Недержавні інститути в макрополітичній структурі

Недержавні  інститути в макрополітичній  структурі

План

 

1. Поняття, природа і типологія недержавних інститутів.
2. Партії як політичні інститути: генеза, розвиток, ознаки та роль в політичному житті.
3. Класичні теорії політичних партій і партійних систем.
4. Групи тиску: поняття, суспільні функції та технологія діяльності.

     Література

1. Базовкін Т., Кремінь В. Партії та громадські об'єднання Україна. – К. 1994.
2. Группы интересов // Полис. – 1992. - №5-6.
3. Джордан Г. Группы давления, партии и социальные движения: есть ли потребность в новых разграничениях // МЭМО. – 1997. - №1.
4. Дюверже М. Политические партии. –М.,2000.
5. Журавлева Л.К. Политические партии и партийные системы // Социально-политич. журнал. –1996. –№3.
6. Коломойцев В.Ф. Партии в зеркале западной политологии // Государство и право. – 1995. - №10.
7. Кочетков А.П. Политические партии и партийные системы // Вестник Моск. универс., серия 12. Политические науки. – 1998. - №6.
8. Кужелюк Ю. Українські партії: тенденції сучасного розвитку // Українські варіанти. –1998. –№3 –4.
9. Михельс Р. Социология политической партии в условиях демократии (главы из книги) // Диалог. – 1990. - №1,3,5,7,9,11,13,15,18.

 

 

7.    Партии и партийные системы современной Европы. – М., 1994.

8.    Політичні партії України / За ред. В. Якушика. – К., 1996.

9. Пушкарева Г.В. Партии и партийные системы // Социально-политический журнал. – 1993. - №9.
10. Сарторі Дж. Порівняльна конституційна інженерія: дослідж. структур, мотивів і результатів. –К.,20001.
11. Танчер В., Карась О., Кучеренко О. політичні партії та рухи в світлі “ситуації постмодерну”. – К., 1997.
12. Шведа Ю. Теорія політичних партій і партійних систем: Навч. посібник. – Львів, 2004.
13. Шведа Ю. Політичні партії: Енциклопедичний словник. – Львів, 2005.
14. Юдин Ю.А. Финансирование политических партий в зарубежных странах // Государство и право. – 1996. - №4.

В. Кей виділяє 2 групи недержавних інститутів:

 

•  політичні партії;

 

• групи тиску.

 

Термін “партія”  (від лат. partio – ділю, розділяю) у перекладі з латинської означає частину, групу або відділ. Партію ми розуміємо як групу людей, що об'єднані спільними ідеями та інтересами.

Арістотель описував боротьбу, яку вели між собою в 6 ст. до н.е. у Аттиці партія педіеїв (великих землевласників, жителів рівнини), параліїв (торгово-ремісниче населення побережжя) і діакріїв (горяни, в основному вихідці з селян).

У Давньому Римі ворогували між собою партії оптиматів (представники патриціїв, знаті) та популярів (представники сільських плебеїв).

В часи Середньовіччя було протистояння між партією гвельфів (торговці, ремісники, прихильники світської влади папи) і партією гібелінів (феодали, прихильники сильної імператорської влади).

Політична партія – добровільне  об'єднання громадян – прихильників загальнонаціональної програми суспільного  розвитку, що має своєю метою сприяння формуванню і виявленню політичної волі громадян, участь у виборах  та інших політичних заходах.

Партії сучасного типу виникли в Європі у ІІ пол. ХІХ ст. Їх ще називають масові партії. Вони виникли в результаті двох причин:

• розширення виборчих прав;
• розвиток робітничого руху.

Причини створення партій:

1. соціально-класова, національна, релігійна, регіональна чи інша диференціація населення вимагає створення партій для захисту певних інтересів своїх членів;
2. наявність у суспільстві поглядів щодо розуміння конкретних політичних питань;
3. незадоволення частини суспільства своїм становищем та необхідність, у зв'язку з цим, конкретних практичних дій;
4. потреба ведення виборчої боротьби тощо.

 

Таким чином, виникнення партій не є випадковим явищем, воно зумовлене об'єктивними потребами суспільства людської цивілізації. Без партій неможливе функціонування демократії.

То що ж таке партія? Серед багатьох визначень, які ви знайдете, потрібно виділити наступне:

 

партія – добровільна політична організація, яка об'єднує у своїх лавах найбільш активну й організовану частину нації, класу, соціальної верстви тощо з метою захисту та реалізації їхніх політичних інтересів.

Структура партії   Партійний лідер (лідери) Партійна еліта Партійний актив Члени партій (партійні маси) Партійний електорат

 

Ознаки  партії за Дж. Лапаромбарою    Об'єднання людей (організація) Наявність власної ідеології Боротьба за владу Боротьба за електорат

Способи формування партії    З ініціативи груп по створенню партії Із виборчих комітетів, груп підтримки кандидатів З парламентських фракцій Через організаційне оформлення масових громадсько-політичних рухів Шляхом трансформації громадських організацій Через легалізацію тіньових структур

ФУНКЦІЇ ПАРТІЇ

Політичні Виявлення, формування і задоволення інтересів великих суспільних груп, народу в цілому Боротьба за політичну владу, її використання або контроль над нею Формування органів державної влади, місцевого самоврядування та регіонального самоврядування Вироблення та здійснення політичного курсу.     Ідеологічні Розробка партійної ідеології Ведення пропаганди, формування громадської думки Політичне виховання членів партії, широкого народного загалу     Організаційні Підготовка кадрів для партії, державного апарату та громадських організацій Проведення виборчих кампаній, інших політичних акцій Організація діяльності партійних фракцій в представницьких органах влади

Критерії типології	Типи партій
Участь у політичній владі	Правлячі, опозиційні
Легітимність	Легальні, нелегальні
Ідеологічна спрямованість	Ліберальні, консервативні, комуністичні, соціал-демократичні, фашистські
Політичний темперамент	Ультраліві, ліві, ліво-центристські, центристські, право-центристські, праві, ультраправі
Ставлення до суспільного  прогресу	Прогресивні, консервативні, реакційні
Спосіб визначення програмної мети	Доктринальні, прагматичні, харизматичні
Методи реалізації програми, характер дій	Реформістські, революційні; помірковані, радикальні, екстремістські

 

ТИПОЛОГІЯ ПОЛІТИЧНИХ ПАРТІЙ

Критерій типології	Типи партій
Соціальна база	Буржуазні, робітничі, селянські, жіночі, молодіжні, професійні
Характер членства	Кадрові, масові
Організаційна структура	Аморфні, структуровані;   парламентські, лейбористські, авангардні
Взаємини між  партійними лідерами та партійними масами	Демократичні, автократичні, воєнізовані
За масштабами діяльність	Столичні, регіональні, загальнонаціональні, міжнародні
За кількістю місць у парламенті	Мажоритарні, домінуючі, міноритарні
Ставлення до етнічних проблем	Націоналістичні, шовіністичні, імперські, расистські
Роль релігії  та церкви	Релігійні, світські

 

М. Острогорський (1854-1919) – вчений, політик, депутат першої Державної Думи в Росії. Основна праця “ Демократія і політичні партії ” (1898)

 

 

 Р. Міхельс (1876-1936) – основна праця “ До соціології партій у сучасних демократіях ” (1910). Вивів “Залізний закон олігархічних тенденцій”.

 

М. Вебер виводить три етапи становлення сучасних партій:

1. аристократичні угрупування;
2. політичні клуби;
3. масова партія.

В.І. Ленін “Досвід класифікації російських політичних партій” (1906) – 5 категорій:

1) чорносотенці (дрібна буржуазія);

2) октябристи (велика  буржуазія);

3) кадети (буржуазна  інтелігенція);

4) трудовики (селянство);

5) соціал-демократи  (робітники).

М. Дюверже “Політичні партії” (1951). На його думку головними причинами появи політичних партій у ІІ пол. ХІХ ст. були:

1. поширення виборчого права;
2. тяжіння виборців до організованого тиску на членів парламенту;
3. намагання членів парламенту бути знов обраними.

Згідно  з М. Дюверже існує два основних способи утворення політичних партій: парламентський і позапарламентський.

М. Дюверже, характеризуючи партії виводить поняття “індекс членства” – співвідношення між числом виборців і членів даної партії.

Дж. Сарторі “Партія – всяка політична група, яка бере участь у виборах і здатна внаслідок цього привести своїх кандидатів у державні установи”

Партійна система – політична структура, що утворюється із сукупністю політичних партій різних типів із їх стійкими зв'язками і взаємовідносинами між собою, а також з державою та іншими інституціями влади

 

Чинники, що впливають  на формування партійних систем	Явища та процеси  на які впливає тип партійної  системи
Розстановка політичних сил	Характер організації та протікання виборів глави держави, парламенту, органів місцевого самоврядування
Тип виборчої системи
Політичний режим
Рівень демократії	Спосіб формування уряду, його ефективність та стабільність
Політичні процеси, що протікають у суспільстві
Рівень політичної зрілості народу	Форма державного правління
Етно-конфесійна ситуація
Відкритість суспільства	Тип політичного  режиму та політичної системи
Тип політичної культури
Історичні традиції

 

Тип системи	Ознаки	Політичний режим	Приклади
Однопартійна	Одна легальна партія, яка володіє всією повнотою влади Зрощення партійного апарату з державним	Авторитарний  або тоталітарний	Італія, Німеччина 3-40-х рр. ; СРСР; Північна Корея, Куба, Лівія, Кенія
Гегемоністська	Одна провідна партія, інші – партії-сателіти Зрощення партійного апарату з державним	Авторитарний  або тоталітарний	Країни Сх. Європи 40-80-х рр. ; Китай, В'єтнам
Домінування	Тривала перемога однієї з партій у конкурентній боротьбі Формування уряду лише домінуючою партією	Демократичний	Швеція; Японія
Двопартійна	Декілька партій, серед яких одна - мажоритарна, в інша – покликана стати мажоритарною Формування уряду однією з цих партій Впливова опозиція з боку партії, що програла вибори	Демократичний	США; Великобританія; Австралія; Нова Зеландія