Типи уроків українознавства

Узагальнення і систематизація знань. Ці процеси передбачають мисленнєве виділення будь-яких властивостей, які належать певному класу предметів, зведення в єдину систему засвоєних на уроці понять, виявлення її окремих компонентів і взаємозв'язків між ними. Такими системами знань є наукові теорії (поняття, вихідні положення, факти і наслідки).

Цей етап властивий різним типам  уроків і здійснюється на різних рівнях: на рівні однієї теми, декількох  тем, цілого розділу. Основними прийомами поурочного узагальнення і систематизації знань є порівняння і зіставлення, перехід від одиничного до загального, складання системних таблиць, схем, графіків, діаграм, написання звітів.

Підбиття підсумків уроку і повідомлення домашнього завдання. Цей етап передбачає зіставлення мети і завдань уроку з одержаними результатами, виявлення рівня засвоєння учнями нових понять, фактів, законів, способів дій. Для вчителя важливо оцінити роботу всього класу та окремих учнів, обґрунтувати виставлені бали і дати відповідні педагогічні рекомендації стосовно вдосконалення навчальної роботи.

Домашнє завдання не обов'язково повідомляти наприкінці уроку, а тоді, коли цього вимагає логіка навчального процесу. Виконання домашнього завдання передбачає удосконалення засвоєних знань, їх застосування, узагальнення і систематизацію. Учитель повинен пояснити зміст роботи, прийоми і послідовність її виконання та оформлення результатів. Зміст багатьох домашніх завдань є логічним продовженням класної роботи. Не можна перевантажувати учнів. Якщо завдання складне, вчитель має переконатися, наскільки учні зрозуміли його суть, оволоділи прийомами виконання [25].

 

 

 

2. Урок засвоєння й застосування нових знань і вмінь

Уміння – це використання набутих знань і навичок для вибору й здійснення прийомів дії відповідно до поставленої мети, тобто це здатність виконувати складну комплексну дію на основі засвоєння знань, навичок і практичного досвіду. Цей тип вибирається тоді, коли діти навчаються сімейному або святковому обряду, плетінню вінків, виготовленню іграшок.

Структура цього уроку  така:

1. Оргмомент (2хв)
2. Засвоєння знань народного календаря(2хв)
3. Перевірка домашнього завдання(5хв)
4. Актуалізація опорних знань(2хв)
5. Мотивація навчальної діяльності(1хв)
6. Повідомлення теми і мети уроку(2хв)
7. Сприйняття й осмислення нового матеріалу(10хв)
8. Первинне застосування набутих знань(10хв)
9. Формування творчих умінь і навичок учнів(10хв)
10. Підведення підсумків навчальної діяльності(2хв)
11. Повідомлення домашнього завдання(2хв)

Етапи уроку іноді  досить оригінально міняються місцями, тоді урок стає цікавішим.

4. Урок перевірки, оцінки й корекції знань та вмінь

Цей тип можна вибирати для проведення підсумкового уроку за семестр та рік. Використати його можна лише в початкових класах, де такі уроки заплановані в програмах з українознавства.

Структура цього типу уроку така: 

1. Оргмомент (1 хв)
2. Актуалізація опорних знань за чверть чи за рік (6 хв)
3. Повідомлення теми й мети уроку (2 хв)
4. Перевірка, корекція й оцінка знань та вмінь учнів (30 хв)
5. Підбивання підсумків навчальної діяльності. 

4. Урок сумісності дидактичних завдань

Він може мати різну структуру: перевага віддаватиметься тому завданню, що його вчитель визначить як головне на уроці. 

Наприклад, якщо вчитель повинна на уроці навчити учнів випікати паску (торетично й практично), то перевага віддається не засвоєнню нових знань, а розвитку вмінь та навичок учнів, бо для виготовлення тіста на паски необхідна ціла година. У такому випадку я ставлю цей урок останнім у розкладі, Після того, як зійде тісто, учні посадять його у піч і воно спечеться, аж тоді закінчиться урок. Можна назвати цей урок «Великим уроком», бо печуться паски до Великодня, й учні не висловлюють незадоволення з приводу затримки їх у школі на додаткову годину. Навпаки, вони хваляться вчителям та учням: «Це пахнуть наші паски, печуться в шкільній пекарні». 

Крім названих традиційних уроків українознавства у школах ще проводяться нетрадиційні, наприклад:

1. Урок-лекція оглядово публіцистичного характеру.
2. Уроки-бесіди інтерактивного характеру.
3. Уроки українознавства за участі вчителя  (спеціаліста або вченого)з відповідної галузі науки чи освіти – історика, біолога, географа та інших (бінарні уроки).
4. Уроки-концерти.
5. Уроки-інсценізації.
6. Усні журнали.
7. Уроки-конференції.
8. Інтерактивні уроки.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

Дослідивши структуру та типологію  уроків українознавства, можна зробити  такі висновки.

У сучасній школі класно-урочна форма є головною (основною), її ключовим компонентом є урок. Урок – це відрізок навчального процесу, який є викінченим у смисловому, часовому й організаційному відношенні.

Технологія сучасного уроку  включає такі етапи:

1. Підготовка вчителя до уроку.
2. Проведення уроку (організація учнів на уроці).
3. Аналіз уроку.

Урок українознавства – це основна форма організації навчальних

занять, яка дає учням сукупність знань про український народ, його походження, розселення, історію, національну культуру, побут, сучасне життя. Він є безпосереднім продовженням і розвитком тих ідей, які несе в собі національна школа України. Жодна інша форма навчальної праці не спроможна повністю замінити урок, виконати його функції.

Українознавство є інтегрованою наукою, тому що вивчає проблеми походження народу, місце даного народу серед інших, історичні етапи формування етнографічного терену: селище, двір, житло, господарство, суспільно-родинне життя, звичаї та обряди, народний світогляд, вірування, народне мистецтво, тобто воно характеризує народ у всьому комплексі його життя. Це особливо необхідно для формування особистості в наш час, коли відродження та розвиток культури є умовою повноцінного життя як особистості, так і суспільства.

Новий підхід у вивченні українознавства  – актуальна проблема сучасної методики. Успіх у вивченні курсу забезпечується вдало дібраною методикою викладання, принциповими вимогами до особистості вчителя й рівнем національної системи освіти й виховання.

Головним завданням українознавства  є плекання в учнів щирих почуттів любові до неньки – України і до всього українства, шанування української мови, літератури, мистецтва, історії, культури, побуту, звичаїв українського народу, на що повинні бути спрямовані уроки українознавства.

Сучасний вчитель – це одночасно і викладач, і вихователь, і організатор діяльності дітей, активний учасник спілкування з учнями, їхніми батьками і колегами. Він має постійно підвищувати рівень свого професіоналізму та педагогічної майстерності, вести творчий пошук.

Завдання вчителя українознавства – підготувати учнів до здатності стати людьми, з гармонійно розвинутими емоціями, інтелектом, досвідом, волею, психікою; розуміти хід історичного процесу; робити об`єктивні висновки та оцінки історичних подій та осіб; засвоювати уроки розвитку української етнонації, держави, природи, мови, культури, долі, ментальності; бачити причини успіхів і невдач, розквіту і занепаду, слави і ганьби; наслідки міжнародної взаємодії та перспективи; робити висновки з історичних уроків, співвідносні з проблемами життя народу і своїм власним життям; на основі аналізу уроків минулого та сучасного робити власний життєвий вибір.

У процесі викладання українознавства можна виділити чотири типи

уроків: урок засвоєння нових знань, урок засвоєння й застосування нових знань та вмінь, урок перевірки, оцінки та корекції знань, навичок і вмінь, урок сумісності дидактичних завдань (коли всі дидактичні завдання поєднуються в органічній структурі навчального процесу).

Отже, якщо кожна щонайвища цінність, як і все багатство загальнолюдських цінностей розпочиналися й розпочинаються з суворого погляду батьків, з інтонації і правил поведінки в родині, в громаді і в будь-якому іншому оточенні, тому конче необхідно вибудовувати фундамент і каркас чи систему сходинок, на яких молода людина зможе впевнено й швидко підніматися до вершин людяності й духовності. І такими «сходинками» мають стати уроки й заходи з українознавства.

І саме тому уроки українознавства повинні бути обов'язковими у навчально-виховному процесі.

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Бордовська Н.В., Реан А.А. Педагогика. Учебник для вузов. ― СПб: Издательство «Питер», 2004. ― 304 с.
2. Волкова Н.П. Педагогіка: Навч. Посібник. ― К.: Академвидав, 2009. ― 616 с.
3. Зайченко І.В. Педагогіка: навч. посіб. ― К.: Освіта України: НТ, 2008. ― 528 с.
4. Ильина Т.А. Педагогика: Курс лекцій: Учебное пособие для студентов пед. ин-тов. ― М.: Просвещение, 2004. ― 496 с.
5. Іваннікова Л.В. Про уроки народознавства // Рідні джерела. ― 1999. ― №4. ― С. 31-37. 
6. Касян, Л. Г. Українознавство у навчально-виховному процесі. Основи методики викладання: наук.-метод. посіб / Л. Г. Касян, О. В. Семенюченко. ― К.: НДІУ, 2008. ― 56 с. 
7. Кононенко П.П., Козлов А.В., Ковпік С.І. Українознавство в старшій  школі: навально-методичний посібник для вчителів. ― Кривий Ріг, 2006. ― 280 с.
8. Кононенко П.П. Українознавство. Підручник для вищих навчальних закладів. ― К.: Міленіум, 2006. ― 872 с. 
9. Концепція вивчення українського народознавства всучасній національній школі  // Освіта України. ― 1997. ― №10. ― С. 14-19.
10. Крисаченко В.С. Українознавство. Хрестоматія. ― К.: Освіта, 1996. ― 315 с.
11. Кузьмінський А.І. Педагогіка: підручник. ― К.: Знання, 2007. ― 447 с.
12. Кузьмінський А.І. Педагогіка у запитаннях і відповідях: навч. посіб. [Электронный ресурс] / Кузьмінський А.І., Омеляненко В.Л. ― Режим доступу:http://mobile.pidruchniki.ws/pedagogika/yaka_programa_sposterezhennya_analizu_uroku.
13. Лозко Г.С. Українське народознавство. — К.: Зодіак, 1995. — 368 с.
14. Лозова В.І., Москаленко П.Г., Троцько Г.В. Педагогіка: навчально-методичний посібник. — К.: Наука, 2003. — 352 с.
15. Максимюк С.П. Педагогіка: навчальний посібник. — К.: Кондор, 2005. — 667 с.
16. Мойсеюк Н.Є. Педагогіка: навчальний посібник. — К.: Освіта, 2009. — 656 с.
17. Нісімчук А.С. Педагогіка: підручник. — К.: Атіка, 2007. — 344 с.
18. Пальчевський С.С. Педагогіка: навч. посіб. — К.: Каревела, 2007. — 576 с.
19. Половець В.М. Українознавство. Курс лекцій: навчальний посібник для студентів вищих закладів освіти. — Чернігів: Просвіта, 2006. — 216 с.
20. Токар Л.К. Українознавство в системі наукових і навчальних дисциплін // Збірник наукових праць НДІУ. — 2003. — Т. 1. — С. 48.-55.
21. Томчук М.І. Педагогіка: навч. посіб. для дистанційного навчання / М.І. Томчук, С.М. Томчук. — К.: Університет «Україна», 2007. — 193 с.
22. Українське народознавство: навчальний посібник / за ред. С.П. Павлюка, Г.Й. Горинь, Р.Ф. Кирчіва. — Львів: Фенікс, 2004. — 325 с.
23. Фіцула М.М. Педагогіка: навч. посібник. — К.: Академвидав, 2009. — 559 с.
24. Фіцула М.М. Педагогіка: навч. посібник [Электронный ресурс] / Фіцула М.М. — Режим доступу: http://mobile.pidruchniki.ws/1031040535005/pedagogika/pidgotovka_vchitelya_uroku.
25. Чайка В. М. Основи дидактики : навч. посіб. [Электронный ресурс] / В. М. Чайка. — Режим доступу: http://mobile.pidruchniki.ws/15410104/pedagogika/pidgotovka_vchitelya_uroku_analiz_yogo_rezultativ#912.
26. Щербань П.М. Прикладна педагогіка: навч.-метод., посіб. — К.: Вища школа, 2007. — 215 с.