Ставлення дітей дошкільного віку до вихователя

Після закінчення «малювання смішного» (без додаткової мотивації) на питання експериментатора: «який  малюнок у тебе вийшов тільки деяка  частина дітей 5-6 років змогла відразу відповісти згідно меті завдання - «смішний», і пояснити, «чому малюнок є смішним». Багато дітей називали зображення. Після закінчення «малювання смішного для дорослого» (з додатковою мотивацією) більшість дошкільників давала правильну відповідь (малювали смішне) з поясненнями комічних деталей і ситуацій.

Разом з тим відмінності  в змісті малюнків по різних інструкціях - «для себе» і «для дорослого» - зафіксовані не були. Об'єктами смішного в малюнку, як правило, ставали: людина, тварини, клоун, предмети. Рідко змальовувалися ситуації як взаємодії «людина-людина», «людина-тварина», «тварина-тварина», «людина-предмет» [22].

Таким чином, комічне  як засіб спілкування між дитиною  і дорослим характеризується побудовою  ситуації «сумісної сміхової взаємодії», основним показником якої є ухвалення дитиною завдання дорослого. Ця ситуація признається розвиваючою, але (згідно М.В. Бороденко), швидше, не когнітивну сферу дітей, а емоційну і мотиваційно-потребову сфери.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки

Формування  відчуття особистої і культурної ідентичності, що відбувається між  двома і шістьма роками, супроводжується різноманітними сильними емоціями і переживаннями, які дитина повинна навчитися інтегрувати до структури власної особистості. Досить складна задача: знайти вихід відчуттю страху і тривоги, горю і гніву, любові і радості, чуттєвості і сексуальній цікавості, прийнятної як для дітей, так і для їх батьків та вихователів. Діти знаходять безліч рішень цієї складної задачі, але, яким би воно не було, вони все-таки переживають конфлікт.

Соціалізація  дитини в дошкільні роки - це складний процес, пов'язаний з підйомами і спадами в міжособових відносинах і кумулятивними ефектами самих різних подій і випадковостей, непіддатливих деколи контролю.

Визначено професійну роль та необхідну компетентність вихователя дошкільного навчального закладу  з метою налагодження конструктивної взаємодії з дитиною з огляду на модель особистісно-орієнтованого навчання. Згідно підходу В.А.Петровського щодо розвиваючих взаємодій у діаді «вихователь-дитина» дає можливість стверджувати, що основними виховними позиціями у дошкільному навчальному закладі мають бути:

• мета:  сприяння становленню і  розвитку особистості вихованця;
• в   спілкуванні   з   дітьми   вихователь   дотримується принципу: Не "поряд і не над, а разом";
• основна лінія поведінки: не підтягати вихованця    до    деяких    наперед    відомих    стандартів,    а координувати свої очікування і вимоги із задачею максимально   повно   розгорнути   можливості особистісного зростання вихованця, що помічаються   в ході   спілкування;
• способи спілкування: розуміння, визнання і ухвалення іншого.
• погляд на вихованця як на повноцінного партнера, що співпрацює.
• ефект виховання виявляється в розширенні "ступенів свободи" вихованця: його здібностей та перспектив.
• подолання можливого егоцентризму і індивідуалізму. Мислення і воля, не скута страхом перед невдачею або насмішкою, розкріпачуються.

Очевидно, що тільки в  рамках особистісно-орієнтованого  підходу можуть повноцінно проявити себе такі риси професії вихователя, як ціннісне самовизначення, оволодіння розвиваючими технологіями і педагогічна рефлексія. Проте традиційні методи підготовки вихователя не забезпечують формування цих професійних можливостей, для цього потрібні радикальні зміни суті і способів підготовки вихователів-професіоналів. До числа ефективних методів підготовки і перепідготовки вихователів можуть бути віднесені семінари-тренінги, творчі семінари-симпозіуми, відеотренінг тощо.

Розглянуто емоційні стани дітей-дошкільників, а саме: страх, тривога, страждання, гнів, любов, радість, їх прояви у дитячому садку. Проаналізовано реакції вихователів на емоційні стани дитини-дошкільника.

Педагогічні умови розвитку психічної саморегуляції старших дошкільників в умовах дошкільного навчального закладу полягають у реалізації моделі взаємодії між дитиною і дорослими, в якій головною діючою одиницею є діалогічна цілісність: особистість дитини - особистість педагога. Побудування освітньо-виховного процесу за такою системою виховних виливів та цілеспрямована робота з розвитку, самосвідомості дітей в умовах організованої діяльності і спілкування з дорослими та однолітками значно покращить показники розвитку структурних компонентів психічної саморегуляції.

Виокремлено звернення  вихователя до дітей у дошкільному  навчальному закладі, які слід використовувати для подолання негативних емоцій дитини, а саме «Я-повідомлення» та «Ти-повідомлення».

визначено професійну роль та необхідну компетентність вихователя дошкільного навчального закладу  з метою налагодження конструктивної взаємодії з дитиною з огляду на модель особистісно-орієнтованого навчання. 

Комічне є досить продуктивним засобом спілкування дитини з  дорослим, адже воно допомагає усунути  бар’єри у спілкуванні між  дитиною і вихователем та спрямоване,  перш за все, на розвиток емоційної  і мотиваційно-потребової сфер особистості дитини. Показниками такого розвитку можуть виступати: збагачення емоційних контактів, уміння співчувати іншому, виділяти дії і позицію іншого, готовність їх ухвалення тощо. визначено професійну роль та необхідну компетентність вихователя дошкільного навчального закладу з метою налагодження конструктивної взаємодії з дитиною з огляду на модель особистісно-орієнтованого навчання. 

Отже, комічне є досить продуктивним засобом у спілкуванні  дорослого-дитини для налагодженні конструктивного контакту дорослого із дитиною.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

6. Список використаних джерел

1. Damon, W. The moral child: Nurturing children's natural moral growth. New York: Free Press, 1991.
2. Lewis, M. Shame: The exposed self. New York: Free Press, 1991.
3. Liebert, R. М., & Spraken, J. N. The early window: Effects of television on children and youth (3^rd ed.). Elmsford, NY: Pergamon, 1988.
4. Paley, Y, G. The boy who would be a helicopter: The uses of storytelling in the classroom. Cambridge, MA: Harvard University Press, 1990.
5. Singer, D. G., & Singer, J. L. The house of make-believe: Children's play and the developing imagination. Cambridge, MA: Harvard University Press, 1990.
6. Альбуханова-Славская К.А. О субъекте психической деятельности. - М.: Наука, 1973. - 287 с.
7. Балл   Г.О.   Гуманізація   освіти   як  джерело  особистісної свободи  //  Кроки до компетентності та інтеграції в суспільство / Ред. кол. Н.Софій (голова), І.Єрмакова, та іп. - К.: Контекст, 2000. - С. 94-97.
8. Берлянд И.Е. Игра как феномен сознания. - Кемерово: Х31ЕФ. 1992.
9. Берне Р. Развитие Я-концепции и воспитание. (Пер. с англ.) — М.: Прогресс, 1986.
10. Бех І.Д. Особистісно зорієнтоване виховання: Науково-метод. посібник. - К.: ІЗМН, 1998. - 204 с.
11. Божович Л. И. Личность и ее формирование в детском возрасте. (Психологическое исследование.) — М.: Просвещение, 1968.
12. Бондаренко Е.А. Восприятие   комического   в   литературно-графическом изображении детьми дошкольного возраста//Дис. канд. пед. наук. - Минск. 1968.
13. Бороденко М.В. Два лица Януса-Смеха. - М.. 1985.
14. Дольто Ф. На стороне ребенка.( Пер с фр.) — СПб.: Петербург — XXI век, 1997.
15. Каган В. Е. Воспитателю о сексологии. — М.: Педагогика, 1991.
16. Конопкин О.А. Психическая саморегуляция произвольной активности человека (Структурно-функциональный аспект) // Вопросы психологии. - 1995. -№1. - С. 5-12.
17. Кудрявцев В. Т. Дети в перевернутом мире // Дошкольное воспитание. -1996. -№ 1.-С. 65-75.
18. Кудрявцев В.Т., Смирнова Н.А. Образы-перевертыши как средство развития культуры познания: Сб. научно-метод. статей // Под ред. В.Т. Кудрявцева и Н.А. Смирновой. - Дубна. 1995.
19. Кудрявцев ВТ., Уразалиева Г.К. Субъект деятельности «онтогенезе // Вопросы психологии. - 2001.-№ 4.-С. 14-30.
20. Кулачківська  С.Є.,  Ладивір  С.О.  Я-дошкільник. (Вікові та індивідуальні аспекти психічного розвитку) -  К.: Нора-принт, 1996. - 108 с.
21. Лисина М. И. Проблемы онтогенеза общения. — М.: Педагогика, 1986.
22. Лисина М. И., Силвестру А. И. Психология самопознания у дошкольников. — Кишинев: Штиинца, 1983.
23. Литература и фантазия: Книга для воспитателей детского сада и родителей / Сост. Л.Е Стрельцова. - М: Просвещение, 1992. - 256 с.
24. Люблинская А. А. Очерки психического развития ребенка. — М.: Изд-во АПН РСФСР, 1959.
25. Миславский   Ю.А.  Саморегуляция  и активность личности в юношеском возрасте. -  М.: Педагогика, 1991. - 152 с.
26. Орлов Ю. М. Половое развитие и воспитание. — М.: Просвещение, 1993.
27. Психическое развитие воспитанников детского дома/ Под ред. И. В. Дубровиной, А. Г. Рузской. — М.: Педагогика, 1990.
28. Психология воспитания: Пособие для методистов дошкольного и начального образования, преподавателей, психологов. / А.Д.Грибанова, В.К.Калиненко, Л.М.Кларина и др.; Под. ред. В.А.Петровского. – 2-е изд. – М.: Аспект Пресс, 1995. – 152 с.
29. Развитие общения дошкольников со сверстниками/ Под ред. А. Г. Рузской. — М.: Педагогика, 1989.
30. Развитие общения у дошкольников/ Под ред. А. В. Запорожца и М. И. Лисиной. — М.: Педагогика, 1974.
31. Развитие социальных эмоций у детей дошкольного возраста: Психологические исследования/ Под ред. А. В. Запорожца, Я. 3. Неверович. — М.: Педагогика, 1986.
32. Репина Т. А. Социально-психологическая характеристика группы детского сада. — М.: Педагогика, 1988.
33. Рояк А. А. Психологический конфликт и особенности индивидуального развития личности ребенка. — М.: Педагогика, 1988.
34. Рубинштейн С.Л. Проблемы общей психологии. – М., 1973. – С. 372. Бахтин ММ. Творчество Франсуа Рабле и народная культура средневековья и Ренессанса. 2-е изд. - М.: Художественная литература, 1990. - 543 с.
35. Смирпова Е.О. Пути формирования произвольного поведения. // Дошкольное воспитание. - 1988. - №10. -  С. 62-71.
36. Снайдер М., Снайдер Р. Ребенок как личность: становление культуры справедливости и воспитание совести. (Пер. с англ.) — М.: Смысл; СПб.: Гармония, 1994.
37. Спиваковская А. С. Как быть родителями. (О психологии родительской любви.) — М.: Педагогика, 1986.
38. Субботский Е. В. Ребенок открывает мир. — М.: Просвещение, 1991.
39. Хоментаускас Г. Т. Семья глазами ребенка. — М.: Педагогика, 1989.
40. Хямяляйнен Ю. Воспитание родителей: Концепции, направления и перспективы. (Пер. с фин.) — М.: Прогресс, 1993.
41. Чиркова Т.И. Психологическая служба в детском саду // М: Педагогическое общество России, 2001, -С. 86-97.
42. Шакуров Р. X. Самолюбие детей. (Дошкольный возраст.) — М.: Просвещение, 1969.