Історія економіки та економічної думки

Критерії (країни) характеристики

Економічна система

Ліберально-ринкова(США, Англія)

Соціально-ринкова(Німеччина)

Корпоративно-ринкова з системою  розподільного соціалізму(Швеція)

Державно-керована, корпоративно-ринкова(Японія)

Культура

(релігійні,етнічні,

філософські цінності)

Культурно-історичні корені в просвітницькому ідеалізмі, аристократичні уявлення про правління

Протестантська етика, тобто працьовитість, аскетизм, скромність, відповідальність.

Невід'ємною частиною шведських традицій є підприємництво (ще з часів вікінгів в Швеції відомі підприємства з виробництва зброї та коштовностей).

Японська модель ґрунтується на історичних традиціях цієї країни, на пріоритетах інтересів нації над особистими інтересами

Власність

(домінантна форма власності  на матеріальні ресурси, засоби  виробництва)

Уряд підтримує приватну власність, але й незначна частина державної власності в промисловості

Приватна власність – як підґрунтя конкуренції

Переважає приватна власність,але є незначна частина державної власності

Юридичні особи є власниками нерухомості і виробничих фондів.

Свобода

(індивідуалістсько-

конкурентні або кооперативно-групові цінності)

Дотримання принципу свободи підприємництва і вибору сфери діяльності

Основними цілями соціальної ринкової економіки є свобода, соціальна безпека. принцип вільного розкриття особистості і самовизначення.

Система ґрунтується на принципах соціальної рівності.

Переважає економічна свобода

Держава

(ступінь державного втручання  в економіку)

Політика монетаризму та суворого бюджету. Уряд намагався обмежувати виникнення монополій. Жорсткий контроль за довкіллям

Контроль держави за діяльністю монополій та їх обмеження

Втручання держави в економіку незначне, держава не втручається у виробничу діяльність підприємства

Тісна взаємодія держави і бізнесу.

Держава підтримує приватні підприємства.

Інституції

(домінантні інституції)

Координаційні функції системи централізованого планування

Досягнення соціальної згоди в суспільстві на основі соціальних програм, рівних економічних праві стартових можливостей.

Принцип згоди (солідарності) представників різних соціальних груп.

Довічний найм і комуналістична правова система, комуналістичні фірми, парламентська демократія.

Продуктивні сили

(рівень розвитку)

Модифікація ринкової системи від традиційного капіталізму вільної та недосконалої конкуренції до соціального ринкового господарства

Оптимальне поєднання економічно прогресивних та соціально гармонізованих рис ринкової та планової моделей економіки.

Серединний варіант централізованої згоди із системою розподільного соціалізму. Соціальне партнерство.

Групова форма капіталізму,що ґрунтується на консенсусі між різними японськими групами.

Розподіл

(сутність розподільного  механізму)

Більш-менш справедливий розподільчий механізм. Тобто має місце встановлення прогресивної шкали оподаткування

Оптимальний розподіл факторів виробництва, що забезпечує найбільш продуктивне використання ресурсів.

Прогресивне оподаткування і трансфертні платежі сприяли вирівнюванню доходів громадян.

Справедливий розподіл і забезпечення соціальної рівності.

Опосередкований розподільний механізм, який здійснюється за допомогою економічних принципів(податки, кредити, відсоткові ставки)

Методологічні засади

Напрям

Кейнсіанський

Інституціональний

Неокласичний

Неоліберальний

Предмет дослідження

Кейнс одним із перших у західній економічній науці обгрунтував макроекономічний підхід до аналізу соціально-економічних процесів, оперуючи такими глобальними категоріями, як національний доход, сукупні інвестиції, споживання, зайнятість, нагромадження і т.ін.

Самі інститути є особливими формами життя ( в тому числі господарського), людських зв’язків і відносин, що мають сталий характер, формують у суспільстві духовні якості та властивості. У свою чергу, інститути є також важливими факторами відбору.

Узагальнююча економічна концепція, в якій поєднуються раціональні елементи теорії ціноутворення і розподілу доходів в межах неокласичного напряму з положеннями теорії макроекономічної рівноваги та зростання національного доходу в межах кейнсіанського напряму економічної теорії.

у їхній позиції переносився на принцип економічної свободи, що забезпечує ринковому механізму можливість автоматично підтримувати рівновагу між попитом та пропозицією.

Метод дослідження

Джон Кейнс розглядав як плату за відмовлення від ліквідності. Усе це перешкоджало автоматичному, як вважали неокласики, перетворенню заощаджень в інвестиції і робило проблему ефективності попиту гострою.

У процесі розвитку суспільства відбувається процес природного відбору інститутів, система яких утворює своєрідну культуру і визначає тип цивілізації.

Неокласичний напрям панував у світовій економічній думці до 30-х років XX століття, коли він змушений був значною мірою поступитися місцем кейнсіанству, яке отримало назву від імені його засновника

Найбільш чітко і послідовно ідея рівноваги виражена в працях одного із найяскравіших представників неолібералізму, нобелівського лауреатаФрідріха фон Хайека.

Об'єкт(и) дослідження

Розширення функцій держави, на думку Кейнса, необхідне для раціонального використання трудових ресурсів, боротьби із зростанням безробіття, кризами.

Заперечував обумовленість розвитку людського суспільства виробничими відносинами (відносинами власності), рушійною силою визнавав психологічні, соціально-правові фактори

Поведінка Homo economicus – «людини економічної», що як продавець робочої сили, споживач чи підприємець намагається максимізувати свій дохід, звести до мінімуму затрати (чи зусилля).

Вона захищала ідеї соціального ринкового господарства та необхідності спиратися на загальнолюдські цінності

Економічна роль держави

Без активного втручання держави в розвиток соціально-економічних процесів, без істотного розширення функцій держави капіталізм неспроможний надалі існувати, неможливо “уникнути повного руйнування існуючих економічних форм”.

Рушійними силами економічного розвитку вважаються соціальні явища, як політичного, правового, етичного, морального, психологічного, технічного, так і економічного характеру - такі, як держава і профспілки, конкуренція і монополія, технічний прогрес і наука, сім'я і традиції, право і етичні норми, звичаї і мораль тощо.

Прихильники неокласичного синтезу розглядають теорію загальної економічної рівноваги як ідеальну модель функціонування економічної системи. Але, на відміну від неокласиків, які заперечували необхідність державного втручання в економіку, неокласичний синтез передбачає використання різноманітних методів державного регулювання з метою наближення до такої моделі. Тому концепцію неокласичного синтезу ще називають ортодоксальним кейнсіанством.

Проте все ж таки роль держави в економіці бачилася їм досить скромною. Вона має бути подібною до ролі судді на футбольному полі — стежити за дотриманням правил, але в гру не втручатися. Неможливість розв'язати проблему загальної економічної рівноваги на мікрорівні і нездатність неокласиків пояснити значні відхилення від нього і породили новий напрям — кейнсіанство.

Роль неекономічних чинників

У центрі уваги Джона Кейнса — проблема чинників, що визначають величину сукупного попиту, оскільки попит усупереч твердженням прихильників законівСея не випливає автоматично за пропозицією, а визначається величиною національного доходу, що розпадається па споживання і заощадження.

Концентрація сил у корпоративному секторі, внутрішньофірмове планування і розширення різних форм міжфірмових зв'язків на основі горизонтальної і вертикальної інтеграції, втручання держави в процес формування доходів і цін, підтримка зайнятості, діяльність профспілок — усе це зменшує роль стихійного ринкового регулювання, послабляє силу тиску економічної необхідності.

Неокласики досить широко використовували у своїх дослідженнях математичний апарат, зокрема методи диференціального числення. Намагаючись дати кількісну характеристику досліджуваних величин, вони оперують поняттям границі, що дає змогу обмежити об'єкт аналізу і надати йому чисельної визначеності

Ідеї неолібералізму дістали відтворення й у концепції Фрейбурзької школи, що виступила з теорією соціального ринкового господарства

Фактори економічного зростання

Ринок, з його точки зору, не може забезпечити "ефективний попит", тому його має стимулювати держава за допомогою кредитно-грошової та бюджетної політики. Ця політика повинна заохочувати приватні інвестиції і зростання споживчих витрат таким чином, щоб сприяти найшвидшому збільшенню національного доходу.

Знайомство з основними етапами історії розвитку економічної теорії показує, наскільки це складний і суперечливий процес, що відбиває складність і суперечливість самого об'єкта вивчення — економічного життя суспільства. І тому жодна з численних теорій, жодна із шкіл або течій, які б ні були їхні заслуги, не змогли пояснити процес у всій повноті й обсязі, та й навряд чи можуть на це претендувати.

Тому подальша еволюція неокласичного напряму пов'язана зі звертанням до нових об'єктів аналізу, спробами побудувати модель макроекономічної рівноваги на основі традиційних класичних принципів: свободи підприємництва, ринкового саморегулювання, примату інтересів «економічної людини».

Спонтанність ринкового порядку означає, що будь-яке втручання в цей процес створює загрозу часткового чи повного руйнування механізму ринку, а отже, і господарської системи. Найважливіша умова успішного економічного розвитку — максимально можлива економічна свобода..

Теорія або концепція

Представник

Основні праці

Основні теоретичні положення

Методологічні особливості

Інституційно-соціальний напрям раннього інституціоналізму

Т.Веблен

«Теорія бездіяльного класу», «Інстинкт майстерності», «Інженери і система цін», «Власність відсутнього»

Розглядає економіку як нерівноважну систему, всі головні структури якої відчувають систематичні соціальні трансформації. Т. Веблен поставив в центр досліджень не «раціонального», а «живого» людини і спробував визначити, чим диктується його поведінку на ринку.

Історію суспільства Веблен трактував як результат боротьби двох основних класів: бізнесменів, що мають справу зі сферою обігу, і промисловців, організуючих матеріальне виробництво. Першу групу він вважав реакційної, оскільки бізнес породжує приватну власність, націоналізм, релігійне невігластво.

Інститути - це результати процесів, що відбувалися в минулому, вони пристосовані до обставин минулого і, отже, не перебувають у повній згоді з вимогами цього часу.  Еволюція суспільної структури по Веблену - це процес природного відбору інститутів у боротьбі за існування.  

Вивчати треба не поведінку окремих економічних суб'єктів, а колективні дії профспілок, об'єднань підприємців, політичних партій. 

Основа соціального життя будь-якого суспільства є матеріальне виробництво, обмежене технологією. Він вважав, що почуття, традиції та погляди людей відстають від змін у галузі технології виробництва, а поступальний розвиток суспільства в основному зводиться до процесу розумового пристосування індивідів до цих змін. Все суспільство Веблен пропонував розглядати як промислову машину, чиїми складовими частинами є економічні інститути.  
Попит є прояв економічної системи і як така є і результатом і причиною економічних дій. Всі пороки економічної системи полягають у характері попиту (проституція, дитяча праця, корупція).

1)Широке використання  описово-статистичного методу,

2)Історико-генетичний метод,

3)Як оригінал – категорію  інституту(сукупність правових норм,звичаїв,звичок)

Психологічне трактування економічних процесів

Інституційно-технократичний напрям

Дж.Гелбрейт

«Нове індустріальне суспільство», «Американський капіталізм», «Суспільство достатку»

Дослідження тенденцій укрупнення промислового виробництва,освіти гігантських корпорацій,які використовують нову техніку. До керівництва приходить техноструктура.

В індустріальному суспільстві існує дві системи: ринкова і планова. Планування великих корпорацій приводить до становлення плануючої системи з початку всередині держави,а в потім і в міжнародному масштабі. Багатонаціональні корпорації є «островами свідомої сили в океані стихійного суперництва». «Новий соціалізм» - поєднання планової економічної системи та сильної політики держави.,що встановлюється без класової боротьби на основі здорового глузду підприємців.

Еволюційний підхід до історичного розвитку і принцип технологічного детермінізму. 

Теорія стадій економічного зростання

В.Ростоу

«Стадії економічного зростання. Некомуністичний маніфест»

Основними є 2 типи суспільства:традиційне(докапіталістичне) і «індустріальне»(капіталістичне).

Стадії економічного зростання:1)»традиційне суспільство»,2)підготовка передумов для піднесення,3)піднесення і перехід до індустріального розвитку,4)рух до зрілості,»індустріальне суспільство»,5)ера високого «масового споживання»

Технологічний підхід до аналізу економічних процесів,коли рівень розвитку суспільства,його тип і соціальна структура виводяться з рівня розвитку техніки.

Ставить на перший план при аналізі еволюції суспільства рівень техніки і планування промислового вир-ва,ігнорує хар-р виробничих стосунків,пре представ економічні системи промислово розвинених капіталісти капі і соціалістичних країн як однотипне «індустріальне суспільство»

Теорія трьох хвиль розвитку цивілізації

Е.Тоффлер

«Футурошок», «Третя хвиля» і «Зміщення влади»

Схема розвитку цивілізації:

1-а хвиля-утворення суспільства аграрного типу,

2-га хвиля – розвиток  індустріального суспільства,

3-я хвиля-поява «суперіндустріального  суспільства».  "Третя хвиля” характеризується домінуванням ЗМІ та використанням наукових досягнень у всіх без винятку сферах суспільного життя.

Політичним наслідком для суспільства має бути розширення демократії.

Лінійно-стадіальне розуміння цивілізації: вона є стадією у процесі поступального розвитку людства до єдиної світової цивілізації.

Теорія постіндустріального суспільства

Д.Белл

"Настання постіндустріального  суспільства. Досвід соціального прогнозування", «Настання постіндустріального суспільства»

постіндустріальне суспільство як «суспільство, в економіці якого пріоритет перейшов від переважного виробництва товарів до виробництва послуг, проведення досліджень, організації системи освіти і підвищення якості життя, в якому клас технічних спеціалістів став основною професійною групою і, що найважливіше, в якому впровадження нововведень все більшою мірою залежить від досягнення теоретичних знань. Постіндустріальне суспільство передбачає виникнення інтелектуального класу, представники якого на політичному рівні виступають як консультанти, експерти або технократи». Тобто центральною ознакою «постіндустріального суспільства», за Беллом, є панування науки, наукових знань.

Система «постіндустріалізму» у Белла характеризується п’ятьма ознаками:

1.перехід від виробництва товарів до виробництва послуг;

2.переважання серед працівників «класу» професійних фахівців і техніків;

3.провідна роль теоретичних знань, як основи нововведень в економіці, політиці і соціальній структурі суспільства;

4.орієнтація в майбутньому на методи контролю і оцінка можливих напрямів розвитку технології;

5.прийняття рішень на засадах нової «інтелектуальної технології».

Загальнометодологічною основою концепції «постіндустріального суспільства» є еволюційний підхід до історичного розвитку і принцип технологічного детермінізму. 

Теорія інформаційного суспільства

М.Кастельс

"Інформаційна  епоха: економіка, суспільство і  культура"

Суспільства організовані навколо процесів людської діяльності, структурованих та історично детермінованих у відносинах виробництва, досвіду та влади. Через розкриття цих відносин пояснюється виникнення нової соціальної структури (включаючи й економічну), яка, однак, виявляється у різних формах, залежно від різноманітності культур та інститутів. М. Кастельс дає таке визначення поняття "спосіб розвитку": це технологічні схеми, через які праця впливає на матеріал, щоб створити продукт, детермінуючи, в кінцевому підсумку, величину та якість економічного надлишку. Спосіб виробництва характеризується структурним принципом, згідно з яким привласнюється та контролюється так званий економічний надлишок (інша частина продукту виробничого процесу спрямовується на споживання).

Т.Сакайя

Теорія пост економічного суспільства

В.Іноземцев

Становлення постекономічного суспільства являє собою деструкцію економічного ладу.

Основні заходи

Косигінська реформа (1965р.)

Реформаторські заходи періоду перебудови (1985-1990 рр.)

Зміст реформи

Ліквідація раднаргоспів, скорочення кількості директивних планових показників (з 30 до 9-ти)

Поступове відродження приватного сектору економіки, відмова від монополії зовнішньої торгівлі; більш глибока інтеграція у світовий ринок

Сільське господарство

Закупівельні ціни на сільськогосподарську продукцію підвищувалися в 1,5-2 рази, вводилася пільгова оплата надпланового врожаю

Розвивалась оренда сільськогосподарських земель і угідь

Приватний сектор

Підприємства стали більш господарсько-самостійними. Підприємства самі обирають номенклатуру і асортимент продукції, налагоджували довготривалі зв’язки з постачальниками та споживачами. Посилюється роль господарського арбітражу.

Підприємства повністю самостійні у веденні господарства. Вводяться принципи госпрозрахунку і самофінансування.

Цінова політика

Встановлення оптових цін реалізації повинно було забезпечувати рентабельність підприємству.

Не було цінового утиску з боку держави, підприємства самостійно керувалися в ціновій політиці.

Основний напрям

Межа ХІХ-ХХ століть

Межа ХХ-ХХІ століть

Відносини власності та їх правовий захист

Реформи цього періоду надавали селянам значної самостійності у веденні господарства. Вони могли купувати/продавати рухоме та не рухоме майно, займатися торгівлею

Відбулося чимало інституційних реформ. Основний зміст: приватизація та законодавчо закріпленні права власності, формування конкурентного середовища. Також відбулося удосконалення інституту права.

Формування фінансово-кредитних інститутів

Формування фінансово-кредитних інститутів відбулося після реформи 1860-х років. Скасовувались казенні банки – утворюється Державний Банк, створюються приватні та акціонерні кредитні установи. Створюється мережа міських громадських банків.

Значним досягненням цього періоду є створення Національного Банку України (вересень 1991р.). Його функцією є: створення державної скарбниці, збереження фондів грошових знаків та золовалюних збережень.

Грошова політика та її вплив на стан господарства

Досягнення: Грошова реформа 1897р. Встановлено вільний обмін кредитних білетів на золоті монети. Введення твердої валюти, наслідок – сприяння обмеженню обігу грошової маси.

Досягнення: Грошова реформа 1996р. введено в дію повноцінну грошову одиницю України – гривню. Подальша стабільність валютного курсу гривні.

З кожним роком зменшувався дефіцит бюджету:

-1994р. 34,2%

-1995р. близько 10%

-1996р. майже 7%

Ринкові трансформації в аграрному секторі

Скасування кріпосництва:

19 лютого 1861р. підписано «Положення про селян, що вийшли із кріпосницької залежності». Зміст положення: Всі кріпосні селяни отримували особисту свободу та громадські права.

Наслідки: селяни отримували наділи не у власність, а в користування, взамін на відробіток повин-ностей, до повного викупу землі у поміщика. Селяни не мали права відмовлятися від наділу, але викуп землі міг здійснюватись тільки "за згодою сторін", тобто за бажанням поміщика.

Сільське господарство перебувало у кризовому стані.

Причини:

• інфляція
• зневажливе ставлення до господарства
• відсутність комбікормів

Наслідки:

• банкрутство фермерів (борги)
• відсутність покупця на сільськогосподарський товар
• виснаження ґрунту, ерозія
• загальне занедбання галузей (свинарство, птахівництво, садівництво)