Аналіз ефективності використання трудових ресурсів

Таблиця 5.

Вплив факторів на відхилення із середньорічного

виробітку на одного робітника

Середньорічний виробіток на одного працюючого порівняно з плановим завданням збільшився на 233,66 грн. Продуктивність праці на одного спеціаліста порівняно з базовим роком збільшилася на 134%. Це свідчить що підприємству вдалося задіяти усі резерви зростання продуктивності праці і навіть ті які не враховані при плануванні діяльності за звітній рік.

За звітній рік випуск наданих послуг порівняно з базовим зріс на 355,66 тис. грн., у тому числі за рахунок зменшення чисельності персоналу обсяг послуг зменшився на 1046,04 тис. грн. (-6*174,34), за рахунок зростання продуктивності праці збільшився на 1401,72 (6*233,62). Таким чином, у звітному році підприємство забезпечило приріст обсягу виробництва тільки за рахунок інтенсивного фактора – зростання продуктивності праці на 134%.

Як відмічалося вище, вплив зміни питомої ваги спеціалістів у складі персоналу підприємства на обсяг послуг можна обчислити, представивши його (Т) як добуток співмножників:

Т=Ч*ПП роб.*d роб.,                            (2)

де  Ч – середньоспискова чисельність персоналу;

     ПП роб. – виробіток послуг одного спеціаліста;

     d роб. – питома вага спеціалістів у складі основного персоналу підприємства.

Розглядаючи обсяг послуг як функції, представлену у формулі, способом ланцюгових підстановок можна визначити вплив цих факторів на дану  функцію (тис.грн.):

    а) базовий рік (2010р.):                                     12*209,21*0,833 = 2092,1

    б) 1-й умовний показник:                            -6*209,21*0,833= -1045,63;

    в) 2-1 умовний показник:                                    6*280,34*0,833= 1401,14;

    г) звітній рік (2011р.):                                      6*489,55*0,833= 2447,76.

              Таким чином, збільшення обсягу наданих послуг на суму 355,66 тис. грн. було результатом:

-         зменшення кількості працюючих основного персоналу                                                                                                                                       

(-1045,63-2092,1)=-3137,73 тис.грн;

-   зростання питомої ваги спеціалістів у складі персоналу

(1401,14+1045,63) = 2446,77 тис.грн;

-   зростання продуктивності праці робітників

( 2447,76-1401,14) = 1046,62  тис.грн).

Проведемо перевірку розрахунків: -3137,73+2446,77+1046,62 = 355,66 тис. грн.

              На підприємстві відпрацьовано всіма працівниками за рік людино-днів, кількість яких становить 90,28%  номінального   фонду робочого часу, тобто цілоденні невиходи на роботу з різних причин сягнули  9,72%. За номінального фонду робочих днів на одного працівника – 278  фактично відпрацьовано на одного працівника у середньому 251 день.

              Порівняння темпів зростання середньоденного виробітку на одного спеціаліста з середньорічним показує, що підприємство протягом року незмінило кількість робочих днів. Порівняння темпів зростання середньогодинного виробітку на одного спеціаліста з середньоденним показує, що на підприємстві також незмінилась кількість ввідпрацьованих годин одним спеціалістом.

Таблиця 6.

Аналіз темпів зростання середньогодинного виробітку на одного робітника з середньорічним.

              Середньорічний виробіток на одного спеціаліста за 2010 рік можна представити так ( у послідовності замін для виділення впливу факторів методом ланцюгових підстановок ), грн.

              Базовий рік (2010р):                         251 * 8 * 0,104188 = 209,21

              1-й умовний показник:                     0 * 8 * 0,104188 = 0,834

              2-й умовний показник:                     251 * 0 * 0,104188 = 26,15

              Звітний рік (2011р.):                          251 * 8 * 0,24379 = 489,55

              Таким чином, середньорічний виробіток на одного робітника збільшився на 280,34 грн., в тому числі:

а) за рахунок  відпрацьованих днів протягом року: (0,834-209,21=

= - 208,38);

б) за рахунок  кількості годин: ( 26,15-0,834 = 25,316);

в) за рахунок  продуктивності праці: ( 489,55-26,15=463,40).

Перевірка правильності розрахунків: 0208,38+25,316+463,40 = 280,34             

Всього досягнуто збільшення на 280,34  грн. Такий аналіз показує, що підприємство має значні резерви подальшого підвищення продуктивності праці.

Трудомісткість - це показник, який характеризує затрати робочого часу на одиницю продукції (весь обсяг продукції) або на виконання конкретної технологічної операції.

Трудомісткість - зворотна показникові виробітку продукції в розрахунку на одного робітника. Цей показник визначає, з якою ефек­тивністю використовується робоча сила.

Трудомісткість одиниці продукції (ТО) розраховують шляхом відношення фонду робочого часу на виготовлення продукції до кількості виробів у натуральному або умовно-натуральному вимірі (вартості обсягу продукції):

ТО = ФРЧ  / КВ          (3)

де   ФРЧ- фонд робочого часу на виготовлення відповідного виду виробів;

КВ - кількість виробів одного найменування в натуральному або умовно-натуральному вимірі.

Трудомісткість однієї гривні (тис. грн.) Т (грн.) продукції обчислюють за формулою:

Т(грн.) = ФРЧ / ТП,                    (4)

де     ТП - вартість випуску товарної продукції.

Найважливішим об’єктом аналізу продуктивності праці, є середньогодинний виробіток на одного робітника. Він тим більший, чим нижча трудомісткість продукції, тобото між цими показниками існує обернено пропорційна залежність. Зниження трудомісткості досягається технічним вдосконаленням виробництва, запровадженням прогресивних технологічних процесів, досконалішого обладнання, а також можливе за рахунок підвищення рівня кооперації виробництва (тобто за рахунок використання на виробництві більшої кількості готових покупних напівфабрикатів, деталей та інших комплектуючих виробів). Загальна трудомісткість усього обсягу продукції підприємства може змінюватися також під впливом асортиментних зрушень у складі продукції, що випускається, в бік більш або менш трудомістких виробів. [27, с.205 ].

В економічному аналізі використовуються два поняття трудомісткості. Питома трудомісткість - це загальні витрати людино-годин на продукцію (на один виріб, на 1000 грн. товарної продукції тощо). Технологічну трудомісткість - це витрати лише нормованого робочого часу робітників-відрядників на виробництво продукції (у нормо-годинах).

Скорочення затрат робочого часу на виробництво одиниці продукції безпосередньо впливає на величину середньогодинного виробітку робітників.

Рівень і динаміка годинної продуктивності праці зазнають постійного впливу інтенсивних факторів.

Інтенсивні фактори забезпечують зниження трудомісткості виготовлення продукції і відповідний рівень виконання норм виробітку. До них відносять: кваліфікаційний, професійний рівень робітників; технічну й енергетичну озброєність праці; механізацію та автоматизацію технологічних процесів за впровадження прогресивної техніки, технології, матеріалів; організацію нормування праці; застосування у виробництві комплектуючих виробів та покупних напівфабрикатів; поліпшення якості структури, асортименту продукції; удосконалення асортименту продукції; удосконалення організації виробництва й управління.

У процесі економічного аналізу трудомісткості вивчається її динаміка, причини зміни її величини і вплив на продуктивність праці. Аналіз передбачає оцінку виконання завдань з трудомісткості, вивчення її динаміки, причин відхилень від запланованих (розрахункових) показників та обчислення впливу трудомісткості на рівень продук­тивності праці. [22, с.205 ].

Таблиця 7.

Аналіз трудомісткості продукції