Сучасний стан банківської системи України

Банківська  система виступає складовою кредитної  системи держави й являє собою сукупність різних за організаційно-правовою формою та спеціалізацією національних банківських установ, що Існують у межах єдиної фінансової системи та єдиного грошово-кредитного механізму в певний проміжок часу (певний історичний період).

В Україні побудовано дворівневу банківську систему, яка основана на взаємовідносинах між банками у двох площинах - по вертикалі та по горизонталі. По вертикалі - відносини підлеглості між центральним банком як таким, що керує, управляє і низовими ланками - комерційними банками; по горизонталі - відносини рівного партнерства між будь-якими низовими ланками. Розподіл адміністративних функцій і операцій, пов'язаних з обслуговуванням центральним банком грошового обігу, дає можливість враховувати інтереси двох категорій клієнтів - комерційних банків і урядових структур, причому перевага віддається функціям "банк банків" та управлінню діяльністю банківських установ з метою регулювання та контролю за функціонуванням ринку кредитно-фінансових послуг [5, c.232].

 

Характеристика елементів банківської системи:

Елементи банківської  системи утворюють єдність, висловлюють  при цьому специфіку цілого і  виступають носіями його властивостей.

На практиці функціонує різноманіття банків. В залежності від того чи іншого критерію їх можна класифікувати наступним чином:

За формою власності  виділяють - державні, акціонерні, кооперативні, приватні та змішані банки. Державна форма власності найчастіше відноситься до центральних банків. Комерційні банки в ринковому господарстві найчастіше є приватними (по міжнародній термінології поняття приватного банку відноситься не тільки і навіть не стільки до банків, що належать окремим особам, скільки до акціонерним і кооперативним банкам). У централізованій системі господарства комерційні банки, як правило, бувають державними.

За правовою формою організації банки можна поділити на суспільства відкритого та закритого типів обмеженої відповідальності.

За функціональним призначенням банки можна підрозділити на емісійні, депозитні і комерційні.

Емісійні є всі центральні банки, їх класичної операцією виступає випуск готівкових грошей в обіг. Вони не зайняті обслуговуванням індивідуальних клієнтів. Депозитні банки спеціалізуються на акумуляції заощаджень населення. Депозитна операція (прийом вкладів) служить для даних банків основною. Комерційні банки зайняті всіма операціями, дозволені банківським законодавством. Комерційні банки складають основне ядро другого ярусу банківської системи ринкового господарства.

За характером виконуваних  операцій банки поділяються на універсальні та спеціалізовані. Універсальні банки можуть виконувати весь набір банківських послуг, обслуговувати клієнтів незалежно від напрямку їх діяльності, як фізичних, так і юридичних осіб. У числі спеціалізованих банків знаходяться банків, що спеціалізуються на зовнішньоекономічних операціях, іпотечні банки та ін. На відміну від універсальних банків вони спеціалізуються на визначних видах операцій.

Ідея універсальної  банківської діяльності розвивалася  паралельно з розвитком спеціалізації банківського господарства. Такою є закономірність розвитку світового банківського співтовариства.

Види банків можна  класифікувати і за обслуговування ними у галузях. Це можуть бути банки Багатогалузеві і обслуговують переважно одну з галузей чи підгалузі (авіаційну, автомобільну, нафтохімічну промисловість, сільське господарство).

За кількістю філій банки можна поділити на бесфіліальні і з багатофіліальні.

За сферою обслуговування банки поділяються на регіональні, межрегіональні, національні, міжнародні. До регіональним банкам, обслуговуючим головним чином будь-який місцевий регіон, відносяться і муніципальні банки.

За масштабами діяльності можна виділити малі, середні, крупні банки, банківські консорціуми, міжбанківські об'єднання.

У ряді країн функціонують установи дрібного кредиту. До них відносяться позики-ощадні банки, будівельно-ощадні каси, кредитна кооперація та ін.        [8, c.171-172].

Банківська система України складається з Національного банку України та інших банків, що створені і діють на території України відповідно до положень Закону України "Про банки і банківську діяльність". Банки в Україні функціонують як універсальні або як спеціалізовані. За спеціалізацією банки можуть бути ощадними, інвестиційними, іпотечними, розрахунковими (кліринговими).

Банки в Україні створюються у формі  акціонерного товариства, товариства з обмеженою відповідальністю або  кооперативного банку. За формою власності  банки можуть бути державними або  такими, що основані на приватній формі  власності. Зокрема, державний банк - це банк, 100 % статутного капіталу якого належать державі. Державний банк створюється за рішенням Кабінету Міністрів України, його статут затверджуються відповідною постановою уряду. При цьому в Законі про Державний бюджет України на відповідний рік передбачаються витрати на формування статутного капіталу державного банку. Кабінет Міністрів України зобов'язаний отримати позитивний висновок Національного банку України з приводу наміру заснувати державний банк. Висновок Національного банку України також обов'язковий у разі ліквідації (реорганізації) державного банку, за винятком його ліквідації внаслідок неплатоспроможності. Держава здійснює та реалізує повноваження власника щодо акцій (паїв), які їй належать у статутному капіталі державного банку, через органи управління державного банку. Органами управління державного банку є наглядова рада та правління банку. Органом контролю державного банку є ревізійна комісія, персональний та кількісний склад якої визначається наглядовою радою державного банку. В Україні, крім Національного банку України, державними банками є Ощадний банк України та Український експортно-імпортний банк. Відповідно до чинного законодавства в Україні можуть засновуватися і кооперативні банки. Вони створюються за принципом територіальності    і поділяються на місцеві та центральний кооперативні банки [16].

Мінімальна  кількість учасників місцевого (у  межах області) кооперативного банку  має бути не менше 50 осіб. У разі зменшення  кількості учасників і неспроможності кооперативного банку протягом одного року збільшити їх кількість до мінімально необхідної діяльність такого банку припиняється шляхом зміни організаційно-правової форми або ліквідації. Учасниками центрального кооперативного банкує місцеві кооперативні банки. В Україні у 2002 р. був створений перший кооперативний банк із місцевим статусом.

Всі інші банки, що діють в Україні, створені або  у вигляді акціонерних товариств, або товариств з обмеженою  відповідальністю і діють як комерційні банки. Вони можуть засновуватися резидентами України, за участю нерезидентів або лише нерезидентами (таких банків у країні нині налічується 7) [5, c.78-79].

Порядок створення, реєстрації та ліцензування банківських  установ визначається Законом України "Про банки і банківську діяльність", а також положеннями НБУ, зокрема Положенням про порядок створення і державної реєстрації банків, відкриття їх філій, представництв, відділень; інструкцією про порядок регулювання діяльності банків в Україні; положенням про порядок видачі банками банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій тощо.

Одним із істотних питань, яке має розв'язати банківська система країни - це капіталізація  банківських установ відповідно до встановлених нормами права вимог. Капітал покликаний захистити інтереси вкладників, він покриває збитки банку. Органи нагляду певною мірою відповідальні за збереження коштів вкладників, тому що одним із завдань НБУ є підтримка стабільності функціонування банківської системи та захист клієнтів. До капіталу мають пред'являтися дві вимоги - мінімальний розмір капіталу банку і адекватність його рівня ризику.

Законом України "Про банки і банківську діяльність" мінімальний розмір статутного капіталу визначений у таких розмірах: для  місцевих кооперативних банків - 1 млн. євро; для комерційних банків, які здійснюють свою діяльність на території однієї області, - 3 млн. євро; для банків, що здійснюють діяльність на всій території України, - 5 млн. євро.

Однією з  особливостей функціонування національної банківської системи є висока концентрація банківського капіталу. Зокрема, більше половини капіталу зосереджено в 20 найбільших банках. Найбільший капітал за підсумками 2003 р. має АППБ "Аваль", який збільшив цей показник протягом року на 36,37% і який становить 5977,65 млн. грн.

Відповідно  до вимог НБУ банки повинні  створювати такі цільові фонди коштів: 1) фонд для покриття можливих кредитних  ризиків; 2) фонд для покриття ризиків  від сумнівної дебіторської заборгованості; 3) фонд гарантування вкладів населення; 4) фонд зниження ризиків по роботі з цінними паперами. Зазначені фонди створюють за рахунок доходів від банківської діяльності, що, з одного боку, є гарантією забезпечення інтересів клієнтів у разі неплатоспроможності банку, а з іншого - призводить до зменшення прибутків (вільних) банку і обмежує його можливості використовувати власні кошти. Водночас можна відзначити позитивну діяльність НБУ в напрямі зменшення ставок резервування.

Характеризуючи  правовий статус комерційних банків, слід визначити особливе місце в  банківській системі системоутворюючих банків. Згідно з Законом України "Про банки і банківську діяльність" системоутворюючий банк - це банк, зобов'язання якого становлять не менше 10 % загальних зобов'язань банківської системи. Це такі вітчизняні банки, як "Аваль", Приватбанк, Промінвестбанк, Ощадбанк, Укрексімбанк, Укрсоцбанк та УкрСиббанк.

Банківські  установи можуть створювати відокремлені підрозділи - філії, відділення, представництва. Найбільшу кількість філій в  Україні мають системоутворюючі банки, в першу чергу ПІБ і Ощадбанк України, що пов'язано з історичними особливостями їх утворення. Поступово зростає мережа філій великих банків. Протягом січня - червня 2002 р. мережа банківських філій збільшилася на 27 одиниць і становила 1350 філій. Тим більше, що однією з найпоширеніших форм здійснення банківської діяльності на ринках інших країн є надання банками послуг через свої зарубіжні філії. Зокрема, в Україні протягом 2003 р. особливістю стане вихід до регіонів фінансових установ з іноземним капіталом [5, с.85-86].

Однією  з умов створення банківського об'єднання  є отримання попередньої згоди  НБУ. Державна реєстрація об'єднання  проводиться центральним банком шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру банків. За банком залишається право самостійного вибору об'єднання, до складу якого він готовий (або за певних умов змушений) увійти, оскільки законодавство обмежує участь у таких правових утвореннях: банк може входити лише до одного банківського об'єднання. Враховуючи принцип добровільності у створенні банківського об'єднання, так само розв'язується питання виходу з об'єднання [5, с.88].

 

Банківська система  в умовах ринку функціонує на основі певних умов.

Функції банківської  системи:

1) Трансформаційна - зумовлена  посередницькою місією банків. Мобілізуючи вільні кошти і передаючи їх різним суб'єктам, банки мають можливість їх трансформувати (змінювати) на різні строки, розміри, що зменшує фінансові ризики.

2) Функція створення  грошей і регулювання грошової  маси.

3) Функція забезпечення  сталості банків та грошового ринку (стабілізаційна), яка проявляється:

• у прийнятті ряду законів та інших нормативних  актів, що регламентують діяльність усіх ланок банківської системи - від центрального банку до вузькоспеціалізованих комерційних банків;

• у створенні дійового механізму державного контролю і нагляду за дотриманням цих законів та за діяльністю банків узагалі.

Необхідність існування  банківської системи визначається двома групами причин:

1) потребою здійснення  суспільного нагляду і регулювання  банківської діяльності, узгодження комерційних інтересів окремих банків Із загальносуспільними інтересами - забезпечення сталості грошей і стабільності роботи всіх банків;

2) забезпечення збалансованості  попиту і пропозиції на грошовому  ринку і в кожному з його  секторів. Банки при цьому повинні керуватися не тільки своїми комерційними інтересами, а й вимогами системи в цілому [8, с.178].

 

Банківська  система інших країн

 

Продовжувалося поглиблення  глобального економічного спаду. Значно

скоротилася світова  торгівля. В той же час послабився інфляційний тиск та

погіршилися умови на ринку праці – зросло безробіття, зменшилися доходи

населення тощо.

Центральні банки в  цих умовах реалізують жорстку монетарну  політику.

Уповільнилася динаміка грошових агрегатів, зменшився рівень кредитування

економіки, знизилися  процентні ставки.

Глобальні економічні перспективи  залишаються з високим ступенем

невизначеності, а прогнози економічного розвитку погіршуються.

Стан світової економіки  продовжує погіршуватися. Основним фактором її

послаблення виступає зменшення світового попиту. Сукупне зниження ВВП

країн-членів ОЕСР у IV кварталі минулого року склало 1.5 %, що є рекордним падінням з часів створення цієї організації. По Еврозоні падіння склало 1.2%, США – 6.3% (див. графік 1). У січні-лютому поточного року спостерігається подальше погіршення макроекономічних показників, перш за все у світовому промисловому секторі. Так промислове виробництво по Еврозоні скоротилося у річному обчисленні у січні на 17.3%, у США в січні та лютому - на 10.0% та 11.2% відповідно.

У той же час продовжилося послаблення інфляційного тиску  та погіршилися

умови на ринку праці. Зменшення інфляції є наслідком  зниження світового

попиту та цін на товарних ринках. У Еврозоні у лютому вона становила 1.2% у річному обчисленні (див. графік 2). Одночасно ускладнилися умови на ринку праці – безробіття в Еврозоні наприкінці лютого зросло до 8.5% економічно активного населення. Зменшилися доходи населення [20, с.7-8].

[20, с.7-8]

 

Найбільш складна економічна та фінансова ситуація залишається на ринках

країн, що розвиваються, зокрема у східноєвропейських країнах.

Одна група  країн (передусім економічно розвинені  держави) знижувала відсоткові ставки (зокрема ФРС США – до 0-0,25%, ЄЦБ – до 1.25%, Банк Англії – до 0,5%). Мотивацією є протидія рецесії (падіння ВВП на 0,5% у Єврозоні, на 0,7% у США за прогнозами МВФ на 2009 р.) [20, с.10].

 [20, с.10]

Очікується  різке зниження темпів інфляції на фоні низьких інфляційних очікувань.