Фінансове проектування

В даній  таблиці ми відобразили наші витрати  в сумі 50 тис. грн. Далі, за 5 років  відобразили очікуваний прибуток. Чистий дисконтований грошовий потік рахували за умови, що ставка дисконту складала 18%. На завершення показали чистий накопичений дисконтований грошовий потік, за допомогою якого розрахували період окупності:

DPP = 4 + (2,16 / 8,74) = 3,8

Отже, капітальні вкладення за прогнозами окупляться протягом 3,8 років.

 Розрахуємо  рентабельність продукції: 

Р = прибуток/ затрати =( 6844/ 5100) * 100%= 134,2%

Рентабельність продукції - розраховується як відношення чистого доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) до собівартості і характеризує прибутковість господарської діяльності підприємства від основної діяльності. Даний показник дає уявлення про те, наскільки ефективно підприємство здійснює свою діяльність, контролює витрати на виробництво і реалізацію продукції, і який чистий прибуток при цьому отримує. Таким чином можна сказати, що прибуток підприємства перевищує витрати на 134,2%. 

Розрахуємо  точку беззбитковості. Точка беззбитковості є одним з показників, застосовуваних для оцінки ефективності інвестиційних проектів. Оскільки точка беззбитковості відповідає обсягу продажів продукції, починаючи з якого її випуск повинен приносити прибуток, розрахований для її досягнення обсяг продажів (випуску) зіставляється із проектною потужністю створюваного підприємства.

Розрахунок точки беззбитковості проводиться за формулою:

Т= Постійні витрати / (Ціна на 1-ю продукції –  змінні витрати на 1-ю продукції).

Для кожного  виробу розрахуємо точку беззбитковості:

Комбінезони: Т=124812 / (4320-1331)= 42 шт.

Фартухи: Т= 124812 / (3660-1331)=54 шт.

Штани: Т= 124812 / (3325-1331)=63 шт.

Халати: Т= 124812 / (6000-1331)= 27 шт.

Отже, ми бачимо, що найшвидше окупляться і  почнуть приносити прибуток халати, їх потрібно пошити 27 шт., щоб покрити  витрати на їх створення. Далі йдуть  комбінезони - 42 шт., фартухи – 54 шт., штани – 63 шт.

В процесі виконання проекту можливе виникнення ситуацій, які можуть призвести до небажаних наслідків. Їх умовно можна поділити на дві категорії - фізичні та фінансові.

Перші можуть виникнути через пошкодження обладнання, завдані збитки, крадіжки чи умисними помилками.

Другі з них - це ситуації, які могли б виникнути внаслідок невірності фінансових прогнозів, зміни в податковому законодавстві, чи інші законодавчі акти, які різко міняють умови господарювання.

В першому випадку ризики мінімізуються як результат наступних заходів:

• весь персонал, який буде найматись для виконання виробничих операцій має бути професійно підготовлений і навчений користуватися обладнанням;
• приміщення, в якому буде розташований магазин, буде застраховане та перебуватиме цілодобово під наглядом охорони, яку забезпечує орендодавець.

Для зменшення ймовірності виникнення ризиків стосовно фінансових результатів господарської діяльності, даним підприємством вжито такі заходи: результати розрахунку показників планового прибутку, який очікується отримати в першому році виконані за песимістичним прогнозом, тому дають підстави розраховувати на сталі прибутки і в наступних роках з реальною можливістю їх збільшення.

 

 

2.3. Оцінка результативності  проекту

 

Ефективність виробництва  являє собою комплексне відбиття кінцевих результатів використання засобів виробництва і робочої  сили за певний проміжок часу. Питання економічної ефективності при плануванні проектів розглядаються в різних масштабах та на різних стадіях планування. Відповідно розрізняють і методи, що застосовуються на окремих етапах планування та оцінки: на етапі проведення технічного аналізу та при плануванні фінансування проекту, коли відомі не всі умови підприємницької діяльності, вибір здійснюється на практиці за допомогою спрощеного часткового аналізу; на вирішальній стадії оцінки необхідно розглянути проект у цілому, беручи до уваги результати часткового аналізу, а потім прийняти позитивне або відхиляюче проект-рішення. Це здійснюється за допомогою глобальних моделей. Глобальними вони називаються тому, що дозволяють враховувати всі умови фінансової сфери. Ефективність проекту характеризується системою показників, які виражають співвідношення вигід і витрат проекту з погляду його учасників. Виділяють такі показники ефективності проекту:

*   показники комерційної ефективності, які враховують фінансові наслідки  реалізації проекту для його  безпосередніх учасників;

* показники  економічної ефективності, які враховують  народногосподарські вигоди й  витрати проекту, включаючи оцінку  екологічних та соціальних наслідків,  і допускають грошовий вимір;

*   показники бюджетної ефективності, які відображають фінансові наслідки  здійснення проекту для державного  та місцевого бюджетів.

Для розрахунку цих показників можуть використовуватись  однакові формули, але значення вихідних показників для розрахунків істотно  відрізнятимуться.

Залежно від тривалості циклу проекту оцінка показників ефективності може бути різною. Показники комерційної ефективності можуть розраховуватися не тільки на весь цикл проекту, а й на місяць, квартал, рік.

Показниками економічної ефективності інноваційного проекту є:

- обсяг товарної, чистої або реалізованої продукції;

- величина одержаного прибутку, рентабельність виробництва;

- економія тих чи тих видів ресурсів (матеріальних, трудових) або загальна економія від зниження собівартості продукції;

- продуктивність праці тощо.

До показників соціальної ефективності інноваційного проекту, що мають вартісну оцінку й відбиваним у розрахунках його економічної ефективності, відносять:

зміна кількості  робочих місць;

поліпшення  житлових і культурно-побутових  умов працівників;

зміна умов праці працівників;

зміна штатної структури працівників;

економію вільного часу населення й ін.

Основним методом оцінок соціальної ефективності інноваційного проекту залишається експертний метод, використовуваний у різних формах.

Абсолютна ефективність характеризує загальну або питому (у розрахунку на одиницю витрат чи ресурсів) ефективність діяльності підприємства (організації) за певний проміжок часу.

Порівняльна ефективність відображає наслідки порівняння можливих варіантів господарювання і вибору ліпшого з них; рівень порівняльної ефективності відбиває економічні та соціальні переваги вибраного варіанта здійснення господарських рішень (напрямку діяльності) проти інших можливих варіантів.

Абсолютна й порівняльна ефективність доповнюють одна одну. Визначення економічно найбільш вигідного варіанта господарювання завжди базується на зіставленні показників абсолютної ефективності, а її аналітична оцінка здійснюється порівнянням запланованих, нормативних і фактично досягнутих показників, їхньої динаміки за певний період.

Первинна ефективність - це початковий одноразовий ефект, що його одержано внаслідок здійснення виробничо-господарської діяльності підприємства (організації), запровадження прибуткових технічних, організаційних або економічних заходів.

Визначення екологічної ефективності передбачає оцінку впливу господарського комплексу на навколишнє середовище, виявлення взаємозв'язків між економічною і екологічною підсистемами, попереднє виявлення ключових проблем охорони довкілля і диспропорцій економічного розвитку.

Грошові потоки від фінансової діяльності враховують, як правило, на етапі оцінки ефективності участі в проекті. Необхідну інформацію приводять у проектних матеріалах в ув'язуванні з розробкою схеми фінансування проекту в прогнозних цінах.

Термін  окупності інвестицій — час, протягом якого грошовий потік, одержаний  інвестором від втілення проекту, досягає  величини вкладених у проект фінансових ресурсів. У господарській практиці його можуть визначати без урахування необхідності грошових потоків у  часі або з урахуванням такої  необхідності. Це один із найбільш часто вживаних показників оцінки ефективності капітальних вкладень. На відміну від показників, які використовуються у вітчизняній практиці, показник «термін окупності капітальних вкладень» базується не на прибутку, а на грошовому потоці з приведенням коштів, які інвестуються в інновації та суми грошового потоку до теперішньої вартості. Критерій прямо пов'язаний із відшкодуванням капітальних витрат у найкоротший період часу і не сприяє проектам, які дають великі вигоди лише згодом. Він не може слугувати за міру прибутковості, оскільки грошові потоки після терміну окупності не враховуються.

Загальноекономічний аналіз включає опис загальної економічної  ситуації, спільне представлення  витрат та вигід проекту, які торкаються національних економічних суб'єктів, переоцінку витрат та результатів за національно-економічними критеріями тощо.

Необхідно також здійснити екологічну та соціальну  експертизу майбутнього проекту та зробити загальні висновки.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 3. Формування результативної системи фінансування при проектній  діяльності

1. Розробка алгоритму фінансування проектної діяльності в сучасних ринкових умовах

Проектне  фінансування виділяється в окремий вид діяльності фінансово-кредитних установ, залучених до процесу організації фінансування інвестиційних проектів реального сектора економіки.

Проектне  фінансування є формою реалізації фінансово-кредитних стосунків учасників з приводу організації і здійснення фінансування інвестиційного проекту з використанням різноманітних фінансових інструментів за умови, що джерелами погашення заборгованості є грошові потоки, що генеруються проектом, а забезпеченням боргу – активи учасників фінансування.

 

Гарантії

Кредитна угода

Повернення боргу

Проектна компанія

 

Виконавці

Контракти, доручення

Замовник

Реалізація проекту

Засновники

Фінансово-кредитні установи

Рис. 1.1. Схема організації проектного фінансування

 

Об'єктом  проектного фінансування, як правило, є проекти сектора соціальної і виробничої інфраструктури, яка характеризується значною капіталомісткістю, низькою комерційною ефективністю, але має стратегічне значення для економіки країни.

Схеми проектного фінансування застосовуються також  під час спорудження або відновлення  великих промислових об’єктів (наприклад, нафто- або газовидобутку).

Проектне  фінансування дозволяє здійснити багатосторонні проекти, в яких дотримується баланс інтересів усіх учасників і використовуються при цьому різні фінансові  інструменти:

• інвестиції в акціонерний капітал;
• позикове фінансування;
• лізинг;
• торгові кредити постачальників;
• інноваційні фінансові механізми тощо.

Складність  організації фінансування таких  проектів обумовлена тривалим терміном їхньої реалізації, залучення широкого спектра технічних, економічних, фінансових і юридичних послуг різних суб'єктів, які беруть участь у підготовці і  реалізації проекту.

Залучення фінансових ресурсів для реалізації інвестиційних проектів здійснюється в певному порядку, закріпленому чинною нормативно-законодавчою базою. Порядок отримання коштів для  фінансування проектів залежить від  джерел фінансових ресурсів, видів  проектів, методів бухгалтерського  обліку, форм участі фінансово-кредитних  установ у фінансуванні, ступеня  ризику кредитора.

Залежно від джерел мобілізації фінансових ресурсів проектне фінансування може реалізуватися за рахунок:

1) власних  коштів підприємства;

2) запозичених  коштів (як правило, інвестиційних  кредитів і емісії корпоративних  облігацій);

3) залучених  коштів (акціонерів, компаньйонів, пайових  внесків тощо);

4) коштів| державного бюджету;

5) інших  внутрішніх і зовнішніх джерел  фінансування.

Якщо  інвестиційний проект реалізується за рахунок власних коштів підприємства, то основними джерелами його фінансування є амортизаційні відрахування і  нерозподілений прибуток. Такий вид  проектного фінансування має назву  корпоративне проектне фінансування. Проте такий вид фінансування застосовується досить рідко, оскільки мало підприємств, здатних фінансувати великі капіталомісткі проекти лише за рахунок власних коштів. Тому з метою отримання необхідних йому ресурсів використовуються позикові джерела фінансування, до яких відносять: