Управління і освоєння інноваціями на підприємствах

         Важливе місце посідає «Концепція науково-технічного та інноваційного розвитку України», яка містить головні цілі, вказує пріоритетні напрямки та принципи державної науково-технічної політики, механізми прискореного інноваційного розвитку, орієнтири структурного формування науково-технологічного потенціалу та його ресурсного забезпечення .

         Стратегія розвитку в Україні інноваційної інфраструктури повинна, бути спрямована на:

 -посилення ролі регіонального аспекту у створенні територіальних інноваційних структур;

- розробку та впровадження економічного механізму;

 -державної фінансової підтримки інноваційної інфраструктури на стартових стадіях її створення,

 -залучення позабюджетних джерел фінансування, зокрема венчурних фондів, надання послуг на пільгових умовах для підприємств, що входять до складу технопарків і технополісів;

 -організаційну підтримку шляхом удосконалення органів управління данними структурами;

 -законодавче нормативно-правове забезпечення ефективного функціонування інноваційної інфраструктури.

       В умовах ринкової економіки ефективний розвиток підприємств на тривалу перспективу можливий лише при врахуванні досягнень науково-технічного прогресу. Тому розвиток інноваційної сфери, через яку просуваються у виробництво інноваційні досягнення, є особливо актуальним, оскільки вимагає серйозної уваги та вивчення. Без гнучкого управління інноваціями, яке є рушійною силою його розвитку, неможлива тривала стабільність ефективного виробництва та їх освоєння на підприємстві.

      У зв'язку з цим досить гострою є проблема своєчасного просування інноваційних можливостей, концентрації ресурсів, оперативного управління інноваційним процесом при мінімальному ризику від неправильного вибору інноваційного напрямку. Стратегія управління інноваціями має бути складовою загальної стратегії управління розвитком підприємства, а саме питання вибору та оцінки інноваційних стратегій має бути центральним у проблемі тривалого розвитку підприємства.

       Більш конкретно суть інноваційного менеджменту розкривається в його функціях, до яких можна віднести:

- управління процесами створення нових знань;

 -управління творчим потенціалом тих, хто створює нові знання;

 -управління освоєнням нововведень;

 -управління соціальними та психологічними аспектами нововведень.

       В теорії та методології інноватики наведені Й.Шумпетером ділові цикли прийнято пов'язувати зі зміною технологічних укладів у суспільному виробництві. В тісній взаємодії зі зміною фаз у життєвому циклі технологічного укладу в сучасній концепції інноватики розрізняють нововведення-продукти, нововведення-процеси та модифікацію продуктів.

      В центрі уваги інноваційного менеджменту як складової загальної системи управління підприємством повинен бути потенціал організації як головний критерій доцільності її існування. Розвиток організації слід розглядати як реакцію на зміни зовнішнього середовища, тобто враховувати стратегічний аспект. Звідси потенціал організації має дві складові: готовність до стабільної виробничої діяльності тактовність до інновацій. Від стану інноваційного потенціалу залежить вибір інноваційної стратегії. А її оцінка — необхідний етап процесу розробки стратегії.

     Таким чином, інноваційний потенціал організації — це ступінь готовності виконати завдання, що забезпечують досягнення поставленої інноваційної мети, тобто ступінь готовності до реалізації проекту чи програми інноваційних стратегічних інноваційних змін . Інноваційна мета є глобальною стратегією підприємства, засобом досягнення більш високих цілей і отримання достатньо високого прибутку в довгостроковій перспективі, збереження та підвищення конкурентних можливостей на ринку, вирішення кризової проблеми та проблеми виживання в цілому.         Усвідомлення даної мети — найактуальніше завдання для більшості українських підприємств, що перебувають на тому чи іншому етапі структурної перебудови. Один з головних напрямків управління перебудовою — перетворення окремих процесів розвитку в розширений потенціал з розробленим механізмом активного розвитку системи внутрішньоорганізаційної дії.

       Активним вважатиметься той розвиток, який ґрунтується на внутрішньому потенціалі організації у поєднанні з активізацією людського фактору, а не той, який може бути лише завдяки сприятливим зовнішнім умовам (пільгові кредити тощо) чи форс-мажорним обставинам.

 Активний розвиток повинен започатковуватися на інноваційних процесах, які охоплюють:

- пошук, розробку і освоєння нової продукції, техніко-організашйний розвиток (модернізацію, технічне переозброєння, реконструкцію, розширення);

- впровадження нових методів управління;

 - пошук більш ефективних методів вирішення стандартних, рутинних завдань в усіх сферах діяльності підприємства;

 - трансфер передового практичного досвіду і таке інше.

       Інновації в будь-якому секторі економіки вимагають фінансових вкладень.          

       Проблема вибору об'єкта фінансування для підприємств не обмежується граничною сумою інвестицій. Згідно з принципами маргінального підходу оптимізація інвестиційної програми лежить у межах вирішення повної проблеми у визначенні точкн рівноваги (обсягу інвестицій), в якій гранична вартість капіталу дорівнює граничній вартості дохідності програми оновлення виробництва (впровадження нових видів продукції). Ефективність інвестиційної програми залежатиме від якості рішень щодо залучення та використання фінансових ресурсів для їх реалізації.

        Класичний підхід, прийнятий у країнах з розвинутою економікою, визначає такі фінансові джерела, які можливі для залучення до інноваційної діяльності:

- власні кошти та засоби підприємства;

- акціонерний капітал;

- середньострокові та довгострокові банківські кредити.

          В сучасних умовах формування джерел фінансування інвестицій в Україні головну роль відіграють кошти самого підприємства, які формуються за рахунок прибутку підприємства та амортизаційних відрахувань, тобто з чистого грошового потоку підприємства. Як правило, інші джерела недоступні через високу вартість послуг з надання чи обслуговування кредитів.

         Основними причинами, що заважають широкомасштабному залученню іноземних інвестицій в Україну, є:

- несприятливий інвестиційний  клімат (надто складна правова  база та щорічні зміни законодавства,  що регулює інвестиційні процеси);

- недосконалість національного інвестиційного менеджменту;

- фіскальний характер вітчизняної податкової системи;

- відсутність дієвої системи страхування іноземних інвестицій;

- неналежний ступінь координації між усіма державними структурами в цій сфері;

- недостатній професіоналізм керівників більшості українських підприємств у галузі інвестиційної діяльності.

           Законодавчим органам при розробці стратегії розвитку інноваційних процесів на всіх рівнях економіки (зокрема при розробці механізму реалізації державної науково-технічної політики) спиратись на пошук найоптимальніших форм взаємовигідної співпраці регіональних організаційних структур управління інноваційною діяльністю підприємств, що здатні до створення і адаптації інновацій. 

            На державному рівні при розробці програми розвитку та підтримки підприємництва більше уваги приділяти формуванню вітчизняної системи інноваційного підприємництва як рівноправної його складової, сприяти формуванню відповідних організаційних структур, фінансового механізму та системи податкових пільг.

         Зосередити увагу керівників вітчизняних підприємств на доцільності використання світового досвіду у фінансуванні інноваційних процесів, особливо тих інструментів, які б дозволяли оперативно залучати додаткові фінансові ресурси в необхідному обсязі з максимальним ефектом за мінімальною вартістю і на потрібний термін.

           Об'єднати зусилля науковців, зацікавлених у створені моделі інноваційного менеджменту, для розробки його методології, заснованої на інтелектуальному продукті еволюції системи знань науки управління про методи впливу на людей в процесі інноваційної діяльності, а також розробки ефективної системи мотивації праці дослідників та розробників новинок, ноу-хау як динамічного елементу управління, пов'язаного з впливом на інтереси учасників процесу «дослідження — виробництво».

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновок до першого розділу

      В  першому   розділі  курсової роботи викладені   теоретичні  основи значення  інноваційної діяльності, інновацій,  нововведень, інноваційного розвитку  для  діяльності  підприємства  та  теоретичні аспекти функціонування  організаційно-економічного механізму  управління інноваційною діяльністю.

      Терміни  "інновація" і "інноваційний  процес (діяльність)" близькі, але  не однозначні. Інноваційний процес  пов'язаний із саме створенням, освоєнням і поширенням інновацій.  Творці інновації (новатори) керуються  такими критеріями, як життєвий  цикл виробу й економічної  ефективності. Їхня стратегія спрямована  на те, щоб перевершити конкурентів,  створивши нововведення, що буде  визнано унікальним у певній  області. Науково-технічні розробки  і нововведення виступають як  проміжний результат науково-виробничого  циклу і в міру практичного  застосування  перетворюються в  науково-технічні інновації - кінцевий  результат. 

      Науково-технічні  розробки і винаходи є додатком  нового знання з метою його  практичного застосування, а науково-технічні  інновації (НТІ)- це матеріалізація  нових ідей і знань, відкриттів, винаходів і науково-технічних  розробок у процесі виробництва  з метою їхньої комерційної  реалізації для задоволення визначених  запитів споживачів. Неодмінними  властивостями інновації є науково-технічна  новизна і виробнича придатність.

      Основними складовими системи управління інноваціями є такі підсистеми: управління процесом створення інновацій, управління творчим потенціалом колективу, управління освоєнням інновацій, управління соціальними та психологічними аспектами при впровадженні інновацій, управління системою задоволення потреб споживача. Об’єктами управління освоєнням інновацій визначено економічні ресурси. Суб’єктами управління освоєнням інновацій, то їх виділено на галузевому рівні в особі представників законодавчої і виконавчої влади, та на рівні підприємства в особі апарату управління підприємством та його функціональних підрозділів.

Розділ 2. Аналіз інноваційної діяльності ПАТ «Бель Шостка України».

 

2.1. Загальна характеристика  підприємства.

Підприємство  ПАТ «Бель Шостка України» було створено в 1981 році, як державне підприємство. Товариство засноване вiдповiдно до рiшення регiонального вiддiлення Фонду державного майна України по Сумськiй областi вiд 27 травня 1994 року шляхом перетворення орендного пiдприємства ПАТ «Бель Шостка України» у вiдкрите акцiонерне товариство АТ «Бель Шостка України» вiдповiдно до Декрету Кабiнету України вiд 20.05.1993 р. № 57-93 "Про приватизацiю цiлiсних комплексiв державних пiдприємств та їхнiх структурних пiдроздiлiв, зданих в оренду". Зареєстровано розпорядженням Шосткинської мiської Ради народних депутатiв №3 вiд 05 сiчня 1996 року. Вiдкрите акцiонерне товариство ПАТ «Бель Шостка України» - акцiонерне товариство по переробцi молсировини.

ВАТ «Бель Шостка України» - виробниче пiдприємство, яке має безцехову структуру. Головнi виробничi дiльницi: дiльниця по виробництву твердих сирiв; дiльниця по виробництву плавлених сирів, дiльниця по виробництву масла, дiльниця по виробництву сухих молочних продуктів, дiльниця по виробництву морозива, дiльниця по виробництву продукцiї з незбираного молока, дiльниця фасування твердих сирiв. Допомiжнi виробничi дiльницi: лабораторiя по контролю за виробництвом, автотранспортна дільниця, ремонтно-механiчна дільниця, топливно-енергетична дільниця, вiддiл АСУП, будiвельна дiльниця. Крiм того на пiдприємствi працюють: вiддiл матерiально-технiчного постачання, вiддiл продажу, вiддiл маркетингу, вiддiл сировини, юридичний вiддiл, санiтарно-гiгiєнiчна служба, вiддiл стандартизацiї та сертифікації, служба безпеки. Пiдприємство має широку фiрмову торгiвельну мережу - 4 магазина (Шостка), 13 кiоскiв (Шостка), 6 торгiвельних пунктiв на ринку. Органiзацiйна структура забезпечує ефективну роботу пiдприємства.

Основною продукцiєю пiдприємства є продукцiя, вироблена з молочної сировини: твердi сири, плавленi сири, масло  вершкове, морозиво, сухi молочнi продукти та рiзноманiтний асортимент продукцiї з незбираного молока. В основному пiдприємство спецiалiзується на виробництвi жирних сирiв, питома вага яких складає 80% вiд загального обсягу виробництва. Жирнi сири є продукцiєю, що забезпечує понад 50% прибутку пiдприємства. Вони користуються попитом протягом року як на територiї України, так i за її межами. Фахiвцi пiдприємства постiйно працюють над розширенням асортименту виробляємої продукцiї i полiпшенням її якостi з урахуванням попиту споживчого ринку. Також пiдприємство здiйснює оптову i роздрiбну торгiвлю, транспортнi перевезення та iншi посередницькi послуги при купiвлi-продажу товарiв народного споживання. Основними територiальними ринками збуту ПАТ «Бель Шостка України» є ринки та торгiвельна мережа мiст Києва, Харкова, Одеси, Донецька, Днiпропетровська. Поширенню ринку продажiв продукцiї сприяють рекламнi заходи, якi пiдприємство проводить на радiо, телебаченнi, у перiодичнiй печатi, на виставках, дегустацiях i зустрiчах з покупцями. На сучасному етапi пiдприємство продає свою продукцiю переважно постiйним клiєнтам, через дилерську мережу. У 2008 роцi значно поширений вiддiл продаж. Це забезпечує гарантiю продажiв, а також гарантiю своєчасного надходження коштiв за продану продукцiю. Основною задачею розвитку молочної галузi на сьогоднi є розвиток фермерства, розвиток племiнного молочного скотарства, проведення заходiв щодо полiпшення якостi молочної сировини. Це установка доїльних залiв, устаткування для охолодження молока i звичайно ж забезпечення належного рацiону годiвлi ВРХ. На перехiдному етапi працiвникам доводиться  проводити клопiтку роз'яснювальну роботу з приватними особами з метою забезпечення якостi молока. На сучасному етапi особливiстю молочної галузi є розвиток сировинної зони - наближення якостi молочної сировини до рiвня європейських стандартiв, а також модернiзацiя виробництва та впровадження сучасних технологiчних процесiв. Полiпшення якостi сировини забезпечить гарантiю якостi готової продукцiї, над чим пiдприємство постiйно працює i ставить цю задачу на перший план. У 2009 роцi пiдприємство  продовжує модернiзацiю основного виробництва з метою полiпшення якостi продукцiї, яка виробляється. Тому бiльша частина прибутку спрямована на технiчне переозброєння та розвиток сировинної зони. Планує провести в наступному роцi: впровадження автоматизованої лiнiї виробництва твердих сирів, будiвництво та введення в дiю двух камер дозрiвання та збереження сиру, модернiзацiю холодильного господарства. Пiдприємство планує освоїти виробництво п'яти нових видiв продукцiї - це новi види твердих сирiв. На пiдприємствi впроваджена i дiє система управлiння якiстю продукцiї, що вiдповiдає вимогам стандарту EN ISO 9001:2000. Дiєвiсть системи управлiння якiстю продукцiї пiдтверджують численнi нагороди, якими нагороджене пiдприємство i продукцiя на мiжнародних i внутрiшньо-державних виставках-дегустацiях - це золотi i срiбнi медалi, дипломи, вiдгуки покупцiв. В 2006 роцi впроваджена система контролю якiстю продукцiї НАССР. Конкурентiв, дiяльнiсть яких значно впливає на дiяльнiсть емiтента в Сумському регiонi немає. Але в цiлому по Українi пiдприємств з виробництва молочних продуктiв, в т.ч. твердих сирiв, стає все бiльше. Тiльки ефективна робота висококвалiфiкованого менеджменту пiдприємства, здатного забезпечувати стабiльну якiсть продукцiї, ефективну роботу маркетингових служб пiдприємства, позитивний фiнансовий результат дозволяє тримати лiдерство серед конкурентiв.