Єлизавета Водовозова. Життя та творчість

Великою виховною цінністю, вказувала Е. Н. Водовозова, володіють також байки, для яких характерна простота складу, ретельна художня обробка, дотепність. Однак, попереджала вона, необхідний знову дуже обміркований вибір їх, тому що тонка сатира багатьох байок недоступна дітям дошкільного віку. При читанні байок варто пояснювати дітям предмети і явища, що найбільше зайняли їхню уяву, а також пояснювати незрозумілі слова і словосполучення.

Заслуговують  бути особливо відзначеними висловлення Є. М. Водовозової про методику проведення ігор дітей. Вона відокремлювала гру від занять, вважала її самостійною діяльністю дітей, яка сприяє всебічному розвитку.

Не заперечуючи  користі готових дитячих іграшок, Водовозова виступала проти того, щоб давати дітям занадто багато іграшок, тому що це розсіює їхню увагу. У своїй книзі вона дала огляд найбільш розвиваючим дитячим іграшкам, які вживалися у літній і зимовий час в іграх російських дітей.

Нею розроблені наступні цінні вказівки за методикою  проведення рухливих ігор для дітей:

1) рухлива колективна  гра повинна знищити встановлений, вузько-сімейний елемент, властивим індивідуальним іграм дітей у родині;

2) у рухливих  іграх не повинно бути приводу  до азарту;

3) рухливі ігри  повинні супроводжуватися розвитком  спритності, кмітливості, фантазії, щоб потім діти самі могли  винаходити ігри;

4) головна умова  при проведенні рухливих ігор  — дати дітям як можна більш  розмаїтості, волі.

Є. М. Водовозова займалася і питаннями, естетического виховання дітей. Вона вказувала, що спів є одним із засобів эстетического виховання дитини дошкільного віку, розвиває його слух, сприяє розвитку мови. Необхідний ретельний добір дитячих пісень: “За можливістю треба вибирати народні пісні чи написані в народному дусі правильною російською мовою на яку-небудь повсякдену тему, на відоме явище дитячого життя”. У книзі “Розумове і моральне виховання...” Водовозова запропонувала 35 дитячих російських народних пісень з нотами, а згодом випустила збірник дитячих пісень, схвалений художньою радою Петербурзької консерваторії.

Малювання Водовозова розглядала не тільки як засіб естетического виховання, але і як один із засобів підготовки дітей до письма. Особливо важливе значення вона додавала малюванню по сітці, що за умови гарного виконання малюнка дає дітям багато насолоди. Воно привчає їх глибше вникати у форму предметів, у співвідношення його окремих частин, підготовляє до вільного малювання. Малювання сприяє і розумовому розвитку дітей. При малюванні дитина повинна спостерігати форму предметів, що змальовуються, привчати око до розрізнення світлових відтінків, розвивати здатність жваво відтворювати представлення про побачене, а саме розвивати пам'ять та уяву, а також - навички чітко передавати всі обриси ліній.

Є. М. Водовозова своїми працями сприяла теоретичній розробці змісту і методики виховної роботи з дітьми дошкільного віку головним чином в умовах сімейного виховання.

2. ПОГЛЯДИ Є.  М. ВОДОВОЗОВОЇ НА РОЛЬ ПРИРОДИ  У ВИХОВАНІ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО  ВІКУ

 

Вперше у  російській педагогіці Є. М. Водовозова визначила коло явищ і предметів природи, з якими варто знайомити дитини при спостереженні під час прогулянок і екскурсій. Вона розробила програму ознайомлення дошкільників із природою і розділила матеріал по рокам.

«При розвитку дитини в першому віці ми більше всього зупиняємо його увагу на тваринах, так як у цей час дитини особливо цікаве все живе і рухливе».

Знайомство  з тваринним світом, на думку педагога, повинне проводитися наочним  шляхом, супроводжуватися розмовою, чи бесідою, короткою розповіддю про те, що дитина бачить. Усі спостереження  необхідно пояснювати, їхнє призначення у тім, щоб допомогти дитині усвідомити видиме, уточнити його представлення, розвити мову, збагатити його словник, а також привчити дітей з раннього віку бути уважними до тварин.

Є. М. Водовозова вказувала, що дитині треба дати живий конкретний видимий образ, при спостереженні якого помалу розвивалися розум, спритність, співчуття до навколишнього його світу: “Вам належить спочатку усе показати йому в тій живій, цікавій картині, що представляє дійсність, щоб потім він насправді придбав основні, змістовні знання”.

В міру розвитку дитини, його увагу потрібно залучати до більш  широкого кола природних явищ: дерева, рослини, квіти, метелики, птахи; бувати у саду, у полі, у лісі. Розглядаючи  дерева – показати листяні і хвойні, порівняти листя і хвою; подивитися ці дерева узимку. Є. М. Водовозова вважала корисним для розвитку дитини тримати (у зимовий час) у будинку двох-трьох тварин (кішку, собаку, морську свинку, їжака, черепаху, рибку). Дітей потрібно залучати до догляду за ними і боротися з проявами жорстокості стосовно тварин.

Коло уявлень про  рослин і тварин повинно визначатися  місцевими природними умовами. Необхідно  знайомити дітей тільки з найвідомішими  породами дерев і рослин, найбільш відомими тваринами, “які знаходяться  на даній території”.

Найбагатші можливості для старших дітей (6-7 років) дає сад, луг, ріка, ліс. «О тут і різні дерева, чагарники, папороті, мохи, гриби, ягоди, квіти, трава, комахи, мурашині купи. О тут і кінця немає для бесід”.

На думку Є. М. Водовозової, нехай дитина оглядає гнізда птахів, зауважує їхню форму, матеріал, з якого вони зроблені, де вони звиті і який птах. Нехай прислухається до писку птахів, дивиться, як мати годує їх. Необхідно виховувати турботливе відношення до кожної пташки, зайчика, білці, кролику, а також і до домашніх тварин, показати, як потрібно приручати тварин.

Бажано відвідувати  скотарні, пташники, рибний лов... на березі ріки, чи озера, моря - дитина повинна  спостерігати біг води, її колір, хвилі, збирати камінчики, черепашки. Дітей  варто познайомити з тим, що росте в поле, на лузі, подивитися сільськогосподарські роботи. Спостереження в природі варто проводити в різні пори року і звертати увагу на сезонні зміни, що відбуваються.

Є. М. Водовозова показувала дітям явища природи: знайомила з розвитком комах, земноводних, рослин. Вона рекомендувала педагогам здійснювати це наочним шляхом у природних і спеціально створених умовах.

Є. М. Водовозова рекомендувала улаштувати для дітей 6-7 років «маленький природничоісторичний кабінет» (у сучасному розумінні – куточок природи). Він повинний служити місцем для різноманітних систематичних спостережень і досвідів. У ньому варто зосередити все необхідне і цінне у виховному відношенні: рослини, квіти, посадки, що розпускають гілки з бруньками і листами, банки з водяними тваринами, садки з комахами, їжака, рибку та ін. Дитині можна дозволити збирати у свій «кабінет» усе, що цікавить його у природі  - об'єкти, і привчати його їх охороняти. Є. М. Водовозова велике місце відводила досвідам і спостереженням у куточку природи. «Нехай дитина сама виростить квітку, що потім опише; сама тримає у себе яку-небудь комаха чи іншу тварину, щоб помічати його властивості».

Таким чином, діти самостійно і природно познайомляться з характерними ознаками предметів; пізніше в школі  вони зможуть зробити висновки з накопичених спостережень, а не тільки заучувати узагальнююче правило.

У куточку природи  гарний вихователь повинний організувати спостереження дітей за розвитком  рослин у різних умовах, як, наприклад, посадку рослин (горох, боби, пшениця) у землі, у воді. Потрібно підвести дитину до спостереження за виростанням, показати йому наочне значення вологи, світла, сонця для рослин; домогтися, щоб дитина усвідомила за чим спостерігає. У кожен час року діти під керівництвом вихователя поповнюють куточок природи характерними для цього сезону матеріалами.

Є. М. Водовозова рекомендувала наступні методи і форми ознайомлення дошкільників із природою: спостереження, екскурсії, прогулянки, організацію живих куточків, дитячий город і квітник, бесіди, художня розповідь педагога, використання картин художників, календаря природи. З них вона справедливо віддавала перевагу безпосередньому спілкуванню дитини з природою. Нею були вірно враховані при виборі цього шляху особливості мислення дитини, його прагнення до активності.

Вона рекомендувала  звертати увагу дитини під час  прогулянок на яскраві, мальовничі картини  природи: красивий пейзаж, блиск сонця, його захід, вид безбережного моря, його могутні хвилі, гра в них  сонячних променів; «...не пропускайте  без уваги ні дерево, ні кущика, ні квітки, що ні пурхає метелика, ні красивої божої корівки, що ні протікає струмочка, ні краплі дощу на листах, коли вони тремтять, як алмази, і переливаються безліччю квітів».

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВОК

 

 

Аналізуючи  педагогічні ідеї класиків вітчизняної і закордонної педагогічної думки, Є. М. Водовозова висуває гуманістичні ідеї виховання, відстоює їх і розглядає з погляду характеристики російського суспільства.

З позицій гуманізму  Е.Н. Водовозова акцентує увагу вихователів  і батьків на цінності виховання, дає практичні поради по реалізації таких принципів виховання, як народність, природна відповідність, культурна відповідність, наступність, гармонія.

Самобутністю  відрізняються ідеї Є. М. Водовозової  про розумовий розвиток і виховання дитини через організацію всієї його життєдіяльності. Є. М. Водовозова ретельно розробила методику виховання органів почуттів. Сенсорне виховання розглядалося нею як органічно зв'язаний розвиток органів зовнішніх почуттів і пізнавальних процесів, як формування сприйняття у єдності з розвитком пам'яті, мислення і мови, як удосконалювання системи почуттєвого пізнання світу в процесі осмисленої інтелектуальної і практичної діяльності дитини. Ціннісними основами розумового виховання вона вважала розвиток пам'яті, уваги, спостережливості, допитливості і мові. Для розумового розвитку дітей Є. М. Водовозова дає велику програму спостережень за явищами природи.

У педагогічних ідеях Є. М. Водовозової просліджується такий підхід до морального виховання, що припускає як ціннісні основи цілеспрямоване формування альтруїзму і моральності - найважливіших складових гуманізму, людяності, основних вольових ціннісних якостей, дисциплінованості, причому в контексті міркувань про принцип волі, не насильства, особистої індивідуальності, поваги і людському достоїнству дитини.

Прогресивними для другої половини XIX - початку XX століття були висловлення Є. М. Водовозової  про значення праці в житті  дітей. Працьовитість вона розглядає  як універсальну цінність, тому що воно впливає на успіх інших видів діяльності дітей.

Є. М. Водовозова чітко позначила положення про  те, що ціннісні відносини уперше виявляються  в родині, що також є виховною цінністю. При цьому батьки виступають як носії ціннісних відносин до світу  і характеризуються змістом вибірково встановлених цінностей.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЛІТЕРАТУРА

 

 1. Водовозова Е.Н. История одного детства. Л., 1941. — 244 с.

2. Водовозова Е.Н. Умственное и нравственное воспитание детей от первого проявления сознания до школьного возраста: Кн. для воспитателей. — 7-еизд., перераб. и доп. СПб., 1913. - 365 с.

3. Зайцева Л.М. Преемственность в экологическом воспитании детей старшего дошкольного и младшего школьного возраста: Дис. канд. пед. наук. — Смоленск, 2001. — 196 с.

4. Лыкова В.Я. Последовательно и гармонично: Преемственность в воспитании: Монография. Смоленск: СГИИ, 2001. - 131 с.

5. Ольнем-Цеховская В. Е.Н. Водовозова // Голос минувшего. 1993. - № 3. -С. 145-162.

6. Парамонова JI.А. Система формирования творческого конструирования у детей 2-7 лет: Автореф. дис. докт. пед. наук. -М., 2001. -45 с.

7. Плеханов А.В. Е.Н. Водовозова об умственном и нравственном воспитании детей дошкольного возраста // Дошкольное воспитание. — 1976. № И.-С. 33-38.

8. Разбегаева Л.П. Ценностные основания гуманитарного образования: Монография. Волгоград: Перемена, 2001. - 289 с.

9. Стеклов М.Е. Русские педагоги. М.: СКРИН, 1997. - 221 с.

10. Тарунтаева Т.В. Преемственность в работе детского сада и школы: наш взгляд на проблему // Преемственность в воспитании детей: теория и практика. Смоленск, 2001. - С. 5-7.