Сучасний стан банківської системи України

- потрібно підняти питання про перегляд, тої частини закону (“Про податок з доходів фізичних осіб”) яка стосується оподаткування доходів фізичних осіб, отриманих від депозитних операцій ;

- налагодити законодавчий і судовий захист прав та інтересів банкірів, що по суті, свідчить про недооцінку ролі банків і навіть певну неповагу до них з боку органів державної влади;

- також, щоб збільшити довіру до банку потрібно налагодити систему гарантування вкладів населення.

Зважаючи на необхідність підвищення рівня надійності, фінансової стійкості та конкурентоспроможності банків на внутрішньому й міжнародних ринках, необхідно вжити заходів щодо:

- підвищення ефективності контролю за діяльністю банків, досягнення повної відповідності Базельським принципам ефективного банківського нагляду, що передбачає вдосконалення чинного законодавства та нормативно-правових актів НБУ; впровадження оцінки банківської діяльності на консолідованій основі таз урахуванням ризиків; посилення контролю за власниками істотної участі та змінами у структурі власності;

- підвищення рівня капіталізації банків, у т. ч. Шляхом залучення нових акціонерів, збільшення резервного фонду, результату діяльності, активізації процесів об'єднання банків, інтенсивнішого застосування процедури реорганізації банків шляхом приєднання та злиття малих і фінансове нестійких банків;

- забезпечення участі всіх банків у єдиній інформаційній системі "Реєстр позичальників", що дасть змогу знизити кредитний ризик;

- оптимізації структури капіталу, активів та зобов'язань, виходячи із завдань забезпечення фінансової стійкості банків та їх позитивного впливу на розвиток реального сектора економіки;

- підвищення прибутковості банківських операцій, орієнтації на доходи від кредитування та обслуговування реального сектора економіки і зниження витрат за рахунок підвищення технологічності та комп'ютеризації банківських операцій, зменшення необґрунтованих витрат;

- упередження здійснення банками сумнівних банківських операцій шляхом ідентифікації клієнтів та їх операцій, посилення боротьби з відмиванням брудних грошей, зокрема шляхом здійснення належного контролю за наявністю в банків положень, практики та процедур щодо протидії відмиванню грошей, набутих злочинним шляхом удосконалення чинного законодавства України з питань кредитування, посилення захисту прав та інтересів кредиторів, підвищення відповідальності учасників договірних відносин за неналежне виконання своїх зобов'язань, надання недостовірних даних про фінансовий стан позичальника;

- забезпечення довіри кредиторів і вкладників до банків шляхом підвищення стабільності, стійкості й конкурентоспроможності на світовому ринку банківської системи України, спроможної максимально та якісно задовольнити потреби економіки й населення у кредитах та інших сучасних банківських послугах [17].

Обґрунтування пропозицій та вибір альтернатив

Наведені пропозиції спрямовані на подолання тих проблем, які існують сьогодні у банківському секторі України та впливають  на його глобальну та регіональну  конкурентноздатність.

Зокрема, розширення мережі комерційних банків в інших регіонах вирішить проблему концентрації банків та їх активів.

Дуже важливим для  підвищення конкурентноздатності банківських  установ є розвиток реального  сектору економіки шляхом підвищення ефективності підприємств, застосування інституту банкрутства, стимулювання інвестицій, сприяння конкуренції.

Останнє, зокрема, вимагає  від держави постійної підтримки  рівноваги або балансу між  конкуруючими організаціями (будь-які обмеження іноземних, асоційованих конкурентів на внутрішньому ринку повинні супроводжуватися посиленням конкуренції між вітчизняними банками) та протидії будь-яким проявам монополізму та недобросовісної конкуренції, зокрема спробам територіального поділу ринків.

Особливо гострим у  банківській системі є питання  неплатежів державних підприємств, які сьогодні функціонують переважно на основі натурального обміну. Якщо державні підприємства не спроможні сприйняти ринкові умови і стати ефективно діючими, то від них слід звільнятися, застосовуючи механізм банкрутства та санації. Урядові необхідно самому вживати заходів і вишукувати внутрішні резерви для реструктурування державного сектора економіки, трансформації його у приватний.

Сьогодні державна економіка  України утримується за рахунок  посиленої експлуатації приватної  банківської системи, приватних підприємств і фізичних осіб. Розвиток та стимулювання приватної власності і її носіїв не стали пріоритетними, хоча така мета повинна стати основою, наріжним каменем економічних реформ в Україні. Реституція приватної власності, поглиблення земельної реформи, введення інституту іпотеки, формування інвестиційних банків мають оздоровити економічну ситуацію, полегшити тягар банківської системи, яка вирішує, окрім власних проблем, ще й урядові, виконуючи чимало непритаманних їй функцій. Розвиток приватної власності - це найважливіший об'єктивний чинник стабільності банківської системи ринкової економіки, основними клієнтами якої є приватні підприємці. В Україні ж сьогодні реально функціонує дуже незначна кількість малих підприємств. Зрозуміло, що така їх мізерна кількість не здатна забезпечити формування потужного ринкового середовища.

Таким чином, тільки створення  на державному рівні єдиних реєстрів рухомого, нерухомого та іншого майна  дозволить здійснювати централізовану реєстрацію застави, перевівши ці взаємовідносини у цивілізоване русло. Необхідно також змінити психологію людей, які мають зрозуміти, що якщо банк видав кредит, отже він уже apriori прав, бо нав'язати кредит практично неможливо [18]. Тільки за таких обставин може бути створено належний механізм регулювання діяльності банків з боку держави, а отже, відповідно, закладено підвалини ефективного обслуговування банківською системою усіх секторів економіки.

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВОК

 

Розглядаючи таку цікаву і складну тему як банківська система, у курсовій роботі я намагались вивчити і проаналізувати теоретичні аспекти і прослідкувати їх практичне застосування у діяльності банків і відділень України та інших країн.

Керуючись у своїй  роботі нормативними та інструктивними матеріалами, ми прагнули якнайповніше виявити різні тенденції і спрогнозувати на майбутнє діяльність банку.

У своїй роботі я не претендувала на вичерпність, поза як така тема є дуже багатогранна, зачіпає  багато аспектів банківської діяльності, які тут не були розглянуті. Але  я старалась висвітлити один бік  цієї глибокої теми, аналізуючи фінансовий стан Національного банку України і порівнюючи дані із загальноукраїнською банківською статистикою.

У першому розділі  розглянуто теоретичні аспекти ефективної діяльності  банків та на основі теоретичних  розробок провела аналіз фінансового  стану банків країни через практичне застосування вищезгаданих показників. У другому розділі зробила деякі висновки, пропонуючи напрямки вдосконалення роботи даної сфери банківської діяльності.

Оскільки банки України, та і взагалі кредитні установи, працюють у сфері ризику, то тут  важко планувати і прогнозувати конкретно на певні періоди. Треба враховувати дію зовнішніх факторів, які впливають об’єктивно на банківську діяльність. Якщо внутрішні фактори ми ще можемо якось регулювати чи керувати ними, то зовнішні фактори дуже мало піддаються впливу зі сторони окремих банків. Але банки працюють у сфері керованого ризику. Тому, я вважаю, що за допомогою різних методів запобігання ризикам: хеджування, ф’ючерсних, опціонних контрактів можна якщо не нівелювати, то хоча б зменшити до мінімуму не передбачувані і небажані ризикові ситуації.

Також для українських  банків зараз актуально забезпечити  ринкову дисципліну. Дотримання її має бути обов’зкове  всіма суб’єктами ринку. Адже тільки діючи за правилами, які самі встановимо і самі будемо їх  дотримуватися, зможемо стабілізувати банківську діяльність і сприяти економічному зростанню. Для вирішення цього завдання у кінці другого розділу курсової роботи запропонувала деякі напрямки вдосконалення роботи банківської системи у цьому питанні. На мій погляд, їх практичне впровадження повинно дати свої позитивні результати. Наша теперішня законодавча база, що стосується банківської сфери, має більше фіскальний, ніж стимулюючий характер. Це не спонукає банки до розширення своєї діяльності, вбиває в корені всі нові починання та ідеї. Тому важливо звернути увагу насамперед на потреби банків, на те, як ефективно забезпечити їхню діяльність, щоб добре працювало народне господарство. Адже банки - «кровоносні судини» економічного організму. Життєздатність і процвітання економіки не може бути без добре налагодженої банківської системи.   

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Закон України "Про Національний банк України" - К., 2002.- 42 с.

2. Васюренко О.В. Банківські операції. Київ: Знання, 2004, 324 с.

3. Гриньова В.М., Колодізєв О.М. Проблеми та перспективи структурної перебудови банківської системи України // Фінанси України. - 2006.- № 1.-C.94-101.

4. Грудзевич Я.В. Законодавче забезпечення незалежності Національного банку // Фінанси України. - 2003.- № 5.- C. 106-111.

5. Денисенко М.П. Гроші та кредит у банківській справі. Київ: Алерта, 2004, 478 с.

6. Євтух О. Розвиток банківської системи в умовах нової економіки // Вісник Національного банку України. - 2003.- № 7.- C.64-68.

7. Коваленко В.В. Центральний банк і грошово-кредитна політика. - К.: Знання України, 2006.- 332 c.

8. Ларушин О. И. Деньги, кредит, банки. Учебник. – М., Финансы и статистика, 2000. – 464с.

9. Польова О. Банківська система України в умовах глобалізації світової економіки // Підприємництво, господарство і право. - 2006.- № 3.-C.166-168.

10. Риджук Д. М. Забезпечення кредитних зобов'язань у діяльності банків. - К.: "Істина", 2001.-256с.

11. Смовженко Т., Другов О. Проблеми та перспективи розвитку банківської системи в умовах євроінтеграції України. Організаційний аспект // Вісник Національного банку України. - 2005.- № 11.-C. 34-37.

12. Сорока А.А. Специфіка розвитку банківського сектору в перехідних економіках // Економіка. Фінанси. Право. - 2005.- № 1.- C. 17-22.

13. Старинський М.В. Становлення Національного банку України як центрального банку держави // Проблеми і перспективи розвитку банківської системи України. Т.15.- Суми: УАБС НБУ,2006.- C.143-149.

14. Тігіпко  С.Л. Сучасна Україна: шляхи, форми, проблеми реформування банківської системи // Вісник Національного банку України.- 2003.- № 4.-C. 2-7.

15. Тігіпко С.Л. Напрями розвитку банківської системи України: проблеми вибору і впровадження // Вісник Національного банку України.- 2004.- № 6.- C. 5-7.

16. Уманців Ю. Розвиток національної банківської системи в умовах глобалізації світової економіки // Вісник Національного банку України.- 2006.- № 10.-C. 60-64.

17. Шевцова О.Й. Банківська система в контексті економічного розвитку та економічної безпеки // Проблеми і перспективи розвитку банківської системи України: Зб. тез доповідей VIIІ Всеукраїнської науково-практичної конференції (10-11 листопада 2005 р.).- Суми: УАБС НБУ,2005.- C.8-10

18. Шейко О.П. Аналіз сучасного стану та перспектив розвитку національної банківської системи // Проблеми і перспективи розвитку банківської системи України. Т. 9.- Суми: Мрія-1 ЛТД; УАБС,2004.- C.301-305.

19. Шелудько Н.М. Сучасні тенденції фінансової глобалізації та їх вплив на розвиток банківського сектору України //Актуальні проблеми економіки.- 2006.- № 2.-C.85-93.

20. http://www.bank.gov.ua/Statist/electronic%20bulletin/2009/el_bul_032009.pdf

 

СЛОВНИК ЄКОНОМІЧНИХ ТЕРМІНІВ

Актив (актив) – частина бухгалтерського балансу (частіше ліва сторона); характеризує склад розміщення та використання коштів.

Базисна валюта (базисная валюта) – валюта, яка є базовою, зрівняльною відносно курсу, до якого встановлюється котирування інших валют (напр., долар США, Євро).

Банк (банк) – установа, що акумулює грошові кошти і нагромадження, надає кредити, здійснює грошові розрахунки, облік векселів, емісію грошей та цінних паперів, операції з золотом, іноземною валютою тощо.

Банк комерційний (банк коммерческий) –банк, який здійснює універсальні банківські операції з різними організаціями, установами здебільшого за рахунок власних коштів та залучення кредитних ресурсів своїх клієнтів.

Банківський кредит (банковский кредит) – основна форма кредиту, при якій грошові кошти надаються банками у тимчасове користування (готівкою та безготівкою) юридичним та фізичним особам і державі.

Валюта (валюта) – в широкому розумінні – означає грошову одиницю будь-якої країни (долар, фунт стерлінгів, гривна тощо).

Валютний курс (валютный курс) – ціна грошової національної валюти, виражена в грошових одиницях іншої країни.

Грошова база – сукупність зобов’язань Національного банку України в національній валюті, що забезпечують зростання грошових агрегатів та кредитування економіки.

Емісійний банк (эмиссионный банк) – емісійний орган, який відповідає за емісію грошей; як правило, – національний банк країни.

Європейська валютна  система (европейская валютная система) – організаційно-економічні відносини між країнами ЄС у валютній сфері, спрямовані на стимулювання інтеграційних процесів, зменшення коливань курсів національних валют та посилення взаємозв'язку між ними.

Інфляція (инфляция) – знецінення грошей, що проявляється у формі підвищення цін на товари першої необхідності та послуги, зумовленого не підвищенням їхньої якості, а зниженням валютного курсу, реальної заробітної плати.

Капітал (капитал) – 1. Економічна категорія, що виражає суспільно-виробничі відносини. 2. Вартість, яка внаслідок обороту та ефективного використання приносить додаткову вартість, прибуток. 3. Все, що має здатність приносити дохід, або ресурси, створені людьми для виробництва товарів та послуг і вкладені у бізнесову справу, діло. 4. Діюче джерело доходу у вигляді засобів виробництва.

Облікова ставка – монетарний інструмент, за допомогою якого Національний банк України встановлює для суб’єктів грошово-кредитного ринку орієнтир ціни на гроші.