Охорона праці в Україні

Вступ

Важливою  умовою життєдіяльності людей є  праця, тобто діяльність, спрямована на створення матеріальних цінностей. Праця становить єдність двох функцій: засобу до життя і сферу  ствердження особи. Перша з цих  функцій знаходить своє відображення в орієнтуванні працівника на зміст  праці, її відповідність його внутрішнім запитам, моральне задоволення роботою.

Загальновідомо, що економічне зростання автоматично  ще не веде до збалансованого економічного і соціального розвитку. Зміни, що відбуваються у структурі зайнятості й попиту на робочу силу, як і до становища  працівника на робочому місці, умов його праці, ставлять підвищені вимоги до безпеки праці. Особливо потерпають від цього ті групи працюючих, що вже перебувають у невигідному  становищі: жінки, працівники похилого віку, неповнолітні.

Актуальність  цієї теми в тому, що на ринку праці  молодь – категорія багаточисельна. Її готовність до виробничої праці є життєво важливою складовою успішного економічного розвитку суспільства в майбутньому.

Значущість  цього ресурсу невпинно зростає. В той же час, ті, кому крім молодості  та амбіційності, здебільшого, немає, що запропонувати роботодавцю, відчувають гостру потребу в особливій увазі  з боку суспільних та державних структур.

На сучасному  етапі потенційна роль та необхідність всебічного розвитку охорони праці  є особливо важливим, оскільки створення  безпечних і здорових умов праці  є гарантією демократичної держави  та важливим рушієм розвитку її економіки. Створення дієвої програми захисту  інтересів працюючих неможливе  без впровадження системи організації  охорони праці на виробничому  рівні. У зв'язку з цим необхідно  вдосконалювати та розвивати механізм управління охороною праці.

Трудове законодавство України встановлює певні особливості правового  регулювання праці неповнолітніх. Це обумовлено тим, що вони користуються додатковими пільгами у зв’язку  з фізіологічними, психологічними та віковими особливостями.

Загальна характеристика охорони праці

Охорона праці – це система забезпечення безпеки життя і здоров’я працівників в процесі трудової діяльності ,що включає правові, соціально-економічні, організаційно-технічні, санітарно-гігієнічні, лікувально-профілактичні, реабілітаційні та інші заходи, що формують організаційно-правовий механізм реалізації конституційного права громадян на працю в умовах, що відповідають вимогам безпеки та гігієни.

Проведення  соціально-економічних реформ в  нашій країні привело до активного  розвитку різних форм власності господарських  суб’єктів, що, в свою чергу, відбилося  на трудових відносинах між робітником та працедавцем.

Відомо, що охорона праці тісно пов’язана  із станом економіки, технічним станом виробництва та сферою соціальної підтримки  в державі. На цьому несприятливому фоні проблеми, пов’язані з охороною праці, вирішуються повільно. Охорона  праці молоді потребує належної уваги  з боку держави.

Система охорони праці робітника  включає права:

1. на робоче місце, захищене від впливу шкідливих чи небезпечних виробничих факторів, які можуть викликати виробничу травму, професійне захворювання або зниження працездатності;
2. на відшкодування шкоди, завданої йому травмою, професійним захворюванням або іншим пошкодженням здоров’я, пов’язаним з виконанням ним трудових обов’язків;
3. на отримання достовірної інформації від роботодавця чи державних або суспільних органів про стан умов і охорони праці на робочому місці працівника, про існуючий ризик пошкодження здоров’я, а також про прийняття міри по його захисту від впливу шкідливих або небезпечних виробничих факторів;
4. на відмову без будь-яких наслідків для нього від виконання робіт у випадку виникнення безпосередньої небезпеки для його життя і здоров’я до усунення цієї небезпеки;
5. на забезпечення засобами колективного та індивідуального захисту у відповідності з вимогами законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці за рахунок коштів роботодавця;
6. на професійну перепідготовку у випадку призупинення діяльності або закриття підприємства, цеху, участку або ліквідації робочого місця внаслідок незадовільних умов праці, а також у випадку втрати працездатності у зв’язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням;
7. на звернення із скаргою у відповідні органи державної влади, а також в профспілки та інші представницькі органи у зв’язку з незадовільними умовами охорони праці;
8. на участь в перевірці і розгляді питань, пов’язаних з покращенням умов охорони праці;
9. на проведення інспектування органами державного нагляду та контролю або суспільного контролю умов охорони праці, в тому числі за запитом працівника на його робочому місці;
10. на його навчання щодо безпечних методів і засобів праці за рахунок коштів роботодавця, та інші.

Однією  з найважливіших передумов розвитку охорони праці осіб, які не досягли 18 років є розвиток і стан законодавчої бази, яка регламентує і регулює  цю сферу діяльності як в цілому, так і окремі її напрямки. Однак  слід зазначити, що державна політика в сфері правового регулювання  охорони праці неповнолітніх  потребує вдосконалення через подальший  розвиток нормативної бази, інтеграцію України в міжнародні структури  цієї сфери.

 

 

 

Охорона праці неповнолітніх

1. Права неповнолітніх у трудових відносинах

Згідно  ст. 187 КЗпП, неповнолітні, тобто особи, що не досягли вісімнадцяти років, у трудових правовідносинах прирівнюються у правах до повнолітніх, а в галузі охорони праці, робочого часу, відпусток та деяких інших умов праці користуються пільгами, встановленими законодавством України. Умови праці неповнолітніх на виробництві повинні відрізнятися від умов праці дорослих працюючих. Це пояснюється як фізіологічними особливостями організму підлітків, який тільки формується, так і відсутністю у більшості з них відповідної професії і спеціальності. Саме ці обставини і визначили відмінність правового регулювання їх праці, хоч за загальним правилом на неповнолітніх повністю поширюється законодавство про працю, а їх права щодо трудового договору прирівнюються до прав повнолітніх працюючих. У той же час в галузі охорони праці, робочого часу, відпусток та деяких інших умов праці їм надаються пільги.

З метою  охорони здоров’я неповнолітніх  ст.188 КЗпП не допускає прийняття на роботу осіб молодше шістнадцяти років. Як виняток, можуть прийматись на роботу особи, які досягли п’ятнадцяти років при письмовій згоді одного з батьків або особи, що їх замінює. Усі особи молодше вісімнадцяти років приймаються на роботу лише після попереднього медичного огляду і в подальшому, до досягнення ними двадцяти одного року, щороку підлягають обов’язковому медичному оглядові. Власник або уповноважений ним орган зобов’язаний за свої кошти організовувати проведення попереднього (при прийнятті на роботу неповнолітніх) та щорічного обов’язкового медичного огляду до досягнення ними 21 року.

Для прийняття  на роботу молоді місцеві органи державної  виконавчої влади визначають в межах  Закону України „Про зайнятість населення”.

Ці місця  використовуються для направлення  на виробництво осіб, які закінчили  загальноосвітні школи, професійні навчально-виховні заклади, а також  інших осіб молодше 18 років.

Відмова у прийнятті на роботу і професійне навчання особам, направленим в рахунок  броні, забороняється. Така відмова  може бути оскаржена у судовому порядку.

Праця молоді віком до 18 років на важких роботах  і на роботах з шкідливими і  небезпечними умовами праці, а також  на підземних роботах заборонена.

На кожному  підприємстві, в установі, організації  має вестися спеціальний облік  працівників, які не досягли віку 18 років, із зазначенням їх дати народження. Це робиться з метою дотримання наданих  їм прав та контролю за умовами праці  молоді на підприємствах, в організаціях, установах з боку органів нагляду  та контролю.

Ст. 199 КЗпП встановлює, що батьки, усиновителі і піклувальники неповнолітнього, а також державні органи та службові особи, на яких покладено контроль за додержанням законодавства про працю, мають право вимагати розірвання трудового договору з неповнолітнім, у тому числі й строкового, коли продовження його чинності загрожує здоров'ю неповнолітнього або порушує його законні інтереси. Такі особи, державні органи і посадові особи зобов’язані подати докази про неможливість продовження трудового договору неповнолітнього у зв’язку з загрозою здоров’ю неповнолітнього або порушенням законних інтересів неповнолітнього на даному підприємстві, в установі, організації.

 

2. Роботи, на яких забороняється застосування праці неповнолітніх

Забороняється застосування праці осіб молодше  вісімнадцяти років на важких роботах  і на роботах зі шкідливими або  небезпечними умовами праці, а також  на підземних роботах. Список таких  робіт затверджено Наказом Міністерства охорони здоров’я України №46 від 31 березня 1994 р. (Перелік важких робіт  і робіт зі шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється  застосування праці неповнолітніх).

В ст.190 КЗпП передбачена заборона залучення неповнолітніх до підіймання і переміщення речей, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми. Такі норми містяться в Наказі Міністерства охорони здоров’я України №59 від 22 березня 1996 р., яким, зокрема, передбачається, що:

1. до тривалої роботи по підійманню та переміщенню важких речей підлітки до 15 років не допускаються;
2. робота неповнолітніх з вантажами не повинна становити більше 1/3 робочого часу;
3. вага окремого вантажу, який можуть підіймати та переміщувати неповнолітні, не повинна перевищувати наведені нижче граничні норми.

 

Таблиця №1: граничні норми ваги вантажу

Календарний вік, роки	Граничні норми ваги вантажу (кг)
	Короткочасна робота		Тривала робота
	Юнаки	Дівчата	Юнаки	Дівчата
14	5	2,5	–	–
15	12	6	8,4	4,2
16	14	7	11,2	5,6
17	16	8	12,6	6,3

Під короткочасною  роботою визнається 1-2 підняття та переміщення  вантажу протягом однієї години роботи. Якщо здійснюється більше двох піднять та переміщень протягом однієї години робочого часу, то це вважається тривалою роботою по підняттю та переміщенню вантажів.

Докладене м’язове зусилля при утриманні  або переміщенні вантажу з  використанням засобів малої  механізації не повинно перевищувати граничної норми ваги більш як на 3 хвилини, подальший відпочинок – не менше 2 хвилин.

Згідно з нижченаведеною схемою визначено сумарну вагу вантажу, що означає суму ваги вантажу за певну кількість його підйомів (переміщень).

Рівнем  робочої поверхні вважається робочий  рівень стола, верстата, конвеєра тощо.

Відстань  переміщення вантажу вручну не повинна  перевищувати 1 м.

Таблиця №2: регламентована сумарна  вага вантажів

Календарний вік, роки	Сумарна вага вантажів (кг), що підіймаються (переміщуються) при виконанні роботи
	З рівня робочої поверхні		З підлоги
	Юнаки	Дівчата	Юнаки	Дівчата
14	10	5	7	3,5
15	48	12	24	6
16	160	40	80	20
17	272	72	130	32

Крім  того, ст.192 КЗпП закріплює гарантію дотримання встановленої законом тривалості робочого часу для неповнолітніх. Вона забороняє використовувати працю осіб, що не досягли вісімнадцяти років на надурочних і нічних роботах, а також на роботах у вихідні дні навіть при згоді неповнолітнього або за надзвичайних умов. Оскільки для неповнолітніх осіб передбачено встановлення скороченої тривалості робочого часу, вбачається недопустимим залучати цих осіб до чергування та режиму роботи з ненормованим робочим днем.

 

3. Робочий час неповнолітніх працівників

Робочий час – це обов’язкова міра праці, тривалість якої регламентована законом та виданими на його основі іншими нормативними актами. Згідно ст. 51 КЗпП скорочена тривалість робочого часу встановлюється для працівників віком від 16 до 18 років - 36 годин на тиждень, для осіб віком від 15 до 16 років (учнів віком від 14 до 15 років, які працюють в період канікул) - 24 години на тиждень. Тривалість робочого часу учнів, які працюють протягом навчального року у вільний від навчання час, не може перевищувати половини максимальної тривалості робочого часу, передбаченої в абзаці першому пункту 1 ст.51 для осіб відповідного віку.