Психолого-педагогічні засоби попередження конфліктної поведінки студентів

Ігровий підхід М. Дойч. У ньому велика увага приділяється моделюванню конфліктних ситуацій, формуванню відповідних навичок. За змістом він близький до ситуаційного [15].

Підхід, заснований на теорії організаційних систем (Р. Блейк, Муттон), є різновидом організаційного підходу. Орієнтований на характеристиках управління як фактору конфліктності.

Комунікативний підхід (Р. Фішер, У. Юрі та ін.), у якому наголос ставиться на важливості спілкування, переговорів у конфліктній взаємодії та протистоянні.

Були спроби використовувати математичні  методи для опису конфлікту (В. Лефевр, Г. Л. Смолян).

Міждисциплінарний підхід (О. Я. Анцупов) вимагає зв'язувати в одну систему знань усі дані, які отримують в ході проведення будь-яких досліджень конфліктів.

Диспозиційний підхід (В. Ядов) базується на диспозиційній концепції: - поведінка особистості залежить від стану її готовності до певного способу дії. Ця готовність пов'язана з соціальними умовами, які формують різні потреби [23, c.48].

Застосування того чи іншого підходу залежить від вподобань дослідника та рівня його кваліфікації. При використанні ж лише одного підходу отриманні результати характеризуються певною "однобокістю". Щоб запобігти цьому, у дослідженні треба дотримуватися наступних методологічних принципів:

1. комплексності - кожне психологічне явище є складним, тому при його вивченні необхідно використовувати різноманітні знання, які описують ту чи іншу сторону даного складного явища;
2. системності;
3. єдності особистості та діяльності.

Висновки. Конфлікти як істотна сторона соціальних зв'язків, взаємодії і відносин людей, їх поведінки і вчинків завжди, з незапам'ятних часів притягали до себе увагу людини. Свідоцтва тому — міфологія і релігія різних народів, фольклор і пам'ятники стародавньої літератури, думки античних і середньовічних мислителів, досягнення соціальних і гуманітарних наук.

На сьогодні існує  багато парадигм та підходів до вивчення конфліктів.

Наведені вітчизняні моделі вивчення конфліктів характеризуються:

• переважанням соціальних (організаційних) способів над суто психологічними; більша увага приділяється "горизонтальним" конфліктам;
• тенденцією до колективного розв'язання конфліктів (з опорою на тих, хто оточує);
• основна увага приділяється "вертикальним" конфліктам.

Західним, особливо американській, парадигмам конфліктів притаманні:

• особистісно-психологічні способи розв'язання конфліктів, які ґрунтуються більше на психології (потребах, інтересах, поведінці) індивіда, ніж на соціально-організаційних управлінських прийомах;
• індивідуалізований підхід до проблеми конфлікту ("це моя проблема, я повинен її вирішити сам");
2. Загальні характеристики конфлікту

            Поняття конфлікт має безліч  визначень. Це пояснюється тим, що у психології існує безліч парадигм та підходів стосовно причин виникнення конфлікту, факторів, які впливають на його розвиток тощо. У перекладі з латинської поняття "конфлікт" означає "зіткнення". Проаналізувавши літературу з психології, можна вивести таке визначення конфлікту: це зіткнення протилежно спрямованих, несумісних одна з одною тенденцій у свідомості окремого індивіда, у міжособистісних стосунках індивідів чи груп людей, яке часто супроводжується негативними емоційними переживаннями. Несумісні тенденції тут — протилежно спрямовані, проте рівнозначні потреби, інтереси, ціннісні орієнтації, соціальні настанови, плани як окремих індивідів, так і формальних чи неформальних груп. За своєю філософською сутністю конфлікт означає граничне загострення суперечностей.

Основними характеристиками конфлікту є:

• біполярність (в основі конфлікту завжди лежить протиборство 2-х сторін);
• <span clas