Суть і структура грошового ринку

ЗМІСТ

 

ВСТУП……………………………………………………………………………….	3
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ГРАФІЧНОЇ МОДЕЛІ ГРОШОВОГО РИНКУ, РІВНОВАГИ НА ГРОШОВОМУ РИНКУ  ТА ПРОЦЕНТ…………….	5
1.1. Суть і структура  грошового ринку……………………………………….	5
1.2. Графічна модель  грошового ринку………………………………………	12
1.3. Рівновага на грошовому  ринку та процент……………………………...	16
РОЗДІЛ 2. СУЧАСНИЙ СТАН ГРОШОВОГО  РИНКУ В УКРАЇНІ……………	22
2.1. Грошовий ринок  в Україні: від інституційного  становлення до ринкового регулювання…………………………………………………………….	22
2.2. Аналіз  грошового ринку України на сучасному етапі…………………	24
РОЗДІЛ 3.Пактичне завдання.. ……………………………………………………	35
ВИСНОВКИ……………………………..……………………………………..........	42

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………………..    44

 

ВСТУП

 

Становлення ринкової економіки в Україні пов'язано з використанням можливостей грошового ринку, який є визначальною складовою ринкового механізму. У процесі ринкових трансформацій роль та завдання грошового ринку поступово набувають нового змісту, пов'язаного зі зростанням ролі монетарних чинників в економічних процесах.

Розвиток грошового  ринку пов'язаний з інтеграцією  усіх сфер соціального життя суспільства  в товарно-грошові відносини та формування на їх основі ринкових механізмів, спроможних утвердити тенденції  економічного зростання.

Грошовий ринок забезпечує державне регулювання економіки  ринковими методами та досягнення цілей  засобами грошово-кредитної політики. У контексті адаптації монетарних теорій та їх науково-методологічного  обґрунтування проблематика розвитку грошового ринку переходить в площину практичної реалізації. Роль та функції грошового ринку в перехідній економіці поступово наближаються до завдань, властивих сучасним ринковим економікам.

Проблематику грошового  ринку досліджували у своїх роботах  Дж. М. Кейнс, Г. Джексон, Р. Лукас, Л. Лоуренс. Ф. Мишкін, Д. Самуельсон, Д. Сакс, Т. Саржент, Д. Патілкін, М. Туган-Барановський, Ф. Хайєк, С. Харрис, Дж. Хікс, І. Фішер, М. Фрідмен та ін. У вітчизняній економічній науці проблеми грошового ринку та трансформаційних перетворень досліджували у своїх працях українські вчені Г. Башнянин, Д. Богиня, А. Гальчинський, В. Геєць, О. Дзюблюк, А. Морз, І. Михасюк, С. Злупко, С. Науменкова, Ю. Пахомов, А. Чухно, О. Шаров, В. Ющенко та ін. Проте складність та багатогранність проблематики грошового ринку лишили поза достатньою увагою його вплив на становлення ринкових механізмів у трансформаційний період.

У вітчизняній економічній  науці ще не сформовані стратегічні  орієнтири для підвищення ефективності державного регулювання грошового  ринку. Теоретична й практична спрямованість дослідження пов'язана з вирішенням найбільш актуальних проблем розвитку грошового ринку в перехідній економіці.

Мета курсової роботи полягає у теоретичному обґрунтуванні графічної моделі грошового ринку, рівноваги на грошовому ринку і проценту.

Для досягнення поставленої  мети в роботі вирішуються такі завдання:

- досліджено суть і структура грошового ринку;

- обґрунтовано графічну модель грошового ринку;

- розглянуто рівновагу на грошовому ринку та процент;

- розкрито грошовий ринок в Україні: від інституційного становлення до ринкового регулювання;

- зроблено аналіз  грошового ринку України на сучасному етапі.

Об’єктом дослідження є сучасний стан грошового ринку України.

Предмет дослідження – графічна модель грошового ринку, рівновага на грошовому ринку і процент.

Методи дослідження -  сукупність методів і прийомів наукового  пізнання соціально-економічних процесів. Основним серед них виступає загальнонауковий діалектичний метод. З урахуванням  специфіки порушеної теми використано спеціальні методи наукового пізнання, як-то: метод системного аналізу, системно-структурний, історико-правовий, порівняльно-право-вий, формально-юридичний.

Інформаційну  базу курсової роботи складають Конституція  України, закони України, укази Президента України, нормативні акти Верховної Ради й Кабінету Міністрів України, центральних органів виконавчої влади, Національного банку України, законодавчі акти іноземних держав, статистичні матеріали.

 

 

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ГРАФІЧНОЇ МОДЕЛІ ГРОШОВОГО РИНКУ, РІВНОВАГИ НА ГРОШОВОМУ РИНКУ ТА ПРОЦЕНТ

 

1.1. Суть і структура грошового ринку

 

Як відомо, ринок у  найпростішому розумінні система економічних відносин з приводу купівлі-продажу товарів. Він представлю сукупність товарного та грошового обороту.

У функціональному розумінні  сучасний ринок — поняття більш  глибокі комплексне і представляє систему ринків, серед яких найважливіша роль належить грошовому (фінансовому) ринку.

Грошовий ринок —  це сукупність усіх грошових ресурсів країни, що постійно переміщаються (розподіляються та перерозподіляються) під впливом  попиту пропозиції з боку різних суб'єктів економіки [6, c. 123].

Грошовий ринок складається з багатьох потоків, за якими грошові кошти переміщаються від власників заощаджень до позичальників та інвесторів (рис.1.1)

 

 

Рис. 1.1. Потоки грошових коштів

 

В умовах ринкової економіки  виникає дві протилежні ситуації:

1. Домашні господарства, як правило, витрачають щороку менше, ніж утримують доходів, тобто в них з'являються заощадження.

Заощадження — це частина  доходів домашніх господарств, яка  не використовується на купівлю товарів  і послуг, сплату податків та інших  боргових зобов'язань.

Найрозповсюдженішою формою заощаджень є: нагромадження у вигляді готівки вклади в банки або придбання цінних паперів.

2. Як правило, протилежна  ситуація виникає з боку фірм. Вони позичають гроші, що пов'язано  з необхідністю здійснення прямих  інвестицій.

Інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, у результаті якої створюється прибуток (дохід) або досягається соціальний ефект.

Отже, якщо в сімейних господарств існують надлишки грошових коштів (заощадження), а фірмам, навпаки, конче необхідні грошові кошти для інвестицій, то необхідний механізм їх передачі. Саме такий механізм утворюється завдяки функціонуванню фінансових ринків.

Канали фінансового  ринку, якими грошові кошти рухаються  від власників заощаджень до позичальників, поділяються на дві основні групи:

1. Канали прямого фінансування.

2. Канали непрямого  фінансування.

Канали прямого фінансування — це канали, якими грошові кошти  рухаються безпосередньо від  власників до позичальників (рис. 1.2.) [6, c. 129].

Рис. 1.2. Схема руху грошових потоків на фінансовому ринку (пряме і непряме фінансування)

Пряме фінансування може здійснюватись двома способами:

1) коли кошти передаються позичальнику (фірмі) для здійснення інвестицій  в обмін на право участі  у власності на цю фірму  (капітальне фінансування).

Прикладом такого фінансування є продаж фірмам акцій (рис. 1.3.).

 

Рис.1.3. Капітальне фінансування

 

2) коли кошти передаються фірмі  для здійснення інвестицій в  обмін на зобов’язання повернути  ці кошти в майбутньому з  процентом (фінансування шляхом  отримання позик).

Прикладом такого фінансування є продаж облігацій (рис. 1.4.).

 

Рис.1.4. Фінансування шляхом отримання позик

 

Канали непрямого фінансування - це канали, якими грошові кошти  рухаються від власників заощаджень до позичальників через фінансових посередників (рис.1.2).

До фінансових посередників відносяться різноманітні кредитно-фінансові  установи (банки, інвестиційні, страхові компанії, пенсійні фонди та інші).

Структура грошового ринку. Грошовий ринок має складний механізм функціонування. На нього застосовуються різноманітні інструменти та методи управління грошовими  потоками.

За видами інструментів грошовий ринок  складається з двох взаємопов’язаних і доповнюючих один одного, але окремо функціонуючих ринків:

• Ринок позикових капіталів.

• Ринок цінних паперів.

Ринок позикових капіталів. Охоплює  відносини, що виникають з приводу  акумуляції кредитними установами грошових коштів фізичних і юридичних осіб та їх надання у вигляді позик на умовах зворотності, строковості та платності. Отже об’єктом оперування є власне не гроші, а лише право на тимчасове користування грошовими коштами.

Ринок цінних паперів - охоплює як кредитні відносини, так і відносини співволодіння, які оформляються спеціальними документами (цінними паперами), що можуть продаватись, купуватись, погашатись.

Отже, грошовий ринок  з притаманою йому системою фінансових посередників (банки, парабанки, фондові біржі) - це те середовище, в якому реалізуються відносини власності, формуються фінансові джерела економічного зростання, концентруються і розподіляються ресурси. Саме ринки цінних паперів і позикових капіталів забезпечують перерозподіл трудових, матеріальних ресурсів між різними галузями економіки, сприяють структурній перебудові суспільного виробництва.

Залежно від призначення  та ліквідності фінансових активів, що обертаються на грошовому ринку, можна виділити два основних його сегменти: ринок грошей і ринок капіталів. На першому з них продаються і купуються грошові кошти у вигляді короткострокових позик та фінансових активів (боргові зобов’язання до 1 року), на другому - грошові кошти у вигляді середньо- і довгострокових кредитів та фінансових активів (боргові зобов’язання більше 1 року) та акції (рис. 1.5) [17, c. 54].

 

 

Рис.1.5. Структура грошового (фінансового) ринку

 

Ринок грошей (монетарний ринок) - мережа спеціальних інститутів, що забезпечує взаємодію попиту й пропозиції на гроші як спеціфічний товар.

Слід підкреслити, що гроші не "продаються" і не "купуються" в тому ж  розумінні, що продаються і купуються  звичайні товари за відповідними цінами. Тут вкладено інший смисл - гроші обмінюються на інші ліквідні активи за альтернативною вартістю, яка вимірюється через норму позикового процента. Тому ринок грошей є складовою, відповідним сегментом фінансового ринку, де здійснюються короткострокові депозитно-позикові операції (на строк до 1 року).

Об’єктом купівлі-продажу на ринку є тимчасово вільні грошові кошти. Економічні агенти купують гроші як капітал, тобто беруть у борг з виплатою процента. Отже, ціною "товару", що продається і купується на ринку, є позиковий процент.

За функціональними ознаками грошовий ринок складається з двох секторів:

• міжбанківський ринок;

• відкритий ринок.

Міжбанківський ринок стихійно виник у кожній країні для того, щоб забезпечити проведення банківських  операцій та надання кредитів для  вирівнювання міжбанківського платіжного обороту. Міжбанківський ринок обслуговує угоди з приводу короткострокових (незабезпечених) кредитів, за допомогою яких комерційні банки можуть балансувати поточну ліквідність. Крім цього, операції на міжбанківському ринку дають змогу банкам отримувати додаткові прибутки, управляти процентами та банківськими ризиками.

Відкритий ринок. На відкритому ринку відбувається купівля та продаж цінних паперів (короткострокових зобов'язань держави) центральним банком.

Центральний банк може продати частину  свого портфеля цінних паперів безпосередньо  комерційним банкам чи посередникам ринку, а через них — населенню та фірмам. В обох випадках у комерційних банків зменшаться їх вільні резерви їх кредитний потенціал. І навпаки, якщо центральний банк купуватиме ціні в комерційних банків, фірм та населення, то в комерційних банках відповідно зросте розмір вільних резервів та їх кредитний потенціал. Операції з цінними паперами на відкритому ринку вважаються найбільш гнучким інструментом грошово-кредитної політики центрального банку.

Суб'єкти грошового ринку [17, c. 55]

У грошовому ринку  нема визначеної локалізації, його учасниками (суб’єктами) виступають: банки держава, спеціальні фінансово-кредитні інститути та інші посередницькі організації, котрі продають і купують, як правило, короткострокові боргові зобов'язання. Інструментами ринку грошей є: скарбницькі та комерційні векселі, облігації, бони, депозитні сертифікати, банківські акцепти тощо.

Безперечно, його головні учасники — комерційні банки, які постійно або перемінно можуть виступати  як продавці, покупці або посередники. На грошовому ринку між банками  ведеться оперативна, пожвавлена торгівля, де окремі банки відчувають тимчасову потребу в грошових коштах, а інші мають тимчасовий надлишок ліквідних коштів і намагаються прибутково розмістити ці кошти.

Комерційні банки мобілізують  тимчасово вільні грошові кошти  клієнтів (депозити). Частка залучених коштів становить фонд обов'язкових резервів, які комерційні банки зобов'язані тримати в центральному банку у визначених пропорціях до вартості своїх зобов'язань (пасивів). Решта коштів може бути використана для проведення операцій на міжбанківському та відкритому ринках.