Гарантії процесуальних прав потерпілого в кримінальному процесі

Угода про примирення також може укладатися, якщо її сторонами чи стороною є неповнолітні. У такому випадку  угода укладається за участю законних представників і захисників неповнолітніх. При цьому якщо неповнолітній  досяг шістнадцятирічного віку, він  має право укладати угоду про  примирення самостійно, але за наявності  згоди його законного представника. Якщо ж неповнолітній не досяг 16 років, угоду про примирення за його згодою укладає законний представник  неповнолітнього. Про надання згоди  неповнолітнім, його законним представником  у наведених вище випадках обов'язково має бути зазначено в угоді  про примирення. Такий підхід слід використовувати, коли укладається  угода про визнання винуватості  з неповнолітнім підозрюваним, обвинуваченим [14];

- угоду про примирення може  бути укладено у провадженні  щодо кримінальних проступків, злочинів  невеликої та середньої тяжкості, а також у кримінальному провадженні  у формі приватного обвинувачення.  У кримінальному провадженні  щодо тяжких та особливо тяжких  злочинів угода про примирення  не укладається, за винятком  кримінального провадження у  формі приватного обвинувачення,  яке здійснюється щодо кримінальних  правопорушень, визначених ст. 477 КПК.

При цьому якщо кримінальне провадження  здійснюється стосовно однієї особи, яка  підозрюється чи обвинувачується у  вчиненні кількох окремих кримінальних правопорушень, серед яких є тяжкий чи особливо тяжкий злочин і злочин невеликої тяжкості, внаслідок вчинення якого потерпілому було завдано  шкоди, угоду про примирення може бути укладено щодо злочину невеликої  тяжкості. Кримінальне провадження  у такому випадку (стосовно зазначеного  кримінального правопорушення) має  бути виділено в окреме провадження, про що слідчий, прокурор виносить постанову, а суддя постановляє ухвалу (оригінал рішення про виділення провадження  підшивається до виділеного провадження, а копія долучається до матеріалів кримінального провадження, з якого  воно виділено). Під окремим кримінальним правопорушенням у таких випадках слід розуміти не лише одиничне суспільно небезпечне діяння, але й діяння, яке отримало повну правову оцінку шляхом застосування двох або більше норм Особливої частини Кримінального кодексу України (тобто при ідеальній сукупності злочинів) [14].

У кримінальному провадженні, в  якому беруть участь кілька потерпілих від одного й того ж кримінального  правопорушення, угоду може бути укладено лише з усіма потерпілими. При  цьому укладається одна угода, у  якій може бути зазначено різні вимоги потерпілих до підозрюваного, обвинуваченого щодо розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, строку її відшкодування  чи переліку дій, не пов'язаних із відшкодуванням шкоди, які підозрюваний чи обвинувачений  зобов'язаний вчинити щодо потерпілого (потерпілих), але обов'язково має  бути зазначено про узгоджене  між сторонами (усіма потерпілими  та підозрюваним, обвинуваченим) покарання, їх згоду на призначення такого покарання  або на призначення покарання  та звільнення від його відбування з випробуванням. Недотримання цих  вимог закону відповідно до п. 1 ч. 7 ст. 474 КПК є підставою для відмови у затвердженні угоди.

Якщо у кримінальному провадженні  беруть участь кілька потерпілих від  різних кримінальних правопорушень  і згоди щодо укладення угоди  досягнуто не з усіма потерпілими, угоду може бути укладено з одним  чи кількома потерпілими. У такому випадку  угода про примирення укладається  з кожним потерпілим окремо, а кримінальне  провадження, щодо якого сторони  досягли згоди, підлягає виділенню  в окреме провадження. Виділення  кримінального провадження проводиться  у порядку, визначеному положеннями статей 217, 334 КПК;

- ініціювати укладення угоди  про примирення має право лише  потерпілий чи підозрюваний, обвинувачений.  Вести переговори (домовлятися) стосовно  укладення угоди про примирення  можуть, крім цих осіб, захисник, представник (законний представник)  та інша особа, погоджена сторонами  (за винятком слідчого, прокурора  або судді);

- особи, які брали участь в  укладенні та виконанні угоди  про примирення у кримінальному  провадженні, не можуть бути  допитані як свідки щодо обставин, які стали їм відомі у зв'язку  з участю в укладенні та  виконанні угоди про примирення (п. 8 ч. 2 ст. 65 КПК).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ПРАВА ПОТЕРПІЛОГО НА РІЗНИХ СТАДІЯХ КРИМІНАЛЬНОГО ПРОВАДЖЕННЯ.

 

Дуже великого розширення отримав перелік прав потерпілого. У зв’язку з цим законодавець передбачив необхідність вручення пам’ятки про його процесуальні права та обов’язки особою, яка прийняла заяву про вчинення кримінального правопорушення. Ці права вперше  поділені в КПК на три групи:  1) права протягом кримінального провадження; 2) права під час досудового розслідування; 3) під час судового провадження в будь-якій інстанції.

Протягом кримінального  провадження потерпілий має право (ст. 56 КПК), зокрема: знати сутність підозри та обвинувачення, бути повідомленим про обрання, зміну чи скасування щодо підозрюваного, обвинуваченого заходів забезпечення кримінального провадження та закінчення досудового розслідування; подавати докази слідчому, прокурору, слідчому судді, суду;

заявляти відводи та клопотання; за наявності відповідних підстав – на забезпечення безпеки щодо себе, близьких родичів чи членів своєї сім’ї, майна та житла; давати пояснення, показання або відмовитися їх давати; оскаржувати рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора, слідчого судді, суду в порядку, передбаченому КПК; мати представника та в будь-який момент кримінального провадження відмовитися від його послуг; давати пояснення, показання рідною або іншою мовою, якою він вільно володіє, безоплатно за рахунок держави користуватися послугами перекладача в разі, якщо він не володіє державною мовою чи мовою, якою ведеться кримінальне провадження;

на відшкодування завданої кримінальним правопорушенням шкоди в порядку, передбаченому законом; знайомитися з матеріалами, які безпосередньо стосуються вчиненого щодо нього кримінального правопорушення, в порядку, передбаченому КПК, у тому числі після відкриття матеріалів згідно зі статтею 290 цього Кодексу, а також знайомитися з матеріалами кримінального провадження, які безпосередньо стосуються вчиненого щодо нього кримінального правопорушення, у випадку закриття цього провадження; застосовувати з додержанням вимог цього Кодексу технічні засоби при проведенні процесуальних дій, в яких він бере участь [2].

Слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд вправі заборонити потерпілому застосовувати технічні засоби при проведенні окремої процесуальної дії чи на певній стадії кримінального провадження з метою нерозголошення даних, які містять таємницю, що охороняється законом чи стосується інтимних сторін життя людини, про що виноситься (постановляється) вмотивована постанова (ухвала)

Під час досудового розслідування  потерпілий має право:

• на негайне прийняття і реєстрацію заяви про кримінальне правопорушення, визнання його потерпілим;
• отримувати від уповноваженого органу, до якого він подав заяву, документ, що підтверджує її прийняття і реєстрацію;
• подавати докази на підтвердження своєї заяви;
• брати участь у слідчих (розшукових) та інших процесуальних діях, під час проведення яких ставити запитання, подавати свої зауваження та заперечення щодо порядку проведення дії, що заносяться до протоколу, а також знайомитися з протоколами слідчих (розшукових) та інших процесуальних дій, виконаних за його участі;
• отримувати копії матеріалів, які безпосередньо стосуються вчиненого щодо нього кримінального правопорушення, після закінчення досудового розслідування [2].

Під час судового провадження  в будь-якій інстанції потерпілий має право:

• бути завчасно поінформованим про час і місце судового розгляду;
• брати участь у судовому провадженні;
• брати участь у безпосередній перевірці доказів;
• підтримувати обвинувачення в суді у випадку відмови прокурора від підтримання державного обвинувачення;
• висловлювати свою думку під час вирішення питання про призначення покарання обвинуваченому, а також висловлювати свою думку при вирішенні питання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру;
• знайомитися з судовими рішеннями, журналом судового засідання і технічним записом кримінального провадження в суді;
• оскаржувати судові рішення в порядку, передбаченому КПК.

На всіх стадіях кримінального  провадження потерпілий має право  примиритися з підозрюваним, обвинуваченим  і укласти угоду про примирення. Але, лише у передбачених законом  України про кримінальну відповідальність та КПК випадках примирення є підставою  для закриття кримінального провадження.

Потерпілий (ст. 57 КПК) зобов’язаний: прибути за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, а в разі неможливості своєчасного прибуття – завчасно повідомити про це, а також про причини неможливості прибуття; не перешкоджати встановленню обставин вчинення кримінального правопорушення; не розголошувати без дозволу слідчого, прокурора, суду відомості, які стали йому відомі у зв’язку з участю у кримінальному провадженні і які становлять охоронювану законом таємницю.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

4. ПРЕДСТАВНИК ТА ЗАКОННИЙ ПРЕДСТАВНИК ПОТЕРПІЛОГО, ЇХ ПРОЦЕСУАЛЬНИЙ СТАТУС.

 

  Відповідно до ст.58 КПК: «1. Потерпілого у кримінальному провадженні може представляти представник - особа, яка у кримінальному провадженні має право бути захисником.

2. Представником юридичної  особи, яка с потерпілим, може  бути її керівник, інша особа,  уповноважена законом або установчими  документами, працівник юридичної  особи за довіреністю, а також  особа, яка має право бути  захисником у кримінальному провадженні.

3. Повноваження представника  потерпілого на участь у кримінальному  провадженні підтверджуються:

1) документами, передбаченими  статтею 50 цього Кодексу, - якщо  представником потерпілого є  особа, яка має право бути  захисником у кримінальному провадженні;

2) копією установчих документів  юридичної особи - якщо представником  потерпілого є керівник юридичної  особи чи інша уповноважена  законом або установчими документами  особа;

3) довіреністю - якщо представником  потерпілого є працівник юридичної  особи, яка є потерпілою.

4. Представник користується  процесуальними правами потерпілого,  інтереси якого він представляє,  крім процесуальних прав, реалізація  яких здійснюється безпосередньо  потерпілим і не може бути  доручена представнику» [2].

Положення статті 58 уточнюють і деталізують право потерпілого на представника, передбачене у п. 8 ч. 1 ст. 56 КПК. Надання потерпілому права мати представника покликане забезпечити його кваліфікованою правовою допомогою, що випливає із положень ст. 59 Конституції України, відповідно до якої кожен має право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Закріплення вказаного права породжує відповідне зобов'язання держави забезпечувати потерпілого правовою допомогою, що реалізується як безпосередньо державними органами і посадовими особами, так і через механізми залучення до надання правової допомоги потерпілим адвокатів.

У основі правовідносин між  потерпілим і його представником  лежить інститут представництва. Представництвом  є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити процесуальні дії від імені другої сторони, яку вона представляє (потерпілого). Не є представником особа, яка хоч і діє в інтересах потерпілого, але від власного імені.

Інститут представництва є однією із важливих процесуальних  гарантій права на судовий захист, що разом з іншими засобами забезпечує потерпілому доступ до правосуддя. До безпосередніх завдань представника потерпілого відносять: 1) сприяння у підвищенні рівня відправлення правосуддя, укріплення законності, правопорядку, призначення справедливого покарання  винної особи; 2) встановлення і стягнення  розміру завданої шкоди; 3) попередження та/або скасування необґрунтованих, незаконних і несправедливих рішень, дій слідчих і судових органів, здійснених щодо потерпілого.

Право мати представника у  потерпілого виникає з моменту  визнання його учасником кримінального  провадження. Моментом допуску представника до участі у кримінальному провадженні  є момент надання документів, які  підтверджують його повноваження на участь у кримінальному провадженні, слідчому, прокурору, слідчому судді, суду.

Визначення осіб, які мають  право бути представниками потерпілого, залежить від того, фізична чи юридична особа визнана потерпілим у кримінальному  провадженні. Так, потерпілого - фізичну  особу у кримінальному провадженні  може представляти представник-особа, яка у кримінальному провадженні  має право бути захисником. Представником  юридичної особи, яка є потерпілим, може бути її керівник, інша особа, уповноважена законом або установчими документами, працівник юридичної особи за довіреністю, а також особа, яка  має право бути захисником у кримінальному  провадженні. Юридична особа, хоча і може бути визнана потерпілим, але в кримінальному провадженні може брати участь лише в особі свого представника - фізичної особи.

Виходячи із положень статей 58,45 КПК, представником потерпшого, як і захисником, має бути адвокат. У цьому вбачається прагнення законодавця урівняти процесуальні можливості сторони захисту і потерпілого під час участі у кримінальному провадженні в аспекті забезпечення кваліфікованою правовою допомогою. Не може бути представником потерпілого адвокат, відомості про якого не внесено до Єдиного реєстру адвокатів України або стосовно якого у Єдиному реєстрі адвокатів України містяться відомості про зупинення або припинення права на зайняття адвокатською діяльністю (див. коментар до ст. 45 КПК).