Управління і освоєння інноваціями на підприємствах

де ФЗпІД – розмір фонду  заробітної плати працівників, що займаються інноваційною діяльністю; ФЗп –  розмір фонду заробітної плати

Питома вага в структурі  основних засобів дослідно-конструкторського, експериментального та лабораторного  обладнання, розраховується за формулою:

                                                               (1.18)

де ДКЕЛО – дослідно-конструкторське, експериментальне та лабораторне обладнання; ОЗ – вартість основних засобів підприємства;

       Коефіцієнт персоналу зайнятого  в НДДКР, характеризує  професійно-кадровий склад підприємства. Він показує частку персоналу, зайнятого безпосередньо розробкою нових продуктів і технологій, виробничим та інженерним проектуванням, іншими видами технологічної підготовки виробництва для випуску нових продуктів або впровадження нових послуг, відносно середньоспискового складу всіх постійних і тимчасових працівників підприємства. Даний коефіцієнт визначається за формулою:

                                                                     (1.19)                                                                  

де  Ч₁ – кількість зайнятих у сфері НДР і ДКР, осіб;

      Ч_П  –  загальна чисельність працівників підприємства, осіб.

      Коефіцієнт  оновлення продукції відображає  частку нової продукції у загальному обсязі продажу продукції підприємства. На основі даного показника можна зробити висновок про доцільність фінансування інноваційної діяльності, оскільки нова продукція, як правило, є конкурентоспроможною і проблем з її збутом, як правило немає, при умові, що ефективно працює маркетингова служба. Його можна розраховувати за наступною формулою:

                                                                   (1.20)

де К_ОП – коефіцієнт оновлення продукції;

    О_ВНП – кількість видів нової продукції, од.;

  О_ЗОП – загальна кількість товарної продукції, од.

       Коефіцієнт  освоєння нової продукції дає  можливість оцінити здатність  підприємства до впровадження  інноваційної або  підвладної  технологічним змінам продукції  та розраховується  за формулою:

                                                                  (1.21)

де ВР_НТ – виручка від реалізації нової або удосконаленої продукції та продукції, виготовленої за допомогою нових або удосконалених технологій, грн.;  ВР _З  – виручка від реалізації всієї продукції підприємства, грн.

      Частка  конкурентоспроможної продукції  (П_КП), у загальному її випуску, що характеризує ефективність інноваційної діяльності підприємства та розраховується за такою формулою:

                ,                                                         (1.22)

     де В_КП – вартість конкурентоспроможної продукції, грн.;

     В_ТП – вартість випуску всієї продукції на підприємстві, грн.

 Коефіцієнт освоєння  нової техніки показує спроможність  підприємства до освоєння устаткування  новітніх виробничо-технологічних  ліній. Визначається співвідношення  знову введених за останні  три роки в експлуатацію новітніх  основних виробничо-технологічних  засобів у порівнянні з іншими  засобами, включаючи будівлі, споруди,  транспорт. Розраховується за  формулою:

                                                                           

                                                                  (1.23)

де ОЗ_Н – вартість нововведених  новітніх основних засобів, грн.;

       – середньорічна вартість виробничих засобів підприємства, грн.

       Коефіцієнт  оновлення технології відображає  частку вартості нових технологій  у загальному обсязі вартості  технологій, розраховують за формулою:

                                                                   (1.24)

де К_ОТ – коефіцієнт оновлення технології;

N_НТ – кількість впроваджених нових технологічних процесів;

S_ТП – сумарна кількість технологічних процесів.

       Коефіцієнт  ритмічності інновацій характеризує  календарну відповідність фактично  виконаної роботи щодо розробки  і впровадження інновацій встановленому  плановому завданню. Він обчислюється  за формулою:

                                                                        (1.25)

   де Кр – коефіцієнт  ритмічності інновацій за певний  розрахунковий період (здебільшого  за місяць, рік);

Т – кількість календарних відрізків часу, на яку поділену розрахунковий період (днів, декад); Вк.ф – кількість фактично розроблених і впроваджених інновацій за t-й відрізок часу (день, декаду, квартал) у встановленому вимірі, у межах запланованого; Вк.пл – кількість розроблених і впроваджених інновацій, передбачених планом розвитку підприємства на розрахунковий період t.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.3. Загальні методи управління освоєнням інновацій на підприємствах.

Основними складовими системи  управління інноваціями є такі підсистеми: управління процесом створення інновацій, управління творчим потенціалом  колективу, управління освоєнням інновацій, управління соціальними та психологічними аспектами при впровадженні інновацій, управління системою задоволення потреб споживача.

Управління освоєнням інновацій на підприємстві - діяльність, яка передбачає планування, організацію, керівництво, мотивацію та контроль щодо об’єкту управління шляхом розробки та застосування системи стратегій (обраних залежно від наявного інноваційного потенціалу підприємства і факторів впливу зовнішнього середовища), і спрямована на досягнення поставленої мети.

Об’єктами управління освоєнням інновацій на рівні підприємств визначено економічні ресурси (грошові, майнові, трудові), що безпосередньо приймають участь у інноваційній діяльності. Щодо суб’єктів управління освоєнням інновацій, то їх виділено на галузевому рівні в особі представників законодавчої і виконавчої влади, та на рівні підприємства в особі апарату управління підприємством та його функціональних підрозділів.

Враховуючи особливості  процесу управління освоєнням інновацій, виділено функціональні елементи механізму  управління інноваціями на підприємстві. В основу механізму управління освоєнням  інноваціями на підприємстві закладено  функціонування управління на наступних  етапах проведення інноваційної діяльності: розробки ідеї, адаптивності інновацій  та їх випробовування, організації  виробництва та маркетингу для їх успішної реалізації. Для ефективного  управління освоєнням інноваціями  на вищезазначених складових потрібно використовувати управління інформацією, управління майновими ресурсами, управління персоналом, управління фінансовими  ресурсами, управління інвестиціями, управління якістю, управління інтелектуальною  власністю, управління ризиком, управління маркетингом.

Система управління освоєнням  інноваціями не існує сама по собі, ізольовано від виробництва і  реалізації продукції, а мета її існування  полягає в підвищенні ефективності діяльності підприємства. Тому проблема ефективності управління освоєнням  інноваціями передбачає комплексне її вирішення при обов’язковому  виділенні двох взаємообумовлених  сторін:

-ефективності самої системи управління освоєнням, що визначається її економічністю, продуктивністю, раціональністю побудови;

-ефективності системи управління освоєнням, що виражається в ефективності виробництва від реалізації інноваційних проектів підприємства.

Для підвищення привабливості  інноваційної діяльності та мінімізації  її ризикованості існує модель управління інноваціями (рис. 1) як на рівні підприємств шляхом розробки інноваційної програми, організації та стимулювання персоналу до інноваційної діяльності, а також здійснення контролю на всіх етапах її реалізації, так і на рівні держави на основі державного планування, регулювання, стимулювання активності підприємств до інноваційної діяльності шляхом удосконалення податкової політики та фінансового забезпечення інноваційної діяльності.

Враховуючи сучасний стан інноваційної діяльності та аналіз і  оцінку інноваційного потенціалу підприємств  харчової промисловості, сформовані напрями розвитку управління інноваціями на підприємствах, а саме:

– організацію та кадрове  забезпечення інноваційної діяльності (введення   відділу   інновацій,   підбір    спеціалістів,    розробка   посадових інструкцій і побудова моделей робочих місць);

– формування інформаційної  бази інноваційної діяльності (створення  внутрішньої нормативної бази інноваційної діяльності, видання наказів та розробка положень й інструкцій з питань інноваційної діяльності, реєстрація та створення  бази даних ідей підприємства);

• формування та реалізація інноваційних проектів (розробка бізнес-планів підприємства щодо інноваційних проектів, планування заходів просування на ринок інноваційної продукції).

В якості функціональних обов’язків суб’єктів управління інноваційною діяльністю підприємства пропонується закріпити: реєстрацію ідей і розробок в єдиній базі даних (формування інформаційної бази інноваційної діяльності), формування внутрішньої нормативної бази інноваційної діяльності, розробку бюджету і інноваційної програми розвитку підприємства, реалізацію та контроль за виконанням інноваційної програми.

Як переконує світова  та українська практика, вміле використання всього потенціалу підприємства, раціональна  організація та управління ним мають  вирішальну роль, особливо в кризових умовах.

 Нині більшість українських підприємств усвідомила, що необхідні інноваційні, принципово нові методи управління персоналом та організацією в цілому. Інновації необхідні в організаційній, виробничій, фінансовій, науковій сферах, оскільки саме в комплексі вони приносять найефективніший результат.

 На сучасному етапі загострюється конкуренція і підвищуються вимоги споживачів, тому постійні нововведення можуть стати одним із факторів отримання конкурентних переваг.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 1 Модель управління інноваціями на підприємствах

харчової промисловості

 

          Пошук ефективних організаційних форм управління освоєнням нововведеннями, створення механізму інтеграції та координації діяльності в процесі розробки й впровадження нововведень вимагають підвищення уваги до інноваційного менеджменту як сукупності організаційно-економічних методів та форм управління у різних ланках і насамперед на рівні первинної ланки — підприємства.

         Концептуальною основою забезпечення  стабільності функціонування підприємств  в умовах динамічного економічного  середовища має стати  обгрунтована  інноваційна стратегія підприємства. Які допомагають  розуміти  під стратегією довгострокове  планування, то інноваційна стратегія  має відношення до всієї тривалості  процесу — від досліджень, виробництва  і збуту до використання. Вона визначає темп підвищення технологічного рівня і пов'язаних з ним затрат розумової праці.

        Досвід промислово розвинутих країн є взірцем того, як їх підприємства проводять інноваційну стратегію, збільшуючи обсяг виробництва, реалізації та прибутку, підвищуючи продуктивність праці, прискорюючи оборотність вкладеного капіталу, освоюючи і поставляючи на ринок якісно нові види продукції з метою підвищення норми прибутку. Потреба в постійному оновленні асортименту продукції та технології ,її виготовлення змушує вводити наукові й проектні розробки в систему діяльності підприємств, орієнтуючи їх на прискорення інноваційних процесів. Так відбувається злиття науки, техніки і виробництва в єдине ціле, що породжує новації та прискорює їх. Так, своєчасно затверджена інноваційна стратегія, сприяння діяльності у сфері науки й техніки як органічній частині технологічного та інноваційного процесу, надання першочерговості розвитку і вдосконаленню технологій перетворили Японію в одну з найрозвинутіших держав світу.

       Більшість підприємств України усвідомлює необхідність здійснення інноваційної політики, але успішне її здійснення повинно ґрунтуватися на відповідній нормативно-правовій базі. Правові передумови державної інноваційної політики закладені в Конституції України, в якій стаття 54 гарантує громадянам свободу наукової, технічної та інших видів творчої діяльності, захист інтелектуальної власності, авторських прав. Стаття 116 зобов'язує Кабінет Міністрів України забезпечувати здійснення економічної політики у сфері освіти, науки і культури. Згідно з пунктом 4 цієї ж статті Кабмін розробляє і здійснює загальнодержавні програми економічного, науково-технічного і культурного розвитку України .