Ігрові технології у навчанні іноземних мов

Навчальна гра  виховує культуру спілкування, і  формує вміння у колективі і з  колективом. Усе це визначає функції  навчальної гри як засобу психологічного, соціально-психологічного і педагогічного на особистість.

Перевага гри  з інших засобами навчання знаходять  у тому, що вона може забезпечити  як індивідуальну, а й парну, групову  і колективну форму роботи з занятті, що дозволяє кожному учневі з найбільшим ефектом використовувати навчальний час. Гра дає стійкий інтерес до якісної літературі, оскільки рольова гра створюється методом літературного моделювання. Щоб створити свій світ треба заздалегідь прочитати про інші[1].

Виходячи з  цього, можна сказати, що технологія ігрових методів навчання заглиблена у те що навчити учнів усвідомлювати мотиви свого вчення, своєї поведінки у мирі та у житті, т. е. формувати цілі й програми власної самостійної роботи і передбачити її найближчі результати.

Сприятливий вплив  ігор формування відповідального ставлення до навчальної діяльності. Підвищується вимогливість себе. Розвиваються професіоналізм майбутнього фахівця, формуються методичні вміння.

 

 

 

 

ТИПОЛОГІЯ ІГОР

У методиці дошкільної освіти мають місце різні підходи щодо класифікації ігор.

Пропонується  така класифікація ігор стосовно навчання дошкільників іноземної мови:

• за кількісним складом учасників;
• за характером та формою поведінки учасників;
• за метою та завданнями навчання.

За  кількісним складом учасників ігри можуть виконуватися:

а) індивідуально;

б) парно;

в) колективом групи  дітей;

г) підгрупи.

За  характером та формою поведінки учасників  ігри та вправи класифікуються:

а) ігри-маніпуляції  з предметами (з натуральними предметами, іграшками тощо);

б) ігри, пов'язані  з рухами, фізичними діями («Хоровод», «Потяг», стрибки, ходьба, біг та ін.);

в) ігри-змагання (у парах, групах, командах);

г) рольові ігри на основі реальних та уявних ситуаціях («У лікаря», «У магазині» тощо».

Згідно  мети та завданнями ігри поділяються  на:

а) мовні (фонетичні, лексичні, граматичні);

б) мовленнєві (розвиток аудіюванні, говоріння);

в) комунікативні (формування навичок спілкування);

г) рецептивні, репродуктивні, продуктивні (творчі).

Така класифікація ігор зручна для конструювання заняття  та його аналізу. Однак кожна гра може бути віднесена до різних видів.

Наприклад, гра  «Приймаємо гостей» - групова, рольова, комунікативна, продуктивна, гра-маніпуляція  з різними предметами.

Компонентом дидактичної  гри є ігрова дидактична вправа.

 

ФУНКЦІІ ІГОР

Гра – явище багатофункціональне. Функція гри - її різноманітна корисність. Найбільш важливі функції гри як педагогічного феномена культури:

• соціокультурне призначення гри; гра - найсильніший засіб соціалізації дитини, що включає в себе як соціально контрольовані процеси їх цілеспрямованого впливу на становлення особистості, засвоєння знань, духовних цінностей і норм, властивих суспільству чи групі однолітків, так і спонтанні процеси, що впливають на формування людини.
• функція міжнаціональної комунікації; ігри дають можливість моделювати різні ситуації життя, шукати вихід з конфліктів, не вдаючись до агресивності, учать розмаїтості емоцій у сприйнятті всього існуючого в житті.
• функція самореалізації людини у грі. Це одна з основних функцій гри. Для людини гра важлива як сфера реалізації себе як особистості. Саме в цьому плані їй важливий сам процес гри, а не її результат, конкуренція чи досягнення якої-небудь мети. Процес гри - це простір для самореалізації.
• діагностична функція гри; діагностика - здатність розпізнавати, процес постановки діагнозу.
• ігротерапевтична функція гри; гра може й повинна бути використана для подолання різних труднощів, що виникають у людини в поведінці, у спілкуванні з оточуючими, у навчанні..
• функція корекції у грі. Психологічна корекція у грі відбувається природно, якщо всі учні засвоїли правила й сюжет гри, якщо кожен учасник гри добре знає не тільки свою роль, а й ролі своїх партнерів, якщо процес і мета гри їх поєднують. Корекційні ігри здатні надати допомогу учням з такою поведінкою, яка відхиляється від прийнятої норми, допомогти їм упоратися з переживаннями, що перешкоджають їхньому нормальному самопочуттю й спілкуванню з однолітками у групі.
• розважальна функція гри. Розвага - це потяг до різного, різноманітного. Розважальна функція гри пов'язана зі створенням певного комфорту, сприятливої атмосфери, щиросердечної радості як захисних механізмів, тобто стабілізації особистості, реалізації рівнів її домагань. Розвага в іграх - пошук. Гра має магію, здатну давати поживу фантазії, що виводить на розважальність.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ОРГАНІЗАЦІЯ ІГОР   

Важливу роль грає психологічна і інтелектуальна готовність до брати  участь у грі. Обстановка, у якій відбувається ігрове дію, має сприяти  створенню радісного настрої  і розташовувати до спілкування  у атмосфері дружелюбності, порозуміння  і співробітництва. Велика роль цьому належить викладачеві, який має враховувати індивідуальні особливості студентів – характер, темперамент, цілеспрямованість, посидючість, організованість, дисциплінованість, воля, стан здоров'я, самопочуття кожного учасника гри. Вимоги соціально-психологічного характеру передбачає створення умов, які забезпечують взаємодія, спілкування і "співпраця учасників гри. Однією з таких умов є соціально-психологічна готовність учнів до подібного роду діяльності.

Зміст навчальної гри має бути цікаво й значимо на її учасників, а будь-яке ігрове дія повинна спиратися на знання, навички вміння, придбані в різних заняттях, забезпечуватиме можливість учнів приймати раціональні й ефективні рішення, у своїй критично оцінюючи себе і оточуючих. Одне з найважливіших соціально-психологічних вимог є логічне поєднання ігри робилися із практикою реального спілкування. І це веде до інтелектуальної активності, розумової і пізнавальною самостійності ініціативності учнів[3].

Пропонуючи  дітям нову гру, її треба пояснити. Це найкраще зробити, розташувавши всіх присутніх у коло, при цьому викладачеві ліпше стати на лінії кола, а не в центрі, аби половина дітей не опинилася за спиною педагога.  
     Пояснення гри може бути таким:

• назва гри та її стисла характеристика;
• ролі гравців і їхнє вихідне положення;
• хід гри і її мета;
• завершення гри;
• правила, які наприкінці пояснення гри треба чітко сформулювати, щоб усі присутні їх добре запам’ятали.

 

 

ВИСНОВКИ

Таким чином, навчальні  ігри, які можуть бути застосовані і для контролю, і для закріплення знань, і для вивчення нового матеріалу, використовуються на заняттях іноземної мови з метою здійснення позитивного впливу на настрій вихованців та уникнення одноманітності в навчальній діяльності, покликані поглибити інтерес дітей до вивчення іноземної мови, розвивати в них навички спілкування, розширити словниковий запас та лінгвістичну ерудицію. Використання під час уроків з мови ігрових технологій, зокрема рольових ігор, є важливим методом для стимулювання мотивації навчально-пізнавальної діяльності школярів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК ВИКТРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Бондар М.В. та ін. 130 ігор для уроків з англійської мови. – Х.: Вид. група "Основа”, 2004. – (Серія "Бібліотека журналу "Англійська мова та література”; вип. 9 (21)).
2. Гра – справа серйозна / Упоряд. В. Зоц. – К.: Редакція загальнопедагогічних газет, 2003. – (Бібліотека "Шкільного світу”).
3. Методичні рекомендації до програми виховання дітей дошкільного віку "Малятко”. – К.: Свенас, 1993.
4. Олійник Т.І. Рольова гра у навчанні англійської мови в 6-8 класах: Посібник для вчителів. – К.: Основа, 1992.
5. Павлюк Ф.В. 200 ігор на уроках англійської мови. – Тернопіль: Мандрівець, 2002.
6. Шкваріна Т.М. Англійська мова для наймолодших (програма, методичні рекомендації). – Х.: Вид. група "Основа”, 2004. – (Серія "Бібліотека журналу "Англійська мова та література”; вип. 12 (24)).
7. 101 Games to Play / Compiled by Elizabeth Cooper. – Michelin House, London, 1992.