Фінансовий аналіз діяльності підприємства на прикладі приватного підприємства «Бочарова В.В.»

 

 

 

 

 

 

3. Пропозиції щодо покращення фінансового стану приватного підприємства «Бочарова В.В.»

 

1. Напрями оптимізації діяльності та покращення фінансового стану підприємства

 

В умовах формування ринкових відносин в Україні важливе значення придбаває здатність підприємства пристосуватися до нових умов господарювання. Це висуває на перший план рішення задач по забезпеченню організаційно - економічної стійкості і конкурентоздатності підприємства в умовах зовнішньої середи, що безперервно змінюється, особливо при проведенні економічних реформ.

Економічна реформа шляхом поступових перетворень повинна  завершиться створенням ринкової економіки. Функціонування ринкового механізму  передбачає створення наступних  умов:

- самостійність економічних  об'єктів;

- економічна відповідальність  за використання ресурсів;

- достатня кількість продуктивний  і споживачів як умову для  взаємного вибору і конкуренції;

- право контрагентів(продавців  і покупців) встановлювати ціни  на продукцію під впливом попиту  пропозиції на основі нормальної  дії закону вартості.

Еволюція підприємств  від початку промислової революції  протікала в фоні макроекономічного  поглиблення спеціалізації і  галузевого розподілу праці, що привело  до диференціювання областей господарської  діяльності. В ринкових умовах використання спеціалізації, підтримку високого рівня концентрації ресурсів і накопичення  активів забезпечує ефективність діяльності і фінансову стійкість економічного об'єкта.

Організація управління приватного підприємства «Бочарова В.В.» потребує цілеспрямованої адаптації сучасним правилам ринкової гри. У основі ринкових невдач підприємств як суб'єктів підприємницької діяльності лежить те, що їх системи управління в основному направлена, не на аналіз зовнішньої обстановки, що вельми важливо для підприємства, а тільки на розв'язання внутрішніх проблем.

Концепція управління приватним підприємством «Бочарова В.В.», заснована на оптимізації робочого часу або господарських процесів, або зниження витрат часу або витрат звертання, або виробництва високоякісної продукції, поступово відходить в минуле. З точки зору сучасної теорії управління підприємство являє собою самоорганізуючу систему у всіх його виявах, що має на увазі ліквідацію багаторівневої ієрархії, формування центрів прибутку шляхом усунення паралелізму в управлінні виробництвом і збутом, формування сегментів виробниче - збутової сфери.

Згідно з сучасною теорією  управління, орієнтованою на маркетингові методи, організаційні структури  управління приватним підприємством «Бочарова В.В.» повинні відповідати вимогам: комплексності, узгодженості, результативності. Організаційне проектування передбачає формування набору областей господарської діяльності, максимілізувати досягнення цілей, виходячи з профілю організаційних можливостей і стану зовнішньої середи (практична стратегія);

До методів проектування і вдосконалення організаційних структур управління потрібно віднести такі, як структуризація цілей, аналогій, організаційного моделювання, (в  тому числі імітаційного), блоковий, експертно - аналітичний, нормативний, параметричний, аналітично розрахунковий, графоаналитический, математико –  статистичний.

Приватному підприємству «Бочарова В.В.» доцільно оцінювати міру адекватності організаційно - економічного механізму управління підприємством до умов внутрішньої і зовнішньої середи, а результати цієї оцінки використати при прийнятті рішень по вибору організаційних структур. Вибір оптимальної структури управління підприємством залежить від глибини аналізу і оцінки динаміки господарської ситуації в ході прийняття рішень по зміні організаційно - економічного механізму його функціонування в максимально можливому реальному масштабі часу в рамках функціонування автоматизованих систем управління і використання економіко - математичних методів і моделей.

У економічних дослідженнях застосовуються наступні групи економіко  математичних методів:

- оптимального програмування  для визначення оптимальних варіантів  господарських рішень;

- мережевого планування  н управління для виявлення  н мобілізації резервів часу  в ресурсів при оперативному  плануванні і управлінні.

- кореляційного і регресійного аналізу для визначення кількісної характеристики зв'язку, залежності і економічної обумовленості показників.

Отже, приватному підприємству «Бочарова В.В,» необхідно оптимізувати свою роботу.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Шляхи підвищення рентабельності приватного підприємства «Бочарова В.В.»

 

У ході аналізу і оцінки виходять з того, що сукупність початкових і розрахункових даних господарської  діяльності приватного підприємства «Бочарова В.В.» і його підрозділів являє собою інформаційне поле (матрицю ефективності). Важливою характеристикою господарської діяльності є фінансове становище, при якому забезпечується розвиток виробництва і інших сфер діяльності, зростання прибутку і активів при збереженні платоспроможності і кредитоспроможності. При відборі початкових даних для оцінки фінансового становища потрібно враховувати: тривалість циклу і швидкість обороту оборотних коштів, співвідношення власних і позикових (орендованих) коштів, питома вага запасів в складі оборотних коштів, можливості залучення для формування фінансових ресурсів довгострокових і короткострокових кредитів банку.

Матриця ефективності приватного підприємства «Бочарова В.В.» перетворюється вході розрахунків таким чином, що за критерій оцінки приймаються еталонні показники господарської діяльності підприємства.

Цей інтегральний показник оцінки носить орієнтовний характер і не вичерпує всього змісту системи, комплексної оцінки господарської  діяльності підприємства і його структурних  підрозділів, тому доцільно здійснювати  рейтинговою оцінку підприємства і  його структурних підрозділів в  динаміці. Рейтинг встановлюється за системою показників, що розглядаються  за 2 - 3 роки. Загальний рейтинг складається  як сума балів. Всі показники поділяються  на 3 класи: оптимальні, найбільш реальні  в умовах нестабільної економічної  ситуації і критичні.

Рейтинг приватного підприємства «Бочарова В.В.» визначається показниками, що характеризують ділову активність, економічний потенціал, фінансову стійкість і платоспроможність. Особливістю даного методу є те, що з 30 - 35 показників економічної ситуації в запропоновану класифікацію відбираються, наприклад, 15 найважливіших, оскільки введення в модель всіх показників ускладнює її інтерпретацію і використання. Показники рейтингової оцінки господарської діяльності підприємства: приріст чистого прибутку; рентабельність активів, оборотність оборотного капіталу (раз), період обороту (днів), рефінансування чистого прибутку у виробництво, коефіцієнт амортизації, рентабельність продукції, приріст реалізації, оборотність інвестованого капіталу (раз за період), відношення основного капіталу до оборотного, продукції, що реалізується населенню, співвідношення темпів зростання чисельності і продуктивність праці, коефіцієнт абсолютної ліквідності, коефіцієнт поточної ліквідності, коефіцієнт фінансової незалежності.

Високий рейтинг свідчить про те, що підприємство і підрозділи знаходяться в стійкому положенні  і прийняте рішення про реорганізацію  вірно. При зниженні рейтингу на певну  кількість позицій у підприємства є ознаки напруженості і це ставить  під сумнів можливість зміни організаційної структури. При наближенні рейтингу критичному значенню, підприємство неплатоспроможне і знаходиться на грані банкрутства, що робить неможливою його реорганізацію.

Крім того, для оцінки фінансової рівноваги доцільно використати  матрицю фінансової стратегії, яка  дозволяє спрогнозувати «критичний шлях» економічною об'єкта на найближчу  перспективу, виявити допустимі  межі ризику і визначити поріг  можливості підприємства і його підрозділів. Для підміняючи матриці фінансової стратегії складається аналітичний  фінансовий баланс, в якому дається  загальна оцінка фінансового становища  і визначаються його зміни за період, що аналізується, досліджується фінансова  стійкість. Потім розраховується результат  господарської діяльності або об'єм грошових коштів після заходів щодо реорганізації за рахунок розвитку внутрішніх джерел, тобто рівень ліквідності  внаслідок здійснення всього кола господарських  операцій економічного об'єкта. У показнику  результату господарської діяльності відбивається наскільки успішно  проводилася фінансова політика: управління заборгованістю і регулювання податкових відносин з державою. У результаті виявляються причини досягнення або не досягнення загальної рівноваги фінансових потоків. Крім того, якщо показники фінансової і господарської діяльності виразити в процентах до чистого комерційного прибутку, і побудувати графік фінансово - господарської діяльності, то чим ближче точка перетину на початок координат, тим фінансове становище знаходиться ближче до умови рівноваги, а означає, що свідчить про правильність вибраного рішення про реорганізацію.

Методи, що пропонуються дозволяють приймати рішення по реорганізації  приватного підприємства «Бочарова В.В.» і вибору оптимальної організаційної структури управління підприємством в автоматизованому режимі, що забезпечує ефективність виробництва і фінансову стійкість, а також оцінювати їх наслідки на найближчу і віддалену перспективу.

Резерви збільшення суми прибутку і рентабельності пов'язані з  напрямками господарювання підприємства, для керівників і відповідних  спеціалістів (менеджерів), важливим є  детальне значення масштабів дії, форм контролю та використання найбільш істотних внутрішніх і зовнішніх чинників ефективності на різних рівнях управління діяльністю підприємства.

Головний внутрішній і  зовнішній чинники підвищення ефективності діяльності приватного підприємства «Бочарова В.В.».

Працівники приватного підприємства «Бочарова В.В.» - основним джерелом і визначальним чинником зростання ефективності діяльності є працівники – керівники, менеджери, спеціалісти, робітники. Ділові якості працівників, підвищення продуктивності їхньої праці багато в чому зумовлюється діловим мотиваційним механізмом на підприємстві, підтриманням сприятливого соціального мікроклімату в трудовому колективі.

Організація і системи приватного підприємства «Бочарова В.В.» - єдність трудового колективу, раціональне делегування відповідальності, належні норми керування характеризують добру організацію діяльності підприємства, що забезпечує необхідну специфікацію та координацію управлінських процесів, а отже, вищий рівень ефективності будь - якої складної виробничо - господарської системи. При цьому остання для підтримання високої ефективності господарювання має бути динамічною та гнучкою, періодично реформуватися відповідно до нових завдань, що постають за зміни ситуації на ринку.

Методи роботи приватного підприємства «Бочарова В.В.». За переважання трудомістких процесів досконаліші методи роботи стають достатньо перспективним для забезпечення зростання ефективності діяльності підприємства. Постійне вдосконалення методів праці передбачає систематичний аналіз стану робочих місць та їхню атестацію, підвищення кваліфікації кадрів, узагальнення та використання нагромадженого на інших підприємствах позитивного досвіду.

Стиль управління приватного підприємства «Бочарова В.В.», що поєднує професійну компетентність, діловитість і високу етику взаємовідносин між людьми, практично впливає на всі напрямки діяльності підприємства. Від цього залежить, у якій мірі враховуватимуться зовнішні чинники зростання ефективності діяльності на підприємстві. Відтак належний стиль управління як складовий елемент сучасного менеджменту є дійовим чинником підвищення ефективності діяльності підприємства.

Основними шляхами зниження витрат є економія усіх видів ресурсів, що споживаються у виробництві: трудових та матеріальних. Так, значну долю в  структурі витрат виробництва займає оплата праці. Тому актуальною є задача зниження працеємкості продукції, що виготовляється, зростання продуктивності праці, скорочення чисельності персоналу.

Зниження трудоємкості продукції, збільшення продуктивності праці можна  досягнути різними шляхами. Найбільш важливі з них – механізація  та автоматизація виробництва, розробка та застосування прогресивних, високопродуктивних технологій, заміна та модернізація застарілого  обладнання.

Важливим є підвищення вимог та застосування вхідного контролю за якістю сировини, яка надходить  від постачальників та матеріалів, комплектуючих виробів та напівфабрикатів.

Скорочення витрат по амортизації  основних виробничих фондів можна досягнути  шляхом кращого використання цих  фондів, максимізації їх загрузки.

Можна порекомендувати виробництво  продукції значною кількістю  маленьких серій, тоді витрати по складуванню готової продукції  будуть мінімальними. Але, з іншого боку, збільшаться витрати на підготовку виробництва. Доцільно продати деяку  кількість виробничих запасів.

Як і у всіх інших, в  умовах кризи неплатежів у даного підприємства є нестача грошових коштів, проблеми із збутом (велика сума готової продукції на складі) та з отриманням дебіторської заборгованості.

Щодо джерел отримання  грошових коштів, то до них відносяться :

1. Реалізація продукції з негайною оплатою або із знижкою.
2. Отримання дебіторської заборгованості.
3. Продаж резервних грошових активів.
4. Продаж матеріальних і нематеріальних активів (зайвих запасів).
5. Отримання банківських кредитів.
6. Залучення інвестицій, приватного капіталу та інших внесків до статутного фонду.

Перші чотири шляхи більш  доцільні, тому що не приводять до збільшення валюти балансу. В цих випадках грошові  кошти формуються шляхом реструктуризації активів. Два останніх можуть використовуватись  для підтримки поточної платоспроможності  в крайніх випадках, тому що вони приводять до відволікання залучених  фінансових ресурсів від цільового  використання.

Але щодо поточної ліквідності, то даний коефіцієнт знаходиться  в межах норми. У підприємства є проблеми із грошовими коштами. Тому треба приділити увагу збуту  продукції за готівку. Цьому має  сприяти правильна маркетингова політика (пошук нових, більш платоспроможних споживачів продукції, нових ринків, розширення збутової мережі, підвищення якості продукції).