжок дебетують субрахунки 313, 314 в кореспонденції з субрахунками 311, 312 або рахунком 60, що залежить від того, з якого рахунку взяті кошти для лімітування їх за чековою книжкою.

    На субрахунках 331 і 332 обліковують наявність та рух грошових документів (у національній та іноземній валютах), які знаходяться в касі підприємства: оплачені путівки до санаторіїв, пансіонатів, будинків відпочинку, поштові марки, марки гербового збору, проїзні документи на службові роз'їзди тощо.

   При придбанні грошових документів їх оприбутковують у дебет субрахунків 331 або 332 з кредиту рахунків 30, 31, 65, 68 та інших. Списують грошові документи за кредитом субрахунків 331 або 332 і відносять в дебет рахунків 91 "Загально-виробничі витрати", 92 "Адміністративні витрати" та інших рахунків за призначенням.

    Залишки за рахунками 31 "Рахунки в банках", 33 "Інші кошти" разом із рахунком 30 "Каса" та субрахунком 351 "Еквіваленти грошових коштів" відображаються окремо в національній та в іноземній валютах відповідно в рядках 230 і 240 статті "Грошові кошти та їх еквіваленти" II розділу активу балансу (форма № 1).

    З метою ефективного використання вільних коштів їх можна розмістити на депозиті.

    В Податковому кодексі України (ст. 14, пункт 14.1.44) визначено, що депозит (вклад) - кошти, які надаються фізичними чи юридичними особами в управління резиденту, визначеному фінансовою організацією згідно із законодавством України, або нерезиденту на строк та під процент на умовах видачі на першу вимогу або повернення після закінчення встановленого договором строку.

    Депозитні вклади є різні. Але по суті вони відрізняються один від одного лише строками і процентними ставками. Депозити є на вимогу та строкові. За депозитами на вимогу вкладені грошові кошти повертаються на першу вимогу вкладника. Строкові депозити розміщуються на визначений договором строк. Порядок їх повернення обумовлюється договором. За депозитами банк нараховує та сплачує проценти.

     Проценти нараховуються у вигляді відсотків на основну суму заборгованості або фіксованих сум. У разі, коли залучення коштів здійснюється шляхом продажу облігацій, казначейських зобов'язань або ощадних (депозитних) сертифікатів, емітованих позичальником, сума процентів визначається шляхом нарахування відсотків на номінал такого цінного папера, виплати фіксованої премії чи виграшу або шляхом визначення різниці між ціною розміщення та ціною погашення такого цінного папера (сума дисконту).

    Розмір процентів зазначається в договорі. Звичайно, завжди є бажання отримати вищі проценти. Але, вибираючи банк для розміщення грошей на депозитному рахунку, потрібно поцікавитися не тільки розміром процентів, а й надійністю та репутацією банку.

  Для відкриття депозитного рахунку в банк подаються документи, перелік яких визначено інструкцією. Між підприємством або фізичною особою і банком при відкритті депозитного рахунку укладається договір, за яким одна сторона (банк) приймає в іншої сторони (вкладника) грошовий вклад і зобов'язується після закінчення договору повернути основну суму вкладу і проценти. При укладанні договору фізична особа подає паспорт і довідку про присвоєний ідентифікаційний код. Банк знімає ксерокопії з цих документів.

   Договір укладається у двох примірниках - один для банку, а другий для клієнта, підписується сторонами і скріплюється печаткою. Перед підписанням договору потрібно детально з ним ознайомитися, щоб чітко знати його умови. Банк відкриває депозитний рахунок.

 

 

 

 

 

4.Облік розрахунків із дебіторами і кредиторами

      В процесі своєї  господарської діяльності підприємство  вступають у взаємовідносини  з іншими суб′єктами господарювання.

Розрахунки, що здійснюються між ними поділяються на дві групи: готівкові, безгготівкові. Це правило, оплата за отримані товари і дані послуги здійснюється в безготівковому порядку через установи банку по розрахункових документах. Перерахування сум з поточного (розрахункового) рахунку платника на поточний (розрахунковий) рахунок одержувача дозволяє вивільнити із обігу значні суми готівкових грошей, дає можливість обходитись порівняно невеликою їх кількістю при значних оборотах господарських організацій, забезпечує здійснення контролю з боку банків за договірною і бюджетно-фінансовою дисципліною організацій.

Основними умовами здійснення безготівкових розрахунків є:

а) розрахунки проводяться без установи банку;

б) платежі проводяться із згоди (акцепту) платника або його дорученням. Без згоди платника чи його доручення списання коштів з рахунків допускається лише у випадках, встановлених чинним законодавством;

в) платежі здійснюються при наявності на рахунках платника власних коштів або в установленому порядку за рахунок кредитів банку. Платежі однієї установи за рахунок коштів іншої не дозволяється;

г) зарахування коштів на рахунки одержувача здійснюється лише після списання цих сум з рахунку платника, за винятком випадків, коли розрахунки проводяться чеками з нелімітованих чекових книжок.

Всі розрахунки поділяються на товарні і безтоварні. Товарні – це розрахунки за товарно-матеріальні цінності, виконані роботи, надані послуги. Безтоварні – це розрахунки з бюджетом по соціальному страхуванню та ін.

Порядок здійснення безготівкових розрахунків регламентований Інсттрукцією НБУ №7 “Про безготівкові розрахунки в господарському обороті України”, що затверджена Постановою Правління НБУ №204 від 2.08.1999 р. Ця Інструкція визначає загальні принципи організації безготівкових розрахунків, їх форми, стандарти документів та порядок документообігу, що впроваджений в розрахунковий оборот України.

Бюджетні установи в відповідності до наданих їм повноважень самостійно обирають форми розрахунків та вказують їх в укладених між ними договорах.

Безготівкові розрахунки здійснюються за формами таких розрахункових документів:

1. Платіжними дорученнями;
2. Платіжними вимогами – дорученнями;
3. Чеками;
4. Акредитивами;
5. Векселями;
6. Платіжними вимогами;
7. Інкасовими дорученнями.

Розрахункові документи, які подаються клієнтом в банк в паперовій формі, повинні відповідати вимогам встановлених стандартів та вміщувати, залежно від їх форми, такі реквізити:

а) назва документа;

б) номер документа, число, місяць і рік його виписки;

в) назву платника та одержувача коштів;

г) назви банків платника і одержувача, їх місце знаходження;

д) суму платежу цифрами і літерами;

е) призначення платежу;

є) відбиток печатки та підписи відповідних осіб платника або одержувача коштів;

ж) підрозділи бюджетної класифікації та строк настання платежу.

Працівники бухгалтерії повинні точно і своєчасно виконувати і суворо контролювати всі розрахункові операції, приймати міри по прискоренню розрахунків, повноті і своєчасності платежів, попереджувати порушення розрахункової дисципліни. Важливо правильно і оперативно оформляти розрахункові документи, своєчасно здавати їх в банк для здійснення розрахунків, слідкувати за повнотою і своєчасністю поступлення платежів.

Найбільш поширеною формою розрахунків між установами та організаціями є розрахунки за допомогою платіжних доручень.

Платіжне доручення – документ, який являє собою письмово оформлене доручення клієнта банку, що його обслуговує, на перерахування визначеної суми коштів із свого рахунку. Платіжні доручення застосовуються для розрахунків з постачальниками за товари і послуги, для погашення кредиторської заборгованості, для платежів у бюджет, органам соціального страхування і інших цілей.

В даному підприємстві платіжне доручення є основною формою розрахунків з різними дебіторами і кредиторами.

Розрахунки дорученями можуть здійснюватись:

• за фактично виконані роботи, послуги;
• в порядку попередньої оплати;
• для завершення розрахунків за актами звірки взаємної заборгованості установ.

Платіжне доручення приймається до виконання банком протягом 10 календарних днів з дня виписки. Платіжне доручення підписує керівник установи і головний бухгалтер по завірених взірцях підписів. Законність операції відображається шляхом відтиску печатки бюджетної установи.

Від неакуратних платників постачальник може вимагати попередньої оплати рахунків. В цьому випадку він отримує від платника доручення до відпуску йому товару чи надання послуг. На платіжному доручені ставиться відмітка установи банку про прийняття його у попередню оплату, що служить підставою для отримання товару, виконання робіт чи надання послуг.

При рівномірних і постійних поставках між постачальниками і покупцями розрахунки можуть здійснюватися в порядку планових платежів на основі договорів з використанням у розрахунках платіжних доручень. При цій формі розрахунків платник здійснює оплату не кожної окремої угоди, а шляхом періодичного перерахування коштів у строки і в розмірах, обумовлених у договорах. Сума планових платежів визначається виходячи з періодичності платежів і об′єму надання послуг. В платіжних дорученнях по планових платежах платник в графі “Призначення платежу” вказує: “Плановий платіж по договору, угоді від __ ______________ 19__р.”, а також строк платежу і цільове призначення перерахованих сум.

При домовленості сторін платежі дорученнями можуть носити строковий, довгостроковий і відстрочений характер. Строкові платежі допускаються в наступних випадках:

• при авансових платежах;
• після надання послуг, виконання робіт;
• при часткових платежах великих угод.

А достроковий і відстрочений платежі застосовуються у випадках, передбачених договорами між учасниками угоди без збитку для їх фінансового стану.

Платіжна вимога-доручення – це комбінований розрахунковий документ, який складається з двох частин:

верхня – вимога одержувача коштів безпосередньо до платника сплатити вартість поставленої йому за договором продукції, наданнях послуг;

нижня – доручення платника своєму банку перерахувати з його рахунку суму, яка проставлена в рядку “Сума до оплати – літерами”.

Вимога-доручення заповнюється одержувачем коштів і надсилається безпосередньо платнику. У разі згоди оплатити вимогу-доручення платник заповнює нижню частину цього документу і здає в банк, що його обслуговує. Строки подання платниками вимоги-доручення у банк визначаються сторонами у договорах і банком не контролюються. Використання розрахунків з допомогою вимог-доручень носить дуже обмежений характер.

Чеки застосовуються для здійснення розрахунків у безготівковій формі між юридичними особами, а також фізичними і юридичними особами з метою скорочення розрахунків готівкою на виконанні роботи, надані послуги.

Розрахунковий чек – це документ, що містить письмове розпорядження власника розрахунку (чекодавця) установі банку (банку емітенту), яка веде його рахунок, оплатити чекодержателю зазначену в чеку суму коштів. чеки виписуються на спеціальних бланках. Вони видаються установами банку за заявами про видачу лімітованих чекових книжок установ, організацій. Чеки бувають лімітованими і нелімітованими. Для отримання лімітованої чекової книжки установа повинна перерахувати зі свого рахунку на рахунок в банку необхідну суму. В межах цієї суми установа банку має право видавати книжки.

На обкладинці лімітованої чекової книжки вказується загальна сума ліміту, на яку можуть бути виписані чеки з цієї книжки. Чекові книжки брошуруються по 10, 20, 25, 50 та 100 аркушів. Вони є бланками суворої звітності. Строк дії чекової книжки – 1 рік. За погодженням з установою банку строк дії невикористаної чекової книжки може бути продовжений. Чек приймається чекодержателем в оплату безпосередньо від чекодавця, на ім′я якого виписано документ, що підтверджує отримання ним товару, виконання робіт, надання послуг.