Особливості емоційних реакцій молодших школярів

3. Учні моделюють ситуацію навколо  основних положень:

• дівчинка просила вибачення за негарний вчинок;

• їй було неприємно й гірко;

• батькам Нелі соромно за вчинок дочки;

• вони повернули гроші;

• неприємність: для учнів класу; для Миколки та його мами; для вчительки; для Нелі.

4. Обговорення проблемного запитання:

— Чи знала Неля, що красти не можна? Чому вона так вчинила?

5. Психолог пропонує написати  листа Нелі. (Щирість, емпатійність  спілкування дітей та психолога  виключає можливість відмови  дітей виконувати цю роботу.) Подяка  за листи.

6. Рухлива гра "Слухняні руки" на розвиток і розподіл уваги.

Ведучий (бажаючий з учнів) показує вправи. Наприклад: звучить команда "руки — вперед", а діти бачать у ведучого "руки — вниз". Виконувати треба ту вправу, яку наказують, а не ту, яку показують.

7. Психолог просить дітей зробити  те, чого, напевно, вони не робили ніколи.

— Цікаво? Я вірю в те, що ви впораєтеся з цим завданням, хоч воно несподіване, і, можливо, непросте. Напишіть листа самому собі! Можете написати про свої думки, висновки для себе щодо вчинку Нелі, або взагалі про те, як ви ставитеся до крадіжок, або щось з власного досвіду, які пригоди були з Вами, як Ви це пережили, або ж як із цією бідою впоралися.

8. Дякую за Вашу працю, за Ваші думки. Ви дуже розумні діти й багато чого навчили мене. Сподіваюся, що сьогоднішня наша розмова пройшла недаремно. Ми зрозуміли, що крадіжка — це зло для всіх. Найголовніше, подолати у собі бажання красти, коли воно з'являється, "відрізати" корінчик зла, яке хоче прорости у нашому серці, пишатися собою за перемогу над злом.

 

3.3 Засоби допомоги при  шкільної дезадаптації

 

Більшість родин, що мають дітей зі шкільної дезадаптацією, - це неблагополучні родини, у яких спостерігаються часто конфліктні ситуації, драми і трагедії, отже, важкі, нерозв'язні ситуації для самої дитини; у них необхідна робота соціального педагога разом із учителем, лікарем, психологом. Можливі наступні способи їхньої взаємодії:

·   соціально-психологічна допомога родині;

·   соціально-психологічна допомога дітям;

·   медико-психолого-педагогічне консультування родини і дітей;

·   допомога в дозволі конфліктних ситуацій, пережитих дітьми;

·   психологічна корекція і діагностика поведінки;

·   проведення профілактичних заходів; розробка дійових заходів по реалізації охорони і захисту прав дитину і родини.

Реалізація названих мір можлива шляхом:

·   своєчасної діагностики соціально-емоційних порушень і шкільної дезадаптації;

·   диференціального підходу до дозволу ситуації і допомоги в її подоланні;

·   виявлення несприятливих факторів і впливів з боку оточення, що приводять до порушення поводження, своєчасна нейтралізація цих несприятливих дезадаптаційних впливів.

Ускладнення в проведенні цієї роботи залежать від відсутності системного підходу, недостатності психолого-педагогічних знань про природу шкільної дезадаптації і порушеного поводження і шляхів його попередження. Аналіз спілкування вчителі з батьками показує, що педагог може підсилювати переживання батьків. Неправильне спілкування може привести до конфліктів, таке відношення педагога може бути спровоковане соціально негативною установкою суспільства і незнанням особливостей дітей із психічним недорозвиненням. Несприятливе відношення з боку педагога є серйозною перешкодою для адаптації дитини до нових умов, а також серйозною небезпекою для виникнення стійких відхилень у поводженні. Використання замість традиційної практики другорічництва різних варіантів індивідуального навчання (класи корекції і навчання, що компенсує, надомне навчання) відіграє важливу роль у соціальній реабілітації школярів-дезадаптантів в основному на першій ступіні їхнього навчання - у початковій школі. На наступних ступінях навчання - у підлітковому і юнацькому віці - основним шляхом надання допомоги дезадаптованим учнем із труднощами в навчанні, спілкуванні, поведінці повинний бути шлях послідовної соціальної інтеграції їхній у нормально розвивається середовище однолітків [40].

У цьому процесі повинні бути взаємозалежні і скориговані інтереси учня, учителі, школи і родини. Створення в класі мікросоціуму, готового зрозуміти і прийняти проблемної дитини, не може бути здійснене без спеціально організованої допомоги і підтримки. Для їхньої організації необхідне впровадження в масові і спеціальні школи системи психолого-педагогічного і медико-соціального супроводу розвитку кожного учня з моменту початку навчання в школі, а краще - у дошкільній установі або шляхом раннього домашнього супроводу. Цей супровід припускає комплексну діагностику проблем дитини в динаміку розвитку, складання індивідуальної програми, що включає не тільки корекцію проблем що учиться, але й одночасну допомогу родині і вчителеві. В основу програми повинні бути покладена корекція психічних функцій і емоційно-особистісної сфери дитини, формування самооцінки, навичок адекватного спілкування з однолітками і дорослими в навколишньому соціумі.

 

Висновок

 

В умовах навчальної, трудової, ігрової діяльності змінюється загальний характер емоцій.

Протягом молодшого шкільного віку, як правило, спостерігається збільшення стриманості й усвідомленості в прояві емоцій, підвищення стійкості емоційних станів. Сприйняття, розуміння почуттів зв'язані з підтримкою дорослими й однолітками у вираженні почуттів. Доброзичливий стиль спілкування передається й учневі.

У цілому загальний настрій молодшого школяра звичайно життєрадісне, бадьоре, світле. Життєрадісність і безпосередність учнів дає можливість учителеві швидко виявити індивідуальні особливості почуттів і відповідно на них реагувати. Емоційно стабільні учні зазвичай позитивно відносяться до навчання, тоді як при негативному відношенні в дітей спостерігаються тривожність, нестриманість, підвищена чутливість. З їх сторони можливі афективні стани, що виявляються в грубості, запальності, емоційній нестійкості.

Якщо в початкових класах спостерігаються часта нестриманість почуттів імпульсивність то з віком це поступово проходить. Усе більш усвідомленими стають почуття: моральні, інтелектуальні, естетичні.

В своїй роботі ми пропонуємо використати для експерименту тест „визначення рівні тривожності учні".

Формування особистісної позиції молодшого школяра є невід'ємним компонентом мети психолого-педагогічної корекції його психічного розвитку. Наведений в роботі аналіз феномену психолого-педагогічної корекції емоційної сфери молодшого школяра та її основних телелогічних напрямків створює передумову для теоретичного обґрунтуйте ефективних форм та методичного інструментарію практичного застосування даного типу виховного впливу.

 

Література

 

1. Андрушенко Т.Ю. Психологические  условия формирования самооценки  в младшем школьном возрасте // Вопросы психологии. 1978. №4.

2. Анкудинова Н.Е. Об особенностях  оценки и самооценки учащихся 1 — 4 классов в учебной деятельности // Вопросы психологии. 1978. №4.

3. Бабич Н.И. Особенности первого  впечатления о другом человеке  у младших школьников // Вопросы  психологии. 1990. № 2.

4. Березовик Н.А., Коломенский Я.Л. Учитель и детский коллектив. Минск, 1980.

5. Божович Л.И. Личность и ее  формирование в детском возрасте. М., 1993.

6. Вартанян Г. А., Петров Э. С. Эмоции  и поведение. - Л., 1989.

7. Вилюнас В. К. Психология эмоциональных  явлений. - М., 1976.

8. Власова И.Н. Изучение особенностей  доминирования мотивов у детей  младшего школьного возраста // Вопросы  психологии. 1977. № 1.

9. Возрастная и педагогическая  психология / Под ред. А.В. Петровского. М., 1979.

10.   Возрастная и педагогическая психология / Под ред. М.В. Гамезо и др. М., 1984.

11.   Давыдов ВЖ, Слободчиков В.Й., Цукерман Г.А. Младший школьник как субъект учебной деятельности// Вопросы психологии. 1992. № 3-4

12.   Дубровина И.В. О единстве обучения и воспитания младших школьников // Вопросы психологии. 19;78. №6.

13.   Дусавицкий А.К., Портная Е.А. Об особенностях развития учения младших школьников// Психологические проблемы учебной деятельности школьника / Под. ред. В.В. Давыдова. М., 1977.

14.   Дусавицкий А.К., Репкин В.В. Исследование развития познавательных интересов младших школьников в разных условиях обучения//Вопросы психологии. 1975. № 3.

15.   Додонов Б. И. В мире эмоций. - К.: Политиздат Украины, 1987.

16.   Егошина Е.В. Методика исследования мотивов учения // Начальная школа. 1995. № 6.

17.   Загальна психологія / За ред. С. Д.Максименка. - К.: Форум, 2000.

18.   Изард К. Э. Эмоции человека. - М.: Изд-во Моск. ун-та, 1980.

19.   Кисловская В.Р. К вопросу об эмоциональном отношении школьника к коллективу //Вопросы психологии. 1971. № 1.

20.   Коломенский Я.Л., Жизневский Б.П. Социально психологический анализ конфликтов между детьми в игровой деятельности // Вопросы психологии. 1990. № 2.

21.   Кондратьева И. И. Планирование своей деятельности младшим школьником // Вопросы психологии. 1990. № 4.

22.   Кулагина И.Ю. Возрастная психология. Развитие ребенка от рождения до 17 лет. М., 1996.

23.   Люблинская А.А. Детская психология. М., 1971.

24.   Макаренко Ю. А. Системная организация эмоционального поведения. -М., 1980.

25.   Маркова А.К. Формирование мотивации учения в школьном возрасте. М., 1983.

26.   Нежнова Т.А., Филиппов Е.В. Исследования эмоционального отношения к школе и учителю у детей 6—7 лет // Новые исследования в психологии. 1983. № 2.

27.   Немов Р. С. Психология. - М.: Просвещение, 1995.

28.   Общая психология / Под ред. С.Д.Максименко. - М.: Рефл-бук К.: Ваклер, 1999.

29.   Общая психология / Под ред. А. В. Петровского. - М.: Просвещение, 1977.

30.   Ольшанникова А. Э. Эмоции и воспитание. - М., 1983.

31.   Основи загальної психології / За ред. С. Д. Максименка - К.: НПЦ "Перспектива", 1998.

32.   Палій Н. Психолого-педагогічна корекція як різновид виховного впливу на емоційну сферу молодшого школяра. // Директор школи, 1999. - № 9. – С.4.

33.   Психологія / За ред. Г. С. Костюка. - К.: Рад. школа, 1968.

34.   Психология эмоций: Тексты. - М.: Изд-во Моск. ун-та, 1984.

35.   Сапожников Л.С. Некоторые особенности нравственной регуляции поведения младших школьников // Вопросы психологии. 1990. №4.

36.   Семиченко В. А. Психические состояния. - К.: Магистр-5, 1998.

37.   Талызина Н.Ф. Формирование познавательной деятельности младших школьников. М., 1988.

38.   Швець Г. Дивіантна поведінка дітей молодшого шкільного віку. // Психолог. – 2004. - № 23 – 24. – С. 24 – 26.

39.   Шевчук Т. Виховання емоційної культури молодших школярів.// Початкова школа. – 1993. - № 3. – С.5 – 6.

40.   Шипицына Л. Социально-эмоциональные нарушения у школьников: причины, средства и помощи. // Народное образование. 1998. - № 9/10. – С. 190 – 193.

41.   Якобсон П. М. Психология чувств. - М.: Изд-во Моск. ун-та, 1980.