Методиичні підходи до формування ціни на промислову продукцію

 

Оцінити фінансовий стан компанії можна за допомогою програми «Оцінка економічного потенціалу підприємства». Для цього треба внести дані з форм звіту №1 та №2 до діалогового вікна програми, після чого проводяться необхідні розрахунки, результати яких наведені в таблицях в додатку 2.

Тепер, щоб визначити на скільки  правильно встановлена ціна на продукцію, проведемо наступні розрахунки.

За основу визначення ціни продукції  приймаємо метод, який базується на витратах виробництва.

Розрахуємо  витрати на виробництво 1 м2 сітки 100х5 за формулою [3]:

,           (3.1)

Оптова ціна виробництва дорівнює:

,                                       (3.2)

де:  – повна собівартість одиниці продукції, грн,

      – запланований рівень рентабельності, %. Прийняти 25%,

    – норматив рентабельності до витрат.

 грн.                        (3.3)

Відпускна ціна підприємства , становитиме:

,                               (3.4)

де:  – податок на додану вартість, %. = 18%.

                       (3.5)

Ринкова ціна = 309,75 грн/м2 сітки.

Далі визначимо величину прибутку та рентабельності.

Прибуток від реалізації одного виробу (П_в) дорівнює:

                   (3.6)

Річний прибуток (П_р) становитиме:  

             (3.7)

Рентабельність виробу дорівнює:

                     _(3.8)

Розрахуємо рентабельність виробництва:

        (3.9)

Розрахуємо ціну методом витратного ціноутворення. Модель визначення цін за допомогою нормативів рентабельності до витрат має вигляд [5]:

                          _(3.10)

Розрахуємо ціну на основі торгової знижки:

                                        _(3.11)

Розрахуємо  торгова надбавку (націнку):

                             _(3.12)

Визначимо ціну продажу одиниці продукції:

                                       _(3.13)

Граничний спосіб застосовується на базі оцінки додаткових витрат на випуск додаткової одиниці продукції [5]:

                                            _(3.14)

Відповідно  до граничного підходу ціна становитиме:

                              _(3.15)

Розрахуємо граничний прибуток ( ):

                _(3.16)

Розрахуємо коефіцієнт покриття ( ):

                                            _(3.17)

Потім визначається точка беззбитковості ( ):

                                   _(3.18)

 

Розрахуємо ціну беззбитковості:

                                         _(3.19)

3.2. Аналіз ефективності механізму ціноутворення на продукцію

ТОВ «ТДМС»

Для початку розглянемо ситуацію з  витратами підприємства. За останній звітній період спостерігається  збільшення витрат на виробництво. Збільшується зарплата та чисельність працівників. Також підприємство залежить від постачальників сировини – за останні роки значно підвищилась ціна на дріт.

У курсовій роботі при розрахунках  граничним способом ціна на продукцію  склала 287,9 грн/м2, що відповідає ціні беззбитковості. При визначені витратним способом ціна склала 326,00 грн/м2, що дорівнює відпускній ціні на продукцію. Це враховуючи те, що рентабельність виробництва складає 52,25%. Розрахована ціна точно забезпечує цільовий прибуток.

В процесі складання планів керівництву ТОВ "ТДМС" належить відповісти на безліч питань: скільки  потрібно виробляти продукції, щоб  підприємство не тільки змогло покрити  свої витрати, але і одержить очікуваний об'єм прибутку, за якою ціною реалізовувати  вироблену продукцію, який рівень витрат дозволить підприємству залишатися конкурентоздатним на ринку? На все  ці питання дозволяє відповісти аналіз беззбитковості. Оскільки розрахункова ціна беззбитковості складає 287,9 грн за 1 м2 сітки, а роздрібна ціна рівна 309,75 грн, то можна зробити висновок, що підприємство одержить додатковий прибуток з продажів. Ціна є конкурентноздатною і дає можливість застосовувати різні системи знижок для заманювання нових клієнтів і підтримки зв'язків з постійними.

На підприємстві «ТДМС» використовується витратний метод ціноутворення. Найнижча ціна серед інших виробників сіток дає велику перевагу у конкурентній боротьбі. Можливість виготовляти продукцію  малими партіями також є перевагою, навіть якщо застосовуються надбавки і ціна складє 400 грн/м2. При максимальній знижці на одиницю продукції в розмірі 15% також забезпечує прибуток, що дає змогу утримувати постійних клієнтів, роблячи знижки від 5-10%.

Щоб уникнути виникнення перевитрат підприємства потрібно використовують різні норми та нормативи затрат матеріалів, трудових та фінансових ресурсів. В цілому показники рентабельності досить високі, що вказує на правильну  цінову політику.

Отже робимо висновок, що ціна на продукцію  встановлена правильно. Вона повністю забезпечую прибуток, крім того дещо менша  від цін конкурентів, що дозволяє широко застосовувати знижки для приваблювання нових клієнтів і утримання вже існуючих.

За наслідками аналізу  механізму ціноутворення можна  зробити висновок, що реалізована цінова політика враховує нееластичний попит на сітку, тобто зниження або підвищення цін не приводить до значущих змін об'ємів продажів. Встановлення цін здійснюється відповідно до стратегічних цілей підприємства. Цінова політика відповідає базовій стратегії розвитку підприємства, тобто при виборі стратегії диференціації товарів для окремих сегментів ринку, встановлюється достатня високі ціни, для підтримки іміджу марки і усвідомлення споживачами того, що вони придбавають якісний товар. В довгостроковій перспективі у разі обрання стратегії домінування по витратах переважна стратегія низьких цін з метою збільшення об'ємів продажів і скорочення собівартості за рахунок ефекту досвіду і ефекту масштабу.

В цілому, процес розробки стратегії  ціноутворення включає розгляд  всіх значущих чинників, що роблять  вплив на сприйняття покупцем ціни товару. Тільки після детального аналізу  власних витрат, цін конкурентів  і вивчення еластичності попиту за ціною, підприємство встановлює ціну. При цьому враховується реакція  на передбачувану ціну з боку ділерів і покупців. А також прораховується можлива реакція на зміну ціни з боку конкурентів.

3.3. Рекомендації щодо поліпшення утворення цін в ТОВ «ТДМС»

До факторів, що забезпечують зниження собівартості, відносяться: використання нових технологій, економія сировини, палива, електроенергії, підвищення продуктивності праці, зниження втрат від браку та простоїв, покращення використання основних виробничих фондів, скорочення витрат на реалізацію продукції, впорядкованість витрат на апарат управління, зміни в структурі виробничої програми у результаті асортиментних змін. Собівартість продукції також може змінюватися через скорочення умовно-постійних витрат в результаті росту обсягу виробництва та реалізації. Необхідно підкреслити , що планування та реалізація лише окремих заходів по зменшенню витрат на виробництво хоч і дають певний ефект, але не вирішують проблеми в цілому.

Основні заходи, що сприяютимуть зменшенню собівартості продукції:

• впровадження та використання нових матеріалів;
• комплексне використання сировини та матеріалів;
• використання відходів виробництва;
• впровадження нової техніки та безвідходних технологій, що дозволяє більш економно використовувати сировину, матеріали, паливо та енергію.

  Заходи, пов’язані з покращенням  використання основних фондів:

• вивільнення зайвого обладнання та устаткування;
• покращення якості обслуговування і ремонту основних засобів;
• забезпечення раціональної загрузки машин і обладнання;
• підвищення рівня кваліфікації персоналу, який обслуговує обладнання;
• застосування методів прискореної амортизації;
• можлива оренда майна підприємства.

  Заходи, пов’язані з покращенням використання  робочої сили:

• визначення оптимальної чисельності персоналу;
• підвищення рівня кваліфікації персоналу;
• забезпечення росту продуктивності праці в порівнянні з середньою заробітною платою;
• покращення умов праці;
• механізація та автоматизація всіх виробничих процесів;
• забезпечення мотивацій високопродуктивної праці.

  Заходи, пов’язані з удосконаленням  організації виробництва та праці:

• поглиблення концентрації, спеціалізації, кооперації, комбінування і диверсифікації виробництва;
• застосування бригадної форми організації виробництва та праці;
• вдосконалення організаційної структури управління підприємством.

  Крім того, комплексна програма  щодо зниження витрат виробництва  повинна мати чіткий механізм її реалізації.

 

ВИСНОВКИ

В першій частині даної роботи були розглянуті теоретичні основи ціноутворення (поняття ціни, класифікація і функції цін) в сукупності з ціновою політикою підприємства. Ціна відображає кількість грошей, за яку продавець згоден продати, а покупець купити одиницю товару, і є важливою економічною категорією. Проте, найважливішим елементом ринкового механізму є ціна, злагоджена продавцем і покупцем, яка формується під впливом великої кількості чинників, що визначають стан відповідного ринку. Цінова політика окремого виробництва полягає в тому, що процес формування ринкової ціни залежить від рівня витрат на виробництво і реалізацію конкретного виду продукції. До чинників ціноутворення відносяться величина витрат виробництва, середня галузева норма прибутку, стан грошової системи, співвідношення попиту і пропозиції, наявність і стан конкурентного середовища, монопольне регулювання, державне регулювання.

Залежно від вищеперелічених чинників кожне підприємство керується певними методами ціноутворення на свою продукцію, розглянутими в другому розділі даної роботи. Відповідно до вибраної методики ціноутворення, підприємство розробляє свою стратегію встановлення цін на продукцію, серед яких сьогодні виділяють: стратегії високих, середніх, низьких, диференційованих, пільгових, конкурентних, «психологічних» і ряду інших цін. Але стратегії розробляються тільки для вільних цін, тобто тих, які складаються на ринку під впливом попиту і пропозиції. Регульовані ж ціни знаходяться під контролем держави, яка може впливати на їх формування різними способами (наприклад, встановлення фіксованих цін на товари першої необхідності).

Таким чином, встановлення цін  на конкретний вид продукції - це достатньо  складний і залежний від ряду чинників процес, тому актуальність вивчення даної  теми в сучасних умовах очевидна.

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Бишток Ф. И. «Ценообразование» – М.: «Инфра-М», 2001.

2. Жданов С. А. «Основы теории экономического управления предприятием» – М., 2000.

3. Шуляк П. Н. «Ценообразование» – М.: «Дашков и К», 2003.

4. Есипов В. Е. Цены и ценообразование. Учебник для вузов, 3-е изд. – СПб: Издательство «Питер», 1999. – 464 с.

5. Уткин Э. А. «Цены. Ценообразование. Ценовая политика» – М., 1997

6. Примак Т. О. «Економіка підприємств» - К.: МАУП,1999.

7. Електроний ресурс www.financial-lawyer.ru.

8. Як продати Ваш товар на зовнішньому ринку: Довідник/ Під ред. Ю.А.Савинова.-М.: Думка, 2001.-364 с.

9. Маркетинг:  Учебн. Під ред. А.И. Романова. М.: Банки й біржі. ЮНИТИ, 2003.-560с.

10. Маркетинг у зовнішньоекономічній діяльності підприємства. М.:Внешторгиздат, 2001.-153 с.

11. Ноздрева Р.Б., Цигичко Л.И. Маркетинг: як перемогти на ринку. М.:Фінанси й статистика, 2001.-256 с.

12. Хруцкий В.Е., Корниев И.В. Сучасний маркетинг: Настільна книга по дослідженню ринку: Учеб. Посібник. М.: Фінанси й статистика, 1999.-528с.

13. Липсиц И.В. Комерційне ціноутворення: Підручник. - М.: Видавництво БЕК, 2000.

14. Слєпньова  Т.А., Яркин Е.В. Ціни й ціноутворення: Навчальний посібник. - М.: Инфра-М, 2001.

15. Шнаппауф Р.А. Практика продажів: Довідковий посібник. - М.: АТ "Интерэксперт", 2000.

16. Чубаков Г.Н. "Стратегия ценообразования в маркетинговой политики предприятия", М. Инерра - М.

17. Пунин Е.И. "Маркетинг, менеджмент и ценообразование на предприятиях." М.: Международные отношения. 1993 - 112 с.

18. В.В. Герасименко. "Ценовая политика фирмы" - М. Финстантинформ 1995.

19. Видяпин В.И., Данько Т.П., Слепов В.А. "Предпринимательство: маркетинг и цены" Учебное пособие. - М.: из-во Рос. экон. акад., 1992 - 130с.

20. Зайцев И. Л. "Экономика промышленного предприятия". – М.: Инфра-М, 1998.