Релігія Стародавнього Єгипту

  Релігія Стародавнього Єгипту — релігійні вірування і ритуали, що практикувалися в Стародавньому Єгипті, починаючи з додинастичного періоду і до прийняттяхристиянства. За свою багатотисячолітню історію староєгипетська релігія пройшла через різні етапи розвитку: від Раннього, Древнього, Середнього і Нового царств до пізнього і греко-римського періоду.

  Зображення багаточисельних божеств, знайдені в стародавніх єгипетських монументальних спорудах, викликали ряд серйозних розбіжностей в думках з приводу віросповідання перших мешканців цього регіону. Релігія Стародавнього Єгипту, за першим враженням політеїстична, насправді була монотеїзмом, як і інші великі релігійні вірування.

В наш час науковці прийшли до єдиної думки, що чисельні божества єгипетських храмів потрібно вважати посередниками чи втіленням Вищої Істоти, єдиного Бога, якому поклонялись жерці, посвячені мудреці, що жили в храмі. На вершині єгипетського пантеону посідає єдиний Бог, вічний, невидимий і скритий в прихований в незбагненній глибині своєї суті. Він породжує сам себе в безкінечності Всесвіту і має всі атрибути божественності. В Єгипті поклонялись не множині богів, а навпаки, під іменем якого-небудь божества — Богу тайному, що не мав ні імені, ні образу; домінуючою була ідея єдиного Бога. Єгипетські жерці визначали його так: «Той хто існує сам по собі; Першопричина будь-якого життя; Батько батьків; Мати матерів». Вони також говорили, що з нього витікає сутність всіх інших богів, за його волею світить Сонце, земля відділена від неба і гармонія царить в його творінні.

Проте, щоб полегшити народу віру в єдиного Бога, жреці виражали його атрибути і його різноманітні втілення у вигляді почуттєвих уявлень. Один з найдосконаліших образів  Бога був преставлений у вигляді сонця з його головними характеристиками: формою, світлом, теплом. Душа сонця називалась Амон, або Ра, що значить «приховане сонце». Бог — це батько життя, а всі інші божества — складові частини його тіла. Теологи цієї релігії стверджували, що вища Істота якщо і єдина в своїй сутності, то не єдина в своєму втіленні. Він одночасно є Батьком, Матір'ю і Сином. Батько являє собою творчу силу, а Син — повторення Батька, підтверджує і виражає його вічні атрибути. В кожній єгипетській провінції була своя тріада тісно пов'язаних між собою божеств, що не порушувало божественної єдності, як і поділ Єгипту на провінції не порушував центральну владу.

Найголовніша тріада, або велика тріада Абідоса, складалась з Осіріса, Ісіди і Гора. Ця тріада була найпопулярніша у всьому Єгипті, оскільки Осіріс був втіленням Добра. Птах, Сехмет і Нефертум складали мемфіську тріаду; Амон, Мут і Хонсу — фівську. Проте трійця не була єдиною з догм, що зберігалась в Єгипті із первинних одкровень.

В священних книгах того часу зустрічається  поняття перворідного гріха, спокутування гріхів, майбутнього воскресіння в плоті. Кожна зміна династій супроводжувалась посиленням монотеїзму, що забезпечувало Вищій Істоті панування над іншими поважними божествами.

Релігійному перевороту Ехнатона передував переворот Менеса, а задовго до нього Осіріса (V тисячоліття до н. е.). Деякі вчені вважають, що радикальні зміни в релігії відбулись в епоху Осіріса — фівського царя (4200 рік до н. е.), найтаємншого із всіх правителів, при якому був повсюди затверджений монотеїзм. Пізніше, у віруваннях єгиптян, той самий Осіріс став очолювати всевишній суд над душами померлих. За ритуалои «психостазії» (буквально — зваження душі) — церемонії останнього суду над померлим, душа, після смерті тіла, перевозилась на священному човні по водах Єлісейських полів. Шляхом човен освічував місця, де перебували уособлення проклятих душ, і вони радісно жестикулювали при вигляді просіявшого їм і до цього забороненого світла. Продовжуючи шлях, човен перетинав світліше місце, яке більш відповідає уявам про чистилище і наблидувався до верховного суду очолюваного Осірісом і 42 суддями. Серце померлого поміщували на одну чашу вагів, на іншій лежало перо — символ богині Маат. Якщо померлий вдіям більш добра чим зла, він залишався праведником і міг стати частиною містичного тіла бога Осіріса; в іншому випадку його серце пожирала потвора з головою крокодила та тілом гіпопотама і він втрачав будь-яку надію на загробне життя. Праведник міг потрапити до Яли (в Єлисейські поля). Наріжним каменем релігії була впевненість, що життя людини вічне, навіть після фізичної смерті.

Найвідоміші боги:

• Амон — головне божество в період Нового царства (столиця у Фівах — сучасний Луксор);
• Анубіс — головний бог царства мертвих, покровитель бальзамування і некрополів;
• Апіс — священний бик, божество родючості;
• Бастет — богиня любові і жіночої веселості;
• Бес — покровитель сім'ї і материнства, охоронець від злих сил;
• Геб — уособлення землі;
• Ісіда (Ізіс) — дружина і сестра Осіріса, мати Гора;
• Мут — «Мати», дружина Амона;
• Осіріс — владика загробного світу, цар мертвих;
• Птах — бог-творець, що створив світ за допомогою слова;
• Ра — бог Сонця, в період Стародавнього царства вважався «батьком богів»;
• Сехмет — дружина Птаха, богиня війни;
• Хапі — бог Нілу, що дарує життя Єгипту;
• Хонсу — син Амона і Мут, представник «фівської тріади», бог Місяця, зцілитель.