Інтерактивні методи навчання у вивченні курсу «Я і Україна» для учнів 3-го класу

навчання.  За  визначенням  науковців,  дискусія — це  широке  публічне

обговорення якогось спірного питання.

Сучасна дидактика визнає велику освітню і виховну цінність дискусій.

Вони  вчать  глибокому  розумінню  проблеми, самостійній  позиції, оперуванню аргументами, критичному мисленню, зважати на думки інших, визнавати  вдалі аргументи,  краще  розуміти  іншого,  сприяють  уточненню власних переконань і формуванню власного погляду на світ.

  Запорукою  успішності  дискусії  є  її  чітка  організація,  яка  досягається

завдяки кільком чинникам. По-перше, це — планування дискусії. По-друге,  чітке  дотримання  правил  ведення дискусії всіма її учасниками. По-третє, обов'язковим є дотримані  визначеного регламенту. По-четверте, добре продумане й ефективно  здійснене керівництво ходом дискусії з боку вчителя[5, c. 21].

У світовій практиці використання дискусії у навчанні набули поширення 

різні  варіанти  організації  обміну  думок  між  учасниками,  різні  технології

проведення дискусії, опрацювання  дискусійних питань.

Найбільш поширеним у  вітчизняній методиці навчання є перший варіант[17, c. 45].

 

Метод ПРЕС (PRES, МППО)

З цієї невеличкої технології (для неї ми зберегли назву «метод ПРЕС»)

варто почати роботу над  навчанням учнів дискутувати. Вона використовуєть-

ся  при  обговоренні  дискусійних  питань  та  при  проведенні  вправ,  у  яких

потрібно зайняти й  чітко аргументувати визначену  позицію з проблеми, що

обговорюється.  Метод  навчає  учнів виробляти й формулювати  аргументи,

висловлювати  думки  з  дискусійного  питання  у  виразній  і  стислій  формі,

переконувати інших[17, c. 44].

 

Як організувати роботу

1.  Роздайте матеріали,  у яких зазначено чотири етапи  методу ПРЕС.

•  Висловіть свою думку, поясніть, у чому полягає ваша точка  зору 

(починаючи зі слів... я  вважаю, що...)

•  Поясніть, причину появи  цієї думки, тобто на чому ґрунтуються  докази

(починайте зі слів ...тому, що...)

•  Наведіть  приклади, додаткові аргументи на підтримку  вашої позиції,

назвіть факти, які демонструють ваші докази

(...наприклад...)

•  Узагальніть свою думку 

(зробіть висновок, починаючи  словами: отже,... таким, чином.;..)

2.  Поясніть  механізм  етапів  ПРЕС-методу  і  дайте   відповідь  на  можливі 

запитання учнів. Наведіть приклад  до кожного з етапів.

3.  Запропонуйте бажаючим  спробувати застосувати цей метод  до будь-якої 

проблеми на їхній вибір.

4.  Перевірте, чи розуміють  учні механізм застосування методу. Етапи можна 

адаптувати, пропонуючи учням  наводити кілька варіантів своїх  думок або 

прикладів.

5.  Коли  формула буде  зрозуміла всім учням,  запропонуйте  їм спробувати 

самим.  Застосовуйте  метод « Прес»  на  всіх  уроках,  де  потрібна

аргументація учнями своєї  думки.

 

 

Займи позицію

Цей  метод  корисний на  початку  роботи з дискусійними питаннями  та

проблемами.  Його  можна  використовувати  на  початку  уроку  для 

демонстрації розмаїття  поглядів на проблему, що вивчатиметься, або після 

опанування учнями певною інформацією з проблеми й усвідомлення ними

можливості протилежних  позицій щодо її вирішення. Слід використовувати 

дві протилежні думки, які  не мають одної (правильної) відповіді.

Розглядаючи протилежні позиції  з дискусійної проблеми, учні:

•  знайомляться з альтернативними  поглядами;

•  прогнозують, які наслідки матимуть індивідуальні позиції  і політичні 

рішення для суспільства, для окремих людей;

•  на практиці використовують уміння захищати власну позицію;

•  вчаться вислуховувати  інших;

•  отримують додаткові  знання з теми.

 

Як організувати роботу

1.  Запропонуйте учням  дискусійне питання і попросіть  їх визначити власну 

позицію щодо цього питання.

2.  Розмістіть  плакати   в  протилежних  кутках  кімнати.  На  одному  з  них 

написано «згодний (згодна)»,  на  іншому — «неї  згодний (не  згодна)».

(Варіанти:  на  плакатах  можуть  бути  викладені  полярні   позиції  щодо 

проблеми: наприклад, «треба заборонити палити в громадських  місцях» і 

«не  можна  заборонити  паління  в  громадських  місцях»).  Або  можете

запропонувати три позиції: «за», «проти», «не знаю».

3.  Вивісьте правила  проведення вправи й обговоріть  їх.

4.  Попросіть учасників  стати біля відповідного плаката,  залежно від їхньої 

думки щодо обговорюваної  проблеми, «проголосувати ногами».

5.  Виберіть кількох  учасників і попросіть їх обґрунтувати  свою позицію або 

запропонуйте всім, хто  поділяє одну і ту саму точку зору, обговорити її і 

виробити спільні аргументи  на її захист.

6.  Після  викладу  різних точок  зору  запитайте,  чи  не  змінив хто-небудь  з 

учасників  своєї  думки  і  чи  не  хоче  перейти  до  іншого  плаката.

Запропонуйте учням перейти  й обґрунтувати причини свого  переходу.

7.  Попросіть  учасників   назвати  найбільш  переконливі   аргументи  своєї  та 

протилежної сторони.

 

Дискусія

Дискусія — це широке публічне обговорення якогось спірного питання. 

Вона  є  важливим  засобом  пізнавальної  діяльності,  сприяє  розвитку

критичного  мислення  учнів,  дає  можливість  визначити  власну  позицію,

формує  навички  аргументації  та  відстоювання  своєї  думки,  поглиблює 

знання з обговорюваної  проблеми.

 

Як організувати роботу

1. Планування дискусії 

•  Оберіть тему для  дискусії.

•  Дуже важливим елементом  дискусії є план. Він може пропонуватись 

учасникам  заздалегідь,  напередодні  дискусії. Можна практикувати складання на  початку  обговорення.

•  Підготуйте  матеріал,  який  учні  повинні  будуть  прочитати  вдома.

Постарайтесь, щоб  там  були  викладені всі  точки  зору.  Складіть  список

запитань,  які  допоможуть  вам  прямовувати  обговорення  та  привертати  с

увагу  класу  до  проблеми.  Для  того  щоб  дискусія  була  відвертою,

необхідно створити в класі  атмосферу довіри та взаємоповаги.

2. Хід дискусії 

•  Повторіть з учнями основні правила участі в дискусії.

•  Уважно  слухайте  учнів,  стежте  за  ходом  обговорення,  настроєм,  не

давайте відхилитись від  теми.

•  Не дозволяйте обговоренню  перетворитись в гарячу суперечку, але й не

гасіть  усі  прояви  емоцій.  Ставте  конкретні  ,  щоб  пробудити  запитання

обговорення, й абстрактні, щоб остудити запал.

•  Щоб завершити обговорення, запитайте, наприклад: «Чи ніхто  не хоче

ще щось додати на завершення? » 

•  Виділіть досить часу для заключної частини  і попросіть  самих учнів 

підбити підсумки.

ВИСНОВКИ

 

Мету даної курсової роботи вважаю досягнутою, оскільки поставлені завдання вирішені, розглянуто основні  технології  інтерактивного навчання.

Отже, інтерактивне навчання – така організація навчального процесу, за якої неможлива неучасть у процесі пізнання: або кожен учень має конкретне завдання, за виконання якого він повинен публічно відзвітуватися, або від його діяльності залежить якість виконання поставленого перед групою завдання.

Спілкуватись з учнем  чи ученицею як із партнерами, не опускатись, а піднятися до рівня дитини –  мета інтерактивних технологій навчання. Суть інтерактивного навчання полягає  в тому, що навчальний процес відбувається тільки шляхом постійної, активної взаємодії  усіх учнів. Головними в процесі  навчання є зв’язки між учнями, їхня взаємодія та співпраця. Результати досягаються взаємними зусиллями  учасників процесу навчання, учні беруть на себе відповідальність за результати навчання.

Ми з`ясували, що інтерактивні методи – це посилена педагогічна  взаємодія учасників педагогічного  процесу, інструментами і провідними ознаками якої є полілог, діалог, мисленнєва діяльність, смислотворчість, міжсуб’єктні відносини, свобода вибору, створення ситуації успіху, позитивність і оптимістичність оцінювання, рефлексія тощо.

В курсовій роботі розглянуто структуру інтерактивних уроків, яка  складається з п’яти елементів: мотивація; оголошення, представлення теми та очікуваних навчальних результатів;  надання необхідної інформації; інтерактивна вправа; підбиття підсумків, оцінювання результатів уроку.

Крім того, інтеракція не буде ефективною без деяких організаційно-педагогічних умов, серед яких створення сприятливої, позитивної психологічної атмосфери  на уроці;  оптимальне облаштування навчального простору, зокрема спеціальні способи розташування меблів, наявність  у класі різноманітних матеріалів: текстів, словників, просто чистого  паперу і маркерів тощо; запровадження в класі спеціальних, загальнообов’язкових для всіх норм спільної праці.

Усі інтерактивні методи навчання поділяються на групи залежно від форми навчальної діяльності учнів.

Кооперативна форма навчальної діяльності – це форма організації навчання учнів, об’єднаних спільною навчальною метою, яка включає роботу в парах і групах 3-5 чоловік. Використання  такого  виду  співпраці  сприяє  тому,  що учні  не можуть ухилитися від  виконання завдання. До цих методів належить «Карусель», «Акваріум», «Метод проекту» та інші.

Колективно-групове навчання передбачає роботу вчителя з усім класом. Різновидом загальногрупових методів інтерактивного навчання є «Мікрофон», «Навчаючи –  вчуся», «Ажурна пилка», мозковий штурм.

Методи ситуативного моделювання  дають можливість учням навчатися  у грі, надаючи більше свободи, розвиваючи фантазію. Сюди належать імітації, симуляції, судові слухання та інші рольові ігри.

Методи опрацювання дискусійних  питань охоплюють різні публічні обговорення спірних питань. Як засіб інтерактивного навчання дискусія сприяє розвитку критичного мислення, дає змогу визначити власну позицію, формує навички визначення власної позиції, поглиблює знання з обговорюваної теми. До технологій навчання в дискусії належать: метод ПРЕСС; «Займи позицію», «Зміни позицію», «Нескінченний ланцюжок, дебати.

Нагромаджений вже сьогодні в Україні та за кордоном досвід переконливо засвідчує, що інтерактивні технології сприяють інтенсифікації та оптимізації навчального процесу. Вони дозволяють учням:

     - аналізувати  та творчо підходити до засвоєння навчального.

     - навчитись  формулювати власну думку, правильно  її виражати, аргументувати;

     - навчитись  слухати іншу людину, поважати  альтернативну думку;

     - моделювати  різні соціальні ситуації, збагачувати  власний соціальний досвід через  включення в різні життєві  ситуації;

     - вчитись будувати  конструктивні відносини в групі,  визначати своє місце в ній,  уникати конфліктів, розв’язувати їх, шукати компроміси, прагнути діалогу;

     - розвивати  навички проектної діяльності, самостійної  роботи, виконання творчих робіт.

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

1. Верзацька Л.  Інноваційні аспекти особистісно-орієнтованого,  розвивального навчання // Українська  мова і література в школі.  – 2002р. – №3. – с.30-31.

2. Демчук М. Нетрадиційні  форми навчання. // Рідна школа.  – 2005. – №9. –С.65-67.

3. Зотов Ю.Б. Організація  сучасного уроку / Під редакцією  П.І.Підкасистого. – К.: Знання, 1984. –  196 с.

4. Кларин М. В. Педагогическая технология в учебном процессе. – М., 1989. – 84 с.

5. Костенко В.  Модульно-розвиваюче навчання // Рідна  школа. – 2000р. – №7. – с.17-23.

6. Крамаренко Н.  Інтегральна технологія навчання  як засіб розвитку //  Відкритий  урок. – 2002. – №56. – с.7-8.

7. Кратасюк Л.Інтерактивні  методи навчання // Дивослово. –  2004. – №7. – с. 2-3.

8. Лавренюк А., Малинич  Л. Модернізація освіти. Педагогічний  вісник. –2003. – №2 (17). – с.9-10.