Шляхи попередження та подолання алкогольної залежності підлітків в умовах загальноосвітньої школи

Реалізація зазначених завдань  здійснюється за такими направленнями  як:

1. вивчення навчальних дисциплін:

• охорона життя;

• валеологія;
• хімія;
• біологія;
• історія, основи права;
• фізична культура.

2. теоретична та практична робота з батьками підлітків з антиалкогольного виховання.

Робота педагогів з  батьками здійснюється у двох напрямках: з колективом батьків та індивідуально. Індивідуальна робота з батьками дозволяє встановити безпосередній контакт із кожним членом родини підлітка, домогтись більшого взаєморозуміння в пошуку шляхів виховного та розвивального впливу на особистість підлітка схильного до вживання алкогольних напоїв. У практиці склалися найбільш раціональні її форми: загальні та тематичні класні збори присвячені проблемі алкогольної залежності підлітків, наприклад: «Підліток та алкоголь» (Додаток А) [3], колективні та індивідуальні консультації, бесіди, наприклад на тему: «Відповідальність батьків за збереження здоров'я дітей» (Додаток Б), лекції із залученням спеціалістів таких як нарколог, співробітник правоохоронних органів та ін., конференції, відвідування сімей учнів, оформлення різних за формою та змістом текстових матеріалів, пам’яток, наприклад пам’ятка «9 правил мудрих батьків» (Додаток В), фотомонтажі, виставки робіт учнів присвячених здоровому способу життя.

3. Організація змістовної позаурочної діяльності (досугової, культурно-досугової).

Початковою сходинкою  формування антиалкогольного способу  життя є придбання наукових знать  про склад та властивості алкоголю: про виробництво, реалізацію та споживання людьми алкогольних виробів: про причини та умови виникнення та розвитку алкогольних забобонів, пияцтва, алкоголізму та тверезого способу життя; про вплив пияцтва. Алкоголізму та тверезого способу життя на політику, економіку, здоров’я, освіту і поведінку людей; про заходи боротьби проти алкогольних забобонів, пияцтва та алкоголізму, за утвердження тверезого способу життя: про історію алкогольної та антиалкогольної політики держав світу і нашої країни.

Наступною сходинкою формування антиалкогольного способу життя, є  перетворення наукових антиалкогольних  знань в тверезницькі переконання, в активну антиалкогольну соціальну  позицію, яка виявляється в принциповій  непримиренності не тільки по відношенню до алкоголю як до отрути, але й до людей, що його вживають, до стереотипів  алкогольної поведінки, а в позитивному відношенні – у відстоюванні тверезого способу життя. Антиалкогольні переконання – це заснована на наукових знаннях і особистому досвіді впевненість у неспроможності алкогольної поведінки і в об’єктивній, соціальній необхідності у усвідомленої відмови від вживання алкоголю і активної участі в антиалкогольних заходах.

Кінцевою сходинкою формування тверезого способу життя, є активна  антиалкогольна діяльність, що стала  потребою. Для школярів вона проявляється в усвідомленні тверезості, в самостійному оволодінні науковими антиалкогольними знаннями, у виготовленні відповідних  засобів наочності, пропаганді ідей здорового способу життя, у проведенні дослідницької роботи з даної  проблеми, у виявленні учнів схильних до вживання алкогольних напоїв і  проведенні з ними індивідуальної профілактичної роботи; в обговоренні проблем  формування здорового способу життя в колективі учнів [24]

Сукупність наукових антиалкогольних  знань, переконань та антиалкогольної  діяльності, якщо вона властива особистості  підлітка, свідчить про високий рівень сформованості здорового способу життя.

Підвищення ефективності формування здорового способу життя  підлітків у школі неможливе  без контролю за цим процесом і  його результатами. Критеріями оцінки сформованості здорового способу  життя підлітків є:

• якість засвоєння наукових антиалкогольних знань (адекватність, об’єктивність, спільність, наочність, системність, міцність, свідомість);
• якість розвитку антиалкогольних переконань ( тобто вироблення суб’єктивного ставлення до наукових антиалкогольних знань);
• якість освоєння антиалкогольної поведінки та антиалкогольної діяльності  [22].

Отже, можемо зробити такі висновки: школа відіграє головну  роль у подоланні та попередженні алкогольної залежності підлітків; антиалкогольне виховання в школі покликане формувати наукові знання про дію алкоголю на підлітка, про його наслідки ти форми психічного відображення, на системи органів, на поведінку людини, включати конкретні відомості про заходи боротьби проти алкогольних забобонів, пияцтва, алкоголізму, за утвердження тверезого способу життя, виховувати потребу у використанні цих знань школярами у своїй практичній діяльності; головними завданнями антиалкогольного виховання у школі є:

• формувати чіткі наукові поняття про природу алкоголю
• формування поняття про морально-психологічну стійкість особистості, як основу здорового способу життя;
• виховувати культуру потреб, інтересів, захоплень підлітка;
• формувати поняття норми моралі у вихованні власної стійкості до деяких шкідливих звичок.

Реалізація зазначених завдань  здійснюється за такими направленнями: вивчення навчальних дисциплін; робота з батьками; організація змістовної позаурочної діяльності (досугової, культурно-досугової).

2.2 Організація  культурно-досугової діяльності  як один з шляхів попередження  та подолання алкогольної залежності  підлітків.

Організація культурно-дозвіллевої  діяльності слід розуміти як двобічний  процес, в якому органічно поєднується  опосередкований педагогічний вплив  учителя з активною самодіяльністю підлітків, їхньою свободою у виборі форм дозвілля та способів заповнення його змісту. Необхідність та доцільність  організації дозвіллевої діяльності у школі в тому, що вона є конструктивним наслідком подолання протиріччя між співвідношенням бажання  підлітків, їхнім прагненням самостійно задовольнити потреби й інтереси у вільний час та відсутністю  у них життєвого досвіду, знань  умінь і навичок, щодо їх повноцінної  реалізації в дозвіл левій сфері  життя [5]

Дозвілля – це особлива форма соціалізації підлітків, у  якій природно реалізуються їхні інтереси і потреби, особистісні і соціальні  амплуа, розвивається активність, творча ініціатива, здійснюється пошук нових  ціннісних орієнтирів шляхом вільного вибору видів діяльності.[7, с.6]

Дозвілля характеризується специфічними ознаками, приорітетними  серед яких дослідники виділяють [32, с.64]:

• свобода вибору дзвіллевої діяльності, свободу від обов'язків;
• добровільну участь в дозвіллевій діяльності;
• бажання отримати радість та задоволення;
• самодостатність та самотинність;
• компенсативність дозвілля.

Сутність «організації»  культурно-дозвіллевої діяльності полягає в заміні особистісної позиції  підлітків з пасивної, яка потребує безпосереднього педагогічного  керівництва, на активно, що є наслідком  їхнього самоуправління в цій  сфері шляхом опосередкованого педагогічного  впливу.

 Виходячи з того, що  культура суспільства являє собою  складну багатогранну систему,  складовими якої є мова, мистецтво,  наука, політика, традиції, звичаї, ідеологія,  під дитячою дозвіллевою культурою  розуміється стан і рівень  організації дозвілля дітей в  суспільстві на певному етапі  його розвитку. Дитяча дозвіллева  культура втілює національні,  етнорегіональні, сімейні та дитячі  традиції (духовні, святкові, ігрові), відтворює світосприйняття дитини, сприяючи реалізації різноманітних  потреб особистості (пізнавальних, комунікативних, творчих, естетичних, розважальних, гедоністичних). Дозвіллева  культура особистості являє собою  певну інтегративну якість, що  виявляється на індивідуальному  рівні організації вільного часу, реалізується через систему установок,  знань, цінностей, емоцій у  різноманітних видах дозвіллевої  діяльності (грі, художній і технічній  творчості, спорті, спілкуванні).

Сфера дозвілля займає пріоритетне  місце в сучасній системі національного  виховання, так як в ній найбільш повно акумулюються та відтворюються  народні традиції, звичаї, свята, обряди, декоративно-ужиткове мистецтво та фольклор.

Культурно-дозвіллева діяльність підлітків – це любительська діяльність, що пов'язана з організацією їхнього  вільного часу та відпочинку і виконує  певну виховну мету через реалізацію соціально-педагогічної (забезпечення можливостей вільного обрання та суспільно спрямованих корисних, цікавих і привабливих для них видів любительської діяльності); інформаційно-освітньої (стимулювання активного набуття дітьми знань самостійним шляхом; розвиток їх пошуково-творчих здібностей та вмінь; набуття ними навичок практичного застосування отриманих знань); творчо-розвивальної (актуалізація потреб учнів щодо творчого самовизначення та самовираження шляхом залучення їх до мережі науково-технічних гуртків, художніх і музичних студій, колективів ужиткового мистецтва та інших аматорських об'єднань з обов’язковою демонстрацією результатів творчої праці через організацію виставок, експозицій, концертів т. ін.) та реакційно-розважальної (забезпечення фізичного розвантаження особистості, зняття у неї інтелектуальної втоми і нервової напруги, збагачення позитивними емоціями) функцій.[7, с.24]

Культурно-дозвіллева діяльність є одним з найважливіших засобів  відновлення сутнісних сил людини та оптимізації соціо-культурного  середовища, що оточує її. Процес функціонування культурно-дозвільної діяльності можна  представити як взаємодію двох тенденцій: соціалізації та індивідуалізації [32, с. 73]. Якщо перша полягає у привласнені індивідом соціальної сутності, то друга у виробленні в нього індивідуального способу життєдіяльності, завдяки яким він отримує можливість розвинутися.

За ствердженням В.І. Білоконь – «особистість розвивається в процесі  діяльності» .[4, с 47] Отже, формування особистості підлітка, у якого ставлення до вживання алкогольних напоїв різко негативне,  може здійснюватися в процесі культурно-дозвіллевої діяльності.

Така діяльність являє  собою двоєдиний процес, де з одного боку суб’єкт у результаті діяльності, «віддаючи свої сутнісні сили» і  здібності, об’єктивує себе від них, з іншого боку – саме це об’єктовірованіє суб’єкта передбачає зустрічний процес пізнання, оволодіння, розкриття і  присвоювання властивостей «об’єкта, який був створений попереднім поколінням, іншими людьми до нього».

Таке присвоювання «соціальних  зв’язків, знань, умінь і навичок  успішно й найактивнішим чином  здійснюється в умовах культурно-дозвільної діяльності. Саме в дозвільній діяльності діти і підлітки знайомляться з мистецтвом, природою, працею, нормами і правилами  міжособистісного спілкування, моральними та етичними цінностями. Попередження та подолання алкогольної залежності підлітків можливе лише через  залучення дітей та підлітків  до сфери дозвільної діяльності, тому що тут вони більш відкриті для  впливу і взаємодії на них самих  різних соціальних інститутів, що дозволяє з максимальною ефективністю впливати на їх моральне обличчя і світогляд. Тому надзвичайно важливо залучати всі засоби для свідомого спрямування  енергії в русло розумної духовної діяльності, в якій важливе місце  займає культурно-дозвіллева діяльність, що здатна:

• задовольнити потребу в спілкуванні взагалі і особливо у груп молоді, у яких не розвинені неформальні зв'язки;
• формувати почуття емпатії – сприйняття людини на емоційному рівні і, таким чином, сприяти формуванню почуття колективізму, потреби у спільній діяльності, співробітництві, взаємодопомозі, співучасті, співчутті;
• задовольнити потребу дитини в інформації про іншу дитину, яка зближує учасників дозвілля;
• спрямувати потік енергії в русло розумної духовної діяльності, яка повертає дитині рівновагу емоційного та інтелектуального життя;
• задовольнити потребу дитини в вільній активізації духовних та фізичних сил, завдяки ігровим формам, і виступати шкалою виховання незацікавлено-безкорисливого ставлення людини до навколишнього світу і засобом його етичного опанування;
• сприяти подоланню психологічного бар'єру, пов’язаного з так званим етичним стереотипом та егоцентризмом через  особистісну та групову взаємодію на емоційному рівні, в процесі досягнення спільної мети;
• налагоджувати та зміцнювати контакти між дітьми, прискорювати процес соціальної адаптації найбільш приємними способами, які надають негайне задоволення.

При розгляді культурно-дозвіллевої  діяльності як педагогічного процесу, важливе значення має визначення найбільш ефективних форм і методів  впливу, що становлять у системі  методику, яка дозволяє досягти соціально-педагогічних цілей в роботі з дітьми з девіантною поведінкою – об’єкта педагогічного  впливу.

Як доводять дослідження  А.Д. Жаркова, «ефективність виховного  впливу культурно-дозвільної діяльності на дітей та підлітків багато в  чому залежить від форм як важливих прийомів вираження змісту діяльності». Форма – це поєднання способу  і засобів організації процесу  культурно-дозвільної діяльності, обумовлене його змістом [10, с.78]. Отже, організаційні форми роботи з дітьми та підлітками повинні бути спрямовані на розвиток їх пізнавальних інтересів і здібностей згідно з їх віковими фізіологічними та психологічними особливостями та потребами.

 Метод – це спосіб, прийом, шлях за допомогою якого  педагог, соціальний педагог зможе  досягти мети.

За Н. В. Яременко – «методами  культурно-дозвіллевої діяльності прийнято називати способи, прийоми, способи  дій з використанням засобів  впливу на аудиторію». [32, с. 65].

У культурно-дозвіллевій  діяльності виділяють такі основні  методи [32, с.72]:

• методи гри й ігрового тренінгу, як дуже важливий вид їхньої діяльності, який виявляє знання, інтелектуальні сили, показує рівень організаторських здібностей учнів, розкриває творчий потенціал кожного учня;
• методи театралізації, що реалізується через особливий словник спілкування обряди, ритуали;
• метод змагання, як «пружина» розкручування творчих сил, стимулювання до пошуку, відкриття, перемог над собою;
• метод рівноправного духовного контакту,  заснований на спільній діяльності дітей та дорослих «на рівних» у межах шкільного клубу, драмгуртка, творчих об'єднань, заснованих на демократичному, гуманізованому спілкуванні;
• методи ситуацій, що спеціально створюються педагогом;
• імпровізація – дія, неусвідомлена й не підготовлена заздалегідь, експромт, що базується на синдромі наслідування з перенесенням свого авторського початку.