Мовний конфлікт в україні (дослідження контенту газет: «день», «газета по-українськи», «сегодня»)

          За умов мовного конфлікту актуальними є питання культури мови ЗМІ. Дослідження з проблем чистоти мови друкованих ЗМІ сьогодні набуває особливої гостроти, з огляду на активізацію у провладних колах питання привілейованого статусу російської мови.

         Загальні проблеми культури і чистоти мови у сучасній науці глибоко вивчаються мовознавцями, соціолінгвістами і журналістикознавцями, зокрема, В. Карпенком, Н. Шумаровою, О.Сербенською, Р. Мацюк та ін.Мову преси досліджують М. Яцимірська, Р.Вафеєв Ю.Недопитанська. О.Сухомлин, О.Неукопаєва та ін

         Не дивлячись на велику кількість журналістикохзнавчих та мовознавчих досліджень, присвячених історії мовного протистояння в Україні та діяльності друкованим ЗМІ в Україні, проблема діяльності преси в умовах мовного конфлікту досліджена недостатньо. На даний час не вийшло жодного наукового видання присвяченого питанню ролі преси у розвитку та врегулюванні мовного конфлікту.

           Недослідженими залишаються такі  актуальні питання як, інформаційні  фактори мовного конфлікту, специфіка висвітлення питань масово-інформаційної діяльності  газет в конфлікті, механізм дії преси як суб’єкта та об’єкта мовного конфлікту та ін.

           На необхідність подальшого наукового осмислення актуальних питань участі преси у вирішенні мовного питання в Україні вказує Л.Масенко: « Загалом якби в нашій науці набули належного розвитку популярні в інших країнах напрями, як соціолінгвістика, лінгвокультурологія, психологія двомовності та ін., то поширені у нас стереотипи щодо «гармонійності» українсько-російської двомовності, впроваджені за радянської доби, вже давно були б спростовані не лише на науковому, а й на масовому рівнях. Із досвіду зарубіжних досліджень мовних політик відомо, що країна, на території якої дві мови претендують на роль державотворчих, перебуває в стані нестійкої рівноваги. Такий стан не може тривати довго, і завершиться він або перемогою однієї з мов, або розпадом країни на мовному ѓрунті»[64,148].

          Пропоноване дослідження є систематизованою науковою спробою показати роль преси у мовному конфлікті України.

1.2. Характеристика  досліджуваних джерел

    Джерелами фактичного матеріалу даного дослідження стали статті(350 публікацій) в газетах «День», «Сегодня», «Газета по-українськи», в яких висвітлювався мовний конфлікт, з них 145 про мовне протистояння 2012 року, викликане прийняттям закону №9073 «Про засади державної мовної політики » та візуальна інформація, що розкриває зміст конфлікту.

          Узагальнюючого джерелознавчого дослідження контенту української преси стосовно мовного протистояння  в українській науці  ще не зроблено. Немає також предметно-тематичного аналізу газетних публікацій про мовне протистояння в роки незалежності та у 2012 році , зокрема.

          Великий інтерес для розкриття теми складають публікації В.Панченка, письменника, автора монографій, підручників на літературну та історичну тематику, професора Національного університету «Києво-Могилянська академія», доктора філологічних наук. В.Панченко зробив свій великий внесок у розвиток газети «День» як проекту,  він —один із авторів книжок серії «Бібліотека газети «День». Для досліджуваної теми великий інтерес складають газетні статті автора, в яких він аналізує причини мовного конфлікту, проблеми двомовності, аналізує мовний конфлікт в Україні є через призму української культури і, зокрема, літератури [«День»:07/30/2002; 05/13/2003; 04/21/2005; 02/18/2011; 07/22/2011, 09/07/2012].

          Багато робить для утвердження  в українській пресі діалогу  з мовного питання О. Палій, політолог, публіцист. У 1997-1999 рр. він працював журналістом у газеті «День».З того часу надрукував більше 700 журнальних статей.. Проаналізувавши його публікації в газеті «День» влітку 2012 року. ми прийшли до висновку, що автор володіє широким спектром знань з історії, правознавства, соціології, добре знає сучасні українські реалії і демонструє великий діапазон своїх інтелектуальних можливостей. Зміст його статей з мовного питання має аналітичний характер.[«День»: 10/ 26 /2011; 03/02/2012; 05/08/2012; 06/07/2012; 07/10/2012; 09/25/2012; 10/19/2012/]

           Російсько—українські та українсько—російські культурні взаємини, історію української культури, філософсько-методологічні засади мовного питання розкриває на сторінках багатьох українських газет кандидат філософських наук, публіцист, політолог. І.Лосєв, автор понад 50 наукових  та 2000 газетних публікацій. У даній роботі використано його статті про мовне питання в Україні, які були надруковані в «Дні» у 2009-2012 роках. [«День:01/13/2009;02/06/2009;02/20/2009;02/21/2009;02/27/2009;05/15/2009;05/22/2009;05/29/2009;02/04/2010;02/5,6/2010;02/12,13/2010;02/19,20/2010;02/26,27/ 2010; 06/01/2012; 06/15/2012; 06/21/2012; 06/13/ 2012].

           Важливими для розкриття теми  є статті завідувача відділом  політики газети «День» І. Капсамуна.  Його репортажі є високопрофесійними, аналітичними. Він готував основні  репортажі про події навколо прийняття мовного закону у Верховній Раді у червні, липні 2012 року. Журналіст також готував інтерв’ю з мовного питання із відомими українцями М.Томенком, Є.Головахою, Ю.Щербаком, Б.Гаврилишиним [«День»:05/29/ 2012 ;06/ 07 /2012;  06 /19/ 2012; 06/ 22/2012;07/05/2012;07/06/2012;09/25/2012]/

          Цінним  джерелом для розкриття теми  слугують журналістські тексти  власного кореспондента «Дня»  у Волинській області Н. Малімон,  яка спеціалізується на повідомленнях.  Її невеликі статті інформують  про події мовного конфлікту на місцях і є по суті не повідомленнями, чи замітками, а повноцінними сценаріями за реальними подіями. На думку деяких читачів газети «День» у її статтях не подано усі точки зору, забагато суб’єктивних оцінок, і все ж її публікації є ознакою справжньої журналістика. [«День»:06/21/2012 ;09/05/ 2012].

           В ході дослідження ми проаналізували зміст видань «Бібліотеки»Дня» і прийшли до висновку, що цей проект є значним явищем сучасної журналістики і посідає особливе місце в розвитку мовного питання в Україні за останнє десятиріччя.

          Редакція вирішила продовжити  розмову з читачами на актуальні  теми , перенісши найцінніші статті  з розділу газети «Історія  і Я» на сторінки книги «Україна  Incognita»(2002р.), яка дала початок цьому масштабному проекту. Автори ідеї поставили перед собою завдання: підтримати живе і розумне в суспільстві. Зосередившись спочатку на вузлових питаннях давньої історії України, на відносинах українців з найближчими сусідами, згодом редакція зрозуміла, що назріла потреба осмислення новітньої історії – що відбулося з Україною та світом за останні десятиліття? Так з’явилися збірники статей, які , по-перше, стали цінним історичним джерелом, по-друге, лабораторією творчих підходів практичної журналістики і громадської діяльності, яка є значним внеском у розвиток сучасної української якісної журналістики,по-третє.

          У даному дослідженні використано,  як інформаційне джерело, книги цього проекту для розкриття історії мовного конфлікту в Україні та з’ясування причин мовного протистояння  в роки незалежності.

       «Україна  Incognita(2002 р.)-перша книжка проекту,у якій історія мовного питання в Україні персоніфікована життя видатних борців за українське слово, книжку, газету. Книга розкриває історії життя яскравих особистостей – як всесвітньо визнаних, так і маловідомих, – чиї імена уславили Україну й нерозривно пов’язані з нею. У книзі показано історію життя українського народу протягом віків, у ті епохи, коли він підносився до висот історичної творчості, і тоді, коли страждав під ярмом деспотизму. У книзі показано історію духовних звершень українців – будівничих нетлінних соборів, живописців, композиторів, воїнів, поетів.. Книгу об’єднує думка: ми всі – спадкоємці сотень поколінь людей, що жили на українській землі до нас. Історія не повинна бути Terra Incognita: це наша відповідальність перед нащадками, перед майбутнім.

           Цінним джерелом для розуміння українсько-російського мовного протистояння є книжка «Дві Русі» (2003р.). у якій  мова йде про українсько–російські відносини (політичні, військові, культурні) з часів Києво–Руської держави і до наших днів. Україна і Росія-країни близькі одна одній (настільки, що й досі живе і «процвітає» дуже небезпечний міф про одну країну, один народ, одну спільну історію і, отже, логічно продовжуючи, спільну державу), проте водночас такі різні. Чи все ми знаємо про їхнє минуле «спільне» й не зовсім? Чи всі історичні міфи, стереотипи й просто забобони подолано у свідомості українців та росіян? А цей процес є вкрай необхідним за умов сучасного протистояння між мовами. Ця книга користується стабільним попитом в Україні, робить постійний ажіотаж на щорічній Московській книжковій виставці. «Пережила» п’ять перевидань.

           «Апокрифи Клари Ґудзик» —  збірник статей та нарисів, опублікованих у газеті «День» протягом 1996—2005 років, де автор значну увагу приділяє таким питанням, як суспільна мораль, міжлюдські стосунки, мовні проблеми, людина і природа, людина і церква. Ця збірка якісної авторської колонки, зразок вищого пілотажу у роботі  відомого українського журналіста-публіциста Клари Ґудзик (1930-2011рр.). Кожного разу журналістка знаходила цікаву тему, проблему, щораз писала по-новому, зберігаючи при цьому свій авторський почерк. К.Гудзик.- видатний український журналіст, християнський публіцист. За свою журналістську діяльність удостоєна  аудієнції із Папою Павлом Іваном ІІ. Разом з тим, вона добре обізнана в історії, філософії, мистецтві та літературі. Різножанрові розділи журналістки- глибокі, осмислені, історично-ретроспективні, часто – іронічні, а інколи й алегоричні. В контексті досліджуваної теми, цікавою є біографія журналістки. Ґудзик К. народилася в Донeцькій області, працювала інженeром, перекладачем, керівником обчислювального центру, дoцентом кафедри АСУ Донeцького комерційного інституту, кандидат технічних наук,автор близько 40 друкованих праць про використання комп’ютерів. Володіла 5 іноземними мовами,працювала в газеті «День» із часу її заснування. В даному дослідженні використано публіцистичні статті в руслі досліджуваної проблеми,а саме:«Перша друкована книга українця» [«День»:07/04/ 2003]; « Про що говорить мова [«День»:09/10/2004]; «Історіографія й українська ідентичність» [«День»:01/15/2005]; «Духовний суверенітет» [«День»:08 /01/2006 ]; «Мовна політика в Україні» [«День» :04/25/ 2008 ]та ін.

           Особливу цінність для досліджуваної  проблеми складає двохтомник  «Екстракт 150»(2009р.) — знакові  статті, які показують шлях, що  разом зі своїми читачами пройшла  газета «День». За цією книгою  можна досліджувати процес становлення української преси в роки незалежності. Це — лабораторія творчих підходів практичної журналістики і громадської діяльності. Це — досвід створення і «вирощування» громадянського суспільства у період повернення до європейського дому із пострадянського стану. Це — впровадження стандартів якісної преси. 150 текстів, вміщені у книзі, по суті, знищують алібі тих, хто стверджує, що він нічого не чув, не знав і не бачив. «Короткий курс» газети «День» — для тих, хто досі робив вигляд, що справа — лише у забаганках історії (а не в персональній зрілості громадян), можливість подивитися на попереднє десятиріччя іншими очима.

          Двохтомник «Екстракт+200»(2010р.) з’явився як необхідність продовження вдумливої розмови газети «День» зі своїм читачем про те, з яких історичних обставин вийшло українське суспільство і до яких трагічних наслідків призводить ігнорування уроків історії. Значення цього двохтомника як історичного і журналістикознавчого джерела висловив у передмові до збірника В.Панченко: « Якщо попередні книги зосереджувались на ключових історичних вузлах, то ця з’явилась як необхідність прояснити не менш складну, суперечливу та заплутану новітню історію і показати, як газета її застосовує[передмова до книги].

          Цікавим джерелом для розуміння історії мовного конфлікту в Україні є книга «Сила м’якого знака, або Повернення Руської правди»(2012 р.), у якій йдеться про минуле нашого народу, про могутність його історичного коріння, про походження мови.

          У розпалі мовного конфлікту(вересень 2012 р.) вийшла друком книга «Бронебійна публіцистика». Це важлива подія в історії української журналістики- досвід попередників помножений на гострі суспільно-політичні проблеми та процеси в Україні сьогодні. Зміст збірника:15 карманних книжечок публіцистики ХІХ-ХХ століть окремих авторів. Особливість серії ще й у тому, що публіцистів представляють наші сучасники. Серед них: І. Дзюба, Є. Сверстюк, О. Пахльовська, В.Панченко,  Ю.Шаповал,С.Кульчицький та ін.

        Читач газети «День» Т. Федик дає таку оцінку названим вище книгам:«Особисто мені через певні обставини не вдалося свого часу здобути якісну, ѓрунтовну освіту, тому для мене книжки Бібліотеки «Дня» — це можливість «довчитися». «Бронебійної публіцистики» — книжка  для тих, хто думає про державу Україна. [«День»:09/14/2012].

         Цінність книжок із бібліотечного  проекту газети «День» надзвичайна  у розвитку мовної проблеми. Це  досвід попередників помножений  на гострі суспільно-політичні  проблеми та процеси в Україні.  В ході дослідження ми прийшли до висновку , що ці книжки не забезпечать автоматичного подолання сучасних проблем, особливо мовних, але вони є необхідною духовною передумовою для їх вирішення.

           Для розкриття позиції у мовному  протистоянні «Газети по-українськи» ми проаналізували статті відомого журналіста М.Рябчука та репортажі, повідомлення та експретні інтерв’ю із відомиим політиками, політологами, науковцями, підготовлені молодими журналістами часопису  І. Луб’яновим, О.Москалюк, М.Фроловою, І.Рибаковим , І.Дубовик та ін.

          Аналіз контенту «Сегодня» допоміг нам висвітлити позицію газети умовному конфлікті , яку назвати проукраїнською важко. Автором більшості матеріалів, з 38 про мовний конфлікт 2012року, є журналіст Д.Коротков. Зміст його статей відзначається інформативністю, оперативністю та оригінальністю. Журналіст інформує читачів про мовний конфлікт, але не пояснює його причини, не аналізує, а констатує кінцеві наслідки мовного закону для ЗМІ, політики,освіти, різних категорій людей.