Мовний конфлікт в україні (дослідження контенту газет: «день», «газета по-українськи», «сегодня»)

2. За тематичною  чи галузевою спеціалізацією: загально-інформаційні (універсальні), спортивні, ділові, юридичні, про здоров'я, рекламні, автомобільні, жіночі, комп'ютерні, городньо-садівничі, телегазети, розважальні, еротичні, "кримінальні", сенсаційні, партійні органи, фахово-галузеві;

3. За періодичністю:  щоденні, щомісячні, квартальні, щорічники;

4. За типами аудиторії: жіночі, молодіжні, дитячі, студентські і т.д.

         З появою електронної журналістики  дехто прогнозував занепад преси. Сучасні газети виконують в системі журналістики свої, пов'язану з їх специфікою функцію, обслуговують цілком визначені суспільні потреби в інформації. Преса запишається найбільш аналітичною, роз'яснюючою формою масової інформації, що за умов існування мовних проблем в суспільстві має велике значення. Основне її призначення —безперервне відображення суспільного життя в усіх його розмаїтих взаємозв'язках, суперечностях і конфліктах.

          За дослідженнями, проведеними в ході виборів Інститутами держави і права та соціології Національної Академії Наук України, найбільш дійовим засобом інформаційно-пропагандистського впливу на вибір громадянами України своєї політичної позиції залишаються й зараз саме друковані (переважно газети) видання. Кожний третій з опитуваних пов'язав свій вибір саме з викладом програм кандидатів на сторінках газет.

          Щоб зрозуміти місце і роль преси у мовному конфлікті,розглянемо її атрибутивні ознаки.

1. Інформація  фіксується в друкованому тексті. Це найважливіша атрибутивна ознака преси, адже друковане слово не лише здатне передавати інформацію про факти, але й бути носієм думок і художніх образів. Друковане слово на перший погляд ніби позбавлене сили слова розмовного та зображального ряду, яким воно супроводжується на телебаченні, але воно містить у собі можливість зображати всі факти і явища, що відбуваються в світі, змальовувати картини дійсності, передавати характеристики та розмови героїв, їхні почуття та внутрішні монологи. У цьому відношенні друковане слово значно потужніше й гнучкіше, ніж слово розмовне, позначене властивостями приблизності й неточності внаслідок імпровізованого характеру мовлення. І цими його перевагами на повну силу користується сучасна друкована журналістика.

   2. Преса  сприймається без додаткових  технічних засобів і не потребує  нічого для сприйняття надрукованого  на її сторінках тексту.

   3. Преса  надає читачеві можливість оглядовості й вибірковості в ознайомленні з матеріалами газети. У газеті матеріали існують одночасно, хронологічно паралельно, тимчасом як у будь-якому електронному органі масової інформації журналістські матеріали розташовані лише послідовно, що виключає можливість їхньої вибірковості і містить у собі елемент нав'язування їх реципієнтові. Газета й сьогодні залишається найбільш демократичним типом журналістики, надає самому читачеві право вирішити: що і як читати на своїх сторінках.

   4. Преса забезпечує можливість різних ступенів сприйняття матеріалу, серед яких виділимо перегляд, вибіркове ознайомлення, детальне й уважне прочитання, збереження номера або вирізки з нього, здійснення виписок чи складання конспекту статті, передавання номера з особливо цікавим матеріалом іншому читачеві, надходження бібліографічних даних до каталогів наукових бібліотек, спеціальних бібліографічних покажчиків, через що матеріали в газетах і журналах стають надбанням наступних поколінь читачів.

   5. Преса  забезпечує здійснення способу "відкладеного читання", тобто звернення до тексту в зручний для читача час.

   6. Преса  надає читачеві максимальну психологічну  зручність: порядок сприйняття  наявного в газеті інформаційного  матеріалу встановлює сам суб'єкт,  сприймаючи матеріал, він не заважає навколишнім. Він може це робити в комфортних, максимально зручних для себе умовах.Свобода сприйняття — важлива позитивна сторона преси.

  7.  Преса   забезпечує участь у мовному  протистоянні сторін конфлікту  і дає можливість вести діалог.Діалогічність преси полягає в її двосторонності та інтерактивності.[9,14].

   7. Друкована  журналістика акумулюється в  бібліотеках, що створює можливість  користуватися нею як для широких  кіл сучасників, так і для численних  поколінь нащадків.Газети э цінним історичним джерелом.

          Якщо названі вище атрибутивні властивості преси належать до її переваг, то дві наступні властивості відносять до її вад:

   1. Дискретність (перерваність) потоку інформації, на  відміну від радіомовлення й  телебачення, де цей потік безперервний. У цьому відношенні преса завжди не встигає за новинами.Вона змушена подавати новини порціями. Навіть щоденна газета через це відстає від оперативності радіо й телебачення, які можуть навіть перервати трансляцію певної програми, щоб сповістити своїх слухачів і глядачів про екстраординарну подію.

   2. Преса  доступна лише освіченій людині, більше того, потребу в ній  відчувають особи з розвинутими  навичками читання, на відміну  від  радіо й телебачення,  що доступні й неосвіченим людям і тим громадянам, які не мають стійких навичок до читання. Аудиторія преси менша, ніж аудиторія електронних ЗМІ. Її прихильники дедалі виразніше виявляють свою приналежність до національної еліти, особливо в тих випадках, коли йдеться не про розважальну, а загальну суспільно-політичну газету.

         Основне призначення  преси за умов мовного конфлікту — безперервне відображення усіх його сторін у всіх взаємозв’зках і суперечностях.

          Якщо проаналізувати медіапредставництво різних політичних сил в мовному протистоянні, то гострою проблемою для українського суспільства єзалежність українських масс-медіа від різних фінансово-політичних угрупувань[8146].

            У кожний історичний період національна преса набуває нових якостей, акумульованих специфікою суспільно-політичних закономірностей розвитку комунікації даному часовому відрізку[93,15].

           На думку дослідника І.С.Паримського сучасна українська преса, за умов існування мовних проблем, набула таких якостей:збільшення інформаційного наповнення, посилення об’єктивності, розширення фактологічного поля, повнота збирання та відбирання інформації, відповідальність преси за публікації, зміцнення демократичних засад свободи висловлювання, досягнення відкритості аргументації, відносна незалежність журналістів, тенденція коливання між слабким авторитаризмом та дисфункціональною демократією[79,71].

          Перебуваючи в полі новітнього етапу мовного конфлікту, українська преса стала його повноправним суб’єктом і об’єктом. Преса, як складова журналістики, є самостійним соціально-політичним інститутом в системі соціальних відносин. Хоч думки висловлені в пресі не мають обов’язкового для виконання характеру, не наділені здатністю здійснювати економічний тиск, але все ж їх вплив на свідомість суб’єктів і об’єктів політики дуже суттєвий та результативний[73,69].

          На думу дослідника  Демченко В.Д. «Преса в такому випадку виступає в ролі регулятора соціальних відносин, а журналістика в цілому як політико-комунікативна діяльність у соціальній сфері гарантує певною мірою ефективність впливу на маси. По суті, преса як головний транслятор гуманітарних підвалин влади творить і має творити національно-політичну стратегію консолідації суспільства» [20,12].

          Постійна залежність преси від суспільних чинників — ідеологічних й економічних - безпосередньо впливає на формування змінного напряму видань, їх позицію у тих чи інших сферах реальної дійсності, характер і зміст окремих публікацій, акцентів у них. Це надає їм суспільної значущості або ж, навпаки, нівелює її, таким чином утверджуючи певні тенденції в розвитку держави й державності[41, 34].

         Специфіка висвітлення мовного конфлікту українськими газетами залежить від її типу власності:державної чи приватної. Активність газети, як суб’єкта конфлікту може мати конструктивний характер і спрямована на консолідацію суспільства, і деструктивний характер діяльності.[128,23] Характер впливу на політизацію соціальної взаємодії за умов мовного конфлікту залежить від того, якої позиції притримується те, чи інше друковане видання. Варто вказати, що одержавлення і комерціалізація негативно впливає на позицію видання в будь якому соціальному конфлікті.

          Конструктивним є вплив преси на мовний конфлікт тоді:1. Коли діяльність газети відбувається в інтересах трансформації суспільства, в якому ще не налагоджені тісні взаємозв’язки між різними соціальними групами, особливо за етнічною, мовною ознаками.2. Коли діяльність газети сприяє формуванню плюралістичної структури інформаційного простору, в якому специфіка інформаційних і політичних програм залежить , головним чином. від суспільного попиту.

        Деструктивна позиція преси орієнтована на провокування мовного конфлікту заради просування інтересів її власника, або суб’єкта політики,які можуть суперечити інтересам суспільства. Газети з деструктивною позицією часто використовують напівправду, брехню, маніпулюють читацькою аудиторією.

          Аналізуючи діяльність українських газет, як об’єктів мовного конфлікту, варто наголосити, що, більшість із них, не дивлячись на форму власності, просувають в конфлікті інтереси суб’єктів політики. Прикладом цього є нарощування газетами негативної інформації, адресованої іншим суб’єктам, здійснюють сильний вплив на свідомість людей. Суб’єкти мовного конфлікту налаштовують газети на боротьбу, у якій допустимі будь які методи розвінчання протилежної сторони конфлікту. Включаючи напівправду і відверту брехню. За таких умов знижується відповідальність журналістів за достовірність і об’єктивність публікацій. Така діяльність газет не сприяє діалогу, а навпаки загострює конфлікт. На нашу думку, однією з умов здійснення деструктивної ролі газет в мовному конфлікті є слабка аналітичність публікацій цих газет.

          У мовному конфлікті преса, в тій, чи іншій формі, реалізує взаємопов’язані політичні функції.

-Інформаційна(дезінформаційна), суть якої полягає в одержанні і поширенні відомостей  для громадян і органів влади про мовний конфлікт. Інформація має бути достовірною. Хоч часто буває навпаки, про що читачі склали  думку-преса обманює.

-Просвітницька-виявляється в повідомленні громадянам знань, завдяки чому можна порівнювати та адекватно оцінювати й упорядковувати інформацію, одержану з інших ЗМІ, правильно орієнтуватися в складному й суперечливому потоці інформації, який неоднозначно висвітлює мовну ситуацію в країні. Звичайно, газета не може забезпечити систематичне й глибоке засвоєння політичних знань. Читачі не мають можливості «ковтати академічні тексти», розбиратися у наукових інструментаріях Це завдання спеціальних освітніх установ — шкіл, університетів тощо. І все-таки газета, супроводжуючи людину протягом усього її життя,, значною мірою впливає на сприйняття нею політичної і соціальної інформації.

-Соціалізуюча-тісно пов’язана з просвітницькою, і власне кажучи, переростає в неї. Однак якщо політична освіта передбачає систематичне набуття знань і розширює пізнавальні й оцінювальні можливості особистості, то політична соціалізація передбачає засвоєння людиною політичних норм, цінностей і зразків поведінки, що  в умовах формування громадянського суспільства, є важливою умовою стабільності. Вона дає особистості можливості адаптуватися до соціальної дійсності. У мовному конфлікті, який виникає при недосконалому законодавчому врегулюванні мовного питання, головне завдання преси— масово впроваджувати засновані на повазі закону і прав людини цінності, навчання громадян мирно розв'язувати конфлікти, не ставлячи під сумнів суспільний консенсус з основоположних питань державного устрою[87,12].

-Критикуюча і контролююча. Критика ЗМІ відзначається широтою або навіть необмеженістю свого об'єкта. Так, якщо критика з боку опозиції звичайно концентрується на уряді і партіях, які його підтримують, то об'єктом уваги газет у мовному конфлікті є і президент, і уряд, і суд, і різні напрями державної політики, медіа. Контрольна функція газети, зокрема, ґрунтується на авторитеті суспільної думки. Видання, на відміну від державних і господарських органів контролю, не можуть застосовувати адміністративні або економічні санкції до порушників, їхній контроль часто не менш ефективний і навіть, можливо, більш строгий, оскільки вони дають не тільки юридичну, а й моральну оцінку тим чи іншим подіям і особам.У демократичному суспільстві ЗМІ в здійсненні контрольної функції спираються як на суспільну думку, так і на закон.

-Мобілізуюча- виражається в спонуканні людей до відповідних політичних дій (або свідомої бездіяльності), в їхньому залученні в політику. ЗМІ мають великі можливості впливу на розум і почуття людей, на їхній напрям думок, способи і критерії оцінок, стиль і конкретну мотивацію політичного поводження[125,45-49].

         Н.П.Шумарова обґрунтовує ще такі функції.

-Оперативна — обслуговування ЗМІ політики відповідних партій і асоціацій; -Формування громадської думки;артикуляція різних суспільних інтересів, конституювання й інтеграція політичних суб'єктів (забезпечення представникам різних суспільних груп можливості привселюдно виражати свою думку, знаходити і поєднувати однодумців, згуртовувати їх спільністю цілей і переконань, чітко формулювати і репрезентувати у суспільній думці свої інтереси).

-Настановчо-оцінна; зворотного зв´язку, з´ясування пресою,наскільки своєчасно надходить інформація до суспільства, адекватність сприйняття і тлумачення її.