Шляхи попередження та подолання алкогольної залежності підлітків в умовах загальноосвітньої школи

- прийняття підлітком  великих доз алкоголю. Прийняття  алкоголю підлітками не схвалюється  суспільством, тому підлітки, як  правило, п’ють тайкома, приймаючи  всю дозу в один прийом;

- швидкий розвиток запійного  пияцтва. Для підлітків стає  нормою пити по будь-якому поводу  і характерне прагнення до  повного сп’яніння . тільки в  цьому випадку випивка розцінюється  як вдала;

- низька ефективність  лікування. Вживання алкоголю  включається в структуру потреб.

В.Т. Кондрашенко, Н.Я. Копит, Е.С. Скворцова у своїх дослідженнях виділили, чому особливо чутливі до алкоголю підлітки, а не дорослі:

- організм підлітка приблизно  в 10 разів чутливіший до алкоголю, ніж організм дорослої людини (алкогольне сп’яніння у дорослого  – алкогольне отруєння у підлітка);

- руйнування особистості  дорослого, що зловживає алкоголем,  відбувається у середньому через  10 років, у підлітка – через  3-4 роки.

- перше сп’яніння підлітків  нерідко супроводжується алкогольним  отруєнням (нудота, блювота, головний  біль, слабкість);

- у підлітків частіше  ніж у дорослих, зустрічаються  незвичні форми сп’яніння (замість  ейфорії з'являються злість, туга, депресія, агресія, істеричні реакції) [17, с. 14].

В.Т Кондрашенко вказує, що сп’яніння супроводжується бурхливою  блювотною реакцією, сильним серцебиттям, запамороченням, непритомними станами, які, однак, при продовженні пияцтва  швидко зникають. Підліток «звикає» до дії алкоголю [16, с.14].

Соціальна дезадаптація алкогольно-залежних підлітків настає швидше, ніж у  дорослих. З початком алкоголізації  підлітки швидко втрачають інтерес  до навчання. Випивки зазвичай супроводжуються  втечами з дому, прогулами, бродяжництвом, правопорушеннями. Пияцтво є способом залучення неповнолітніх в злочинну діяльність, організаторами якої виступають дорослі [5, с.230].

Н.Я. Копит і Е.С. Скворцова  у своїх дослідженнях вказують, що діяльність органів і систем організму  в підлітковий період відрізняється  функціональною нестійкістю, а в зв'язку з цим і підвищенням реактивності тканин до багатьох факторів зовнішнього середовища, особливо шкідливих [17, с.5].

Сучасні дослідження дозволяють обґрунтовано стверджувати, що в організмі  підлітка немає таких органів  та тканин, такого рівня, на якому б  не позначився токсичний вплив алкоголю. На молекулярному рівні алкоголь втручається в синтез білків, вуглеводів, жирів, порушує ферментний метаболізм. На субклітинному рівні порушує  проникливість мембран, змінює провідність  нервових імпульсів. На рівні органів  – призводить до патології шлунково-кишкового  тракту, печінки та інших. На рівні  систем – викликає розлад ферментативної діяльності, втручається в процес синтезу і розпаду медіаторів (речовини, які здійснюють передачу нервових імпульсів). На рівні макросистем вживання алкоголю може призвести до патології нервової системи, що включає метаболічні та морфологічні зміни [31, с.6].

Отже, в різних культурах та історичних періодах алкогольні напої як набували широкого визнання так і зазнавали повної заборони. Вживання алкогольних напоїв негативно впливає на підлітковий організм в цілому, та перш за все на серцево-судинній, нервовій системі, органах травлення. На підлітковий організм алкоголь діє сильніше, ніж на дорослий, адже в цьому віці утверджуються та розвиваються всі життєво важливі системи. Раннє прилучення до алкоголю є наслідком деградації особистості підлітка. Зважаючи на це потрібно докладніше поговорити про причини розвитку підліткового алкоголізму.

 

1.2 Причини і рівні залученості підлітків у вживання спиртних напоїв

 

Більшість сучасних авторів (В.Т. Кондрашенко, Н.Я. Копит, М.А. Галагузова та ін.) вказують, що розвитку алкоголізму  підлітків сприяє комплекс чинників як біологічного так і соціального  плану.

З точки зору сучасної психології, формування і психічний розвиток дитини відбувається в результаті тісної взаємодії трьох компонентів: біологічного (організм дитини, рівень його зрілості, особливості функціонування різних органів і систем); соціального ( люди з їх справами, поглядами, відносинами,вчинками, ідеалами серед яких живе та спілкується підліток) та поведінкової активності дитини, під якою розуміється фізична та розумова (прагнення дізнатися, що це таке, як влаштовано і так далі) діяльність [18, с. 16].

Вживання алкогольних  напоїв підлітками багатьма вченими  розглядається як форма втечі  від життєвих негараздів і конфліктів, від узагальненої стандартизації, регламентації, запрограмованості життя у сучасному  світі. Так на думку Н.Ю Максимової, невпевненість у завтрашньому дні, гострі соціальні конфлікти, необхідність вимушено змінювати спосіб життя або місце проживання, розуміння, що так жити як живуть, далі не можливо, і в той же час неспроможність змінити будь-що, через жорстку регламентованість дій суспільством, - є потужними факторами, які штовхають підлітків до вживання алкогольних напоїв [20]. Н.Ю. Максимова також стверджує, що чинниками, які каналізують поширення вживання алкогольних напоїв серед підлітків є:

• соціальна криза, деформації соціокультурної сфери;
• вплив гірших зразків молодіжної субкультури, їх доступність;
• мікросередовище, яке нейтрально, або прихильно ставиться до вживання алкоголю [21].

Всі зазначені вище чинники  мають психологічні витоки. Мотиви підліткового вживання алкоголю передусім  пов’язані з психічним експериментуванням підлітків, пошуком нових, незвичайних  відчуттів, переживань.

Видатний російський психолог Р.С. Немов підкреслював, що процес формування психіки підлітка визначається соціальною ситуацією розвитку, під якою розуміється відношення між дитиною та соціальною дійсністю, що його оточує [26, с.276]. Першим соціальним середовищем для підлітка є його сім'я. Вона відіграє найважливішу і багато в чому вирішальну роль у вихованні підлітка. Сім'я обумовлює засвоєння дитиною основних правил та норм поведінки, виробляє стереотип ставлення о навколишнього світу. Неблагополуччя сім'ї обов’язково відбивається на дітях. Як правило, батьки, які страждають алкогольною залежністю, не можуть створити в сім'ї сприятливої атмосфери і підліток відчуває дефіцит спілкування. Функціональна неповноцінність сімей підлітків які вживають алкогольні напої втілюється, перш за все, в напруженій психологічній атмосфері, конфліктних взаєминах між членами родини. Атмосфера постійного психологічного дискомфорту виштовхує дітей на вулицю під вплив друзів, компаній, тим більше, що батькам часто не до них. Характер вживання алкоголю в сім'ї робить надзвичайно великий вплив на підлітка. Існуючі в сім'ї «питні традиції» стають об’єктом спостереження і наслідування підлітком. При цьому хлопчики більше прагнуть бути схожими на батька, а дівчатка – на матір [17, с.18].

Ще однією причиною підліткового алкоголізму є наявність «зайвого часу». Підлітки які вживають алкогольні напої майже не займаються громадськими справами, менше цікавляться художньою літературою, рідко беруть участь у самодіяльності, майже не бувають у театрі, не мають інтересу до серйозної музики, живопису [21]. Дослідження, проведені Н.Я. Копитом, свідчать про те, що для підлітків «групи ризику» характерне невміння змістовно проводити своє дозвілля. Для них характерні азартні ігри, відвідування кафе, барів і т.д. [17, с. 21].

Необхідно відзначити ще одну особливість проведення вільного часу підлітками – спілкування з однолітками. Бажання підлітка зайняти прийнятне, задовольняюче місце серед однолітків, заслужити їхню повагу та схвалення в більшості випадків визначають його поведінку [9, с.412]. Спілкування з однолітками уявляється дітям надцінним саме в підлітковому віці, оскільки в цей період така форма міжособистісних стосунків є, свого роду, учбовою моделлю майбутніх дорослих стосунків. Підліткові групи складаються стихійно, до них входять хлопці та дівчата, близькі за рівнем розвитку, запитами та інтересами. Але якщо підліткова група не об’єднана якоюсь корисною діяльністю, у ній переважає «порожнє» проведення часу, і така група стає сприятливим середовищем для вживання спиртних напоїв [12, с. 145].

Не можна не брати до уваги те, що у формуванні ставлення підлітка до алкоголю далеко не останню роль відіграють конкретні знання про алкоголь. Більшість підлітків знають про шкідливий вплив алкоголю, але серед підлітків які вживають алкогольні напої більше поширена думка про користь алкогольних напоїв [27, с.17]. Можна проаналізувати такий приклад хибного позитивного відношення до вживання алкоголю – чарка горілки або вина збуджує апетит, але ж тільки на короткий час, поки спирт не викликав «запальний сік». Надалі, прийом алкоголю, у тому числі пива, тільки шкодить травленню. Адже спиртне паралізує роботу таких важливих органів, як печінка та підшлункова залоза [11, с.42].

Рід дослідників (Н.Я. Копит, Ф.Ф. Гордееня, В.Т. Кондрашенко) в якості причин, що ведуть до формування алкогольної залежності, називають умовно біологічні чинники, спадкові чи генетичні, під якими розуміють фактори, що зумовлюють схильність до алкоголізму. До теперішнього часу накопичився великий фактичний матеріал, що свідчить про те, що діти народжені в сім'ях алкогольно-залежних, більш схильні до алкоголізму, ніж діти здорових батьків.

М.А. Галагузова в якості причин залучення до вживання алкогольних  напоїв підлітків називає:

- неблагополуччя сім'ї;

- позитивна реклама в  засобах масової інформації;

- незайнятість вільного  часу;

- відсутність знань про  наслідки вживання алкогольних  напоїв;

- відхід від проблем;

- психологічні особливості  особистості підлітка;

- самоствердження [8, с.231].

Соціологи та психологи в  якості причин залучення підлітків до вживання алкогольних напоїв вказують на зростаюче психологічне напруження, невміння правильно використовувати вільний час, невлаштоване життя. Неблагополуччя в родині та зіткнення з дійсністю, конфлікт із суспільними нормами – такі причини зростання алкоголізації та алкоголізму серед підлітків [25, с.195].

Спираючись на дослідження  вчених Науково-дослідного інституту  фізіології дітей та підлітків РАВ, які провели обстеження 1700 підлітків  у різних регіонах країни, можна  виділити сім рівнів залученості підлітків у вживання спиртних напоїв:

• нульовий рівень характеризує підлітків, які ніколи не вживали алкоголю завдяки особистій установці на повну тверезість. Мотиви відмови: переконаність в негативному впливі спиртного на організм, самопочуття, поведінку;
• початковий рівень характеризується одиничними або дуже рідкісними випадками вживання спиртних напоїв. Вживання алкоголю супроводжується комплексом неприємних відчуттів, переносимість спиртних напоїв низька. Мотиви: залучитися до світу дорослих, поступати як всі. Стадія триває 1-2 місяці;
• рівень епізодичного вживання алкоголю характеризується знайомством з різними напоями, що містять алкоголь. Невеликі дози спиртних напоїв викликають ейфорію. Мотиви: підвищити настрій, знайти упевненість в собі, підвищити комунікабельність. Тривалість періоду 3-4 місяці;
• рівень високого ризику відрізняється тим, що розширюється число приводів для випивок, звичайно більше двох разів на місяць. Мотиви: підвищити свій тонус, весело провести час в компанії. Тривалість цього періоду 4-12 місяців. На цьому рівні виявляється активне прагнення до вживання алкоголю, усвідомлюється його збудлива дія. А також виявляється схильність, але ще не залежність від алкоголю. Рівень вираженої психічної залежності від алкоголю. Алкогольне сп’яніння перетворюється на найбільш бажаніший психічний стан і використовується підлітками як регулятор поведінки і настрою. Основними мотивами є: тимчасово піти від реальності, підвищити упевненість в собі. Психічна залежність формується протягом 1,5 року. Саме на цьому рівні формується психічна залежність від алкоголю. Змінюється добовий ритм прийому спиртного. Ваблення до алкоголю відбувається тепер не тільки у вечірні години, але і протягом всього дня, при цьому добова частка прийому зростає. При стриманості від прийому спиртного підлітки стають дратівливими, збудливими, у них часто міняється настрій у бік пониження, нерідко виявляється конфліктність і агресивність. Вони перетворюються на активних ініціаторів випивок, залучаючи до цього молодших дітей. Разом з педагогічними методами тут необхідні медичні заходи – обіг і лікування у нарколога;
• рівень фізичної залежності від алкоголю. Формується підвищена стійкість організму до спиртного, з’являється синдром похмілля, не контролюється кількість прийому алкоголю. Мотиви: усунути погане самопочуття унаслідок попередньої випивки. Фізична залежність – 3-5 років вживання спиртних напоїв. На даному рівні відбувається одночасно посилення психічної залежності разом з фізичною і зміна її змісту. На цьому етапі чітко виражений похмільний синдром. В період похмілля наголошується тривожно-пригнічений настрій, образливість, плаксивість, порушення фізіологічних функцій організму: підвищена пітливість, дрібне тремтіння в руках, прискорення серцебиття. На даному рівні дуже швидко формуються патологічні риси особи, такі як дратівливість, запальність, агресивність, грубість. Сповільнюється інтелектуальний розвиток Діти часто пропускають заняття, погано вчаться, іноді йдуть з дому й бродяжать. На даному етапі необхідне термінове стаціонарне лікуванні;
• рівень алкогольного розпаду особистості характеризується розвитком запійного пияцтва, психічна залежність від алкоголю, яка перекрита важкою фізичною залежністю. Мотиви: прагнення усунути хворобливий стан. У цьому випадку також необхідне негайне стаціонарне лікування[6, с.236].

В результаті вживання алкоголю перед вами вже нова особистість  з якісно новими потребами і мотивами, з новою внутрішньою організацією.

Отже, вживання підлітками алкогольних  напоїв розглядається як форма втечі  від життєвих негараздів і конфліктів. Основними чинниками, які каналізують  поширення вживання алкогольних  напоїв серед підлітків, соціальна  криза, вплив гірших зразків субкультури, невміння організовувати своє дозвілля, відсутність знань про наслідки вживання алкогольних напоїв, позитивна реклама в засобах масової інформації. Велике значення має сім'я в якій виховується підліток. Відсутність душевної близькості з родичами, некомунікабельність приводять до пошуку вуличної компанії, де підлітки мають реальні можливості для самоствердження.

 

 

 

РОЗДІЛ 2 ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ПОПЕРЕДЖЕННЯ ТА ПОДОЛАННЯ АЛКОГОЛЬНОЇ ЗАЛЕЖНОСТІ ПІДЛІТКІВ В УМОВАХ ШКОЛИ

 

2.1 Роль школи у попередженні та подоланні алкогольної залежності підлітків

 

Школа відіграє головну роль у подоланні та попередженні алкогольної  залежності підлітків, оскільки в школі  підлітки проводять більшу частину  часу і саме тут формуються стандарти  поведінки. Антиалкогольне виховання в школі повинне протистояти алкогольним звичаям. Воно покликане формувати наукові знання про дію алкоголю на підлітка, про його наслідки ти форми психічного відображення, на системи органів, на поведінку людини, включати конкретні відомості про заходи боротьби проти алкогольних забобонів, пияцтва, алкоголізму, за утвердження тверезого способу життя, виховувати потребу у використанні цих знань школярами у своїй практичній діяльності.

Антиалкогольне виховання  у школі повинно здійснюватися  за наступними, взаємопов’язаними  шляхами:

• методична підготовка педагогів з формування тверезого способу життя;
• формування культури тверезого способу життя батьків учнів;
• формування культури тверезого способу життя учнів;
• усунення і нейтралізація об’єктивних причин та умов виникнення та розвитку алкогольних забубонів, пияцтва та алкоголізму;
• подолання у школярів алкогольних забубонів, усунення фактів епізодичного та систематичного вживання алкоголю;
• формування загальношкільної антиалкогольної думки [23].

Завданнями антиалкогольного виховання у школі є:

• формувати чіткі наукові поняття про природу алкоголю, біохімічні механізми впливу його на організм; надавати наукову інформацію про стани алкогольної ейфорії тощо;
• формування поняття про морально-психологічну стійкість особистості, як основу здорового способу життя;
• виховувати культуру потреб, інтересів, захоплень підлітка;
• формувати поняття норми моралі у вихованні власної стійкості до деяких шкідливих звичок – тютюнопаління, вживання алкоголю, наркоманії, токсикоманії;
• виховувати свідоме бережливе ставлення до власного здоров’я;, власного організму, формування уміння раціонально використовувати власні психологічні можливості;стимулювати саморегуляцію власних психофізичних можливостей особистості шляхом її включення у позитивну альтернативу психологічних випробувань, загартування, тренінгу;
• формувати науково обґрунтовані уявлення про анатомо-фізичні та психологічні зміни, що відбуваються в організмі у ситуаціях стресу, інформаційних перевантажень, аутотренінгу, само психотерапії, умінь самоконтролю та самооцінки у поведінці;
• формувати психологічну готовність особистості до спілкування з близькими, фахівцями у ситуації можливої алкоголізації; виховувати правельні уявлення особистості про морально-психологічні та юридичні норми, що регламентують ситуації пов’язані зі зловживанням алкогольних напоїв [22].